Альмонери – професійні соціальні працівники у Великобританії

Перші заклади, в яких з’явились соціальні працівники, були державні лікарні Лондона. Перших соціальних працівників у лікарнях називали альмонерами, що в перекладі з англійської означає медичний працівник сфери соціальних проблем. Перші соціальні працівники були скрупульозно відібрані й становили “групу жінок, сильних особистостей, здатних керувати і планувати”. Вважалося, що соціальний працівник повинен:

1. Направляти пацієнтів для отримання допомоги по бідності, знайомити з правами та Законом для бідних.

2. Попереджувати зловживання з боку й по відношенню до тих клієнтів, які здатні платити за медичні послуги.

3. Пропонувати певним пацієнтам звертатися до безкоштовних аптек для бідних.

Тобто соціальні працівники – альмонери - вирішували спочатку матеріальні і фінансові проблеми пацієнтів лікарень з метою якнайповнішого використання всіх засобів для лікування хворих.

4. Запобігати поганому ставленню до амбулаторних хворих.

5. Гарантувати за можливості всім пацієнтам необхідне відповідне лікування та повне завершення процесу лікування.

Після другої світової війни Міністерство охорони здоров’я прийняло рішення про те, що альмонери мають виконувати функції щодо строкового нагляду, опіки над хворими після лікування в медичних закладах. До обов’язків соціальних працівників додалися ще такі:

• Проведення соціального дослідження з метою виявлення соціальних умов та індивідуальних характеристик пацієнтів, у т.ч. з метою активного інформування лікарів стосовно необхідності безпосереднього коригування діагнозу та лікування захворювання.

• Здійснення різноманітних соціальних дій з метою зниження напруження пацієнта, зменшення сімейних труднощів, ліквідування інших прогалин, які виникали під час довготривалого або короткочасного лікування.

• Забезпечення координації між органами місцевої влади, лікарями, пацієнтом, його сімєю щодо гарантованого завершення повного курсу лікування та реабілітації хворого.

Соціальні працівники отримали можливість сконцентрувати увагу на безпосередній допомозі людям, саме через:

• збір та представлення необхідної і поглибленої інформації;

• поради на правовій основі;

• практичну допомогу.

У кінці ХХ століття поняття “альмонер” визначалося так: “Альмонер – це насамперед соціальний працівник, робота якого налаштована на вивчення умов та причин соціального становища пацієнта, його реакції на хворобу. Мета роботи соціального працівника – допомогти у розв’язанні багатьох індивідуальних і практичних проблем захворювання. Він зобов’язаний дослідити проблеми пацієнта, допомогти в їх розв’язанні, сприяти їх розумінню та пристосуванню до можливих обмежень у майбутньому (що виникають, наприклад, через інвалідність). При цьому альмонер може здійснювати багатоваріантну практичну допомогу пацієнтам: консультує у медичних закладах, працює реабілітатором та трудотерапевтом, здійснює практичну соціальну допомогу по обслуговуванню й опіці.

Соціальні працівники – альмонери – працюють в різноманітних закладах охорони здоровя, в лікарнях, клініках, у пологових будинках, психіатричних лікарнях. Це фахівці, які надають різнопланову соціальну допомогу в медичній галузі передусім пацієнтам – особам, які потребують такої допомоги, з обмеженими можливостями, функціонально недієздатні, а також їхнім родичам, сім’ї.