2. Структура дисертації.

Титульний аркуш дисертації.

Верхня частина містить найменування міністерства та наукової організації або вищого навсчального закладу, де виконана дисертація. Далі вказують прізвище, ім΄я та по-батькові автора (в називному відмінку), індекс УДК. У середній частині наводять назву дисертації, шифр і найменування спеціальності, науковий ступінь, на який претенгдує здобувач, блище до правого краю титульного аркуша вказують науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім΄я та по-батькові наукового керівника або наукового консультанта, місто і рік її написання (без слів “рік”).

На титульному аркуші обов΄язково зазанчається “На правах рукопису” та гриф обмеження розповсюдження відомостей (за необхідності).

Зміст.

Містить найменування та номера початкових сторінок усіх розділів, підрозділів, зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків та ін.

Заголовки змісту мають точно повторювати заголовки в тексті. Заголовки потрібно розміщувати один під одним. Заголовок кожного наступного ступеня зміщують на три - п΄ять знаків вправо відносно заголовка попереднього.

Нумерація рубрик подається за індексаційною системою, тобто з цифровими номерами, які містять номер за усієї рубрики, так і рубрик, які їй підпорядковані.

Перелік умовних позначень, скорочень і термінів подається за необхідністю. Якщо в дисертації спеціальні терміни, скорочення, позначення тощо повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх тлумачення наводять у тексті при першому згадуванні.

Вступ, його композиція (приблизно 12 сторінок).

Актуальність дослідження – це складова вступу до дисертації та автореферату, невід΄ємний елемент пояснювальної записки до вибору і затвердження теми дослідження. Висвітлення актуальності повинно бути небагатослівним. Достатньо в межах однієї сторінки висвітлити:

• сутність проблеми дослідження;

• соціальну значущість проблеми дослідження, вирішення якої має важливе народногосподарське та соціально – культурне значення в умовах України;

• суттєве значення для подальшого розвитку відповідної галузі науки чи виробництва; теорії і практики;

• значення для створення нових напрямів певної галузі науки;

• доцільність роботи, її відмінність в порівнянні з відомими розв΄язаннями проблеми;

• зв΄язок теми дисертації з науковими програмами.

Мета дослідження – поставлена кінцева мета, кінцевий результат, на досягнення якого спрямоване дослідження. Повинна узгоджуватися з назвою дисертації і містити не лише очікувані її результати, а й вказувати, на яких наукових передумовах вона базується, чим і як досягається.

Завдання дослідження – не повинні бути глобальними, що претендують стати темами окремих дисертацій.

Об΄єкт дослідження - це процес або явище, що породжують проблемну ситуацію і обрані для вивчення.

Предмет дослідження – це теоретичне відтворення об΄єктивної дійсності, тих суттєвих зв΄язків та відношень, які підлягають безпосередньому вивченню в данній дисертації, є головними для конкретного дослідження.

Науковий результат – кінцевий підсумок, що завершує наукове дослідження. Суть наукового результату повинна бути сформульована в коротких висновках до розділу та у загальних висновках до дисертації. Аналіз наукових результатів дисертаціїх можна здйснити, якщо зазначити;

• коротку суть наукового результату;

• новизну результату;

• достовірність результату;

• практичну значущість;

• джерело, в якому опублікований результат.

Наукова новизна не повинна зводитися до простого переліку встановлених фактів, вона має розкривати головну наукову концепцію автора, дати наукове пояснення його досліджень у новому якісномиу і кількісному аспектах. Виділяють три рівнгя наукової новизни результатів дисертації:

1. Перетворення відомих даних, докорінна їх зміна.

2. Розширення відомих даних

3. Уточнення, конкретизація відомих даних.

Типові помилки при визначенні наукової новизни:

• новизна підмінюється актуальністю теми, її практивною і теоретичною значущістю;

• у роботі стверджується, що дане питання вивчпається вперше, однак це не відповідає дійсності;

• немає зв΄язку між отриманими раніше і новими результатами;

• висновки до розділу носять характер констатації і є самоочевидними твердженнями, які не потребують доказу.

Практичне значення одержаних результатів.

Опонент оцінює науковий результат здобувача щодо значущості його праці для науки і практики та зазначає можливі конкретні його праці для науки і практики та зазначає можливі конкретні шляхи використання результатів дослідження. Тому практичне значення висновків дисертації має бути чітко сформульоване здобувачем. Якщо окремі результати дисертації вже впроваджено, необхідно підтвердити це документально. Перспективи впровадження теж вказують із зазначенням масштабів і місця використання.

Особистий внесок здобувача.

Здобувач повинен уміти в концентрованому вигляді відобразити особистий внесок у дослідження наукової проблеми у вступі до дисертації.

Якщо автор дисертації недостатньо довів свій особистий внесок у досягнення наукових результатів, це може розглядатися спецілізованою радою і ВАК як наукова недобросовісність. У разі використання запозиченного матеріалу без посилань на автора та джерело дисертація знімається з розгляду незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту.

Апробація результатів дисертації.

Зазначається, на яких наукових конференціях, нарадах опридюднено результати досліджень, що включені до дисертації.

Основна частина дисертації.

Викладається принципово новий матеріал: опис відкритих фактів, явищ, закономірностей, а також узагальнення вже відомих даних з інших накових позицій або аспектів. Матеріал має містити дискусійні питання, пов΄язані з переглядом усталених поглядів та уявлень, оригінальні погляди автора на вирішення проблеми.

Складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починається з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким оглядом публікації і раніше проведених досліджень, описом вибраного напряму та обгрунтуванням застосованих методів дослідження. У кінці кожного розділу формулюють висновки зі стислим викладом наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу викласти загальні висновки без другорядних подробиць.

Висновки ( приблизно 4 – 5 сторінок).

Це положення, що виносяться автором для прилюдного захисту. В них викладають найважливіші наукові та практичні результати, формулюють суть розв΄язаної наукової проблеми, її значення для науки і практики.

У висновках необхідно наголосити, що мету дослідження досягнуто, а всі поставлені завдання вирішено. Висновки мають бутьи новими, оригінальними для даної галузі.

Список використаних джерел.

Використані джерела рекомендується розміщувати в порядку згадування джерел у тексті за їх наскрізною нумерацією (рекомендовано ВАК України), але можна і абетковим способом. Кількість використаних джерел ВАЕ не лімітує. Це залежить від теми і завдань дисертації.

Не слід включати до списку ті роботи, на які немає посилань у тексті дисертації і які фапктично не були використані, а також енциклопедичні словники, науково-популярні книги, газети. У разі необхідності використання таких видань за текстом можна навести їх у підстрочних посилань.

Додатки.

Додатки не є обов΄язковим елементом дисертації і не входять до основного ліміту обсягу, який визначено ВАК для кандидатської (докторської) дисертації. Однак додатки підвищують рівень довіри до результатів дисертації, свідчать про їхню достовірність.

Типові помилки у викладенні результатів дисертації:

1. Нечітке, неточне, абстрактне формулювання теми дослідження.

2. Поверховий аналіз основних джерел.

3. Немає чіткого визначення особистого внеску здобувача в розробку проблеми дослідження.

4. Назва дисертації не відповідає об΄єкту і предмету дослідження, меті і завданням дослідження.

5. Зміст автореферату не відповідає змісту дисертації.

6. Не досить чітко сформульовано наукову новизну дослідження.

7. Не визначена різниця між об΄єктом і предметом дослідження.

8. Метою дослідження є не кінцевий результат, а процес.

9. У дисертації вирішуються лише практичні завдання, а теоретичних немає.

10. Порушено логіку викладення нових результатів.

11. Висновки не є новими.

12. Висновки слабо пов΄язані з метою і завданнями дослідження.

13. Здобувач не робить посилань на власні роботи.