Спеціальні методи ризику

Методи кількісної оцінки ризику є універсальними, однак, з їх допомогою не завжди вдається оцінити ризик, що пов’язано з браком часу, інформації, кваліфікації. Крім того існують групи ризиків, що вимагають принципово особливого підходу до їх оцінки. Існують і комплексні ризики, що також потрібно вміти оцінювати. Тому особливого значення набувають спеціальні методи оцінки:

1) оцінка ризику на основі аналізу фінансового становища підприємства – один із найдоступніших методів оцінки фінансових ризиків. Аналіз фінансових показників дозволяє оцінити фінансову стійкість, що є критерієм господарського ризику. Залежність між фінансовою стійкістю та ризиком прямо пропорційна;

2) евристичні методи або методи експертних оцінок (метод використання інтуїції експертів). Використовуються у випадках нестачі статистичної інформації, якщо є сумнів у її вірогідності. Експертна оцінка може здійснюватись як за бальною системою так і у конкретних кількісних показниках. Особливість даних методів - відсутність точних математичних доказів оптимальності отриманих рішень та використання людини як «вимірювального приладу». До таких методів відносяться: метод Делфі, методи Швейцарської банківської корпорації та ін;

3) методи аналізу доцільності витрат – витрати за кожним напрямком діяльності мають різний ступінь ризику. Наприклад ступінь ризику за витратами на закупівлю сировини вищий ніж за витратами на заробітну плату. Визначення ступеня ризику шляхом аналізу доцільності витрат орієнтоване на ідентифікацію потенційних зон ризику. Для цього стан за кожним з елементів витрат поділяється на області ризику, що являє собою зону загальних витрат, у межах яких конкретні витрати не перевищують граничного значення встановленого рівня ризику.

4) оцінка ефективності нововведень – підхід запропонований американськими економістами:

де Э – ефективність нововведень;

П - щорічний обсяг продаж нового виробу;

С – продажна ціна виробу;

Т – життєвий цикл нововведення;

- ймовірність технічного успіху;

- ймовірність комерційного успіху;

- сума витрат на реалізацію.

5) оцінка точки беззбитковості. Точка беззбитковості використовується для оцінки ризику інвестицій. Вона являє собою точку критичного обсягу виробництва;

6) оцінка ризику за допомогою дерева рішень. Даний метод передбачає графічну побудову варіантів рішень;

7) оцінка рішень за допомогою методу аналогій. Аналізуючи ступінь ризику певного напряму підприємницької діяльності використовують дані про подібні випадки в минулому;

8) Оцінка ризику на основі встановлених нормативів;

9) інші методи оцінки ризику – теорія масового обслуговування, метод Монте-Карло, імітаційне моделювання тощо.

2. Методичний інструментарій оцінки «вартості під ризиком»

Правильна оцінка фінансовим менеджером реальної вартості ризику дозволяє йому об'єктивно представляти обсяг можливих збитків і намітити шляхи щодо їх запобігання або зменшення, а у випадку неможливості запобігання збитків забезпечити їхнє відшкодування.

Слід зазначити, що методи оцінки фінансових ризиків на основі рівня ризику мають ряд недоліків, зокрема:

• не показують максимально можливий рівень фінансових втрат;

• не надійні по певним фінансовим інструментам, що є чутливими до різних факторів ризику;

• окремі показники не мужуть бути узагальнені по портфелю фінансових інструментів на різних видах фінансових ринків.

У зв’язку з цими недоліками у 1993 році почали застосовувати методику, що була заснована на основі використання показника «вартість ризику» (VAR).

В західних компаніях показник «вартості ризику», першочергово застосовувався для оцінки систематичного (ринкового) ризику, а потім і для несистематичного ризику підприємства.

Під вартістю ризику слід розуміти статистичну оцінку максимально можливого розміру фінансових втрат при встановленому рівні розподілу вірогідності факторів, що впливають на вартість інструмантів та встановленому рівня вірогідності настання даних втрат.

Методологія розрахунку данного показника включає:

- вид розподілу (нормальний розподіл, розподіл Лапласа, Стьюдента) вірогідності факторів, що впливають на ризик зміни вартості активів (інструментів) або сукупного портфелю;

- рівень вірогідності того, що максимально можливий розмір фінансових втрат не перевищить розрахункове значення данного показника. Обраний рівень ризику (задана вірогідність) залежить від кваліфікації менеджера та його ставленні до ризику;

- встановлення розрахункового періоду часу оцінки ризику.

Серед методів розрахунку данного показника слід відмітити:

- аналітичний метод;

- метод моделювання по статистичним даним;

- метод імітаційного моделювання.