Сфери діяльності фахівців соціальної роботи в країнах зарубіжжя

Ефективним механізмом реалізації соціальної політики є соціальна робота. Осіб, котрі професійно займаються нею, називають соціальними працівниками. Професію соціального працівника з кінця ХІХ століття визначали як таку, що головним своїм змістом мала полегшення наслідків невдалого пристосування індивіда (соціальної групи) до суспільства. Поняття “соціальний працівник” увійшло в обіг наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть. Професія соціального працівника порівняно дуже молода: їй немає й ста років. Але як самостійна професія цілком утвердила себе після другої світової війни.

Кількість соціальних працівників в усьому світі дедалі збільшується. На теперішній час лише в сучасній Англії їх понад 100 000. У сучасних умовах за рубежем питанням соціальної і соціально-педагогічної допомоги приділяється серйозна увага. Про це свідчать наступні цифри. На початок 90-х pp. ХХ ст. соціальною роботою тільки в одній Німеччині займалось більше 6 тис. служб і організацій, річний обіг цих закладів складав 50 млрд. німецьких марок, у них працювало більше 700 тис. штатних співробітників і 1,5 млн. волонтерів. Сюди ж потрібно віднести 410 тис. закладів самодопомоги, які частково фінансуються з бюджету, а частково з інших джерел.

Професія соціального працівника заснована на ідеалах рівності і гуманізму. ЇЇ суть – в розумінні людини, клієнта, що опинився в складних соціальних умовах. В основу роботи соціальних працівників покладено віру в людей як у неминучу цінність, і свою роботу вони спрямовують на втілення цієї віри в життя. Практика соціальної роботи здійснюється в багатьох функціональних сферах з метою задоволення людських потреб і задоволення потенціалу та можливостей особистості.

Багатоманітна практика соціальної роботи включає в себе велику кількість видів діяльності, сфер використання.

У процесі реалізації своїх професійних завдань соціальні працівники і соціальні педагоги виконують різноманітні ролі (виховання, стимулювання, координації та ін.), і в залежності від того, наскільки професійно грамотно вони їх виконують, залежить успіх їх професійної діяльності.

Поряд з різноманітними завданнями освіти і відпочинку, соціальні працівники і соціальні педагоги працюють у трьох традиційних сферах: соціальна допомога, оздоровча допомога, допомога молоді і дітям.

В США, як і в країнах Західної Європи, соціальних працівників можна зустріти в різних урядових закладах, на підприємствах, в офісах, школах, центрах охорони здоров’я, в агентствах охорони сім’ї та дитини, центрах фізичного та психічного здоров’я , госпіталях, психіатричних лікарнях, військових підрозділах, церквах, тюрмах тощо. Соціальні працівники церкви, приміром, працюють з прихожанами різного віку. В церкві для дітей вони організовують щось подібне до “живого куточка” з акваріумом, клітками для птахів, а для любителів музики в церкві організуються концерти. Соціальний працівник турбується про те, щоб вночі безпритульні могли провести ніч в церкві більш або менш нормально, а ранком саме соціальний працівник церкви за допомогою добровольців годує в церковному дворі голодних. Завдання соціального працівника в армії – турбуватися про сім’ї солдат, офіцерів, допомагати вирішувати конфліктні ситуації між військовослужбовцями. Медичні соціальні працівники в США вважають, що вилікувати хворого тільки за допомогою ліків неможливо. Ці люди допомагають лікарю підтримати дух хворого, працюють з його сім’єю над тим, як краще поводитися з близькою людиною після виходу із госпіталя, радять, до якого спеціаліста звернутися, щоб зняти стрес. Велику роботу провадять соціальні працівники з безнадійно хворими людьми, вони знають, як краще втішити помираючого від СНІДу або від раку.

Соціальні працівники працюють з дітьми і людьми старшого (похилого) віку, представниками всіх рас, етнічних груп, соціоекономічних рівнів та релігій, безпритульними, безробітними тощо. Вони обслуговують клієнтів, життя яких погіршилося у зв’язку з недостатніми матеріальними ресурсами, відсутністю сприятливих можливостей або нестачею умінь (набуті уміння можуть бути відсутні через фізичні чи психічні недоліки або перешкоди, стрес, відсутність міжосособового спілкування або невирішеність проблеми щодо здібностей.). Соціальними службами охоплюються сім’ї, що включають одного з батьків, котрі мають серйозні конфлікти, що виявляються у втечах дитини з дому, правопорушеннях, насильстві, труднощах у навчанні та інші: пари і сім’ї, які мають проблеми із дітьми або погано ставляться один до одного; пари, які мають серйозні конфлікти, окремі люди і сім’ї, які страждають від безробіття, відсутності достатньої зарплати, фізичних недоліків, нестачі професійних умінь; окремі люди і сім’ї, життя яких зруйноване через порушення закону; педагогічно важкі підлітки; люди, які страждають через психічні чи фізичні недоліки або хвороби; правопорушники та їх сімї; опікуни і діти, батьки яких померли або залишили своїх дітей і не піклуються про них; іммігранти та представники меншин, які не мають необхідних засобів існування або є жертвами расової дискримінації; старі люди, що не здатні до діяльності; приїжджі і ті, хто тимчасово проживає в країні, хто не має достатньо засобів для існування; діти, які мають проблеми в школі, які втратили близьку людину тощо.

Соціальні працівники вирішують проблеми, пов’язані з алкоголізмом, наркоманією, проституцією, гомосексуалізмом, СНІДом. Частина персоналу, задіяна в соціальних службах, складається з парапрофесіоналів, тобто людей, які працюють асистентами, помічниками професійних соціальних працівників і виконують частину їхніх обов’язків. Складні завдання, які стоять перед соціальними працівниками, потребують від них високого професіоналізму і кваліфікації, якісної освіти, особливих людських якостей – доброти, жертовності, співчуття, емпатії. У процесі реалізації своїх професійних завдань соціальні працівники і соціальні педагоги виконують різноманітні ролі (виховання, стимулювання, координації та ін.), і в залежності від того, наскільки професійно грамотно вони їх виконують, залежить успіх їх професійної діяльності.

У кожній країні є власна градація й визначення професій соціальної сфери. Наприклад, у Норвегії виділяють 3 основні професійні рівні:

1 – соціальний працівник (соціонал): робота в міських соціальних конторах, яка направлена на забезпечення соціальної безпеки, надання соціального захисту;

2 – соціальний педагог: професійно працює з дітьми в дитячих інституціях (освітніх закладах);

3 – соціальний працівник, що безпосередньо спеціалізується на роботі з інвалідами всередині та поза соціальними інституціями.

У Великобританії соціальною діяльністю займаються переважно соціальні служби, які несуть відповідальність паеред місцевою владою. Певна кількість соціальних працівників працює в общинах, частина зайняті в добровільно–приватних організаціях. У Великій Британії прагнуть інтегрувати три основних компоненти соціальної роботи:

1. Діяльність у сфері соціального забезпечення або пошук соціального захисту та соціальної справедливості.

2. Організація соціальних служб або пошук структур адекватної соціалізації.

3. Здійснення соціальних акцій або пошук кращої моделі державного та суспільного устрою.

У країні існують багаточисленні різнопрофільні центри на балансі соцслужб. Ці центри обслуговують певні категорії населення, що проживає на певній території. Зокрема, є спеціалізовані центри по обслуговуванню дітей, підлітків, їх сімей. Останні входять до т.зв. «об’єктових структур». На відміну від них існують і «лінійні структури», що мають соціальних працівників, фахівців із вузькою спеціалізацією. Одні займаються тільки психотерапевтичною допомогою, інші діють як сімейні психологи, треті забезпечують соцзахист відвідувачів центру і займаються, приміром, юридичною підтримкою й консультуванням. Існують служби, що нагадують участкових лікарів місцевих поліклінік, котрі визначаються з проблемою клієнта і при необхідності направляють до вузькоспеціалізованих фахівців. Соціальний педагог входить у склад соціальних служб, де допомагають викладачам школи в роботі з важковиховуваними підлітками. Допомагають батькам і учням налагоджувати стосунки в сім’ї, стосунки батьків і учнів з викладачами. Виявляють сім’ї, в яких батьки жорстоко ставляться до своїх дітей, сім’ї, де дитина відстає у розвитку. Соціальний педагог займається з дітьми, які тимчасово виключені зі школи або тимчасово її не відвідують з причини хвороби, організовуючи заняття з дитиною вдома. Надають допомогу у використанні соціальних привілегій, у процесі адаптації дітей національних меншин, котрі отримують освіту поза школою.

Отже, сучасні соціальні працівники Великої Британії вирішують різнопланові завдання в різних сферах життя та діяльності сучасного суспільства, на різних соціальних рівнях:

• інтенсивно займаються організацією соціальної роботи, наприклад, формують систему соціальних служб;

• працюють з сім’ями, групами, інвалідами, мають справу з людьми літнього (похилого) віку, з дітьми девіантної поведінки;

• консультують у медичних закладах, працюють реабілітаторами та трудотерапевтами;

• працюють у сфері пошуку фінансових ресурсів, проектування та планування соціальної роботи.

У Швеції соціальні працівники в установах охорони здоров’я надають допомогу хворому у виконанні режиму лікування, у підготовці до операції, допомагають родичам померлих, вирішують долю дітей, які залишилися без батьків. У психіатричних лікарнях Швеції соціальний працівник продовжує працювати з пацієнтом і надавати йому кваліфіковану допомогу і після проходження курсу лікування.

У Північній Ірландії функціонує спеціальна служба, так звана колегія пробації, де офіцер з командою у 4-5 чоловік аналізує перед судом становище неповнолітнього, наглядає за ним під час відбування терміну покарання, допомагає після виходу на волю з тим, щоб підліток не встав на попередній злочинний шлях.

Підсумовуючи, зазначимо, соціальний педагог у зарубіжних країнах є одночасно і соціальним працівником, який надає спеціалізований вид допомоги. Взагалі, соціальна робота є комплексом різноманітних видів допомоги: соціально-побутової, медико-соціальної, соціально-правової, соціально-педагогічної тощо, оскільки допомога завжди предметна, вона є задоволенням тих чи інших потреб. Отже, “чистим” соціальним працівником, вважається, може бути тільки менеджер з соціальної роботи, а практичні соціальні працівники мають конкретну професію (юриста, медика, психолога, педагога тощо), адаптовану до соціальної сфери, до роботи у відкритому соціумі.