Регулювання питань охорони праці у колективному договорі

Колективний договір – це письмова нормативна угода між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом, від імені якого виступає профспілковий комітет чи інший уповноважений трудовим колективом орган. Цією угодою визначаються взаємні зобов’язання сторін у галузі трудових і соціально-економічних відносин.

За правовим значенням колективні договори можуть бути двох видів:

1) колективний договір підприємства, установи, організації;

2) колективний договір структурного підрозділу підприємства в межах його компетенції.

У колективному договорі (угоді) сторони передбачають (стаття 20 Закону України «Про охорону праці»):

• забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці, не нижче

передбачених законодавством; обов'язки працівників;

• комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, з підвищення існуючого рівня охорони праці, щодо запобігання випадків виробничого травматизму, професійного захворювання, аварій і пожеж;

• визначення обсягів та джерел фінансування заходів з охорони праці.

Колективний договір є найважливішим документом у системі нормативного регулювання взаємовідносин між роботодавцем і працівником з першочерговим питань соціального характеру, в тому числі з питань охорони праці. Фактично колективний договір - це єдиний механізм вимог законодавства з охорони праці.

Законами України «Про охорону праці» та «Про колективні договори і угоди» передбачено, що здійснення комплексних заходів щодо організації безпечних і нешкідливих умов праці, визначення обов'язків, а також реалізація трудящими своїх прав і соціальних гарантій на охорону праці забезпечуються в першу чергу за допомогою колективного договору (угоди).

Висока оцінка значення колективного договору (угоди) у вирішенні першочергових проблем охорони праці справедлива лише за умови, що відповідні двосторонні зобов'язання відпрацьовані якісно, з урахуванням всіх положень чинного законодавства. Тому особливу увагу слід звернути на формування на належному рівні розділу «Охорона праці» у колективному договорі (угоді).

Укладенню колективного договору (угоди) повинні передувати колективні переговори, які починаються сторонами за три місяці до закінчення терміну дії попередньої угоди. Цьому підготовчого періоду необхідно приділити особливу увагу, забезпечивши збирання та вивчення пропозицій працівників, аналіз результатів атестації робочих місць, стану виробничого травматизму, професійно і виробничо обумовленої захворюваності, розробку найбільш актуальних заходів щодо поліпшення умов праці.

Зобов’язання, які пропонується включити в колективний договір (угода) за підсумками переговорів, повинні бути всебічно обґрунтованими і реальними, адже після схвалення і підписання документа вони стають обов'язковою для виконання локальної нормою, яка діє в межах підприємства.

Визначаючи загальні принципи формування двосторонніх зобов’язань з охорони праці, слід також підкреслити, що ці зобов’язання не повинні суперечити законам та іншим нормативним актам України. Гарантії, пільги і компенсації, які передбачені для працівників чинним законодавством, повинні вважатися мінімальними, обов’язковими для виконання при будь-яких умовах. Разом з тим за наявності на підприємстві (в об’єднанні підприємств) певних економічних можливостей нормативні пільги і компенсації можуть перевищуватися і застосовуватися в значних розмірах на підставі додаткових зобов’язань відповідно до колективного договору (угодою).

З метою раціонального викладу колективного договору, зменшення його обсягів рекомендується не повторювати в ньому переліки професій і посад працівників, яким відповідно до загальнодержавних нормативів надається право на скорочений робочий день, додаткову відпустку у зв'язку з небезпечними і шкідливими умовами праці, видається спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту тощо. Досить у текстовій частині колдоговору обумовити зобов’язання адміністрації щодо дотримання цих нормативів у загальному плані, одночасно подбавши про те, щоб працівники мали можливість ознайомитися з нормативними пільгами і компенсаціями, а також з результатами атестації робочих місць (на підставі якої вони призначаються) під час укладення трудового договору, організації навчання (інструктажу) з питань охорони праці завдяки оснащенню відповідними матеріалами та офіційними документами кабінетів, куточків, стендів охорони праці у виробничих підрозділах і т.п.

Тим не менш обов’язковими слід вважати доповнення до колективного договору з тих питань, які визначені трудовим колективом самостійно і є доповненням до вимог чинного законодавства.

Колективний договір (угода) повинен обов'язково містити заходи щодо захисту прав і соціальних інтересів осіб, які постраждали на виробництві від нещасних випадків (профзахворювань), а також утриманців і членів сімей загиблих.

Відповідно до статті 22 Закону «Про колективні договори і угоди» одним з найважливіших підрозділів колективного договору повинні бути комплексні інженерно-технічні заходи щодо досягнення нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Ці заходи бажано формувати у вигляді спеціального додатку до колективного договору, а загальна сума кошти, які асигнуються з фонду охорони праці підприємства на їх виконання, визначається також у текстовій частині договору.

Розглядаючи всі ці заходи, слід чітко уявляти кінцеву мету конкретної роботи і погодитися з включенням до колективного договору та фінансуванням її з фонду охорони праці лише тоді, коли робота дозволяє в умовах діючого виробництва досягти більш високого рівня охорони праці щодо цього (досягнутого раніше).

Зобов’язання колективного договору (угоди) певною мірою повинні відповідати принципам економічного стимулювання та матеріальної відповідальності за стан охорони праці.

Зобов’язання колективного договору (угоди) є двосторонніми, тому цей документ повинен містити не тільки вимоги роботодавця (адміністрації підприємства), а й зобов'язання працівників щодо обов'язкового виконання кожним норм, правил, стандартів та інструкцій з охорони праці, дотримання встановлених вимог поводження з машинами, механізмами, інструментом і пристроями, обов'язкового використання засобів колективного та індивідуального захисту і т.п. Кожен працівник підприємства зобов'язаний виконувати положення колективного угоди з тих питань охорони праці, які його стосуються.

Законом «Про охорону праці» передбачено, що за допомогою колективної угоди необхідно вирішувати і ряд інших важливих питань соціального характеру, а саме:

- встановлювати розмір вихідної допомоги (але не менше тримісячного заробітку) працівникові, який змушений розірвати трудовий договір з причин невиконання роботодавцем вимог законодавства та зобов'язань колективної угоди з охорони праці;

- визначати умови грошової компенсації на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому продуктів, якщо робота має роз'їзний характер;

- встановлювати термін звільнення від основної роботи уповноваженого найманими працівниками особи з питань охорони праці (з збереженням середнього заробітку) для можливості виконання ним своїх громадських обов'язків та проходження навчання з питань охорони праці.

У залежності від характеру виробництва, складу трудового колективу, специфіки сфери діяльності в колективному договорі (угоді) визначаються зобов'язання щодо організації безпечних і нешкідливих умов праці інвалідів, неповнолітніх, пенсіонерів, осіб, які тимчасово залучаються до виконання громадських робіт за угодами з центрами зайнятості населення та т.п.