23. Гуманізм в Італії: Данте Аліґ'єрі, Франческо Петрарка, Джованні Бокаччо, Лоренцо Валла.

Гуманізм - це система поглядів, яка виражає визнання цінності людини як особистості, її прав на свободу, щастя та рівність, повагу принципів справедливості і милосердя як норм стосунків між людьми, боротьба за створення умов для вільного розвитку творчих сил і здібностей людини.

Таким чином, гуманізм у широкому розумінні представляє собою систему поглядів, відповідно до якої:

1) людина, її права і свободи - найвища цінність;

2) необхідно створювати належні умови життя для людини;

3) доброта, милосердя, рівність - принципи справедливості між людьми;

4) все в ім'я людини, все для її блага.

Гуманізм у вузькому розумінні становить собою культурно-ідейний напрям в Італії у XIV-XVI ст., спрямований на вивчення та розповсюдження античної культури.

Представниками гуманізму у вузькому розумінні є Данте Аліґ'єрі (1268-1321 рр., основна робота - „Божественна комедія”), Франческо Петрарка (1304-1374 рр., основна робота - „Про республіку”, „Про засоби проти страждань і радощів”), Джованні Боккаччо (1312-1375 рр., основна робота - „Декамерон”), Лоренцо Валла (1407-1457 рр., який довів підробку т.зв. „Дару Костянтина” - юридичного документа про світську владу Папи Римського у Європі, основна робота - „Міркування про "Дар Костянтина", який є предметом неправдивої віри і тлумачення”, „Діалектичні спростування...”).

Л. Валла вірив у силу людського розуму та вимагав віротерпимості, свободи наукового дослідження і права людини на задоволення своїх матеріальних та духовних потреб. Л. Валла обґрунтовував право чоловіка та жінки на свободу у шлюбі та коханні. Л. Валла проповідував активну боротьбу вченого, політика, філософа за свої ідеї, вимагав виховання волі до дії. Він вказував на зв’язок мови та мислення, понять та їх речового вираження. Л. Валла заперечував існування загальних понять як субстанцій, критикував ідеалістичне середньовічне вчення реалізму. У творі „Діалектичні спростування...” Л. Валла критикував аналіз логіки Арістотеля і вказував на неможливість вкласти багатство людської думки у рамки силогізмів. Л.Валла вважав, що у людській свідомості відображається речовий світ.

Данте Аліґ'єрі відстоював ідею цінності земного життя, критичного ставлення до офіціальної релігії та її представників, а також відстоював нове ставлення до людини, її почуттів та місця людини у світі.

Джованні Боккаччо у праці „Декамерон” критикував католицьку церкву, сатирично осміював духовенство. Заперечуючи аскетичну мораль Середньовіччя, Джованні Боккаччо захищає право людей на насолоду земним життям, прославляє чуттєву любов, природні прагнення людини. Виступаючи проти феодальних привілеїв та станової нерівності, Джованні Боккаччо розвиває думку про те, що благородство людей повинно вимірюватися їх вчинками, а не походженням.

Ф. Петрарка відстоював право людини на щастя у реальному, земному житті. Ф. Петрарка вважав, що естетичне, наукове і моральне вдосконалення особистості можливе лише за умови відокремлення художника або філософа від мас, протиставлення просвітницьких діячів літератури та філософії „неосвіченій черні”. У творі „Про республіку” Ф. Петрарка сформулював свій ідеал держави, що ґрунтується на високій моралі громадян.

Основні ідеї гуманізму:

1) божественне та людське - два рівноправних начала;

2) сенс життя людини полягає у реалізації своїх можливостей, а також у тому, щоб прожити життя, повне пристрастей та подій;

3) критика неправдивого духовенства;

4) виступали за духовне відродження класичної античності.

Висловлювання Лоренцо Валли:

- Ніхто не насолоджується заради якої-небудь мети, але сама насолода є метою.

- Жодна жива істота не повинна вважатися такою, що володіє благом у стані скорботи і душевної муки. Тому її благом буде почуття радості.

- Не знання і наука варті похвали або осудження, але похідні зі знання і науки дії посередництвом доброї волі.

- Хто здатен наставляти, вчити і підпорядковувати собі інших, навіщо стане іншим підпорядковуватися? Я, проте, хотів би скоріше бути володарем над іншими, ніж рабом, або ж у всякому випадку володарем самому собі.

Висловлювання Франческо Петрарки:

- У справах людських немає нічого досконалого, немає смертного, якого навіть найбоязкіший критик не знайшов би за що пошарпати.

- За своє життя я переконався, що більше за все та непомітніше віднімають час розмови з друзями; друзі - великі крадії часу...

- Якщо не можна зовні стати тим, ким хочеш стати, стань внутрішньо таким, яким повинен стати.

- Чим більша скупість, тим більша жорстокість.

- Що користі від того, що ти багато знав, якщо ти не зміг застосувати свої знання до твоїх потреб.

- Для людини немає нічого природнішого за працю, людина народжена для неї, як птиця для польоту і риба для плавання.

- Пересадженні рослини міняють свої соки: лісовий кущ після щеплення від переміни місця втрачає попередню природу і набуває іншої. Ви розумієте до чого я веду: я теж - що критися від вас ? - у селі собі видаюся одним, а в містах іншим; адже там я слідую природі, а тут прикладам.

- Багато несе в собі новий день, ніякий поворот долі не вічний, допомога часто приходить з неочікуваного боку, впасти у відчай ніколи не пізно, звільнення нерідко буває неочікуваним.