Тема 6. Юридичнатекстологія та юридична герменевтика. Юридико-

лінгвістичнетлумачення нормативно-правовихтекстів

Семінар – 1 година

1. Текстуальна форма вираженняправовоїнорми. Текст нормативно-

правового акта: поняття, актуальніпроблемирозуміння.

2. Особливості тексту нормативно-правового акта на синтаксичному,

3. морфологічному, лексичномурівнях.

4. Юридична герменевтика як теорія тлумачення та інтерпретації текстів.

5. Способи і види тлумачення.

Література

1, 11-17, 21-23, 26, 31, 33, 44-46187

Тема 7. Словесна майстерність в юриспруденції. Експертний

лінгвістичний аналіз як елемент нормотворчості.

Лінгвістичнаекспертизазаконопроектів. Словесні технології у правосудді.

Судовіекспертизи, щогрунтуютьсянаспеціальнихлінгвістичнихзнаннях

Семінар – 1 година

1. Нормимови і лінгвістична культура юристів.

2. Лінгвістичнаекспертизазаконопроектів.

3. Усне й писемнемовлення: загальна характеристика, вимоги в

законодавствіУкраїни, лінгвістичні методи аналізу в криміналістиці.

4. Усне й писемне мовлення як об’єкт експертного дослідження та судового

розгляду. Техніка експертної діяльності у лінгвокриміналістиці.

Експертна оцінка мовленнєвої діяльності людини.

5. Спеціалізовані лінгвістичніекспертизи (діагностична, ідентифікаційна,

почеркознавча, фоноскопічна, авторознавча), що досліджують усне й

писемне мовлення людини.

Література

18, 21-23, 26, 27, 38-40, 42, 44-48

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1. Правнича лінгвістика як наука та навчальна дисципліна. Етапи

становлення правничої лінгвістики як науки. Зв`язок правничої

лінгвістики з іншими дисциплінами.

2. Українська мова як один із найважливіших чинників національної

самобутності Українського народу, гарантії його національно-державної

суверенності.

3. Українська мова як державна: сфери обов’язкового використання,

функції. Застосування державної мови в судочинстві.

4. Текстуальне оформлення правових норм.

5. Українська мова у законодавчому просторі. Мова права у нормотворчій

діяльності та юридичній практиці.

6. Юридичні конструкції, правові символи, правові презумпції, правові

фікції, правові аксіомияк елементи юридичної техніки.

7. Мова і право як найвизначніші цінності культури. Мова права в

історичному аспекті.

8. Правовий статус мови. Мова як об’єкт конституційно-правового

регулювання в Україні.

9. Символічний світ права. Правові символи.

10. Проблемивживання синонімів, омонімів, багатозначних слів, метафор у

мові права.

11. Юридичний термін як одиниця термінологічної системи права. Вимоги

до вживання юридичних термінів у текстах правової сфери.188

12. Юридичне поняття – юридичний термін – правова дефініція. Їх

взаємозв’язок.

13. Імперативність законодавчого та юридичного підстилів офіційно-

ділового стилю.

14. Загальнонаукова і спеціальна термінологія сучасної української

літературної мови.

15. Мова доктрини, мова закону, юридична розмовна мова.

16. Юридичний термін як елемент юридичної техніки: специфіка,

формування і розвиток, функціонування, дефінітивність, системність.

17. Проблеми розвитку мови права в аспекті правотворчої та

правозастосовної діяльності.

18. Генетична природа української юридичної термінології.

19. Юридична термінологія як динамічна й усталена система номінацій

правових понять та інститутів. Типи класифікацій юридичнихтермінів.

20. Лексико-семантична характеристика юридичнихтермінів.

21. Функціонально-стилістична характеристика юридичних термінів.

22. Юридичні терміни у правотворчій діяльності: проблеми вживання,

розуміння, тлумачення.

23. Юридичні терміни у правозастосовній діяльності: проблеми вживання та

розуміння.

24. Новітерміни в кодексах України. Механізм уведення нових термінів до

законів України.

25. Лексична варіантність в юридичній термінології.Уніфікація юридичної

термінології як юридико-лінгвістична проблема.

26. Юридичні терміни у текстах різних стилів і жанрів, у складі кліше й

усталених формул.

27. Проблеми полісемії, омонімії, синонімії, паронімії в праві України.

28. Недоліки лінгвістично-правового характеру в сучасному законодавстві.

29. Текстуальна форма вираження правової норми. Текст нормативно-

правового акта: поняття, актуальні проблеми розуміння.

30. Особливості тексту нормативно-правового акта на морфологічномута

синтаксичному рівнях.

31. Нормативнеречення як основнамовнаодиниця тексту нормативно-

правового акта.

32. Особливості тексту нормативно-правового акта на лексичномурівні.

33. Юридична техніка: природа, мета, принципи, види.

34. Латинізми, грецизми, полонізми, германізми, росіянізми у термінології

українського права.

35. Юридико-технічні засоби, прийоми, правила.

36. Вимоги юридичної техніки до складання й оформлення нормативно-

правових актів.

37. Особливості лексичних, синтаксичних і стилістичних засобів юридичної

техніки.189

38. Правотворчі і правозастосовніпомилки як порушення вимог юридичної

техніки.

39. Словесна майстерність у правозастосуванні.

40. Усне мовлення правників.Усне офіційне спілкування в юридичній

практиці. Вимоги до усного мовлення за законодавством України.

41. Писемне мовлення правників. Вимоги до писемної форми документа за

законодавством України.

42. Писемне мовлення як відображення усного. Трансформація усного

мовлення в писемне. Особливості передачі усного мовлення в писемній

формі.

43. Знакова природа мови. Символічність права.

44. Текстуальне оформлення правових норм.

45. Поняття норм в юриспруденції та лінгвістиці. Норми мови і лінгвістична

культура правників.

46. Інвективність і комунікативна деонтика правників.

47. Мова права як функціональний різновид літературної мови.

48. Експертний лінгвістичний аналіз як елемент нормотворчості.

49. Лінгвістична експертиза законопроектів: поняття, мета, завдання. Роль

лінгвістичної експертизи у підвищенні якості законодавства та

ефективності правозастосування.

50. Текст нормативно-правового акта як об’єктюридичноїтехніки.

51. Мовлення як джерело інформації про особистість. Експертна оцінка

мовленнєвої діяльності людини.

52. Лінгвістична експертиза усного й писемного мовлення як джерело

судових доказів.

53. Усне й писемне мовлення як об’єкт експертного дослідження та розгляду

в суді.

54. Лінгвістичні методи аналізу усного мовлення у криміналістиці.

55. Словесні технології у правосудді.

56. Запозичення в цивільному, кримінальному та кримінально-

процесуальному законодавстві України.

57. Проблеми якості законодавчих актів.

58. Уживання і тлумачення оціночних понять у Кримінальному,

Кримінально-процесуальному, ЦивільномукодексахУкраїни.

59. Аналіз типових правотворчих і правозастосовних помилок, способи їх

попередження.

60. Труднощі в українській юридичній термінології та причини їх існування.

61. Застосування оціночних понять у кодексах України.190

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У

ПРАВОЗАСТОСОВНІЙ ПРАКТИЦІ

Останнім часом в Україні спостерігається інтенсивне впровадження

сучасних інформаційних технологій практично у всі сфери життєдіяльності

держави, у тому числі у правозастосовній практиці. Створюються,

впроваджуються та успішно використовуються різноманітні інформаційні

системи, бази та банки даних, системи електронного документообігу. Сучасні

інформаційні технології дозволяють надавати її користувачам багатоцільову

статистичну, аналітичну та довідкову інформацію, що сприяє виконанню ними

різноманітних завдань у правозастосовній практиці.

Законом України «Про Національну програму інформатизації», а також

програмами інформатизації державних органів (у тому числі –

правоохоронних органів України) передбачено впровадження в їх діяльність

інформаційних систем. Тому виникає потреба в включенні до програм

підготовки та перепідготовки працівників державних органів вивчення

інформаційних систем для їх практичного використання у службовій

діяльності. Ці та інші обставини зумовили розробку навчальної програми

спеціалізованої дисципліни «Інформаційні технології у правозастосовній

практиці» для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр»

за спеціальністю «Правознавство» навчально-наукового інституту заочного та

дистанційного навчання Національної академії внутрішніх справ.

Мета дисципліни: вивчення студентами теоретичних основ

інформаційного забезпечення правозастосовної практиці та надбання ними

вмінь і навичок використання інформаційних технологій у правозастосовній

практиці.

В результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повинні

знати:

- нормативно-правову базу в сфері інформаційного забезпечення

правозастосовної практиці;

- основні напрями, проблеми та особливості використання інформаційних

технологій у правозастосовній практиці;

- можливості локальних, глобальних, а також корпоративних комп’ютерних

мереж для їх використання в правозастосовній практиці;

- найбільш поширені інформаційно-пошукові системи із законодавства, що

використовуються в правозастосовній практиці;

- сучасні комп’ютерні технології обробки текстової, графічної, відео- та

аудіоінформації та їх використання в правозастосовній практиці;

- технічні та програмні методи захисту інформації в правозастосовній

практиці.

Після відпрацювання практичних занять з дисципліни студенти повинні

вміти:191

- використовувати можливості сучасних інформаційних технологій при

виконанні конкретних оперативно-службових завдань у правозастосовній

практиці.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Інформація – це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути

збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді

(ст. 1 Закону України «Про інформацію» в редакції від 13.01.2011). Або:

інформація – це відомості в будь-якій формі та вигляді, на будь-яких

носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти,

діаграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-,

відеофільми, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп’ютерних

систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та

будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості (ст. 1 Закону

України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної

конкуренції у підприємницькій діяльності» від 18.02.1992).

Основні види інформації за змістом: 1) інформація про фізичну

особу; 2) інформація довідково-енциклопедичного характеру; 3)

інформація про стан довкілля (екологічна інформація); 4) інформація про

товар (роботу, послугу); 5) науково-технічна інформація; 6) податкова

інформація; 7) правова інформація; 8) статистична інформація; 9)

соціологічна інформація; 10) інші види інформації (ст. 10 Закону України

«Про інформацію»).

Види інформації, що використовуються в ОВС – це оперативна;

оперативно-довідкова; оперативно-розшукова; експертно-криміналістична;

статистична; аналітична; адміністративно-управлінська; контрольна; архівна;

науково-технічна та інша.

Властивості інформації – це: 1) достовірність (повідомлення не

суперечить реальній дійсності, правильно її пояснює і підтверджується нею);

2) своєчасність (повідомлення надійшло у визначений термін); 3) повнота

(повідомлення достатньо для виведення правильних висновків і прийняття

правильних рішень); 4) об’єктивність (повідомлення не залежить від судження

будь-кого); 5) актуальність (повідомлення важливе в заданий момент часу); 6)

корисність (оцінюється за тими задачами, які можна розв’язати з

використанням повідомлення); 7) зрозумілість (при сприйманні повідомлення

не виникає потреби у додаткових повідомленнях). Особливо важливі для

правоохоронних органів достовірність, своєчасність та повнота інформації.

Різноманітність і великі обсяги інформації нерідко ускладнюють пошук

необхідних відомостей. Тому інформація має бути впорядкована, облікована і

максимально можливо формалізована для її обробки сучасними

інформаційними системами.

Основні види інформаційної діяльності – створення, збирання,

одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист

інформації (ст. 9 Закону України «Про інформацію»).192

За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та

інформацію з обмеженим доступом (ст. 20 Закону України «Про

інформацію»).

Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та

службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а

також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою,

крім суб’єктів владних повноважень (ст. 21 Закону України «Про

інформацію).

Інформаційна технологія – це цілеспрямована організована сукупність

інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що

забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації,

розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх

розташування (ст. 1 Закону України «Про Національну програму

інформатизації»).

Інформатизація – сукупність взаємопов’язаних організаційних, правових,

політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів,

що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб

громадян та суспільства на основі створення, розвитку і використання

інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, які

побудовані на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної

техніки (ст. 1 Закону України «Про Національну програму

інформатизації»).

Засоби інформатизації – електронні обчислювальні машини, програмне,

математичне, лінгвістичне та інше забезпечення, інформаційні системи або їх

окремі елементи, інформаційні мережі і мережі зв’язку, що використовуються

для реалізації інформаційних технологій (ст. 1 Закону України «Про

Національну програму інформатизації»).

Система інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ

(ОВС) України – це сукупність інформаційних підсистем певних обліків,

побудованих з урахуванням дотримання таких вимог: 1) наявності

нормативно-правової бази; 2) організаційно-кадрового забезпечення

інформаційних підрозділів; 3) організації підготовки та перепідготовки кадрів;

4) наявності відповідних технічних, програмних та телекомунікаційних

технологій; 5) матеріально-технічного та фінансового забезпечення. Або:

система інформаційного забезпечення ОВС України – це комплекс

організаційних, програмно-технічних, технологічних, нормативно-правових та

інших заходів, які спрямовані на забезпечення оперативно-службової

діяльності ОВС. Або: система інформаційного забезпечення ОВС – це

сукупність взаємопов’язаних та взаємодіючих організаційних елементів та

технічних засобів, яка здійснює інформаційне забезпечення ОВС.

База даних – іменована сукупність даних, що відображає стан об’єктів та

їх відношень у визначеній предметній області (ст. 1 Закону України «Про

Національну програму інформатизації»).193

База знань – масив інформації у формі, придатній до логічної і смислової

обробки відповідними програмними засобами (ст. 1 Закону України «Про

Національну програму інформатизації»).

Інформаційна (автоматизована) система – це організаційно-технічна

система, в якій реалізується технологія обробки інформації з використанням

технічних і програмних засобів (ст. 1 Закону України «Про захист інформації в

інформаційно-телекомунікаційних системах»). Або: автоматизована система –

це організаційно-технічна система, що реалізує інформаційну технологію і

об’єднує операційну систему, фізичне середовище, персонал і інформацію, яка

обробляється (НД ТЗІ 1.1-003-99). Або: автоматизована система – це система,

що здійснює автоматизовану обробку даних і до складу якої входять технічні

засоби їх обробки (засоби обчислювальної техніки і зв’язку), а також методи і

процедури, програмне забезпечення (ст. 1 Закону України «Про захист

інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах»). Інформаційна

підсистема – це один чи декілька банків даних певних обліків, поєднаних

відповідною технологією обміну інформацією.

Телекомунікаційна система – це сукупність технічних і програмних

засобів, призначених для обміну інформацією шляхом передавання,

випромінювання або приймання її у вигляді сигналів, знаків, звуків, рухомих

або нерухомих зображень чи в інший спосіб (ст. 1 Закону України «Про захист

інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах»).

Інформаційно-телекомунікаційна система – це сукупність

інформаційних та телекомунікаційних систем, які у процесі обробки

інформації діють як єдине ціле (ст. 1 Закону України «Про захист інформації в

інформаційно-телекомунікаційних системах»).

Користувач інформації в системі – це фізична або юридична особа, яка в

установленому законодавством порядку отримала право доступу до інформації

в системі (ст. 1 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-

телекомунікаційних системах»).

Інформаційний продукт (продукція) – документована інформація, яка

підготовлена і призначена для задоволення потреб користувачів (ст. 1 Закону

України «Про Національну програму інформатизації»).

Інформаційний ресурс – сукупність документів у інформаційних

системах (бібліотеках, архівах, банках даних тощо) (ст. 1 Закону України

«Про Національну програму інформатизації»).

Локалізація програмних продуктів – приведення програмних продуктів,

які використовуються в Україні, у відповідність із законами України та

іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами,

що діють в Україні (ст. 1 Закону України «Про Національну програму

інформатизації»).

Комп’ютер – це електронний пристрій, який призначений для

автоматизації створення, зберігання, обробки та транспортування даних.194

Програмний засіб – це програма або сукупність програм на носієві даних

із програмною документацією, розроблених відповідно до стандартів й інших

нормативних документів і придатних для використання за своїм

призначенням.

Програмне забезпечення – це сукупність програм, процедур і правил, а

також документації, що стосуються функціонування системи оброблення

даних.

Операційна система – це комплекс програм для керування роботою

комп’ютера, забезпечення доступу до інформації на дисках і підтримки

діалогу з користувачем.

Файл – іменована область зовнішньої пам’яті для зберігання програм і

даних.

Файлова система – це сукупність папок і файлів, що зберігаються на

зовнішніх носіях персонального комп’ютера.

Система управління базами даних – комплекс програм, які забезпечують

взаємодію користувача з базою даних.

Комп’ютерна мережа – сукупність взаємозв’язаних (через канали

передачі даних) комп’ютерів, які забезпечують колективне використання

ресурсів мережі: апаратних, програмних та інформаційних.

Сервер – це комп’ютер, підключений до мережі, що забезпечує її

користувачів певними послугами.

Робоча станція – це комп’ютер, підключений до мережі, через який

користувач дістає доступ до її ресурсів.

Захист інформації в системі – це діяльність, спрямована на запобігання

несанкціонованим діям щодо інформації в системі (ст. 1 Закону України «Про

захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах»).

Комплексна система захисту інформації – це взаємопов'язана сукупність

організаційних та інженерно-технічних заходів, засобів і методів захисту

інформації (ст. 1 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-

телекомунікаційних системах»).

Технічний захист інформації – це вид захисту інформації, спрямований

на забезпечення за допомогою інженерно-технічних заходів та/або програмних

і технічних засобів унеможливлення витоку, знищення та блокування

інформації, порушення цілісності та режиму доступу до інформації (ст. 1

Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних

системах»).

Форми правозастосовної практиці – це: 1) оперативно-виконавча

(передбачає виконання приписів правових норм з метою позитивного

результативного впливу на суспільні відносини, наприклад, реєстрація шлюбу

і народження, видання наказу про зарахування на навчання, видача свідоцтва

про право власності на приватизований об’єкт і т. ін.); 2) правоохоронна

(діяльність державних органів та деяких недержавних інститутів, що

спрямована на охорону законності і правопорядку, захист прав і свобод 195

людини, боротьбу зі злочинністю); 3) правосуддя (державна діяльність, яка

полягає в розгляді і вирішенні судом віднесених до його компетенції

цивільних, кримінальних та інших справ).

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№

з/п

Назви тем

Кількість годин

Лекції

Семі-

нари

Прак-

тичні

заняття

1.

Нормативно-правові засади та

особливості застосування

інформаційних технологій у

правозастосовчій практиці

2 – –

2.

Сучасні системи підготовки

службової документації та захист

інформації в правозастосовчій

практиці

2 – 4

3.

Застосування сучасних

інформаційних систем та

комп’ютеризованих робочих місць в

правозастосовчій практиці

– – 2

Всього 4 – 6

Форма підсумкового контролю – залік.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

Нормативно-правові акти

1. Конституція України. – К.: «Преса України», 1997 р.

2. Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 р. (в редакції від

13.01.2011 р

3. Закон України «Про науково-технічну інформацію» від 25.06.1993 р.

4. Закон України «Про Національну програму інформатизації» від

04.02.1998 р.

5. Закон України «Про Концепцію Національної програми інформатизації»

від 04.02.1998 р.

6. Закон України «Про захист інформації в інформаційно-

телекомунікаційних системах» від 05.07.1994 р.

7. Закон України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 р.

8. Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 р.

9. Закон України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 р.

10. Закон України «Про основи національної безпеки України» від

19.06.2003 р.

11. Закон України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 р. 196

12. Закон України «Про електронні документи та електронний

документообіг» від 22.05.2003 р.

13. Закон України «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 р.

14. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 р.

15. Закон України «Про інформаційні агентства» від 28.02.1995 р.

16. Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993 р.

17. Закон України «Про засади державної мовної політики» від 03.07.2012 р.

18. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. –

2001. - № 25-26.

19. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р.

20. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості

Верховної Ради Української РСР. – 1984. - Додаток до № 51, ст. 1122.

21. Про деякі заходи щодо захисту державних інформаційних ресурсів у

мережах передачі даних: Указ Президента України від 24 вересня 2001

року № 891.

22. Про Доктрину інформаційної безпеки України: Указ Президента України

від 8 липня 2009 року № 514.

23. Про Єдину комп’ютерну інформаційну систему правоохоронних органів

з питань боротьби зі злочинністю: Указ Президента України від 31 січня

2006 року № 80.

24. Про затвердження Державної програми інформаційно-

телекомунікаційного забезпечення правоохоронних органів, діяльність

яких пов’язана з боротьбою із злочинністю: Постанова Кабінету

Міністрів України від 8 квітня 2009 року № 321.

25. Про електронний обмін службовими документами в органах виконавчої

влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 року

№ 733.

26. Про затвердження Концепції технічного захисту інформації в Україні:

Постанова Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1997 року.

27. Про затвердження Порядку використання комп’ютерних програм в

органах виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 10

вересня 2003 року № 1433.

28. Про затвердження Порядку легалізації комп’ютерних програм в органах

виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня

2004 року № 253.

29. Про затвердження Правил забезпечення захисту інформації в

інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-

телекомунікаційних системах: Постанова Кабінету Міністрів України від

29 березня 2006 року № 373.

30. Про затвердження Концепції формування системи національних

електронних інформаційних ресурсів: Розпорядження Кабінету Міністрів

України від 5 травня 2003 року № 259 р.197

31. Про створення Інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів

внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 18 липня 2003 року

№ 786.

32. Про затвердження Програми створення Інтегрованої інформаційно-

пошукової системи органів внутрішніх справ України: Наказ МВС

України від 7 червня 2006 року № 571.

33. Про затвердження Положення про Інтегровану інформаційно-пошукову

систему органів внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 12

жовтня 2009 року № 436.

34. Про впровадження в дослідну експлуатацію бази даних “Факт”

Інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ

України: Розпорядження МВС України від 10 грудня 2010 року № 1140.

35. Про затвердження Інструкції з організації функціонування Інтегрованої

інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ України:

Наказ МВС України від 10 березня 2010 року № 75.

36. Про затвердження Інструкції про порядок формування, ведення та

використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в

органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої

системи України: Наказ МВС України та Державного департаменту

України з питань виконання покарань від 23 серпня 2002 року № 823/188.

37. Про затвердження Інструкції про єдиний облік злочинів: Наказ

Генеральної прокуратури України, МВС України, Державної податкової

адміністрації України, Міністерства оборони України, Державної митної

служби України, Адміністрації державної прикордонної служби України,

Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах

захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державного

департаменту України з питань виконання покарань, Державної судової

адміністрації України від 25 травня 2010 року

№ 21/135/281/240/499/354/367/159/69.

38. Про затвердження Інструкції про порядок використання

правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у

попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів: Наказ МВС, СБ,

Державної митної служби, Генеральної прокуратури, Державного

комітету у справах охорони державного кордону, Державної податкової

адміністрації України від 9 січня 1997 року № 3/1/2/5/2/2.

39. Про вдосконалення реагування на повідомлення про злочини, інші

правопорушення і події та забезпечення оперативного інформування в

органах і підрозділах внутрішніх справ України: Наказ МВС України від

4 листопада 2003 року № 1155.

40. Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах

внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені

або готуються: Наказ МВС України від 14 квітня 2004 року № 400.198

41. Про впровадження у діяльність ОВС України комп’ютерної системи

збору та передачі інформації “Електронна пошта: Наказ МВС України

від 14 травня 1998 року № 343.

42. Інформатизація управління в органах внутрішніх справ / Хахановський

В.Г., Підюков П.П., Смаглюк В.М. та ін. / За заг. ред. Я.Ю. Кондратьєва.

– К.: НАВСУ, 2003.

43. Системна інформатизація законотворчої та правоохоронної діяльності.

Монографія / Кер. авт. кол. М. Я. Швець; за ред. В. В. Дурдинця та ін. –

К.: Навчальна книга, 2005. – 639 с.

44. Саницький В.А., Карацюба А.М., Святобог В.В. та ін. Система

інформаційного забезпечення ОВС України: Навчально-практичний

посібник / За ред. Л.В. Бородича. - К.: РВВ МВС України. – 144 с.

45. Організаційно-правові та тактичні основи протидії злочинності у сфері

високих інформаційних технологій: [навч. посіб.] / [В. М. Бутузов,

В. Д. Павловський, Л. П. Скалозуб та ін.]; за ред. Б. В. Романюка;

Є. Д. Скулиша. – К.: 2011. – 404 с.

46. Інформатизація управління в органах внутрішніх справ: Посібник /

В.Г.Хахановський, П.П.Підюков, В.М.Смаглюк та ін. - К.: НАВСУ, 2003.

- 216 с.

47. Інформаційне забезпечення правоохоронних органів. Навчально-

методичний комплекс (слідча спеціалізація) / Хахановський В.Г., Тебякін

О.М. та ін. – К.: НАВСУ, 2004.

48. Олифер В. Г. Компьютерные сети. Принципы, технологии, протоколы:

Учебник для вузов/ В. Г. Олифер, Н. А. Олифер. - СПб.: Питер, 2010. –

864 с.

49. Телекомунікаційні та інформаційні мережі: Підручник для вищих

навчальних закладів / П.П. Воробієнко, Л.А. Нікітюк, П.І. Резніченко. –

К.: САММІТ-КНИГА, 2010. – 640 с.

50. Сайти з законодавства: www.rada.gov.ua ; http://www.nau.kiev.ua.

51. Сайт Національної академії внутрішніх справ: www.naiau.kiev.ua

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ