3. Ілюстрації, таблиці, формули, посилання.

Ілюстрація має бути чітко відтворена. Ілюстрацію слід виконувати чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері. Основними видами ілюстрацій у дисертації є: креслення, схема, діаграма і графік. Ілюстраціям дають назву, яку розміщують після номера ілюстрації. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними.

Цифровий матеріал слід оформляти у вигляді таблиці.

Розрізняють аналітичні і неаналітичні таблиці. Перші – є результатом обробки та аналізу цифрових показників. Після таких таблиць, роблять узагальнення як нове знання. Воно уводиться у текст словами: “Таблиця дає змогу зробити висновок, що…” та ін.

В неаналітичних таблицях розміщують необроблені статистичні дані, неохідні лише для інформації або констатації.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблиціею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово “Таблиця” починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку дисертації або з поворотом за годинковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш.

Рівняння і формули слід виділяти з тексту вільними рядками. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності, плюс, мінус, множення та ділення.

Загальні вимоги до цитування такі:

• текст починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі;

• цитування має бути повним, без довільного скороченя;

• посилання на джерело;

• цитування повинно не надмірним, ні недостатнім;

• якщо необхідно виявити ставлення автора дисертаційної праці до окремих слів, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак овлік.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей з великою кількостю сторінок, у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на які є посилання в дисертації.

Приклад, “рис. 1.1.”; “… у формулі (3.2.); “…в табл. 1.4.

4. Список використаних джерел. Додатки.

Джерела можна розміщувати в списку одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті; в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або назв; у хронологічному – моментні показники.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках дисертації, кожний додаток має починатися з кожної сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першою великою симетрично до тексту. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток__” і велика літера, що позначає додаток ( за винятком літер І, Є, Ї, Й, О, Ч, Ь).

Текст кожного додатку за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатку. Наприклад, В.3.1.

Тема 8. Підготовка публікацій, рефератів, доповідей. План.

1. Наукова публікація: поняття, функції, основні види.

2. Наукова монографія.

3. Наукова стаття.