Українські слова

багато з нас – multi nostrum

важкий, а, е – difficĭlis, e

вірш – carmen, ĭnis, n

говорити – dico, dixi, dictum, ĕre

готовий, а, е – parātus, a, um

допомагати – iuvo, iuvi, iutum, āre

друг – amīcus, i, m

завжди – semper

захищати – defendo, ndi, nsum, ĕre

мистецтво – ars, artis, f

мовчати – taceo, tacui, tacĭtum, ēre

муж – vir, i, m

не тільки, ... а й – non modo, sed etiam

небезпека – pericŭlum, i, n

поет – poēta, ae, m

порада – consilium, ii, n

пристрасний, а, е – cupĭdus, a, um

розумний, а, е – prudens, entis

славний, а, е – clarus, a, um

Вправи

1. Утворіть gerundium, gerundīvum, supīnum I et II від дієслів:

salūto, āvi, ātum, āre – вітати

caveo, cavi, cautum, ēre – остерігатися

pono, posui, posĭtum, ĕre – класти

definio, īvi, ītum, īre – визначати

2. Провідміняйте словосполучення:

liber legendus (m) – книга, яку слід читати

oratio audienda (f) – промова, яку слід слухати

carmen dictandum (n) – вірш, який слід складати

3. Перекладіть:

facultas docendi, modus vivendi, ad referendum, amandus, amanda, memorandum, agenda.

4. Визначіть синтаксичні функції відмінків ґерундія і перекладіть:

interdum ars scribendi difficĭlis est;

adulescentes discendi causa in universitātem litterārum veniunt;

legendo et scribendo studet;

ad veniendum parāti sumus;

libros ad legendum idoneos mihi dat;

bene discendo mox perītus linguae erit.

5. Перекладіть ґерундивні конструкції:

liber legendus – liber legendus est – liber mihi legendus est;

diligenter discendum erat – mihi diligenter discendum erat;

spes puĕri servandi magna est;

spes puĕrum servandi magna est;

linguae discendae causa ad te venit.

6. Визначіть супіни і перекладіть:

Legāti ad senātum auxilium postulātum venērunt.

Hoc est incredibĭle dictu et difficĭle intellectu.

7. Замініть ґерундій на ґерундив у першому реченні тексту “De Archimēdis morte”.

8. Від яких латинських слів походять українські:

легенда, меморандум, пропаганда, референдум.

ДВАнадцяте заняття (Lectio DUOdecĭma)

Homo sum: humāni nihil

a me aliēnum puto (Terentius)

Я – людина: вважаю,

що ніщо людське мені не чуже

СИНТАКСИС ДІЄСЛОВА

Інфінітивні синтаксичні звороти

(Accusatīvus cum infinitīvo et nominatīvus cum infitīvo)

Функції інфінітива

Синтаксичні функції інфінітива визначаються ознаками дієслова та іменника.

Як дієслово інфінітив може:

1. керувати відмінком, якого вимагає дієслово: Quem nemo ferro potuit superāre nec auro. – Якого ніхто не зміг подолати ні мечем, ні золотом;

2. визначатися прислівником: Felix, qui, quod amat, defendĕre fortĭter audet. – Щасливий той, хто наважується сміливо захи-щати те, що любить;

3. замінювати особові форми дієслова (infinitīvus historĭcus).

Як іменник інфінітив може:

1. виступати у функції підмета, іменної частини присудка і до-датка: Vivĕre est cogitāre. – Жити – значить мислити. Amo legĕre. – Люблю читати;

2. мати означення, яке виражене прикметником чи займенни-ком середнього роду: Meum intellegĕre nulla pecunia vendo. – Свій талант я не продаю за жодні гроші;

3. вживатися з прийменниками: Multum interest inter dare et acсipĕre. – Є велика різниця між давати і отримувати.