Технології соціально–педагогічної роботи з сім’єю Загальні підходи до організації соціально-педагогічної роботи з сім’єю на Заході.

Здавна в зарубіжному суспільстві надавалося надзвичайної ваги соціальній допомозі, підтримки та захисту сім’ї, її різним типам та видам. Суспільство не стояло осторонь проблем чужої родини, шукаючи різні ефективні засоби, форми допомоги сім’ям, які потребують допомоги. Загострення соціальних проблем у Європі в ХІХ ст. обумовило широке поширення суспільної благодійності, яка характеризувалася тим, що допомогу нужденним надавали люди, які об’єднувалися між собою на волонтерських засадах у невеликі групи, а пізніше – у добровільні об’єднання. Кульмінацією суспільної благодійності став рух сеттльмент-центрів, який виник у Англії і пізніше поширився в США. Місцеві центри в переважній більшості створювалися в тих кварталах, де проживали головним чином емігранти. Найбільш відомий сеттльмент – дом емігрантів Хулл-Хаус у Чикаго – було засновано Дж.Адамс та Е.Г.Стар у 1889р. В цьому домі працювали денні ясла, клуб для хлопчиків, невеличкий театр та кілька гуртків. Окрім того, проводилася просвітницька робота з дорослими та дітьми, яких намагалися «окультурити» шляхом відвідування виставок, концертних вечорів, читання лекцій тощо. Протягом перших десятиліть працівники сеттльментів ініціювали різні форми соціальної допомоги. Саме завдяки їх активній підтримці та діяльності були прийняті закони про дитячу працю, громадське здоровя, дитячі садочки, були започатковані служби тимчасових нянь, розбивка місцевих парків та створення ігрових майданчиків для дітей, різноманітні гуртки для самоосвіти дорослих. Програми діяльності сеттльмент-центрів були спрямовані на допомогу в отриманні роботи, надання медичних послуг, організацію дозвілля та впроваддження різних форм неформальної освіти серед членів громади.

Одними з найпоширеніших серед сучасних інституцій, які активно діють сьогодні в громадах США, Канади, Великобританії, Німеччини, Швейцарії та ін. європейських держав, є громадські центри. Зміст та форми їх роботи обумовлені потребами різних груп населення громади. Пріоритетними напрямами дільності в таких центрах є освітній, дозвіллєвий та оздорорвчий. Зазвичай вони орієнтовані на роботу з різними віковими групами. Так, приміром, в одному з найбільших громадських центрів Великобританії Бартон-Хілл для жителів пропонують різноманітні програми та форми проведення дозвілля. Для дітей створено клуби «Зустрінемося після школи», де працюють різноманітні гуртки, клуб юних винахідників, клуб вирішення соціальних проблем. Особливою популярністю у молоді користується молодіжне кафе, де проходять дискусії, різноманітні вечори. Багато років успішно діє програма для дітей і дорослих «Подорожуй з нами». Кілька разів на рік у центрі організовуються невеликі подорожі та прогулянки на природу, в замки, музеї, тури до Франції.

Для дітей від 8 років та їх батьків 2 рази на тиждень відкрито сімейний ігровий центр. За один день його в середньому відвідують близько 90 осіб. Для дітей тут проводяться різноманітні розвиваючі програми. В той час, коли діти захоплено бавляться в «кімнатах ляльок», ігротеці, переглядають відео в дитячому кінозалі, батьки спілкуються за чашкою кави в іншому приміщенні з психологами, дитячими лікарями, педагогами, а також обмінюються власним батьківським досвідом. В центрі працює клуб для юнаків, клуб для дівчат, «Школа для мам».

Для дітей з обмеженими функціональними можливостями на базі громадського центру Бартон-Хілл працює «Відкрита школа». Розглядаючи долю кожної дитини як майбутнього громадянина, адміністрація центру за підтримки муніципалітету запрошує до роботи в цій школі найкращих психологів, педагогів, реабілітологів. Це дає можливість дітям-інвалідам адаптуватися до соціального середовища, використовуючи потенціал своїх фізичних та розумових моливостей.

Одним з найстаріших громадських центрів у США є центр Верхнього Іст-Сайду Манхеттена, відомого під назвою «Клуб на 92 вулиці», заснований у 1874р. Тут діють два гімнастичних зали, басейн, дитячі та ігрові спортивні майданчики, клуб здоровя, служба для самотніх. Надання соціальних і культурних послуг (різноманітні курси для дорослих, розважальгі програми для дітей та підлітків, проведення лекцій, концерти, консультацій для батьків), спрямованих на задоволення різноманітних потреб як окремої особистості, так і цілих родин, вигідно відрізняє центр серед інших соціальних інституцій.

Окрім громадських центрів традиційною соціальною інституцією є також сімейні центри. Зазвичай вони створюються на муніципальному рівні з метою зміцнення стосунків між дорослими та дітьми, налагодження між ними атмосфери взаєморозуміння та підтримки, розвязання конфліктів у родині. В цих центрах проводяться різноманітні форми сімейного проведення дозвілля, можуть надавати послуги психологи, психотерапевти, медичні працівники, юристи.

Так, «Сімейний центр Юліуса Тандлера» у Відні (Австрія), працює з дітьми та батьками, які пережили кризові ситуації. В його структуру входить служба психологічної допомоги, соціально-педагогічна експертиза, служба допомоги сім’ї.

В Угорщині створено систему консультаційних пунктів з питань психології та педагогіки виховання дітей та підлітків.

Досить відомим у Німеччині є центр сімейного дозвілля «Стара ковзанка» у м. Берліні. Він почав працювати в серпні 1997р., однак завдяки зусиллям працівників дуже скорро перетворився на улюблене місце проведення часу не лише дітей, а й дорослих. Клієнти центру можуть отримувати послуги спортивного, оздоровчого, освітнього, розважального характеру. На території закладу розміщуються майданчики для катання на ковзанах, роликах, велосипедах. У великому кафе можна взяти участь в ігровій програмі, подивитися самодіяльний концерт чи спектакль.

Різноманітні соціально-культурні заходи в центрі розраховані на задоволення потреб найвибагливішої сім’ї: консультаційні бюро, психологічні тренінги, материнські групи, сімейні вечори відпочинку, зустрічі з педагогами у майстер-класах – все це спрямовано на подолання відчуженості між батьками та дітьми, зміцнення родин.

В багатьох містах Швейцарії діють «робінзоновські ігрові майданчики», де діти під керівництвом дорслих будують хатинки, майструють, організовують спортивні ігри з перешкодами тощо.

«Дитячі майданчики» та аналогічні проекти активно діють і в інших містах країн Європи і США. Їх результатами є нові парки та ігрові майданчики, місцеві клуби та консультативні пункти для підлітків. Особливістю таких проектів є участь жителів громади у визначенні потреб дітей та молоді.

Сьогодні в країнах Європи по відношенню до молодої сім'ї здійснюються наступні заходи соціального захисту й підтримки:

• медичне обслуговування жінок у період вагітності й народження дитини;

• надання й оплата декретних відпусток;

• догляд за здоров'ям малюків та дітей молодшого віку;

• надання права на відпустки з метою виховання дітей;

• податкові пільги;

• позички, кредити під низький відсоток для отримання або оренди житла тощо.

У всіх країнах зарубіжжя надається допомога вагітним жінкам і матерям з немовлятами. У деяких країнах Європи (Австрія, Бельгія, Великобританія, Люксембург, Франція) розмір сімейних виплат прогресивно зростає відповідно до того, як росте дитина. У більшості високорозвинених держав розмір матеріальної допомоги на дітей залежить від кількості дітей.

Існує й такий вид допомоги як пільгове оподаткування. Поширеною є практика відрахування з доходу сім'ї суми, що не обкладена податком, причому ця сума зростає з народженням кожної наступної дитини. Однією з форм пільгового оподаткування є знижка прибуткового податку на утримання дитини в дошкільному закладі (Греція, Італія, Люксембург).

Система державної допомоги сім'ям у США грунтується на розмірах рівня поточного доходу. Він визначається на підставі поняття "межа бідності", яка становила, приміром, у 1990р. річний прибуток у розмірі 9 885 доларів на сім'ю з 3-х чоловік. Водночас річний прибуток для пересічної американської сім'ї становив 28 906 доларів.

У Швеції допомога охоплює всіх громадян, що мають дітей. Держава надає грошову допомогу на дитину до досягнення нею 16-річного віку, якщо дитина навчається оплата на дитину здійснюється до 20 років включно, якщо дитина має психічні захворювання – до 23 років. Така система стимулює народжуваність.

У Франції забезпечується гарантований мінімум для кожної сім'ї , яка має двоє і більше дітей. Сім'ям з однією дитиною допомога надається після тесту на потребу в такій допомозі.

У Німеччині існує універсальна система для всіх громадян, яка включає постійну тест-перевірку на доход. Допомога виплачується державою на дітей до 16 років (до 21 року – якщо вони не знайшли відразу роботи; без обмежень – якщо вони інваліди; до 27 років – на студентів). Мета такої соціальної політики держави – окрім стимулювання народжуваності, заохочувати молодих не залишати сім'ї. З 1 січня 1996 року на кожну дитину виплачується 200 марок в місяць. Відповідальність за реалізацію програми щодо молодих сімей та дітей несе Міністерство праці і соціальних справ.

У Фінляндії існує схема допомоги батькам у перший рік життя дитини. Звичайно працюючі жінки отримують близько 60% заробітної плати впродовж 45 тижнів. Близько половини цього періоду може використати батько дитини. Він народження до 17-річного віку допомогу отримує кожна дитина.

Головна мета державних програм США та деяких країн Західної Європи у вигляді негрошової допомоги включає наступні види соціальної допомоги:

1. Продовольча допомога.

2. Безплатні медичні послуги.

3. Забезпечення житлом.

4. Допомога в одержанні освіти.

5. Допомога в працевлаштуванні одного з батьків тощо.

Продовольча допомога здійснюється шляхом надання продуктових талонів (безкоштовно або по зниженим цінам). Програми допомоги дітям у США включають шкільні сніданки, харчування в літній період. Дітям із бідних сімей програма шкільних сніданків забезпечує щоденне харчування. Житлові субсидії надаються сім'ям з низькими доходами – прибуток яких нараховує в середньому 2000 доларів в рік на сім'ю. У Норвегії державою здійснюється підтримка сім'ї, яка виявляється в наданні допомоги батькам щодо можливості дати дітям необхідне навчання. У Фінляндії існує система муніципальних центрів догляду за дітьми в денний час, куди батьки приводять дітей, коли самі зайняті на роботі. Плата за такі послуги залежить від прибутку батьків. Якщо ж хтось з батьків хоче залишитися вдома й доглядати за дитиною, він може отримувати допомогу по досягненню дитиною 3-х років. У випадку хвороби дитини до 10 років один з батьків має право залишатися вдома упродовж 4- оплачуваних днів.

У США діє Програма нужденним сім'ям з дітьми на утриманні. Згідно неї в 90-х роках допомогу по її каналам отримали 11 млн чоловік, 90% з них були матері-одиночки. Виділяється матеріальна допомога дітям і сім'ям , в яких невеликий доход, неповнолітні матері, матерям-одиночкам. Батьки, навіть якщо шлюб не зареєстрований, мають допомагати утримувати дитину. У деяких штатах за відхилення в утриманні дитини накладається кримінальна відповідальність, навіть до тюремного ув'язнення. Окрім цього, спеціальні заклади соціальної допомоги дітям у США надають (для малозабезпечених сімей – безкоштовно) наступні послуги та використовують такі технології:

• організація спеціального професійного навчання для батьків;

• надання допомоги у працевлаштуванні;

• забезпечення догляду за дітьми працюючих батьків у денний та вечірній час;

• створення при міських центрах здоров'я служб для незаміжніх (одиноких) матерів;

• створення і підтримка службою захисту дітей, що підлягають насильству в сім'ї;

• робота з прийомними сім'ями;

• нагляд за адаптацією дитини в прийомній сім'ї;

• розвиток соціальних служб допомоги дітям в отриманні освіти;

• допомога батькам у веденні домашнього господарства.

Подібні послуги надаються й іншим сім'ям, але за певну платню. У задачу дитячих соціальних служб входять і питання усиновлення дітей-сиріт. Соціальна допомога з боку держави й соціальних служб надається дитячим закладам: дитсадкам (денним і цілодобовим), групам подовженого дня, притулкам для важких дітей і підлітків, школам для дітей-інвалідів, закладам для розумово відсталих дітей, різним виправним установам.