1.3. Міжнародні угоди в області охорони навколишнього середовища.

Україна підписала і ратифікувала ряд міжнародних угод у галузі охорони навколишнього середовища. У даній лекції проведено аналіз чотирьох таких угод, де вказуються їх завдання, дана історична довідка, розглядаються зобов'язання учасників цих угод і специфіка їх застосування.

Монреальський Протокол Завдання Протоколу. Монреальський протокол є основним міжнародною угодою по захисту озонового шару стратосфери. Він був підписаний в 1987 р. і суттєво доповнено в 1990 р. (Лондон), в 1992 р. (Копенгаген) і в 1997 р. (Монреаль).

Історична довідка. Незважаючи на те, що вчені ще на початку 1960-х рр.. висловили припущення про руйнування озонового шару в результаті людської діяльності, довгий час ця проблема не привертала особливої уваги громадськості. На початку 70-х років було встановлено, що хлорфторметани (фреони), що використовуються в аерозольних упаковках і холодильних машинах, стали накопичуватися в атмосфері. Виходячи з того, що в тропосфері відсутні дієві механізми руйнування цих високостабільних речовин, було зроблено припущення про перенесення фреонів в стратосферу. Тут вони беруть участь у фотохімічних реакціях, в результаті яких утворюється атомарний хлор, далі каталітично реагує з озоном.

З цього моменту розпочалися міжнародні дебати, які привели до підписання першого міжнародного угоди щодо захисту озонового шару. Цим документом стала Віденська Конвенція 1985 р., визнала потенційну серйозність проблеми.

У вересні 1987 р. в Монреалі було підписано Протокол по субстанціях, що руйнують озоновий шар. Представники 27 країн, які підписали цей протокол, взяли на себе зобов'язання в період до 1999 р. знизити використання фреонів на 50% від рівня їх застосування.

Ще через три роки, на зустрічі в Лондоні, Монреальський Протокол був посилений у кількох напрямках: використання ряду фреонів мало знизитися до нуля до кінця ХХ століття; крім того, було посилено контроль над іншими видами озоноруйнуючих речовин. Масштаб діяльності також було розширено: з лондонськими пропозиціями погодився понад 80 країн. В результаті з'явилися реальні передумови для розвитку міжнародного співробітництва з охорони озонового шару.

На зустрічі в Копенгагені в 1992 р. було досягнуто згоди щодо остаточного припинення використання озоноруйнуючих речовин до 2030 р. Щодо віддалений термін виконання угоди пояснюється протидією промислових кіл, представників яких на зустрічі в Копенгагені фактично було в три рази більше, ніж делегатів від непромислових країн і неурядових організацій. Більше того, у підготовчій зустрічі в Копенгагені брало участь сім співробітників концерну "Дюпон", що перевищило сумарне число делегатів від шести країн.

Зобов'язання країн-учасниць. До 1 січня 1996 р. має бути припинено виробництво і споживання таких речовин: хлорфторметанами, Галонен, чотирихлористого вуглецю, 1,1,1-трихлоретан, гідробромфторметана. Монреальський Протокол 1987 р. СССР підписав Монреальський протокол в 1987р. В 1991 році Росія, Україна та Білорусія підтвердили своє правонаступництво цьому рішенню.

Кіотський протокол Завдання Протоколу. Рамкова Конвенція по зміні клімату (FCCC) прийнята в 1992 р., розробила документ, який було розглянуто на зустрічі в Кіото в 1997р.Завдання Рамкової Конвенції зі зміни клімату:

 стабілізувати концентрацію в атмосфері газів, сприяють парниковому ефекту, на рівні, який запобігатиме небезпечна дія на клімат, в тимчасових рамках, достатніх для адаптації екосистем до природних змін клімату;

 забезпечити безпечне виробництво продовольства;

 сприяти сталому розвитку.

Зобов'язання учасників. Основне зобов'язання учасників протоколу полягає в індивідуальному чи спільному зниженні загальної емісії газів, що викликають парниковий ефект, принаймні на 5% від рівня 1990 р. в період 2008-2012 рр.

Формулювання Протоколу означають, що деякі країни знизять емісію більше, ніж на 5%, а інші можуть знизити менше, ніж 5%, або навіть підвищити емісію. Застосування в Україні. Закон України Про ратифікацію Кіотського протоколу прийнято 4 лютого 2004 року

Базельська Конвенція Завдання Конвенції:

Контроль і зниження транскордонних переміщень відходів;

 мінімізація утворення небезпечних відходів, забезпечення належного управління розміщенням та ліквідацією відходів в безпосередній близькості від їхнього джерела.

 надання допомоги країнам у створенні належного управління охороною навколишнього середовища при наявності небезпечних та інших відходів. Історична довідка. Базельська Конвенція була прийнята в 1989 р. і вступила в силу 5 травня 1992 До 1995 р. до Конвенції приєдналося 94 країни, у тому числі країни Європейського Союзу. Зобов'язання країн, що підписали Конвенцію:

 не дозволяти експорт відходів для розміщення на території на південь 60º пд.ш.;

 забороняти експорт відходів, якщо країна-імпортер не погодить в письмовій формі умови імпорту;

 забороняти транспортування або розміщення небезпечних відходів не уповноваженими на те особами;

 призначити або заснувати одну або більше компетентних структур і один контрольний пункт.

У разі будь-якого події при транскордонному переміщенні відходів та наявності підозри на загрозу здоров'ю людей і навколишньому середовищу в інших країнах, ці країни повинні бути негайно проінформовані. Сторони повинні користуватися технічними вказівками щодо належного врядування охороною навколишнього середовища в рамках Конвенції. Експорт відходів дозволяється лише в тому випадку, якщо країна-експортер "не має технічної можливості" або "відповідних майданчиків для розміщення", а країна - імпортер має ці можливості і кошти. Застосування в Україні. Україна ратифікувала Конвенцію Базельську 01.07.99

Виконання міжнародних угод вимагає впровадження в Україні як уже застосовуваних процедур спостереження за станом навколишнього середовища, так і щодо нових процедур моніторингу екологічних проектів і програм.