3) Право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності.

Стаття 51 СК України, в якій зазначено, що дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, звичок та уподобань. Це право є засобом захисту психологічно і (або) матеріально слабшого у шлюбі від психічного диктату чи навіть агресії дружини, чоловіка або іншої особи (свекрухи, тещі тощо).

У сім'ях, де немає взаєморозуміння, де кожний із подружжя живе своїм індивідуальним життям, виникає потреба в праві на повагу до своєї індивідуальності, звичок та уподобань.

4. Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток. Відповідно до ст. 52 СК України дружина та чоловік мають рівне право на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, виявлення своїх здібностей, створення умов для праці та відпочинку.

Як і попереднє, це право забезпечує гендерну рівність у шлюбі.

Це не тільки заняття спортом, а й дотримання чистоти в оселі, удосконалення знарядь праці і побуту, спрямовування зусиль на позбавлення від негативних звичок.

Духовний розвиток можна розуміти як діяльність, спрямовану на пізнання духовних багатств, накопичених людством.

5. Право дружини та чоловіка на зміну прізвища. Це право виникає ще до реєстрації шлюбу. Стаття 35 СК України, яка регулює відносини, пов'язані з вибором прізвища майбутнім подружжям, винесена за межі особистих немайнових прав та обов'язків подружжя, але це суто формальний бік справи, бо вирішується це питання під час реєстрації шлюбу, до того ж на засадах рівності сторін.

На підставі ст. 53 СК України дружина чи чоловік, якщо при реєстрації шлюбу вони зберегли дошлюбні прізвища, мають право подати до органу РАЦСу, який зареєстрував їхній шлюб, або відповідного органу за місцем їхнього проживання заяву про обрання прізвища одного з них як спільного прізвища або про приєднання до свого прізвища прізвища другого із подружжя. У разі зміни прізвища орган РАЦСу видає нове Свідоцтво про шлюб.

5. Право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї.

Принцип рівності є одним із основних принципів регулювання сімейних відносин, який ґрунтується на визнанні рівних цінностей подружжя у шлюбних відносинах.

Частина 1 ст. 54 СК України покладає на подружжя право розподіляти між собою обов'язки в сім'ї. Згідно з цим пунктом рівність подружжя передбачається не в рівності уже розподілених обов'язків, а в можливості на паритетних засадах вирішувати питання про такий розподіл.

Перш за все, йдеться про працю з обслуговування домашнього господарства — прибирання оселі, прання білизни, приготування їжі, догляд за домашньою худобою, обробіток присадибної ділянки, ремонт побутової техніки тощо. Така праця має викликати повагу в кожного з подружжя і неможливо віддавати одному з подружжя перевагу при розподілі обов’язків з її виконання залежно від його кваліфікації, положення в суспільстві, хисту тощо. Крім такої роботи, необхідної для підтримання життєздатності сім’ї, в інтересах сім’ї здійснюється переважно й суспільно корисна праця, до якої також згідно з ч. 1 ст. 54 СК чоловік, жінка повинні виявляти повагу.

Ця стаття спрямована проти диктатури в сім'ї з боку одного із подружжя, нехтування іншою думкою. Така протиправна поведінка може призвести до розірвання шлюбу.

У ч. З ст. 54 СК України встановлена правова презумпція, за якою все те, що вчиняє один із подружжя відносно життя сім'ї, вважається результатом домовленості подружжя. Якщо, наприклад, за реєстрацією народження дитини звертається чоловік, вважається, що назване ним власне ім'я дитини було вибране разом з дружиною.

7) Право дружини та чоловіка на свободу та особисту недоторканість. Згідно зі ст. 56 СК України, змістом особистої свободи кожного із подружжя є право:

• на вільний вибір місця проживання;

• на припинення шлюбних відносин;

• на вжиття заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин.

За звичайних умов сімейного життя подружжя проживає спільно. Саме спільне проживання створює необхідні передумови для розвитку сім'ї та здійснення її функцій (ведення спільного господарства, виховання дітей, вирішення інших немайнових та майнових питань, що виникають під час шлюбу).

Але на сьогодні чинне законодавство не пов'язує місце проживання сім'ї з місцем проживання одного із подружжя.

Для продовження шлюбних відносин не має значення, чи проживають подружжя разом чи кожен з них має власне місце проживання. Чоловік та дружина можуть проживати як разом, так і окремо.

Для існування шлюбу та сім'ї визначальним є лише ставлення чоловіка та дружини до продовження та підтримання шлюбних відносин, їх внутрішня воля і надалі здійснювати сімейні функції.

ч. 2 ст. 3 СК зазначено, що подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Одним із принципів побудови сімейних та шлюбних відносин є принцип вільної згоди та добровільності їх існування. Шлюбні відносини тривають доти, доки існує бажання подружжя і надалі виконувати сімейні функції і надалі реалізовувати завдання сім'ї. Кожен з подружжя у будь-який час за наявності підстав, які унеможливлюють подальше шлюбне життя, має право висловити своє бажання розірвати шлюбні відносини.

До особистих немайнових прав можуть бути віднесені також інші права подружжя, передбачені законодавством про шлюб та сім'ю, а саме: права, пов'язані з визначенням походження дитини (ст.ст. 123, 124 СК України), усиновленням (ст. 207 СК України) тощо.

особисті обов'язки. Перш за все, вони пов'язані з турботою про сім'ю. Так, згідно зі ст. 55 СК України, дружина та чоловік

• подружжя зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби.

• Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері.

• Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька.

• Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.