Технології соціально–педагогічної роботи з неблагополучними родинами в країнах зарубіжжя

У країнах Заходу ведеться різноманітна робота з різними категоріями неблагополучних сімей на базі державних і муніципальних сімейних центрів; центрів допомоги сім”ям, релігійних установ, громадських організацій (асоціації прийомних батьків, батьків дітей-інвалідів), мас-медіа, лікарень, науково-освітніх закладів. Діяльність усіх організацій координується соц.працівником, який знає їх завдання, можливості, базу, засоби впливу, зміст роботи і рекомендує сім’ям відповідну допомогу з їх боку крім тієї, яку ця сім’я одержує від держави. Соц-пед.робота з неблагополучною сім'єю за кордоном здійснюється за напрямками:

• деінституалізація дітей з девіантною поведінкою та сиріт у прийомних сім'ях,

• нормалізація дітей з вадами у фізичному і псих., розумовому розвитку в біологічних та прийомних сім'ях,

• громадська опіка дітей,

• усвідомлене батьківство,

• “укріплення” неблагополучних сімей,

• організація груп само- та взаємо підтримки і допомоги, діяльності фасилітаторів з сімейної просвіти,

• формування гендерної рівності, захист жіночих, дитячих прав у сім'ї та суспільстві,

• запобігання і боротьба з насильством в сім'ї,

• попередження і боротьба з наркоманією, палінням, алкоголізмом, проституцією в сім'ї,

• навчання членів сім'ї поведінці в кризових ситуаціях (підтримці тяжко хворих, догляду за ними, спілкування з ними та мікро середовищем, перебування члена сім'ї під слідством у в’язниці),

• навчання життєвим навичкам дітей і дорослих,

• підтримка сім'ї в екстрених ситуаціях (смерть члена сім'ї, вихід дитини з сімї, випадки насильства в сім'ї, вимушена зміна місця проживання, втрата роботи членами сім'ї, народження дитини з особливими потребами),

• адаптація сім'ї у новому мікро- і макросередовищі,

• забезпечення умов для поєднання праці з сімейними обов’язками і з життєвими інтересами людини,

• охорона материнства і дитинства,

• планування сім'ї, профілактика ранніх і небажаних вагітностей через статеве виховання,

• об’єднання поколінь (непрацюючих пенсіонерів і молодих активних, але з недостатньої освітою і досвідом молодих осіб).

Соціально-педагогічна .робота з неблагополучною сім'єю здійснюється в таких видах: 1.Обслуговування. 2.Супровід. 3.Профілактика. 4.Реабілітація.

Метою соціально –педагогічної роботи з сім'єю є збереження цілісності сім'ї, захист прав сім'ї у супільстві та прав членів сім'ї у родині для ліквідації причин неблагополуччя, самореалізації і роз-ку її членів, а завданнями: попередження рецидивів і причин неблагополуччя, ліквідація причин і наслідків неблагополуччя, відновлення соц.потенціалу сім'ї для якісного виконання нею своїх ф-цій. У Франції існує погляд: якщо при гарній оптимальній системі надання послуг сім'ям та громадянам проблеми все ж якимсь чином виникають, то причиною є не громадянин чи сім’я, а суспільство, яке допустило до виникнення проблеми.

На Заході поширеними методами є “fostering” і “mainstay” як особливий вид опікунства опікунства і передачі дитини в сім'ю на виховання. “fostering” – це перебування в чужій сім'ї до повноліття протягом тривалого часу в нормальних умовах при збереженні контактів із справжньою сім'єю. Як тільки умови для виховання дитини в справжній сім'ї стають нормальними, дитина повертається в сім'ю. Але такий вид роботи не спрямований на дітей з девіантною поведінкою, їх задачею є ліквідація з соц.сирітством, створення умов для розвитку і захисту дітей. “mainstay” – це догляд за дітьми від 11 до 17 років, який здійснюється кілька місяців, поки не налагоджуються обставини і умови життя в сім'ї. Якщо труднощі зникають – дитина повертається в сім'ю, ні – оформлюється “fostering”.

У США соц-пед.робота з сім'єю здійснюється за напрямками: “в домашніх умовах” і “поза сімєю”. 1-й напрямок передбачає спостереження за сім'єю, консультування, інформування батьків про правові вимоги, надання сім'ї інформаційних послуг, переконання виконувати свої можливості, навчання конструктивному спілкуванню членів сім'ї, денний догляд за дітьми, навчання сімейному життю і розв’язання сімейних проблем. 2-й напрямок – передача дитини на виховання, у притулки домашнього типу, на всиновлення, робота з прийомними і біологічними батьками з метою возз’єднання рідної сім'ї, допомоги дитині в первод її росту і розвитку, соц.програми для членів сім'ї в клубах і денних центрах тощо.

Існуючі в США програми підготовки до сімейного життя призначені для сімей на різних етапах розвитку, але вирізняються вони за проблемами сімей. Групи підготовки до сімейного життя поділяються на 4 категорії: нормального розвитку, кризові, індивідуального розвитку та адаптації. Кризові – входять тільки-но розлучені члени подружжя, вдови, безробітні. Адаптації – для батьків, що мають дітей з відхиленнями у розвитку, для родичів тих осіб, які мають хронічні захворювання. На сьогодні існують програми підготовки до сімейного життя для повій з проблем вих-ня дітей, для засуджених – з проблем виховання, спілкування і самооцінки, для матерів, що залишили дітей, з метою підготовки їх до повернення батьківських прав, для іммігрантів, які знайомляться з країною, допомагають засвоїти культуру, цінності, норми. Всі заняття мають 2 мети: освітню і психотерапевтичну. Існуючий у США “Інтенсивний курс для дорослих з виховання дітей” призначений для подолання труднощів у виконанні батьківських функцій особами, які не мали позитивного досвіду сімейного життя і мають утруднення у шлюбі, з друзями, з дітьми. Цей курс призначений для підготовки молодих людей до виконання батьківських обов’язків. Цікавою формою підготовки до виконанння батьківських обов’язків і формування відповідального, усвідомленого батьківства є “Проект сирого яйця” на Заході й США. Кожному учню доручається здійснювати догляд за сирим яйцем протягом тижня. Яйце має стать, ім'я, вихователя-батька (учня). Яйце повинно постійно знаходитися під наглядом як дитина. Для цього потрібна вихователька, якщо учень йде на тренування. Якщо воно розіб'ється, то аналізуються питання провини, втрати, розлучення подружжя.

В Англії існує програма, яка спрямована на роботу з дітьми в сім'ях, які пережили кризу (коли сім’я не може самостійно подолати труднощі, що виникли). Соціальний педагог вивчає таку сім'ю, моделює зміну стосунків між її членами, допомагає в адаптації до проблем і в їх розв’язанні через навчання батьків самоконтролю, вмінню ставити перед собою і дитиною стратегічні і проміжні цілі, подоланню проблем без фізичних покарань. Існують ще такі програми: “Профілактика вживання наркотиків, ВІЛ-інфекції та СНІДу серед підлітків та молоді”, що передбачає участь дітей, батьків та вчителів на основі підходу “рівний - рівному”. Вона виконує 2 завдання: 1 – просвіти з названих питань молоді та дорослого населення, яке не є організованим, 2 – дозволяє самореалізуватися різним особам. Програма передбачає проведення семінарів для батьків, визначення батьків-лідерів та їх спец.підготовку до роботи з іншими батьками, визначення батьків підлітків, які складають “групи ризику” та надання тим, хто цього потребує індивідуальної і групової допомоги.

Окремим напрямом соціально–педагогічної роботи є допомога сім’ям, діти або жінки (матері) яких зазнали насильства та жорсткого ставлення. До речі, в Україні такий напрямок фукціонує переважно на теоретичному рівні.

Ефективною системою надання соціальної допомоги і підтримки жертвам насильства в США є створення притулків (шелтерів), кризових центрів. Перший у США притулок для жінок, що зазнали насильства в сімї, та їхніх дітей створено ще 1885р. в Чикаго. 1990 р. на території США та Канади налічували вже понад 1250 притулків. Головна мета їх – це забезпечення постійним місцем перебування, надання грошової, юриличної допомоги та медичних послуг. Жінки можуть перебувати там, допоки не знайдуть роботи або нового місця проживання. Держава оплачує витрати на переїзд до будь–якого місця. При американському притулку функціонують школи та дитсадки. У США організації, які надають допомогу жінкам, що постраждали від насильства, отримують державне фінансування, хоча надавачами послуг, як правило, є недержавні організації. Щороку кілька мільйонів доларів перераховують з державного бюджету на притулки в Міннесоті, Меріленді, Міссурі, Нью–Йорку й Техасі та ін. Окрім звичайних притулків, у США в рамках державної програми створено правничі центри, мета яких полягає в наданні юридичної допомоги. До переліку послуг таких закладів входять:

• Юридичні консультації, зокрема по телефону

• Юридичний супровід у цивільних справах (напр., розлучення)

• Юридичний супровід у кримінальних справах (коли жертва насильства скоїла злочин проти агресора і була заарештована)

• Юридична допомога, якщо жертва вбила свого насильника з метою самозахисту.

І нарешті, жінкам можуть бути надані так звані послуги «перехідного житла»:

оплата квартири для жінок – жертв насильства і дітей, які після негативного досвіду вирішили змінити ситуацію та перейти до самостійного життя

догляд за дитиною (діти перебувають у стінах спеціального цеентру або вдома під наглядом няні від соціальної служби

юридичні консультації та супровід

навчання нових навичок і програм для підвищення самооцінки

допомога в отриманні постійного житла

забезпечення інших потреб, таких як освіта та консультування

У США для роботи в соціальних центрах працівники використовують методи індивідуальної та групової роботи, особливо в групах самодопомоги. В них жінки можуть прийняти самостійні рішення, спираючись на досвід інших учасниць. Працівники служб застосовують когнітивний та орієнтований на завдання підхід у вирішенні проблем. Вони покладені в основу семикрокової моделі кризового втручання, розробленої Албертом Робертсом 1990р. й надзвичайно поширеної в різних закладах. Ця модель включає:

1)планування і представлення повної оцінки ситуації;

2)обгрунтування взаєморозуміння з працівником та обгрунтування важливості таких стосунків;

3)ідентифікація головної проблеми;

4)спрямованість на відчуття та емоції;

5)вивчення та генерування альтернативних варіантів вирішення проблем;

6)розвиток та формулювання активних дій;

7)перевірка.

У цій країні функціонують також державні, громадські й приватні соціальні та соціально–психологічні служби, які надають допомогу сім’ям у розв’язанні конфліктів і налагодженні стосунків між членами подружжя. Створено доволі жорстку систему контролю за насильством над дітьми, за якої соціальним працівникам надано право на кризове втручання (термінове вилучення дитини з родини й передачу до кризового центру або до тимчасової прийомної родини) та порушення питання про позбавлення батьків права на виховання дитини.