1. Класифікацію розрахунків:

- розрахунки за товарними операціями ‑ (пов’язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового обороту й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств).

- розрахунки за нетоварними операціями – (пов’язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за результатами завершення кругообігу коштів підприємства).

2. Організацію розрахунків, яка передбачає їх здійснення записом (переказуванням) коштів з рахунка покупця на рахунок постачальника або заліком взаємних розрахунків між покупцем і постачальником продукції.

3. Форми відповідних документів. Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Різні форми розрахунків пов’язані з використанням різних видів розрахункових документів.

Розрахунковий документ – це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів. Використовують такі форми безготівкових розрахунків (залежно від форми розрахункового документа):

• платіжними дорученнями;

• платіжними вимогами-дорученнями;

• платіжними вимогами;

• розрахунковими чеками;

• акредитивами;

• векселями.

Правові основи організації безготівкових розрахунків регламентуються законодавчими, інструктивними документами НБУ.

НБУ розробляє форми і засоби розрахунків, правила документообігу організує контроль за проведенням розрахунків.

4. Взаємовідносини платників з банками. Взаємовідносини підприємств з банками регулюються угодами про розрахунково-касове обслуговування, кредитними угодами і т. ін.

2. Організація грошових розрахунків

Ефективність функціонування економіки в цілому і кожного окремого підприємства залежить від організації розрахунків.

Організація грошових розрахунків базується на таких принципах (правилах):

І. Перший принцип стосується обов’язкового зберігання підприємствами та установами грошових коштів на рахунках у банках (за винятком перехідних залишків).

Підприємства та установи обов’язково зберігають грошові кошти на рахунках в установах банку. Правовою базою є угода між підприємством і банкам про розрахунково-касове обслуговування.

Недотримання цього принципу призводить до відпливу грошей з легальних каналів грошового обороту, і як наслідок – до посилення тіньового характеру економіки.

ІІ. Підприємства мають право вибору установи банку для відкриття рахунків усіх видів за угодою банку.

ІІІ. Підприємства самостійно (без участі банків) вибирають форми розрахунків і способи платежу (переказ коштів, або зарахування взаємних вимог) попередня оплата.

ІV. Кошти з рахунка підприємства списуються за розпорядженням його власника.

V. Поточні рахунки підприємствам відкривають установи банків тільки за умови повідомлення про це податкового органу.

VІ. Принцип полягає в терміновому здійсненні платежів. Момент здійснення платежу має бути максимально наближеним до часу відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг.

VІІ. Платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника або в межах наданого кредиту.

VІІІ. Розрахунки між суб’єктами підприємницької діяльності проводяться переважно у безготівковій формі.

Розрахунки готівкою можуть застосовуватись між підприємствами тільки на невеликі суми (до 10 тис. грн.), а також у разі витрат на внутрішньогосподарські потреби.

За розрахунків готівкою отримувач коштів повинен дотримуватись установлених правил, а саме: суму отриманої готівки провести через касову книгу і повернути її в повному обсязі на свій рахунок у банк у разі невикористання.