4. Системи забезпечення управління фінансовими ризиками підприємства

Системи забезпечення управління фінансовими ризиками підприємства складаються з:

- системи інформаційного забезпечення управління фінансовими ризиками;

- системи ризик - аналізу фінансової діяльності;

- системи ризик - планування фінансової діяльності підприємства;

- системи ризик - контролінгу фінансової діяльності підприємства.

Інформаційна система (або система інформаційного забезпечення) фінансового ризик-менеджменту являє собою функціональний комплекс, що забезпечує процес безперервного цілеспрямованого підбору відповідних інформативних показників, необхідних для здійснення ідентифікації, оцінки та підготовки ефективних управлінських рішень щодо нейтралізації фінансових ризиків підприємства.

Інформаційна система фінансового ризик-менеджменту покликана забезпечувати необхідною інформацією не тільки управлінський персонал та власників самого підприємства, але і задовольняти інтереси широкого кола зовнішніх її користувачів.

Характеризуючи склад користувачів інформації, що входить в інформаційну систему фінансового ризик-менеджменту, слід зазначити, що коло інтересів зовнішніх і внутрішніх споживачів цієї інформації істотно розрізняється. Зовнішні користувачі використовують лише ту частину інформації, яка характеризує результати фінансової діяльності підприємства та його фінансовий стан. Переважна частина цієї інформації міститься в офіційній фінансової звітності, що подається підприємством.

Внутрішні користувачі, поряд з перерахованою вище інформацією, використовують значний обсяг інформації про фінансові ризики підприємства, що є комерційною таємницею. Крім того, внутрішні користувачі використовують значне коло фінансових показників, що формуються із зовнішніх джерел, які також входять в інформаційну систему фінансового ризик-менеджменту. Значна роль фінансової інформації в підготовці і прийнятті ефективних ризикових рішень пред'являє відповідно високі вимоги до її якості при формуванні інформаційної системи фінансового ризик-менеджменту. Так, до інформації, що включається в цю систему, пред'являються наступні основні вимоги:

1) значимість, яка визначає наскільки залучена інформація впливає на результати прийнятих ризикових рішень, в першу чергу, в процесі формування фінансової стратегії підприємства, розробки цілеспрямованої політики по окремим аспектам фінансової діяльності, підготовки поточних і оперативних фінансових планів;

2) повнота, яка характеризує завершеність кола інформативних показників, необхідних для здійснення ідентифікації оцінки та прийняття оперативних управлінських рішень щодо нейтралізації фінансових ризиків підприємства; 3) достовірність, яка визначає наскільки сформована інформація адекватно відображає реальний стан і результати фінансової діяльності, правдиво характеризує зовнішнє фінансове середовище, нейтральна по відношенню до всіх категорій потенційних користувачів і перевірювана; 4) своєчасність, яка характеризує відповідність сформованої інформації потребам в ній по періоду її використання. Окремі види інформативних показників, що використовуються у фінансовому ризик-менеджменті, «живуть» в його інформаційній системі в незмінному кількісному вираженні лише один день, (наприклад, курс іноземних валют, курс окремих фондових і грошових інструментів на фінансовому ринку), інші – місяць, квартал і т.п; 5) зрозумілість, яка визначається простотою її побудови, відповідністю певним стандартам представлення та доступністю розуміння (а відповідно і адекватного її тлумачення) тими категоріями користувачів, для яких вона призначається. Не слід однак змішувати вимоги зрозумілості інформації для певної категорії користувачів з її універсальною доступністю для розуміння всіма учасниками фінансової діяльності підприємства, тому що ряд з них може не мати достатнього рівня кваліфікації для адекватної її інтерпретації; 6) релевантність (або вибірковість), що визначає досить високий ступінь використання сформованої інформації в процесі управління фінансовими ризиками підприємства. «Інформаційне переповнення» системи фінансового ризик-менеджменту ускладнює процес відбору необхідних інформативних даних для підготовки конкретних управлінських рішень, призводить до формування малосуттєвих альтернативних проектів цих рішень, здорожчує процес інформаційного забезпечення управління фінансовими ризиками підприємства;

7) порівняність, яка визначає можливість порівняльної оцінки вартості окремих активів та результатів фінансової діяльності підприємства в часі, можливість проведення порівняльного фінансового ризик-аналізу підприємства з аналогічними господарюючими суб'єктами і т. п. Така порівняність забезпечується ідентифікацією визначення окремих інформативних показників та одиниць їх вимірювання, використанням відповідних національних і міжнародних стандартів фінансової звітності, послідовністю і стабільністю застосовуваних методів обліку фінансових показників на підприємстві;

8) ефективність формування інформаційної системи фінансового ризик-менеджменту означає, що витрати по залученню певних інформативних показників не повинні перевищувати ефект, що отримується в результаті їх використання при підготовці та реалізації відповідних ризикових рішень.

Зміст системи інформаційного забезпечення фінансового ризик-менеджменту, її широта і глибина визначаються галузевими особливостями діяльності підприємств, їх організаційно-правовою формою функціонування, обсягом і ступенем диверсифікованості фінансової діяльності та низкою інших умов. Конкретні показники цієї системи формуються за рахунок як зовнішніх (що знаходяться поза підприємством), так і внутрішніх джерел інформації. У розрізі кожної з груп цих джерел вся сукупність показників, що включаються в інформаційну систему фінансового ризик-менеджменту, попередньо класифікується. Отже, інформаційне забезпечення процесу управління фінансовими ризиками - сукупність інформаційних ресурсів та способів їх організації, необхідних для прийняття управлінських рішень щодо ліквідації або зниженні фінансових ризиків.

Основу інформаційного забезпечення складає інформаційна база, що складається з п’яти блоків:

• відомості регулятивно-правового характеру;

• фінансові відомості нормативно довідкового характеру;

• бухгалтерська звітність та фінансова звітність – найбільш інформативне та надійне джерело;

• статистична звітність господарюючого суб’єкта;

• несистемні дані (дані аудиторських компаній, офіційна статистика).

Слід також зазначити, що інформаційна база поділяється на зовнішню по відношенню до господарюючого суб’єкту та внутрішню.

Зовнішня інформація поділяється на наступні групи:

• показники загальноекономічного розвитку країни (показники макроекономічного розвитку, показники галузевого розвитку);

• показники кон’юнктури ринку (показники кон’юнктури окремих сегментів фондового ринку, кредитного ринку, валютного ринку);

• показники, що характеризують діяльність контрагентів та конкурентів, страхових компаній, банків, лізингових компаній, споживачів, постачальників тощо;

• нормативно-регулюючі та довідкові показники.

Внутрішня інформація поділяється на наступні блоки:

• показники бухгалтерської та фінансової звітності;

• нормативно-планові показники, пов’язані з розвитком підприємства (система внутрішніх нормативів та планових показників, що регулює розвиток підприємства).

Фінансова інформація представляє собою набір даних про стан господарюючого суб’єкту: господарських ресурсів, зобов’язань та фінансових джерел; рівня прибутку, витрат, підприємства та якості його активів, обсягу та якості потоків грошових коштів.

Кожне підприємство розпоряджається нормативною, плановою та фактичною інформацією. Однак, зовнішній користувач отримає лише фактичну інформацію.

Система ризик аналізу фінансової діяльності підприємства

Аналіз ризику - систематичне використання наявної інформації для визначення причин і умов виникнення ризиків, їх ідентифікації та оцінки можливих наслідків недодержання законодавства.

Об’єктами контролю (вхідною інформацією) системи аналізу та керування ризиками є фінансові ресурси.

Для реалізації положень Концепції створення, упровадження і розвитку системи аналізу та керування ризиками, необхідно розробити автоматизовану систему аналізу та управління ризиками, як сукупності програмно-інформаційних комплексів, які забезпечують функціонування системи аналізу та управління ризиками.

Аналіз ризику поділяють на два взаємно доповнюючих види:

• якісний;

• кількісний. Якісний аналіз передбачає виявлення можливих видів ризику (ідентифікацію ризиків), загроз, які вони становлять, а також визначення факторів ризику, що чинять вплив на результати прийнятих рішень і виконуваних робіт. Для сучасного підприємства можна виділити ряд основних ризиків, спричинених їх взаємодією з економічними контрагентами. Якісний аналіз виконують за наступною схемою:

• сутність ризику;

• причини ризику;

• фактори ризику (передумови, що збільшують імовірність настання несприятливих подій);

• способи зниження або компенсації ризику.

ПРИКЛАД

Ризик неотримання вихідних сировини, матеріалів і ресурсів. Наслідком є зниження рівня рентабельності підприємства або неможливість реалізації профільної технології.

Причини ризику – відмова традиційних і потенційних постачальників від укладання договорів постачання; неприйнятні умови договорів; виникнення у постачальника непередбачених труднощів; прийняття постачальником рішення про розрив договору або про зміну його умов; перехід традиційних постачальників на випуск нової продукції тощо.

Фактори ризику – слабка диверсифікованість постачальників; нестабільність загальної соціально-економічної ситуації; відсутність традицій обов'язковості виконання правових і договірних умов; нерівномірність темпів інфляції і валютних курсів; нерівномірність доходів різних прошарків населення; недостатність резервних коштів підприємства для компенсації підвищення цін постачальниками; надмірна концентрація підприємства на обмеженому наборі профільних технологій тощо.

Способи зниження ризику – диверсифікація постачальників; створення фінансових резервів на випадок непередбачених витрат; прогнозування динаміки цін; залучення традиційних постачальників до діяльності підприємства шляхом укладання договорів на участь у прибутку або продажем акцій; придбання акцій підприємств-постачальників; створення страхових запасів вихідних матеріалів; диверсифікація виробництва шляхом збільшення числа використовуваних технологій і видів продукції; організація на підприємстві системи постійного збору інформації про можливих постачальників, їхні наміри, освоювані технології, соціально-економічні ситуації навколо них; завчасна розробка системи функціонування підприємства в умовах пошуку альтернативних постачальників.

Перераховані види ризиків належать лише до взаємин між підприємством і його економічними партнерами. Досить великий потенціал ризику полягає й у внутрішній діяльності підприємства, особливостях організації його виробництва і фінансів, системи управління. Ризик прийняття невірних управлінських рішень тим вище, чим менше уваги приділяється перспективному аналізу і плануванню діяльності підприємства з урахуванням факторів ризику. Урахування факторів ризику як зовнішніх, так і внутрішніх, повинно стати одним з найважливіших завдань керівництва підприємства, яке претендує на успішне функціонування в умовах ринку.

Кількісний аналіз передбачає чисельне визначення розмірів окремих ризиків і ризику конкретного виду діяльності (проекту) в цілому. В економіці для кількісного аналізу ризику використовують імовірнісний підхід, відповідно до якого для того, щоб оцінити ризик, необхідно знати всі можливі наслідки конкретного рішення або дії (сценарії розвитку подій) і ймовірності цих наслідків (сценаріїв).

Крім того фінансовий ризик-аналіз здійснюється в залежності від:

• джерел виникнення ризику (систематичні та несистематичні);

• організації проведення, об’єму аналітичного дослідження та повноти аналітичного дослідження (внутрішній та зовнішній);

• об’єкту фінансового аналізу (аналіз фінансової діяльності підприємства загалом, окремих фінансових операцій, окремих видів діяльності);

• періоду здійснення (попередній, поточний, ретроспективний).

В залежності від методів, що використовуються для аналізу ризик аналіз поділяється на п’ять блоків:

- перший блок базується на аналізі динаміки показників за певний період, тобто відбувається в певному часовому проміжку – трендовий аналіз;

- другий блок базується на структурному аналізі в складі агрегованих показників – вертикальний (структурний) аналіз;

- третій блок – порівняльний аналіз, що базується на дослідженні аналогічних показників певного господарюючого суб’єкту з показниками по галузі загалом, з аналогічними показниками конкурентів, фактичних та планових показників підприємства;

- четвертий блок – R-аналіз (аналіз фінансових коефіцієнтів), що базується на співставленні окремих абсолютних показників діяльності підприємства;

- п’ятий блок – інтегральний фінансовий аналіз – найбільш поглиблений аналіз факторів, що впливають на ризик (SWOT-аналіз, модель Дюпона, портфельний аналіз, метод «рибячої кістки» тощо).

Система ризик- планування фінансової діяльності підприємства

План управління ризиками є складовою частиною плану фінансового управління загалом, що являє собою розробку нормативних показників, яких необхідно досягти з метою забезпечення ефективної діяльності підприємства та нейтралізації різних видів фінансових ризиків.

На цьому етапі управління ризиками важливим і необхідним є:

1) методологія. Визначення підходів, інструментів і джерел даних, які можуть використовуватися для управління ризиками в даному проекті;

2) розподіл ролей і відповідальності. Список позицій для виконання кожного виду операцій, включених в план управління ризиками, призначення співробітників на ці позиції.

Основні системи планування підприємства за часовою ознакою поділяються на:

• оперативне фінансове планування, що здійснюється шляхом бюджетування на короткий термін – місяць, квартал. Бюджетування здійснюється за окремими видами діяльності, за видами витрат, за методами розробки (стабільний, гнучкий) тощо;

• поточне фінансове планування, що здійснюється на основі техніко-економічного обґрунтування на термін до одного року, рік. До основних видів поточного планування відносять план доходів та витрат операційної діяльності, грошових коштів, прогнозний (плановий) баланс;

• перспективне фінансове планування, що здійснюється шляхом прогнозування на термін до трьох років. Під час прогнозування використовують такі методи як кореляційно-регресійний, оптимізаційне моделювання, економіко-математичного моделювання, розрахунково-аналітичний, трендовий.

Система ризик контролінгу фінансової діяльності підприємства

Контролінг (англ. Controlling) — це комплексна система управління підприємством, що включає в себе управлінський облік, облік і аналіз витрат з метою контролю всіх статей витрат, всіх підрозділів і всіх складових виробленої продукції або наданих послуг, а також їх наступне планування.

Контролінг забезпечує інформаційно-аналітичну підтримку процесів прийняття рішень при управлінні організацією (підприємством, корпорацією, органом державної влади).

Сучасний контролінг містить у собі управління ризиками (страховою діяльністю підприємств), велику систему інформаційного постачання підприємства, систему оповіщення шляхом управління системою фінансових індикаторів, управління системою реалізації стратегічного, тактичного й оперативного планування й систему менеджменту якості.

Досліджуючи питання управління ризиками, зокрема створення і функціонування інтегрованої системи їх контролю, необхідно відмітити відсутність єдиної методологічної бази, яка регламентує це питання. Бізнес вимагає гармонійного поєднання фінансового планування та контролінгу в процесі управління ризиками.

Оперативне порівняння планових і фактичних значень ключових показників з метою виявлення їх взаємозалежності, маює на меті з’ясування дієвих точок впливу на ключові важелі оптимізації діяльності, є ключовим принципом концепції контролінгу або “управління за відхиленнями”. Сучасний словник іноземних слів та словосполучень визначає контролінг (англ. controlling) як “управлінський контроль, спостереження за перебігом виконання поставлених задач з одночасним корегуванням роботи”. Цей процес “здійснюється на підставі дотримання встановлених стандартів і нормативів, постійного регулювання і моніторингу”.

Будучи органічно вбудованим в систему ризик-менеджменту, контролінг ризиків, на відміну від контролю, повинен охоплювати такі сфери:  стратегічне планування діяльності підприємства, реновація;  оптимізація бізнесу – процесів прийняття рішення та впливу на ризики;  комплексна оцінка поточного стану та ефективності управління (портфельний, секторний (кластерний) підходи);

 вдосконалення системи управлінського обліку та звітності.

Отже, фінансовий ризик-контролінг – процесс перевірки забезпечення виконання та виконання всіх рішень пов’язаних з управлінням фінансовими ризиками господарюючого субєкту, що являє собою регулюючу управлінську систему, яка балансує та кординує інформаційну базу, ризик-аналіз, ризик-планування та внутрішній ризик-контроль з метою забезпечення ефективної діяльності підприємства балансуючи між ризиком та прибутком.

Інтегруючи і координуючи процеси управління на підприємстві, в тому числі процеси ризик-менеджменту, ефективний контролінг визначає наступні його цілі:

 визначення прийнятного рівня ризику та орієнтація на досягнення головних цілей підприємства в рамках такого рівня;

 оптимізація і координація процесів ризик-менеджменту, в тому числі раціоналізація управлінських рішень щодо ризиків зокрема і підприємства загалом;

 максимально можлива адаптація управлінської інформації відповідно до потреб суб’єктів прийняття рішення;

 забезпечення балансу між фінансовим ризиком та прибутком підприємства.

Функціонал контролінгу, як ефективного механізму ризик – менеджменту підприємств полягає в:

 розробці організаційної політики, стратегії, процедур і регламентів методично забезпечених процесів виявлення і контролю ризиків;

 плануванні заходів з хеджування ризиків;

 періодичній оцінці ефективності прийнятої політики управління ризиками, тобто спостереження за реалізацією прийнятих рішень;

 періодичному визначенні та діагностиці (за відхиленнями фактичних результатів ризик-менеджменту від очікуваних) ступеня і напрямку зміни фінансового стану і стабільності підприємства, тобто в періодичному аналізі та контролі;  аудиті та оперативній корекції управління ризиковими позиціями, тобто в своєчасній розробці оперативних рішень щодо ризиків відповідно до сформульованих цілей та запланованих показників з метою стабілізації фінансової діяльності об’єкту управління;

 відстеженні змін зовнішнього фінансового середовища та внутрішніх умов функціонування підприємства, своєчасному виявленні важелів впливу таких змін на структуру і величини ризиків фінансово – господарської діяльності підприємства та зумовлених ними потреб корегування оперативних цілей менеджменту;

 контролі за виконанням встановлених процедур управління ризиками відповідними центрами відповідальності.

Побудова ефективної системи ризик – контролінгу на підприємстві повинна базуватись на дотриманні наступних принципів:

- відповідність спрямованості фінансової стратегії підприємства;

• методична відповідність ризик - контролінга методам аналізу і планування параметрів ризикових позицій;

• динамічність і багатофункціональність;

• попередження кризового розвитку заздалегідь;

• кількісна орієнтація стандартів ризик – контролінгу;

• зрозумілість системи;

• адаптивний характер контролінгу;

• оптимізація витрат.

Комплексне дотримання зазначених принципів потребує наступних етапів процесу контролінгу:

- проектування системи контролінгу;

- планування процесу управління ризиками;

- розробка процесу управління ризиками;

- регулювання та моніторинг діяльності господарюючого субєкту.

Послідовність реалізації цих етапів в практиці підприємств вимагає: побудови системи показників, розробки узагальнюючих (агрегатних) показників, структурної оптимізації контрольної звітності, чіткої періодизації ризик-контролінгу, встановлення величини критичних відхилень контрольних показників, виявлення причин відхилень, створення алгоритмів та систематизація дій по нейтралізації відхилень за ризиковими позиціями.

Алгоритм та систематизація дій по нейтралізації відхилень за ризиковими позиціями поділяється на п’ять блоків:

- прийняття (бездіяльність);

- нейтралізація (усунення);

- пристосування (зміна системи);

- аналіз і контроль реалізації процедурного обмеження;

- регулювання ризиків.

Підсумовуючи викладене, зазначимо, що запровадження на підприємстві системи ризик – контролінгу є одним з основних факторів функціонування ефективного процесу управління його економічними ризиками.