5. Характеристика рефлексів з рецепторів серця:

а) рецепторна система серця;

Ще в минулому столітті було встановлено, що в серці на одиницю площі знаходиться більше рецепторів, ніж в найбагатших рецепторами ділянках шкіри.

Переважна більшість рецепторів серця - це механорецептори. Тому розглянемо механорецептори передсердь, шлуночків та перикарда.

Механорецептори передсердь розряджаються залпами, синхронними різним фазам серцевого циклу: залп А - синхронний систолі передсердь, залп В - синхронний діастолі передсердь.

Відповідно до цього виділяють А-рецептори, які реагують на активне напруження міокарда передсердь; В-рецептори, які реагують на пасивне розтягнення міокарда передсердь.

Більшість рецепторів передсердь локалізуються в їх задніх стінках, біля входу легеневих і порожнистих вен.

У шлуночках механорецепторів значно менше, ніж в передсердях. Реєструються залпи збудження з механорецепторів, по-перше, синхронно з ізометричною фазою систоли шлуночків; по-друге, а періодом вигнання; по-третє, при розтягненні шлуночків, що наступає при Їх наповненні кров’ю (період наповнення).

Найбільше рецепторів перикарда знайдено в місцях його прикріплення до прилягаючих судин (аорти, порожнистих вен, легеневої артерії). Активність рецепторів синхронна систолі.

б) рефлекси з рецепторів передсердь та шлуночків;

Рефлекси з рецепторів передсердь та шлуночків. У 1915 p. Бейнбридж встановив, що подразнення механорецепторів правого передсердя рефлекторно викликає збільшення частоти серцевих скорочень. Суттєвим є факт, що тахікардія виникає при розтягненні не всього правого передсердя, а ділянки, яка прилягає до місця впадіння порожнистих вен. З лівого передсердя тахікардію вдавалось викликати лише при подразненні механорецепторів гирла легеневих вен.

При подразненні інших ділянок передсердь може виникнути рефлекторне сповільнення серцевої діяльності. Подразнення механорецепторів лівого шлуночка рефлекторно викликає брадикардію. Типовою рефлекторною відповіддю на подразнення механорецепторів правого шлуночка також є брадикардія.

в) рефлекторні впливи з рецепторів перикарда, ендокарда та коронарних судин.

Рефлекторні впливи з рецепторів перикарда, епікарда та коронарних судин. Механічне подразнення перикарда, навіть прокол сумки перикардіальної викликає сповільнення серцевої діяльності.

Типовою формою рефлекторної реакції з епікарда є брадикардія. Ці рефлекторні ефекти визначають клініку тампонади серця, а не тільки стиснення серця якоюсь рідиною. Щодо рефлексів з коронарних судин, то відомо, що вони виникають тільки з рецепторів лівої коронарної артерії. При підвищенні перфузійного тиску в лівій коронарній артерії спостерігається брадикардія. Закриття коронарного синуса також викликає сповільнення серцевої діяльності.

г) зміни серцевої діяльності при рефлекторних впливах з аорто-каротидної зони та крупних артерій

У рефлекторній регуляції діяльності серця особливо важливу роль відіграють рефлекси, що виникають з рецепторів початкового відділу аорти і з ділянки, що носить назву каротидного синуса, тобто місця розгалуження (біфуркації) сонної артерії на зовнішню і внутрішню. Механорецептори аорти збуджуються спільним з каротидними рецепторами подразником – розширенням стінок артерії під тиском крові. Стимулювання цих рецепторів веде до брадикардії. У людини цей рефлекс з каротидного синуса можна викликати натисканням на ділянку шиї, розміщеної над біфуркацією сонної артерії. При цьому має місце підвищення кров’яного тиску нижче місця перетискання, а отже, подразнення механорецепторів і сповільнення серцевої діяльності. Цей рефлекс відомий у невідкладній кардіології під назвою рефлексу Чермака–Герінга і використовується для зняття пароксизмальної тахікардії. Спадання стінок аорти і каротидного синуса веде до збільшення частоти скорочень серця. Початковий відділ аорти і каротидний синус не є єдиними ділянками артеріальної системи, в якій закладені механорецептори, стимульовані розтягненням стінок артерій. Деяка кількість рецепторів знаходиться у всіх крупних артеріях. Ефект такий же як з рецепторів аорти і каротидного синуса, але значно менше виражений. У нормі ці ефекти перекриваються рефлексами з аорти і каротидного синуса. Брадикардія, яка розвивається внаслідок подразнення механорецепторів судин малого кола кровообігу відома в науці, як рефлекс Паріна, що має деяке значення в механізмах розвитку клініки емболії малого кола кровообігу. Крім механорецепторів, початковою ланкою серцевих рефлексів є хеморецептори аорти і каротидного синуса. Хеморецептори активуються при зниженні в крові рО2 і збільшенні рСО2, а також при зміні рН. Для аортальних хеморецепторів подразниками більше є зміни рСО2 і рН, а для каротидних – рО2.

д) рефлекторні впливи з внутрішніх порожнистих органів.

Тут можна спостерігати двоякі ефекти:

1. Подразнення механорецепторів стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки і жовчного міхура, тобто органів, аферентні волокна яких направляються до довгастого мозку в складі вагуса, веде до сповільнення серцевої діяльності. В експерименті це вперше спостерігав Гольц на жабі. Наносячи удари по верхній третині живота, відмічав сповільнення серцевої діяльності або навіть зупинку серця. У людини подібна короткочасна зупинка серця виникає при сильному ударі в епігастральну ділянку живота.

2. Подразнення механорецепторів кишок, сечового міхура, ниркових мисок, тобто органів, зв’язаних своїми аферентними волокнами виключно з спинним мозком, веде до збільшення частоти серцевих скорочень.

e) Рефлекторні впливи з трійчастого нерва, скелетних м’язів.

Рефлекси на серце з рецепторів трійчастого нерва проявляються брадикардією. Сповільнення серцевого ритму спостерігається а людини, наприклад, при вдиханні ефіру і інших подразненнях рецепторів верхніх дихальних шляхів. До рефлексів з рецепторів трійчастого нерва (його очної гілки) відноситься брадикардія, що викликається натискуванням на очні яблука (рефлекс Даніні-Ашнера). Це також використовується в невідкладній кардіології.

Факт про прискорення скорочень серця при м’язовій діяльності відомий давно. Показано, що почащення серцевих скорочень наступає протягом секунди від початку скорочення скелетних м’язів.

Мобілізація серцевої діяльності при м’язовій роботі в основному є рефлекторною відповіддю на імпульсацію з рецепторів м’язів, що скорочуються. У людини пасивне згинання і розгинання кінцівок веде до почащення скорочень серця.

ж) рефлекси з рецепторів легеневої тканини.

Вплив дихання на серце виражається давно відомим явищем дихальної аритмії. Дихальна аритмія була відкрита Людвігом в 1847 p. Вплив дихання ня серце проявляється почащенням серцевих скорочень на вдиху і їх сповільнення на видиху.

У дітей дихальна аритмія виражена сильніше, ніж у дорослих.

Почащення серцевих скорочень під час глибокого вдиху супроводжується зниженням систолічного викиду за незначного зростання хвилинного об’єму кровотоку.

У виникненні дихальної аритмії суттєву роль відіграє імпульсація з рецепторів легенів, можливо з рецепторів передсердь, реагуючих на збільшення притоку до серця венозної крові. Описана брадикардія при підвищенні внутрішньолегеневого тиску. Це так звана проба Вальсальви - її запропонував італійський анатом і хірург для визначення прохідності слухових труб. При проведенні проби обстежуваному, після глибокого вдиху і закриття ніздрів і рота, зробити видих, у результаті цього різко підвищується внутрішньолегеневий тиск, що супроводжується виникненням брадикардії. Цю пробу також використовують у невідкладній кардіології для зняття пароксизмальноїї тахікардії.