66

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Хмельницький національний університет

Кафедра охорони праці та безпеки життєдіяльності

Цикл лекцій з предмету

“Промислова екологія”

Частина 1

Склав доцент кафедри «Охорони праці та безпеки життєдіяльності» Нестер .А.А.__________________
Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри «Охорони праці та безпеки життєдіяльності» Протокол № 1 від 1 вересня 2011 р.

Хмельницький – 2012

У конспекті лекцій в короткому і систематичному вигляді викладений зміст курсу “Промислова екологія”.

Зміст курсу

1. Цикл лекцій “Промислова екологія”

2. Методичні вказівки до виконання практичних робіт

3. Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт

Вивчення предмету передбачає лекційний курс та виконання лабораторних та практичних робіт.

1. Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт є в роздрукованому вигляді в бібліотеці і тут не приводяться. (Методичні вказівки до лабораторних робіт з охорони праці та безпеки життєдіяльності. У 4-х частинах. - Хмельницький, Хмельницький національний університет, 2007-2009).

Зміст

Вступ. Екологічне законодавство України. Основні поняття промислової екології. Контроль стану навколишнього середовища.

1.Промисловість та екологія.

1.1.Вклад промисловості в забруднення навколишнього середовища

1.2.Види і джерела забруднення довкілля, небезпечні чинники їх дії

1.3. Міжнародні угоди в області охорони навколишнього середовища.

2.Захист атмосферного повітря від техногенного забруднення.

2.1. Гігієнічні нормативи допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі населених місць.

2.2. Джерела забруднення атмосфери

2.3.Захист атмосферного повітря від викидів промислового пилу

2.4.Захист атмосферного повітря від промислових викидів паро- і газоподібних шкідливих речовин

3.Захист водних та земельних ресурсів від техногенного забруднення

3.1. Джерела забруднення водних об'єктів

3.2. Системи водопостачання та водовідведення населених міст і промислових підприємств

3.3.Захист водних ресурсів від промислових викидів

3.4.Захист земельних ресурсів від промислових викидів

4.Утилізація промислових відходів

4.1.Переробка та знешкодження промислових відходів для підвищення екологічної безпеки довкілля

5.Охорона довкілля та екологічний моніторинг

5.1.Захист довкілля від енергетичного забруднення на промислових підприємствах

5.2 Екологічний моніторинг

5.3.Глобальна система моніторингу навколишнього середовища (ГСМНС)

5.4.Кліматичний моніторинг і його завдання

Оцінка впливу на навколишнє середовище (частина 2)

ВСТУП

Промислова екологія - прикладна наука про взаємодію промисловості (як окремих підприємств, так і техносфери) і навколишнього середовища і навпаки - вплив умов природного середовища на функціонування підприємств їх комплексів.

У новому тисячолітті людство зіткнулося з протиріччями, що украй загострилися, між своїми зростаючими потребами і нездатністю біосфери задовольнити їх. Розвиток науки і техніки, технології забезпечило зростання матеріальних благ людей, але одночасно наблизило глобальну екологічну катастрофу.

Екологія буде тим чистішою, чим швидше людина навчиться переробляти відходи виробництва, використовуючи їх як сировину для інших галузей.

Тому саме промислова екологія є панацеєю від бід, що загрожують людству.

Показовим підходом до гармонії виробництва та  екології є досвід компанії-бренда "ХайдельбергЦемент Україна", що прийшла на український ринок будівельних матеріалів у 2001 році. У 2008 році стартували масштабні проекти покращення природовикористання та збереження біологічного різноманіття.

Компанія «HeidelbergCement Україна» (займається виробництвом бетону та цементу) відновлює землі своїх кар'єрів з використанням нового сучасного методу збереження та розвитку біологічного різноманіття, який є більш ефективним і економічним у порівнянні з традиційною рекультивацією.

Проект, ініційований Технологічним Центром Хайдельберга (Heidelberg Technology Center) в 2007 році, беззастережно підтверджує, що видобуток сировини може здійснюватися паралельно із збереженням флори і фауни. Сучасні методи формування ландшафту дозволяють поєднувати захист різновидів, сталий розвиток промислових підприємств, сільське господарство та відновлення лісових масивів. Більше того, вони набагато економічніше, ніж старі методи відновлення.

Використовуючи передовий і науковий, і практичний досвід компанії HeidelbergCement щодо відновлення земель, отримання колосального ефекту для захисту навколишнього середовища не є чимось примарним.

Проект, що реалізується в Україні, націлений на розвиток і застосування сучасних методів рекультивації і відновлення, завдяки яким можуть бути створені землі, де будуть представлені різноманітні види тварин і рослин, і, які будуть гармонійно існувати в природному середовищі.

Проект охоплює всі чотири кар'єри Амвросіївського цементного заводу ВАТ «ХайдельбергЦемент Україна» (Донецька обл.): Балка Широка (64,34 га), Балка Мокра (13,28 га), Основний (896,84 га) і Карповський (76,99 га) кар'єри.

Крім того, за підсумками проекту "Екологія, навколишнє середовище та природовикористання в Україні", компанія стала переможцем у номінації "Лідер природоохоронної діяльності".

У сучасному складному і різноманітному світі проблеми довкілля, стан місця існування, здоров'я населення набувають первинного значення. Багато хто з цих проблем переріс в масштаб глобальних, вони зачіпають самі основи цивілізації і багато в чому визначають можливості виживання людства і біоти в цілому.

Нагадаємо, що найважливіших глобальних проблем належать:

• швидке зростання чисельності населення Землі;

• можливості забезпечення населення продовольством;

• обмеженість запасів вуглеводневого палива;

• охорона природного середовища від руйнівної антропогенної дії.

Крім того, серйозними екологічними проблемами стали:

• забруднення атмосфери(біосфера);

• зміна фізичних, хімічних, біологічних якостей планети;

• зміна екосистем і погіршення здоров'я населення.

Ці проблеми виникли не відразу, вони наростали у зв'язку з прискореними темпами перетворення життєвих умов і відповідно збільшення з потреб людини, а повільний темп природної еволюції біоти в цілому і визначили нинішній екологічний стан на Планеті.

Відомо, що населення Землі за часів Римської імперії складало 150 млн. чоловік, а до 1840 року досягло 1 млрд. чол. П'ятий мільярд в ХХ столітті народився всього за 12 років. Зараз нас 6,5 млрд., а до 2030 року прогнозується зростання чисельності населення до 9-10 млрд. чоловік. Причому очікується подвоєння населення Ефіопії, Індії, Нігерії, деяких інших країн, які вже сьогодні належать небагатих країн з обмеженими продовольчими ресурсами. Отже, зросте міграція, а проблеми міграції проявляються вже сьогодні у вигляді локальних конфліктів в окремих країнах, тобто зростання народонаселення і обмеженість продовольчих ресурсів - це глобальні проблеми усього людства, які повинні вирішуватися на міжнародному рівні.

У останні десятиліття усе більш гостро ставиться питання про обмеження використання вуглеводнів(вугілля, нафти, газу, торфу) в якості палива. По-перше, ці ресурси обмежені, по-друге, їх вклад в забруднення атмосфери за допомогою викидів дуже значний. Альтернатива - використання нетрадиційних джерел енергії, ресурси яких необмежені(енергії вітру, енергії хвиль, приливів і відливів, сонячної енергії, енергії геотермальних вод і атомної енергії).

Сьогодні ми вже відчутно випробовуємо наслідки так званого «парникового ефекту», суть якого в тому, що деякі з газів, що викидаються різними підприємствами, на великих висотах утворюють деяку оболонку, яка пропускає до Землі короткохвильовий спектр сонячної енергії, але не пропускає назад в космос довгохвильову частину теплової енергії Землі(існують і інші версії причин «глобального потепління»). Тому спостерігається зростання середньої температури на планеті, тануть « вічні» льоди і сніги, що є однією з « комор» прісної води, спостерігається поступове підвищення рівня Світового океану, що, у свою чергу, може спричинити затоплення великих територій на усіх континентах. Крім того, сповільнюється і змінює свій напрям течія Гольфстрім, що обумовлює погодні умови на західному узбережжі Африки і в європейській частині Євразії. Крізь ослабілу масу теплого повітря на південь прориваються холодні циклонні маси, що тягне зміни клімату на цих територіях. Так само слід врахувати, що поступове просування далі на північ межі вічної мерзлоти є серйозною загрозою будівлям і спорудам, побудованим виходячи з цих умов. Це тільки деякі з можливих негативних наслідків «глобального потепління».

Людина постійно перебуває під впливом безлічі чинників, що народжуються природою, соціальною і штучно створеними середовищами. Відповідно і кожна його дія відгукується в усіх цих середовищах.

Потужність засобів дії на природне середовище подвоюється останніми роками за 12-15 років. Тільки за 25 років з початку Другої світової війни забрудненість атмосфери зросла на 70 %, а що стосується біосфери, то якщо 400 років тому вона втрачала приблизно по 1 виду ссавців і птахів за 3 роки, то зараз - за 8 місяців.

Розраховано, що якщо ми хочемо добитися стійкості (тобто хоч би зупинити зростання цих негативних явищ), то зробити це необхідно в найближчі 40-50 років. Це означає зупинити зростання чисельності населення, понизити в три рази викиди забруднюючих речовин(З.Р.) в атмосферу (добитися зниження викидів до 2 млн. тонн в рік), перейти максимально на ресурсозберігаючі технології, прийняти міжнародну систему регулювання стосунків між людиною і природою, які відповідатимуть таким, що приймається в усіх країнах законодавчим і нормативним актам в області охорони довкілля.

Організаційно-правові основи по забезпеченню охорони довкілля значною мірою вирішують проблему гармонізації взаємодії людини з довкіллям. Ця проблема є комплексною, вимагаючою для свого вирішення зусиль в різних напрямах: технічному, організаційному, адміністративному, економічному, соціальному. Правова база вирішення цієї комплексної проблеми повинна спиратися на строгі юридичні норми.

Екологічне законодавство України. Екологічне законодавство України складається із Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про охорону атмосферного повітря", "Про природно-заповідний фонд України", "Про тваринний світ", "Про рослинний світ", "Про екологічну експертизу" та інших законодавчих актів.

До екологічного законодавства належать також Закон "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закон "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанова Верховної Ради України "Про невідкладні заходи щодо захисту громадян України від наслідків Чорнобильської катастрофи" та інші спеціальні законодавчі акти, присвячені зниженню впливу цієї планетарної катастрофи на життя і здоров'я населення країни та світового співтовариства.

Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об’єктів, пов’язаних з історико-культурною спадщиною.

Основними принципами охорони навколишнього природного середовища є:

а) пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов’язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;

б) гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров’я людей;

в) запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; г) екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

д) збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об’єктів і комплексів;

е) науково обгрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища;

є) обов’язковість екологічної експертизи;

ж) гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду;

з) науково обгрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище;

и) безоплатність загального та платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності;

і) стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів, компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

ї) вирішення питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенної зміненості територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на екологічну обстановку;

й) поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища;

к) вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища на основі широкого міждержавного співробітництва.

Центральною темою Закону є людина, охорона його життя і здоров'я від несприятливої дії довкілля, викликаної економікою. У Законі людина представлена не лише як суб'єкт активної перетворювальної діяльності, але і як об'єкт негативних наслідків його господарської роботи. У нім виділений особливий розділ, де характеризується право громадян на здорове і сприятливе середовище.

Механізм реалізації Закону поєднує в собі економічні методи господарювання з адміністративно-правовими заходами забезпечення якості довкілля. Система економічного стимулювання(плата за викиди (скидання) забруднюючих речовин, поховання відходів, користування природними ресурсами та ін.) доповнюється в Законі заходами адміністративно-правової дії :

– екологічною експертизою;

– екологічним контролем;

– відповідальністю за екологічні правопорушення.

Основні поняття промислової екології.

охорона довкілля - діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських і інших некомерційних об'єднань, юридичних і фізичних осіб, спрямована на збереження і відновлення природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, запобігання негативній дії господарської і іншій діяльності на довкілля і ліквідацію її наслідків.

Якість довкілля - стан довкілля, який характеризується фізичними, хімічними, біологічними і іншими показниками і(чи) їх сукупністю.

Сприятливе довкілля - довкілля, якість якого забезпечує стійке функціонування природних екологічних систем, природних і природно-антропогенних об'єктів.

Негативна дія на довкілля - дія господарської і іншій діяльності, наслідки якої призводять до негативних змін якості довкілля. Ця дія в широкому сенсі можна класифікувати таким чином:

– забруднення інгредієнта як сукупність речовин, кількісно і якісно чужих рослинному і тваринному світу цієї місцевості;

– параметричне забруднення, пов'язане зі зміною якісних параметрів довкілля;

– біоценотичне забруднення, що полягає в дії на склад і структуру популяцій живих організмів;

– соціально-деструктивне забруднення, що є зміною ландшафтів екологічних систем в процесі природокористування, пов'язане з оптимізацією природи в інтересах людини.

Екологічна безпека - стан захищеності природного середовища і життєво важливих інтересів людини від можливої негативної дії господарської і іншої діяльності, надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, їх наслідків.

Нормативи в області охорони довкілля(далі також - природоохоронні нормативи) - встановлені нормативи якості довкілля і нормативи допустимої дії на неї, при дотриманні яких забезпечується стійке функціонування природних екологічних систем і зберігається біологічна різноманітність.

Нормативи якості довкілля - нормативи, які встановлені відповідно до фізичних, хімічних, біологічних і іншими показниками для оцінки стану довкілля і при дотриманні яких забезпечується сприятливе довкілля. Вони встановлюються для оцінки стану довкілля в цілях збереження природних екологічних систем, генетичного фонду рослин, тварин і інших організмів.

В цілях визначення критеріїв безпеки і(чи) нешкідливості дії хімічних, фізичних і біологічних чинників на людей, рослини і тварин, природні території, що особливо охороняються, і об'єкти, а також в цілях оцінки стану атмосферного повітря встановлюються гігієнічні і екологічні нормативи якості атмосферного повітря і гранично допустимі рівні фізичних дій на нього.

Гігієнічний норматив якості атмосферного повітря - критерій якості атмосферного повітря, яке відбиває гранично допустимий максимальний вміст шкідливих (що забруднюють) речовин в атмосферному повітрі і при якому відсутня шкідлива дія на здоров'я людини.

Екологічний норматив якості атмосферного повітря - критерій якості атмосферного повітря, яке відбиває гранично допустимий максимальний вміст шкідливих(що забруднюють) речовин в атмосферному повітрі і при якому відсутня шкідлива дія на природне довкілля.

Якість атмосферного повітря - сукупність фізичних, хімічних і біологічних властивостей атмосферного повітря, що відбивають міру його відповідності гігієнічним нормативам якості атмосферного повітря і екологічним нормативам якості атмосферного повітря.

До нормативів якості довкілля відносяться:

– нормативи, встановлені відповідно до хімічних показників стану довкілля, у тому числі нормативи гранично допустимих концентрацій хімічних речовин, включаючи радіоактивні речовини;

– нормативи, встановлені відповідно до фізичних показників стану довкілля, у тому числі з показниками рівнів радіоактивності і тепла;

– нормативи, встановлені відповідно до біологічних показників стану довкілля, у тому числі видів і груп рослин, тварин і інших організмів, використовуваних як індикатори якості довкілля, а також нормативи гранично допустимих концентрацій мікроорганізмів;

– інші нормативи якості довкілля.

При встановленні нормативів якості довкілля враховуються природні особливості територій і акваторій, призначення природних об'єктів і природно-антропогенних об'єктів, територій, що особливо охороняються, у тому числі природних територій, що особливо охороняються, а також природних ландшафтів, що мають особливе природоохоронне значення.

Нормативи допустимої дії на довкілля - нормативи, які встановлені відповідно до показників дії господарської і іншої діяльності на довкілля і при яких дотримуються нормативи якості довкілля.

Нормативи допустимого антропогенного навантаження на довкілля - нормативи, які встановлені відповідно до величини допустимої сукупної дії усіх джерел на довкілля і (чи) окремі компоненти природного середовища в межах конкретних територій і (чи) акваторій і при дотриманні яких забезпечується стійке функціонування природних екологічних систем і зберігається біологічна різноманітність. Особливе місце серед цих нормативів займає ПДН - гранично допустимі навантаження на природне середовище (кількість відвідувачів за одну екскурсію по заповіднику, навантаження худоби на одиницю пасовищних угідь і тому подібне).

в цілях запобігання негативній дії на довкілля господарської і іншій діяльності для юридичних і фізичних осіб - природокористувачів встановлюються наступні нормативи допустимої дії на довкілля:

– нормативи допустимих викидів і скидань речовин і мікроорганізмів;

– нормативи утворення відходів виробництва і споживання і ліміти на їх розміщення;

– нормативи допустимих фізичних дій(кількість тепла, рівні шуму, вібрації, іонізуючого випромінювання, напруженості електромагнітних полів і інших фізичних дій);

– нормативи допустимого вилучення компонентів природного середовища;

– нормативи допустимого антропогенного навантаження на довкілля;

– нормативи іншої допустимої дії на довкілля при здійсненні господарської і іншій діяльності, встановлювані законодавством в цілях охорони довкілля.

За перевищення встановлених нормативів допустимої дії на довкілля суб'єкти господарської і іншій діяльності, залежно від заподіяної довкіллю шкоди, несуть відповідальність відповідно до законодавства.

Нормативи допустимих викидів і скидань хімічних речовин, у тому числі радіоактивних, інших речовин і мікроорганізмів - нормативи, які встановлені для суб'єктів господарської і іншої діяльності відповідно до показників маси хімічних речовин, у тому числі радіоактивних, інших речовин і мікроорганізмів, допустимих для вступу в довкілля від стаціонарних, пересувних і інших джерел у встановленому режимі і з урахуванням технологічних нормативів, при дотриманні яких забезпечуються нормативи якості довкілля.

Нормативи допустимих викидів і скидань речовин і мікроорганізмів встановлюються для стаціонарних, пересувних і інших джерел дії на довкілля суб'єктами господарської і іншій діяльності виходячи з нормативів допустимого антропогенного навантаження на довкілля, нормативів якості довкілля, а також технологічних нормативів.

Контроль стану навколишнього середовища. Боротьба з забрудненням навколишнього природного середови­ща в промислових районах, містах і на промислових майданчиках заводів, фаб­рик і ТЕС  –  це складна науково-технічна за­дача, основою для ви­рішення якої є наявність надійних методів і засобів контролю та прогнозу­вання якості навколишнього середовища.

За допомогою контролю визначається якісний стан навколиш­нього і виробничого середовища, перевіряється виконання запла­нованих природо­охоронних заходів, виявляються і фіксуються по­рушення санітарно-гігіє­нічних та інших норм і правил. Пропоную­ться чи приймаються заходи для ліквідації виявлених недоліків і порушень, ставиться питання про пока­рання винних.

Дієвість природоохоронного контролю на виробництві значно зале­жить від раціональної системи відповідних відомчих конт­рольних служб, від їх взаємозв’язку і взаємодії з зовнішніми державними органами управ­ління і контролю в цій галузі. При цьому важливе значення має правове регулювання цих питань, ви­бір і застосування найбільш ефективних форм і методів контроль­ної діяльності, форм реагування при виявленні недоліків.

В систему органів, здійснюючих природоохоронний контроль, вхо­дять державний контроль, громадський контроль і прокурор­ський нагляд за додержанням законодавства про охорону навколиш­нього середовища.

Державний  контроль  у галузі охорони нав­колишнього середовища здійснюється Радами народних депутатів та їх виконавчими і розпорядчими органами, Міністерством охорони навколишнього природ­ного середовища України, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами.

Державному контролю підлягають використання і охорона зе­мель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського сере­довища та природних ресур­сів територіальних вод, континенталь­ного шельфу та виключної (морської) економічної зони країни, природних територій та об’єктів, які підлягають особливій охо­роні, стан навколишнього природного середовища.

Порядок здійснення державного контролю за охороною навко­лиш­нього природного середовища та використанням природних ре­сурсів ви­значається Законом України про охорону навколишнього середовища та іншим законодавством України.

Громадський  контроль  у галузі охорони навколиш­нього середовища здійснюється громадськими інспекторами охорони на­вколишнього природного середовища згідно з Положенням, яке затвер­джується Міністерством охорони навколишнього природ­ного середовища України.

Громадські інспектори охорони навколишнього природного се­редо­вища: а) беруть участь у проведенні спільно з працівниками орга­нів держа­вного контролю рейдів та перевірок за додержанням підпри­ємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про охорону на­вколишнього природного середовища, додержанням норм екологічної без­пеки та використанням природних ресурсів; б) проводять перевірки і складають протоколи про порушення зако­нодавства про охорону навколишнього природного середовища і подають їх органам державного контролю в галузі охорони нав­колишнього природ­ного середовища чи правоохоронним органам для притягнення винних до відповідальності; в) подають допомогу органам державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища в діяльності щодо за­побігання еколо­гічним правопорушенням.

Нагляд за додержанням законодавства про охорону навколиш­нього природного середовища здійснює Генеральний прокурор Украї­ни та під­порядковані йому органи прокуратури.

При здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують на­дані їм законодавством України права, включаючи звернення до су­дів або арбіт­ражних судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в резуль­таті порушення законодавства про охорону навколишнього природного се­редовища, та про припинення екологічно небезпечної діяльності.

Найбільший досвід щодо здійснення державного контролю за охо­ро­ною навколишнього природного середовища набутий органами Мі­ністерс­тва охорони здоров’я України. Санітарний нагляд здійсню­ється розгалуже­ною системою органів і закладів санітарно-епіде­міологічної служби Мініс­терства охорони здоров’я України.

В процесі здійснення поточного санітарного нагляду в об­ласті охо­рони навколишнього середовища санітарна служба здійс­нює нагляд за ви­конанням державними органами і підприємствами санітарних норм і пра­вил щодо запровадження заходів для попередження та ліквідації забруд­нення навколишнього середовища шкідли­вими викидами і господарсько-побуто­вими відходами.

Службові особи органів санітарного нагляду можуть безпе­решкодно відвідувати об’єкти в будь-який час доби і давати вка­зівки про усунення виявлених порушень, а також вимагати від по­садових осіб і окремих пра­цівників відомості та документи, пот­рібні для перевірки.

Рішення і висно­вки органів санітарного наг­ляду обов’язкові для виконання всіма посадо­вими особами і громадянами. Головним санітарним лікарям надано право:

- ро­бити висновки до проектів перспективних планів розташування промис­лових під­приємств і про відповідність діючим нормам і правилам  про­мис­лових та інших споруд, які вводяться в експлуатацію;

-  забороняти чи при­пиняти діяльність діючих виробничих об’єктів;

- ставити питання про при­йняття до винних осіб заходів дисцип-лінарного чи громад­ського впливу;

-  накладати штрафи на винних осіб в адміністратив­ному порядку.

Безпосередньо у виробничому об’єднанні та промисловому під­при-ємс­тві можна виділити систему підрозділів і служб – відділи управління, бюро, групи, окремі спеціалісти, які займаються пи­таннями контролю в області охорони навколишнього середовища.

Ко­ординує їх роботу підрозділ з охорони навколишнього середовища.

Серед інших виробничих служб, які мають відношення до здійс­нення природоохоронного контролю на виробництві, необхідно наз­вати відділ капітального будівництва, відділи головного енерге­тика, механіка, лабора­торію автоматизації та механізації виробни­чих процесів, центральну вироб­ничу (заводську, фабричну, дослід­ну, хімічну) лабораторію тощо.

Поряд з відомчим контролем в області охорони навколишнього при­родного середовища на виробництві велике значення має громадський ко­нтроль, що законодавчо закріплено в Законі про охорону природи України, а також в законодавчих актах про охорону землі, надр, води, лісу, атмос­ферного повітря, тваринного світу тощо.

Спеціальними добровільними товариствами, здійснюючи громадсь­кий контроль в області охорони навколишнього природного середовища, виступають товариства охорони природи. Такими масовими організаціями є Українське товариство охорони природи, членами якого є понад 10 млн. чоловік.