Несистематичні фінансові ризики підприємства
Несистематичний (специфічний) ризик певного активу не залежить від стану ринку і є специфічним щодо конкретного підприємства. Тобто, несистематичний ризик з коефіцієнтом не пов’язаний, тому збільшення власного, тобто диверсифікованого, ризику не веде до зростання очікуваної дохідності. Інвестори винагороджуються тільки за ринковий, тобто систематичний ризик, несистематичний ризик не винагороджується. Цей ризик піддається управлінню (зменшенню) збоку підприємства.
Несистематичний ризик може бути пов’язаний із некваліфікованим керівництвом на підприємстві, посиленням конкуренції у певному сегменті інвестиційного ринку; нераціональною структурою коштів, що інвестуються та іншими аналогічними чинниками.
Даний ризик є диверсифікованим знижуваним. Так, наприклад можна здійснювати вибір того цінного папера (за видом, за емітентом, за терміном погашення, за територією, за умовами випуску тощо), який забезпечує в портфелі прийнятні значення несистематичного ризику. Певний цінний папір може виявитися досить ризикованим, якщо його розглядати окремо від інших паперів, але він може бути позбавлений диверсифікованого ризику у складі диверсифікованого портфеля.
Отже, інвестор може перебороти несистематичний ризик за допомогою диверсифікації портфеля. З цією метою він повинен вивчати фінансовий стан емітентів цінних паперів.
Фундаментальний аналіз фінансового стану підприємства спрямований на з’ясування можливостей банкрутства, дефолту, втрати капіталу й інших несприятливих ситуацій, що можуть виникнути на підприємстві. Менеджери прагнуть до такої фінансової політики при якій ризик і дохідність збалансовані. Американські автори зазначають, що в основу стратегічного фінансового управління мають бути покладені методи управління несистематичним ризиком і глибоке вивчення систематичного ризику.
Так, наприклад несистематичний інвестиційний ризик, що є специфічним, унікальним для кожного інвестора залежить від кількості цінних паперів у портфелі. Портфель інвестора, що складається з 10 або 20 цінних паперів, диверсифікувати важче, ніж той, у якому міститься 1500 або більше цінних паперів. Несистематичний ризик знижується в міру зростання обсягів портфелів, а разом з ним знижується і загальний ризик. У результаті залишається систематичний ризик, але інвестор винагороджується за нього премією за ризик.
Іншим прикладом може бути структурний ризик діяльності підприємства, який залежить від фінансової політики та ставленні до ризику менеджерів підприємства та пов'язаний з неефективним фінансуванням поточних витрат підприємства, що обумовлює високу питому вагу постійних витрат в їх загальній сумі.
Оскільки несистематичні фінансові ризики пов’язані з внутрішньою діяльністю підприємства їх дослідження передбачає вивчення внутрішнього фінансового середовища діяльності підприємства.
Внутрішнє середовище діяльності підприємства являє собою систему внутрішніх умов та чинників діяльності підприємства, що є під контролем керівників та менеджерів підприємства.
Найбільш розповсюдженим методом дослідження внутрішнього середовища діяльності підприємства є SWOT – аналіз, що передбачає здійснення дослідження сильних та слабких сторін підприємства, внутрішнього та зовнішнього середовища діяльності підприємства.
Систему досліджуваних факторів підприємство формує самостійно. Результати аналізу факторів згідно SWOT – аналізу доповнюються SNW ‑ аналізом (передбачає аналіз внутрішнього середовища діяльності підприємства та порівняння його з середньогалузевими показниками по аналогічним підприємствам) та методами портфельного аналізу (портфелю дебіторської, кредиторської заборгованості та портфелю інвестицій).
Крім того рівень прийнятих несистематичних рішень кожного конкретного підприємства визначається типом фінансової політики.
Виділяють такі типи фінансової політики підприємства:
агресивний тип фінансової політики – досягнення найвищих результатів діяльності, що супроводжуються значними ризиками;
помірний тип фінансової політики – досягнення середньогалузевих результатів за середнього рівня ризику;
консервативний тип фінансової політики – досягнення достатнього рівня фінансової безпеки підприємства за незначних кінцевих результатів та мінімальних ризиків.
Рівень певних видів несистематичних ризиків а також можливості їх нейтралізації для конкретного підприємства залежить від фінансових інструментів, що використовує підприємство (рис. 3).
Фінансова діяльність підприємства передбачає здійснення різних оборудок, що також позначаються на несистематичних ризиках.
В залежності від тривалості вони поділяються на:
- касові оборудки (спот), що передбачають негайний розрахунок за придбані фінансові інструменти та їх негайна передача продавцем покупцю (тривалість операції 2-4 дні);
- оборудки на певний термін, що передбачають розрахунок та передачу придбаних інструментів в обумовленому майбутньому періоді.
Рис. 3. Класифікація інструментів фінансового ринку підприємств
В залежності від контрактів, що використовуються:
- форвардний контракт – продаж (купівля) фінансового активу в майбутньому по заздалегідь визначеній ціні;
- ф’ючерсний контракт – продаж (купівля) фінансового активу в майбутньому по заздалегідь визначеній ціні та з визначеними умовами його здійснення;
- опціонна оборудка – право на продаж (купівлю) фінансового активу в майбутньому по визначеній ціні на протязі певного часу.
В залежності від можливості подовження терміну оборудки:
- оборудка без права пролонгації;
- пролонгована оборудка.
В залежності від встановленої ціни:
- оборудки по ціні торгів в день її заключення;
- оборудки по ціні торгів в день їх завершення;
- оборудки по ціні торгів на заздалегідь визначену дату.