Розрахунки платіжними вимогами та інкасовими дорученнями

Платіжна вимога – розрахунковий документ, що

містить вимогу отримувача коштів їх платнику про сплату певної суми коштів через установу банку.

Випускається платіжна вимога отримувачем коштів

на підставі рішення суду (арбітражного суду) про беззаперечне стягнення або безакцептне списання грошових коштів з рахунку платника.

При виписуванні платіжної вимоги в рядку «Призначення платежу» зазначається, за що й на підставі чого стягуються грошові кошти. Сама копія рішення суду додається до платіжної вимоги. Платіжна вимога подається отримувачем платежу.

У випадках несвоєчасної сплати платником податків до бюджету вони стягуються податковими органами в беззаперечному порядку з нарахуванням пені. Стягнення здійснюється інкасовим дорученням (розпорядженням).

При оформленні інкасового доручення в ньому вказується сума недоїмки та сума нарахованої пені за прострочення платежу з посиланням на відповідний законодавчий документ.

Розрахунки заліку взаємної заборгованості

Розрахунки заліку взаємної заборгованості – це розрахунки, за якими взаємні зобов’язання боржників і кредиторів погашаються в рівнозначних сумах, і лише на їхню різницю здійснюється платіж на загальних підставах.

Такі розрахунки можуть здійснюватись періодично (між підприємствами, які мають господарські зв’язки щодо поставок товарів, виконаних робіт, надання послуг) відповідно до сальдо зустрічних вимог. Після звіряння взаємної заборгованості та сторона, що має кредитове сальдо взаємозобов’язань, виписує розрахунковий документ (платіжне доручення, вимогу-доручення або оформляє вексель).

Підприємства при цьому укладають договір – це обумовлюється періодичність звірення взаємної заборгованості та складається відповідний акт.

4. Порядок оформлення розрахункових документів

Нормальне функціонування безготівкових розрахунків залежить від того як здійснюється їх документальне оформлення. Документи, які подаються до банку для перерахування або отримання коштів повинні мати такі реквізити:

1. найменування і номер розрахункового документа: число, місяць і рік його виписки. При цьому вказується число – цифрами, місяць – прописом, рік – цифрами;

2. чітко визначене найменування платника і одержувача коштів, (їх номери рахунків). Найменування може бути як повним, так і скороченим, але воно обов’язково повинно відповідати зареєстрованому в статуті;

3. чітко визначені найменування, місцезнаходження, номер банку платника і одержувача коштів, де знаходиться їх рахунки, номери цих рахунків;

4. суму платежів, цифрами та прописом;

5. мотив для перерахування чи отримання коштів: номер і дати договору, товарно-транспортних документів, найменування товарів та послуг;

6. підписи платників, яким за статусом надано право здійснення розрахунково-грошових операцій.

Виправлення і підчистки у розрахункових документах не припускаються.

Розрахункові документи виписуються в тій кількості примірників, яка необхідна банку і учасникам розрахунків.

Банк здійснює операції (списання коштів з рахунка) лише на підставі першого примірника.

Підприємство, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді розрахункових документів в електронному вигляді, використовуючи програмно-технічний комплекс «клієнт-банк.

Юридичною підставою для здійснення розрахунків за системою «клієнт-банк є договір між підприємством і банком.

Розрахунки через систему «клієнт-банк здійснюються за допомогою електронних розрахункових документів.