
- •1.1. Продукт туристичного бізнесу.
- •1.2.Класіфікація туризму.
- •Продукт туристичного бізнесу.
- •1.2. Класифікація туризму
- •Тема 2.Статістіка міжнародного туризму.
- •2.1.Статістіка туристських потоків.
- •2.2. Статистика туристських доходів і витрат.
- •2.3.Основние напрями вдосконалення статистики міжнародного
- •2.1. Статистика туристських потоків.
- •2.2. Статистика туристських доходів та витрат.
- •2.3. Основні напрями вдосконалення статистики міжнародного туризму.
- •Тема 3. Сутність туристсько попиту.Основні ріси туристсько попиту.
- •3.1.Сегментування туристсько ринку 3.2. Сутність туристсько попиту. 3.3. Основні рісі туристсько попиту. 3.4. Сучасні тенденції туристсько попиту.
- •3.1. Сегментування туристського ринку.
- •3.2. Сутність туристсько попиту.
- •3.3. Основні риси туристського попиту.
- •3.4. Сучасні тенденції туристського попиту.
- •Тема 4. Географія туристсько попиту.
- •4.4. Географія лікувально-оздоровчий туризму.
- •4.2. Географія ділового туризму.
- •4.3. Географія релігіозного туризму.
- •4.4. Географія лікувально-оздоровчий туризму.
- •Тема 5. Спеціфіка та склад туристської індустрії.
- •5.1. Поняття туристської індустрії .
- •5.2. Спеціфіка та склад туристської індустрії
- •5.3. Прогнозування розвитку туристської індустрії
- •5.1. Поняття турістської індустрії .
- •5.2. Спеціфіка та склад турістської індустрії
- •5.3. Прогнози розвитку туристичної індустрії
- •6.2. Статистика туристичних сайтів в Мережі Інтернет.
- •7.2. Особливості пропозиції по секторах туристської індустрії.
- •7.3. Рівновага на ринку туризму.
- •Тема 8. Структура туристичного Ринку.
- •8.1. Форми ринкових структур в турізмі.
- •8.2. Концентрація виробництва в турізмі й механізм її здійснення 8.1. Форми ринкових структур в турізмі.
- •8.2. Концентрація виробництва в турізмі й механізм її здійснення.
- •Тема 9. Процеси транснаціоналізації та глобалізації в міжнародному туризмі.
- •9.1. Транснаціональні компанії на ринку міжнародного туризму.
- •9.2. Процеси глобалізації в світовому турізмі.
- •9.1. Транснаціональні компанії на ринку міжнародного туризму.
- •9.2. Процеси глобалізації в світовому туризмі
- •Тема 10. Правове регулювання міжнародного туризму.
- •10.1. Правове регулювання туристичної діяльності.
- •10.2. Економічні та адміністратівні механізмі підтрімкі
- •10.1. Правове регулювання туристичної діяльності.
- •Перелік основної і додаткової навчально-методичної літератури і. Основна література
- •Іі. Додаткова література
8.2. Концентрація виробництва в турізмі й механізм її здійснення.
Сучасний стан туристичного ринку і причини його концентрації. Структура ринку значною мірою визначається масштабами виробництва (концентрацією виробництва). Процес концентрації в економіці - це явище світового масштабу. Воно виражається в тому, що в ході утворення олігополії та монополій відбувається безперервне укрупнення господарюючих одиниць. Великі підприємства поступово витісняють дрібні, займаючи панівні позиції на ринку. В їх руках зосереджується величезна економічна влада.
Концентрація протікає вкрай нерівномірно на окремих підприємствах, у різних галузях і країнах. На відміну від галузей матеріального виробництва, де ще на рубежі ХIХ-ХХ вв. домінуюче становище отримали великі підприємства, в туризмі цей процес почався порівняно недавно, лише в 70-х роках. Однак він проходить дуже бурхливо, охопивши всі сектори туристичної індустрії. У сферах розміщення та громадського харчування сформувалися гігантські готельні та ресторанні ланцюги; серед туристичних фірм виділився ряд туроператорів, які встановили контроль над основними ринками організованих подорожей, а ринок повітряних перевезень виявився поділеним між провідними авіакомпаніями світу.
Сучасний етап розвитку туризму характеризується наявністю великої кількості дрібних підприємств в основному сімейного типу, кустарних і напівкустарних виробництв, які співіснують з незрівнянно більш потужними і впливовими корпораціями.
Типова модель туристського ринку склалася у Франції. На ньому у виробництві та споживанні туристських послуг переважають роздроблені і неорганізовані форми. Близько 2 / 3 внутрішнього туризму в країні носить самодіяльний характер, випадаючи з комерційної сфери. Французи самостійно вибирають місця відпочинку, як транспортні засоби використовують особисті автомобілі, часто зупиняються у батьків, друзів, на дачах або відпочивають "диким чином" на природі. Широке поширення отримала індивідуальна підприємницька діяльність (здача в найм умебльованих кімнат, приватних будинків, прийом автотуристів на фермах, обслуговування за схемою "стіл і постіль" і т.д.), яку також слід розглядати як "кустарщину". За різними оцінками, менше чверті відпускників у Франції стають споживачами організованих подорожей. Лише третина їх вдається до послуг готелів та аналогічних засобів розміщення (існуючих переважно за рахунок ділових туристів). Приблизно стільки ж туристів звертається в транспортні підприємства.
Більш високі рівні концентрації відзначаються в туроператорської секторі.
П'ять провідних французьких туроператорів, включаючи "Середземноморський клуб», контролюють половину ринку пекідж-турів, а десять домінуючих фірм - 67%. Близькі значення коефіцієнт ринкової концентрації приймає в інших розвинених туристських країнах. На два перших туроператора доводиться в Японії 30% сукупного обсягу продажів пекідж-турів, в Бельгії 60%, в Нідерландах 70%. Ринкова частка трьох перших туроператорів становить у ФРН 42%, в Швейцарії більше 60%, у Великобританії 75%.
В основі процесу концентрації в туризмі лежать ті ж причини, що і в інших галузях економіки, - передусім ефект масштабу виробництва. Поряд з ними можна виділити специфічні фактори, що визначають динамізм і розмаїтість форм концентрації туристичного ринку. Поштовхом до його монополізації служить недовговічність туристських підприємств, головним чином готелів, внаслідок обтяженою структури витрат і турагентств. Їх часті банкрутства і поглинання стають масовими в періоди економічних криз. Інший, що випливає з першого фактор - високі комерційні ризики операцій на ринках подорожей. Туристські компанії страхують ризики, розширюючи географію свого представництва, а також спектр пропонованих продуктів. Вони виходять на зовнішні ринки країн, що лідирують по відправці або прийому міжнародних туристських потоків, відкривають в них свої філії, створюють транснаціональні ланцюга. Для більшої стійкості вони проникають в суміжні сектори туризму. Крім них, прямий інтерес в туризмі часто виявляють фірми інших галузей і сфер економіки: від харчової та текстильної промисловості до чорної металургії, а також банківського сектора. Ці компанії також отримують прибуток від реалізації туристських продуктів.
Форми концентрації. Концентрація виробництва в туристській індустрії здійснюється двома шляхами: внутрішнім і зовнішнім. У першому випадку укрупнення відбувається в рамках окремої господарюючої одиниці внаслідок капіталізації прибутку (внутрішнього росту). У другому випадку економічна влада у монополістичного освіти зосереджується в результаті співпраці (кооперації) або об'єднання (злиття) широкого кола підприємств. Фахівці розрізняють три форми об'єднання: інтеграція, диверсифікація та конгломерація.
Інтеграція - це об'єднання технологічно однорідних виробництв (горизонтальна інтеграція) або виробництв, що утворюють єдиний технологічний ланцюжок, починаючи від обробки сировини і закінчуючи випуском готових продуктів (вертикальна інтеграція).
В туризмі, як і в інших галузях, існують різні способи інтеграції - від поглинання конкурента до придбання його контрольного пакета акцій. Широко практикуються перехресне володіння акціями різних компаній, об'єднання зусиль у галузі менеджменту, укладення договорів про консорціум. Вони роблять інтеграцію більш гнучкою і тому отримують переважне значення в туристській індустрії. З цим пов'язана ще одна особливість інтеграції в туризмі. Туристська компанія має більше економічних переваг за рахунок економії від масштабу виробництва, якщо вона розширюється не шляхом нарощування виробництва на своєму єдиному підприємстві, а створює ланцюг господарюючих одиниць. Такий підхід одночасно відповідає потребам клієнтів. По-перше, ці ланцюги "стягують" просторово розділені райони, генеруючі туристські потоки, і дестинации, що приймають їх. По-друге, краще виробляти цілий туристичний продукт по частинах, що відповідає комплексному його сприйняттю споживачами, ніж концентрувати зусилля на наданні одного виду туристських послуг
Інтеграція має декілька різновидів. Найбільш ранній її формою в туризмі, не втратила актуальності і сьогодні, вважається горизонтальна інтеграція. Їй зобов'язані своєю появою перший готельний ланцюга
Туристські підприємства, що знаходяться на одному щаблі технологічного процесу, тобто випускають однакову продукцію або надають аналогічні послуги, об'єднуються для того, щоб отримати економію від масштабу виробництва, наростити обсяг поставок або збуту, обмежити або усунути конкуренцію. Кожне підприємство окремо або відчуває брак капіталу, виробничих потужностей і маркетингових ресурсів для подальшої самостійної діяльності, або боїться ризикувати, або бачить в альянсі з іншими підприємствами чималі вигоди для себе.
Економічні переваги, які отримують великі підприємства, стали очевидні з перетворенням туризму в масове явище сучасності. Разом зі зростанням попиту на подорожі піднімалася хвиля горизонтальних об'єднань.
На авіатранспорті горизонтальна інтеграція продиктована швидше прагненням авіакомпаній утримати клієнтів на гостроконкурентному ринках повітряних перевезень, ніж досягти економії від масштабу виробництва. Вона приймає прості форми: партнерство, обмін ідентифікаційними кодами між авіакомпаніями, спільна рекламна діяльність. Поглинання одним перевізником іншого зустрічається рідше, оскільки воно пов'язане з великими капітальними витратами. Горизонтальна інтеграція сприяє більш ефективному використанню парків повітряних суден, головним чином зниження простоїв транспортних засобів шляхом спільної їх експлуатації, дозволяє значно збільшити кількість комбінацій маршрутів, забезпечує доступ до нових збутових каналах, зокрема розширює можливості використання глобальних комп'ютерних систем бронювання.
На відміну від авіаперевезень та готельної справи туроператорська та турагентська діяльність характеризується низькою капіталомісткістю, тому серед посередників процеси горизонтальної інтеграції часто протікають у вигляді злиття або шляхом придбання контрольних пакетів акцій. Переважна частина створених таким чином великих туроператорів і турагентств залишається в межах національних кордонів, і лише деякі (як, наприклад, американська туристична фірма "Томас Кук") утворюють широкі міжнародні ланцюга.
Горизонтальну інтеграцію в туризмі слід відрізняти від вертикальної. Найбільший ефект вона приносить у сфері розподілу. У результаті інтеграції утворюються вертикальні маркетингові системи, що кидають виклик традиційним каналам збуту. У звичайній товаропровідної ланцюжку кожна ланка є окремим незалежним підприємством, що прагнуть забезпечити собі максимально можливі прибутки, навіть на шкоду структурі в цілому. При переході до вертикальної маркетингової системи діючі суб'єкти - виробник, оптові та роздрібні торговці - не змінюються, однак вони виступають як єдиний організм. У цьому випадку один з членів каналу або володіє іншими, або надає їм торгові привілеї, або володіє економічною потужністю, що забезпечує їх співпрацю. Домінуючою силою в рамках вертикальної маркетингової системи може бути як виробник, так і оптовик чи роздрібний торговець. У туризмі вертикально інтегровані маркетингові канали отримали широке поширення. Ініціатива їх створення часто виходить від великих туроператорів, які відкривають власні агентські представництва, або від постачальників туристських послуг. Підвищену активність тут виявляють авіакомпанії. Вони проникають в суміжні області, розсовуючи рамки виробничо-збутового процесу у "прямому напрямку", - до ринку споживачів (придбання туроператора або турагентства) - або в "зворотному напрямку" - до джерел сировини (покупка постачальника продуктів харчування для авіапасажирів). В кінцевому рахунку авіакомпанії зосереджують у своїх руках управління всім технологічним процесом виробництва і реалізації туристського продукту.
Диверсифікація-друга форма концентрації виробництва. На відміну від інтеграції вона передбачає об'єднання функціонально і технологічно різнорідних підприємств. Вони належать до близьких, споріднених галузях. Туристські компанії рідко простягають свої інтереси за межі галузі. В основній масі вони мають невеликі розміри і недостатньо міцну фінансову базу для диверсифікації. Нечисленні великі туристські підприємства, що займають стійкі позиції на ринку, пов'язують свій комерційний успіх з відносно високими темпами зростання туризму і продовжують нарощувати масштаби виробництва в рамках останнього.
Ініціатива диверсифікації виходить, як правило, від підприємств інших галузей економіки. Їх приваблює сфера туризму в силу ряду обставин: низьких бар'єрів виходу на ринок подорожей (включаючи невисокі капітальні витрати в ряді його секторів), прискореного розвитку туристичного бізнесу, сформованого уявлення про туризм (часто помилкового) як про щось дуже приємне або легкому виді діяльності . Крім того, з ним пов'язується можливість компенсації збитків і ризиків на підприємствах інших галузей, що входять в диверсифіковані компанії.
У сучасних умовах диверсифіковані компанії стають важко помітними. Вони набувають все більше спільних рис з конгломератами.
Конгломерація - третя форма концентрації виробництва. Це - об'єднання під єдиним фінансовим контролем фірм (підприємств), які не мають виробничих зв'язків та належать не тільки до різних видів виробництва, але і до різних сфер економіки. В туризмі вони частіше зустрічаються в США і Японії, ніж у європейських країнах.
Метою створення конгломератів є отримання великих прибутків за рахунок операцій з цінними паперами: випуск акцій і облігацій, їх обмін. Для здійснення конгломератних злиттів і поглинань необхідні відповідні фінансові ресурси та обізнаність про стан справ у фірмах. І те, і інше здатні забезпечити лише банки та фінансові компанії. Останні складають списки потенційних кандидатів для поглинання, отримуючи за інформацію не тільки комісійні, а й можливість маніпулювання з цінними паперами поглинаючих і поглинаються фірм.
Відмінною рисою сучасного процесу концентрації в туризмі є широка участь у ньому банківських структур.
В результаті внутрішнього зростання окремих підприємств і укрупнення господарюючих одиниць шляхом інтеграції, диверсифікації та конгломерації відбувається посилення концентрації туристичного ринку. Випуск туристських продуктів зосереджується на все меншій кількості фірм. Яким буде рівень концентрації виробництва в секторах індустрії туризму в майбутньому, визначити важко. Він залежить від двох протидіючих чинників. Перший - постійний попит туристів на нові враження та туристичні продукти. Він підтримує розвиток великого числа самих різних підприємств і веде до зниження рівня концентрації виробництва. Другий фактор - вдосконалення технологій. У туризмі, особливо на авіатранспорті, інноваційний процес часто пов'язаний зі значними інвестиціями.