Особливості утворення часів системи інфекта

1. У дієсловах першої дієвідміни у першій особі однини теперішнього часу кінцевий голосний основи інфекта -ā зливається з особовим закінченням -о в одне -о.

2. У теперішньому часі в дієсловах третьої дієвідміни та у майбутньому часі в дієсловах першої та другої дієвідмін між основою (суфіксом) та особовим закінченням вставляються тематичні голосні: перед -s, -t, ‑m вставляється -ĭ-; перед -r – -ĕ-; перед -n – -u-.

3. У дієсловах четвертої дієвідміни в теперішньому часі в третій особі множини між основою і особовим закінченням вставляється ‑u-.

Висновки до теми «Часи системи інфекта»

Система інфекта містить:

1. praesens – теперішній час;

2. іmperfectum – минулий час недоконаного виду;

3. futūrum I (primum) – майбутній час (перший).

Для цих часів характерні спільні ознаки:

а) утворення від однієї основи – основи інфекта (основи незавершеної дії);

б) однакові особові закінчення інфектного ряду.

Відмінність між цими часами виражається за допомогою суфіксів. Порівняйте таблиці:

Час	Основа	Суфікс	Особові закінчення
praesens	інфекта	–	інфектного ряду
іmperfectum	інфекта	-bā- (І–ІІ дієв.) -ēbā- (ІІІ–ІV дієв.)	інфектного ряду
futūrum I (primum)	інфекта	-b- (І–ІІ дієв.) -a-, -ē- (ІІІ–ІV дієв.)	інфектного ряду

Синтаксис відмінків у пасивній конструкції

1. Для позначення знаряддя дії у пасивній конструкції вживається відмінок ablatīvus instrumenti (орудний знаряддя). Він відповідає на запитання чим?, яким знаряддям виконується дія? Наприклад: Monumenta homĭnum illustrium florĭbus ornantur. – Пам’ятники знатним людям прикрашають квітами.

2. Для позначення особи, яка діє, у пасивній конструкції вживається відмінок ablatīvus auctōris (орудний дійової особи), який вживається з прийменником a (ab). Він відповідає на запитання, хто виконує дію? і перекладається на українську мову називним відмінком однини у зв’язку з перекладом пасивної конструкції активною. Наприклад: Patria nostra a poētis laudātur. – Поети прославляють нашу батьківщину. (Наша батьківщина прославляється поетами).

Займенники (вказівні, відносні, зворотний)

1. Вказівні займенники (Рronomĭna demonstratīva)

До вказівних займенників належать:

а) ille, illa, illud – той, та, те (вказує на найвіддаленіший предмет);

б) iste, ista, istud – цей, ця, це; той, та, те (вказує на предмет поблизу особи);

в) is, ea, id – цей, ця, це; той, та, те; він, вона, воно;

г) hic, haec, hoc – цей, ця, це (вказує на предмет, який найближчий до того, хто говорить).

Вказівні займенники відмінюються, як прикметники першої і другої відміни (чоловічий і середній рід за другою відміною, жіночий – за першою) з двома особливостями:

а) у родовому відмінку однини вони мають закінчення -īus (m, f, n);

б) у давальному відмінку однини закінчення -і (m, f, n).

Зразок відмінювання займенника is, ea, id:

Casus	Singulāris	Plurālis
Nom.	is (m), ea (f), id (n)	e-i (ii) (m), e-ae (f), e-a (n)
Gen.	e-īus (m, f, n)	e-ōrum (m, n), e-ārum (f)
Dat.	e-ī (m, f, n)	e-is (iis, is) (m, f, n)
Acc.	e-um (m), e-am (f), id (n)	e-os (m), e-as (f), e-a (n)
Abl.	e-ō (m, n), e-ā (f)	e-is (iis, is), (m, f, n)