Тема 1. Аналіз правової регламентації вищої освіти в законодавстві

(законопроектах) України

Лекція – 2 години

1. Право на освіту в законах України. Система та структура вищої освіти

України.

2. Правові засади управління вищим навчальним закладом.

3. Порівняльний аналіз правової регламентації основних питань вищої

освіти в положеннях Проекту Закону про внесення змін до Закону

України «Про вищу освіту». 171

4. Міжнародне співробітництво у галузі вищої освіти України.

Тема 2. Нормативно-правове регулювання освітньої діяльності у сфері

вищої освіти

Лекція – 2 години

1. Аналіз основних положень Національної доктрини розвитку освіти.

2. Правовий статус державного вищого закладу освіти.

3. Ліцензування, атестація та акредитація вищих навчальних закладів в

Україні.

4. Правове регулювання фінансово-економічних відносин в системі вищої

освіти України.

Тема 3. Правові основи організації навчально-виховного процесу та

регулювання діяльності педагогічних і науково-педагогічних працівників

у нормативно-правових актах України

Лекція – 2 години

1. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних

закладах України.

2. Організація прийому до вищих навчальних закладів. Переведення,

відрахування та поновлення студентів вищих навчальних закладів.

3. Навчання іноземців та осіб без громадянства у вищих навчальних

закладах України.

4. Права, обов’язки та соціальний захист педагогічних і науково-

педагогічних працівників.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Аналіз правової регламентації вищої освіти в законодавстві

(законопроектах) України

Семінар – 2 години

1. Загальні засади нормативно-правового регулювання питань вищої освіти

в Україні.

2. Управління закладами вищої освіти.

3. Проблеми реформування питань вищої освіти України в положеннях

Проекту Закону про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту».

4. Основні положення Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в

Європейському регіоні.

Література

1-3; 5; 6; 8; 9; 10; 11; 18; 28; 34; 36; 40; 51; 56; 57172

Тема 2. Нормативно-правове регулювання освітньої діяльності у сфері

вищої освіти

Семінар – 2 години

1. Актуальні питання реалізації основних положень Національної доктрини

розвитку освіти.

2. Якість вищої освіти та її правове забезпечення в Україні.

3. Порядок проведення ліцензування, атестації та акредитації вищих

навчальних закладів в Україні.

4. Основні проблеми правового регулювання фінансово-економічних

відносин в системі вищої освіти України та шляхи їх вирішення.

Література

2; 3; 7; 10; 12; 14; 15; 19; 29-31; 32; 39; 44-46; 52; 56; 57

Тема 3. Правові основи організації навчально-виховного процесу та

регулювання діяльності педагогічних і науково-педагогічних працівників

у нормативно-правових актах України

Семінар – 2 години

1. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних

закладах.

2. Права та обов’язки учасників навчально-виховного процесу у вищих

навчальних закладах.

3. Правовий статус та державні гарантії суб’єктів наукової та науково-

педагогічної діяльності.

4. Атестація наукових кадрів в України.

Література

1-4; 13; 16; 17; 20-27; 33; 35; 37; 38; 41-43; 47-50; 53-57

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1. Національна доктрина розвитку освіти.

2. Система та структура вищої освіти в Україні. Стандарти вищої освіти.

3. Особливості застосування контрактної форми трудового договору.

4. Підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів.

5. Соціальний захист науково-педагогічних працівників вищих навчальних

закладів.

6. Реформування вищої освіти в Україні.

7. Управління у галузі вищої освіти.

8. Вищий навчальний заклад, його правовий статус.

9. Створення, реорганізація та ліквідація вищого навчального закладу.

10. Ліцензування освітньої діяльності в Україні.

11. Акредитація напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів.

12. Організація навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах.173

13. Освітньо-професійні програми підготовки фахівців у вищих навчальних

закладів.

14. Навчальні плани підготовки фахівців.

15. Практика студентів вищих навчальних закладів.

16. Організація прийому до вищих навчальних закладів України.

17. Організація роботи приймальної комісії вищого навчального закладу.

18. Переведення студентів вищих навчальних закладів.

19. Відрахування студентів вищих навчальних закладів.

20. Поновлення на навчання до вищих навчальних закладів.

21. Державна атестація випускників.

22. Документи про вищу освіту.

23. Визнання та взаємовизнання документів про освіту, наукові ступені та

вчені звання.

24. Освітньо-кваліфікаційні рівні підготовки фахівців у вищих навчальних

закладах України.

25. Напрямки та спеціальності підготовки фахівців у вищих навчальних

закладах України.

26. Учасники навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах.

27. Науково-педагогічні та педагогічні працівники.

28. Обрання, прийняття на роботу та звільнення працівників вищих

навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації.

29. Контрактна форма трудового договору.

30. Оплата праці науково-педагогічних і педагогічних працівників вищих

навчальних закладів України.

31. Підготовка науково-педагогічних і наукових кадрів.

32. Організація та проведення стажування науково-педагогічних

працівників.

33. Атестація педагогічних працівників.

34. Нормування часу для розрахунку і обліку навчальної роботи.

35. Система та структура освіти в Україні.

36. Основні напрями реформування освіти.

37. Повноваження державних органів управління освітою.

38. Система та стандарти вищої освіти.

39. Правовий статус національного закладу освіти в Україні.

40. Структурні підрозділи вищого навчального закладу.

41. Управління вищим навчальним закладом.

42. Положення про державний вищий заклад освіти.

43. Порядок надання вищим навчальним закладам статусу національного.

44. Ліцензійні умови надання освітніх послуг у сфері вищої освіти.

45. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних

закладах.

46. Положення про вищі навчальні заклади Міністерство внутрішніх справ. 174

47. Основні види методичної, організаційної та наукової роботи

педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних

закладів.

48. Кредитно-модульна система організації навчального процесу та

відображення її головних засад у нормативних документах Міністерство

освіти і науки молоді та спорту.

49. Організація і проведення практики і стажування у вищих навчальних

закладах.

50. Нормування часу для розрахунку і обліку навчальної роботи

педагогічних та науково-педагогічних працівників.

51. Організація прийому до вищих навчальних закладів. Переведення,

відрахування та поновлення студентів вищих навчальних закладів.

52. Положення про прийом іноземців та осіб без громадянства на навчання

до вищих навчальних закладів затвердження.

53. Загальні засади законодавчого регулювання наукової та науково-

технічної діяльності в Україні.

54. Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників.

55. Підстави, кваліфікаційні вимоги обрання та прийняття на роботу

науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів.

56. Права та обов’язки педагогічних і науково-педагогічних працівників.

57. Соціальний захист педагогічного і науково-педагогічного працівника.

58. Впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних

розрядів працівників вищих навчальних закладів, установ освіти та

наукових установ.

59. Підготовка науково-педагогічних і наукових кадрів.

60. Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань

старшого наукового співробітника, доцента і професора.

61. Документи про підтвердження юридичного факту присвоєння наукових

ступенів та вчених звань.

62. Порядок розрахунку чисельності науково-педагогічних працівників у

вищому навчальному закладі. 175

ПРАВНИЧА ЛІНГВІСТИКА

Основним засобом професійної юридичної діяльності в апараті

законодавчої і виконавчої влади, в органах правоохоронної системи є мова.

Удосконалення законодавства, всієї правової системи України вимагає

активізації роботи з мовного оформлення нормативно-правових актів.

Правознавці та правозастосувачі повинні знати особливості мови, спеціальну

юридичну термінологію, можливості і межі вживання численних політичних,

наукових (технічних, фінансових, медичних тощо) понять, які вживаються у

правових актах. Розв’язання низки актуальних проблем сучасного

правознавстванеможливе без використаннялінгвістичнихзнань. Це обумовлено

потребами правозастосовної практики в однозначній, точній і чіткій побудові

приписів нормативно-правових актів, яка б запобігала їх довільному

тлумаченню та виникненню суперечностей.

Для правознавців практичну необхідність має розуміння особливостей

застосування елементарних правил юридичної техніки, законів юридичного

мовлення, юридичних термінів. В юриспруденції занадто велику роль

відіграють лінгвістичні аспекти. Це стосується юридичної техніки та техніки

розуміння і техніки тлумачення законів, побудови судових промов та

оформлення різного роду юридичних документів. Вимоги мовної досконалості

тексту закону, максимальної точності і логічності викладу правових норм,

стилістичної довершеності, суворої нормативності зумовлюють велику увагу

юристів до мови і засобів формулювання правової думки в усіх її формах.

Об’єктом правничої лінгвістики є поглиблення загальних закономірностей

лінгвістичної науки щодо юриспруденції; предметом – вивчення ролі та

функції мови і мовлення у сферах правотворчості, правозастосування,

юридичної науки й освіти; вивченнямови закону, юридичної техніки та її

видів, юридичної термінології, мови й стилю юридичних документів,

юридико-лінгвістичного тлумачення нормативно-правових актів, експертизи у

судовому процесі,.

«Правнича лінгвістика» пов`язана з такими дисциплінами: теорія держави

та права, техніка нормотворчості, юридичне нормо проектування; логіка,

філософія права; історія держави та права, історія політології і правових учень;

герменевтика; соціолінгвістика, психолінгвістика; конституційне право,

криміналістика, кримінальне і цивільне право, кримінальний і цивільний

процес; юридична психологія;юридичне документознавство; загальне

мовознавство, сучасна українська літературна мова.

Метою навчальної дисципліни є:

- ознайомлення з основними напрямами, ідеями і проблемами сучасної

лінгвістичної науки;

- опрацювання теоретичних і методологічних засад юридичної лінгвістики;

- вивчення правових питань мови в історичному аспекті;

- поглиблене вивчення проблем юридичної термінології;176

- унормування термінології мови юридичної науки взагалі та її галузевих

терміносистем – конституційного, адміністративного, кримінального,

кримінально-процесуального, цивільного, цивільно-процесуального,

господарського, сімейного, житлового права;

- напрацювання навичок вибору та використання юридичних термінів;

- поглиблення знань щодо основ юридичної техніки;

- отримання уявлень щодо правотворчих і правозастосовних помилок;

- набуття знань щодо особливостей лінгвістичної експертизи

законопроектів;

- оволодіння методикою складання, редагування та аналізу текстів права.

Завдання вивчення навчальної дисципліни:

- підвищення якості юридичної освіти у результаті розширення її

міждисциплінарної соціогуманітарної бази;

- актуалізація соціокультурної значущості професійної діяльності

спеціалістів з юридичною освітою;

- забезпечення студентів соціально-затребуваними знаннями та актуальними

компетенціями лінгвістичного талінгвоюридичногозмісту для оптимізаціїїх

впливу на теорію і практику соціальних комунікацій в українському

суспільстві.

У результаті вивчення навчальної дисципліни «Правнича лінгвістика»

студенти повинні

знати:

- статті Конституції України, Закону України “Про

заса дидержа вноїмо вноїполіт ики” та нормативно-правових актів про

функціонування мов в Україні;

- терміни, які використовує законодавство України: «державна мова»,

«державна мовна політика», «мовна група», «мовна меншина»,

«регіональна мовна група», «регіональна мова або мова меншини», «рідна

мова», «мови національних меншин», «мова роботи, діловодства і

документації органів державної влади та органів місцевого

самоврядування», «мова судочинства», «мова досудового розслідування,

дізнання і прокурорського нагляду», «мова юридичної допомоги», «мова

нотаріального діловодства»;

- інтеграційні зв’язки правознавства й лінгвістики;

- основоположні поняття науки про мову і мовлення;

- визначення мови, мовлення, мовної норми, функціонального стилю,

комунікативної деонтики, терміна, юридичного терміна, запозичення,

професіоналізмів, жаргонізмів, діалектизмів, полісемії, синонімії, омонімії,

паронімії;

- норми (орфографічні, орфоепічні, лексичні, морфологічні, синтаксичні,

пунктуаційні, стилістичні, фразеологічні) сучасної української

літературної мови;177

- функціональні стилі сучасної української мови, їх риси, підстилі, мовні

особливості;

- джерела виникнення, класифікації, особливості вживання юридичної

термінології;

- вимоги до вживанняюридичнихтермінів;

- особливостіусного й писемногомовленняюристів;

- застосуванняусної і писемної форм мови в практичнійдіяльності юриста.

вміти:

- дотримуватися норм сучасної української літературної мови;

- застосовуватиюридичнутермінологіювідповідно до вимогукраїнської мови,

сучасного українського законодавства, юридичноїтехніки;

- працювати з текстами нормативно-правових актів з метою аналізу

юридичних термінів;

- аналізувати тексти правової сфери щодо засобів організації тексту та

дотримання вимог до оформлення композиційних частин;

- виконувати експертизу конкретних текстів;

- створювати юридичні документи відповідно до вимог юридичної техніки;

- виконувати лінгвістичний аналіз юридичних текстів;

- уникати калькування з російської мови;

- дотримуватися чіткості, точності, послідовності, зрозумілості викладу

думок у писемному та усному мовленні;

- трансформувати уснемовлення в писемну форму;

- редагувати словосполучення, речення, мікротексти відповідно до вимог

кодифікаційних норм української мови.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Правнича лінгвістика – прикладна наука, що вивчає роль та функції мови

і мовлення в юрисдикційному процесі у синхронному та діахронному планах.

Правнича лінгвістика утворилася на стику лінгвістики та юриспруденції.

Мова права – функціональний різновид літературної мови, її підсистема,

яка задовольняє потребам комунікації та правовій сфері життя суспільства.

Мова права є надзвичайно важливим засобом втілення в життя державної волі,

якою та розмовляє з народом.

Законодавча стилістика – церозділ, що вивчає у нормування стилю

законодав чи фактів, способи їх тлумачення залежно відпобудови тексту.

Національна мова – мова, що є засобом писемного та усного спілкування

нації. Вона охоплює загальнонародну мову як літературну, так і діалекти,

професійні й соціальні жаргони, розмовну лексику. Національна мова існує: у

вищій формі загальнонародної мови – сучасної української літературної мови

та у нижчих формах загальнонародної мови – її територіальних діалектах.

Державна мова – закріплена законодавством мова, вживання якої

обов'язкове в органах державного управління та діловодства, установах та 178

організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури,

у сферах зв'язку та інформатики.

Мовна група – группа осіб, що проживає в Україні, яка має спільну рідну

мову.

Мовна меншина - група осіб, що проживає в Україні, яка має спільну

рідну мову, що відрізняється від державної мови, та яка за своєю чисельністю

менша, ніж решта населення держави.

Регіональна мовна група – група осіб, що проживає у певному регіоні

(населеному пункті), яка має спільну рідну мову.

Регіональна мова або мова меншини - мова, яка традиційно

використовується в межах певної території держави громадянами цієї

держави, які складають групу, що за своєю чисельністю менша, ніж решта

населення цієї держави, та/або відрізняється від офіційної мови (мов) цієї

держави.

Рідна мова - перша мова, якою особа оволоділа в ранньому дитинстві.

Мови національних меншин – мова меншини, що об'єднана спільним

етнічним походженням.

Міжнародна (світова) мова – це мова, що є засобом спілкування на родів

різних держав.

Знаки-символи – це абстрактні, умовні знаки, що фізично ніяк не

пов’язані з об’єктами, які вони позначають (всі слова природної мови буквами

чи ієрогліфами, терези як емблема правосуддя, дорожні знаки, пломби на

замках, прикордонні стовпи тощо). Символи часто є найбільш зручним і

доступним для розуміння засобом регулювання суспільних відносин.

Правові символи – це закріплені державою умовні образи/знаки, що

використовуються для вираження певного юридичного змісту та зрозумілі

оточуючим. Вони являють собою правове опосередкування знакових,

кодованих регуляторів суспільних відносин, що історично склалися на рівні

звичаїв і традицій.

Державні символи — закріплені в законодавстві країни офіційні знаки

(графічні й кольорові зображення, предмети) чи звукові вираження, які стисло

передають ідею/ідеї національного, історичного, політичного чи соціального

характеру та символізують суверенітет держави

Юридичними термінами є словесні визначення державних і правових

понять, за допомогою яких виражається зміст нормативно-правових приписів

держави.

Багатозначність (полісемія) – це наявність у слова двох чи більше

значень, між якими існує певний семантичний зв’язок (акт, захисник, опонент,

стаття, справа).

Синоніми – слова однієї частини мови, які повністю чи частково

збігаються у лексичному значенні, але відрізняються значеннєвими

відтінками, емоційно-експресивним забарвленням, сферою стилістичного 179

використання (правознавство – юриспруденція, завдавати шкоду –

заподіювати шкоду – спричиняти шкоду).

Пароніми – це спільнокореневі слова, які подібні за структурою й

вимовою, мають загальні граматичні ознаки, належать до однієї частини мови,

але відрізняються своїм значенням (обшукати – ошукати, погроза – загроза).

Омоніми – це однакові за звучанням, але різні за значенням слова, які

семантично не пов’язані між собою (мотив (мелодія) – мотив (причина –мотив

злочину).

Текст – ряд речень, об’єднаних семантичними і синтаксичними

відношеннями, що виражаються лексичними, граматичними, лексико-

граматичними засобами; складне синтаксичне ціле, цілісний уривок мовлення,

що має ознаки змістового й синтаксичного зв’язку між реченнями й абзацами.

Юридичним текстом є повідомлення, об’єктивоване у формі письмового

документа, оброблене відповідно до типу цього документа, що складається з

низки особливих єдностей, які сполучені між собою різними типами

лексичного, граматичного, логічного й графічного зв’язку.

Текст нормативно-правового акта – словесно виражене, завершене,

цілісне, інформаційно насичене владне веління, об’єктивоване у вигляді

писемного документа.

Юридична техніка – це система принципів, засобів, прийомів, правових,

логічних, мовностилістичних, структурних правил-вимог щодо підготовки

текстів правових актів, що застосовуються при виробленні і систематизації

актів для забезпечення їх досконалості.

Правотворча помилка– результат недотриманняправотворчим органом

будь-яких загальноприйнятих правил, стандартів, вимог.

Мовлення – діяльність людей, які використовують засоби мови для

спілкування, для передачі певної інформації, для спонукання до дії. Мовлення

є втіленням, реалізацією мови, яка виявляє себе тільки в мовленні і тільки

через нього виконує своє комунікативне призначення.

Усне і писемне мовлення – дві форми вияву мови, два різновиди

реалізації системи мови у різних видах мовної матерії, які можуть бути

сприйняті на слух або через органи зору. Усне мовлення – важлива форма

реалізації мови, що являє собою «говоріння», тобто мовний акт.

Мовна норма – це прийняті у суспільно-мовленнєвій практиці людей

правила вимови, граматичні та інші засоби мови, правила слововикористання.

Комунікативна деонтика– це сукупність нормативних приписів, які

визначають поведінку людини при користуванні словом для досягнення будь-

якої мети.

Лінгвістична експертиза – розгляд питань з мовним оформленням тих чи

інших юридичних документів (законів, постанов, указів тощо) та аналіз певних

текстів з метою установлення їхнього авторства. Перевірці підлягають як зміст, так

і форма проекту закону, постанови, указу тощо.

Фоноскопічна експертиза – це різновид криміналістичної експертизи, під 180

час якої досліджується зафіксоване усне мовлення (ідентифікація та

діагностика осіб за усним мовленням, тлумачення діалектизмів, жаргонізмів,

арготизмів, жаргонних висловлювань, що використовуються, встановлення

емоційно-психологічного стану особи, яка говорить, та дослівний зміст усного

тексту тощо).

Судово-почеркознавча експертиза – це судова експертиза, основним

завданням якої є ідентифікація виконавця рукопису тексту, цифрових записів

або підпису.

Авторознавча експертиза– це різновид криміналістичної експертизи, під

час якої досліджується текст документів (рукописних, друкарських,

поліграфічних тощо) для встановлення його автора.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№

з/п

Назви тем

Кількість годин

Лекції

Семі-

нари

Прак-

тичні

занятт

я

1 2 3 4 5

1.

Предмет, мета, завдання курсу

«Правнича лінгвістика». Мова як

особлива національна цінність.

Юридична мова як підстиль

загальнонародної літературної

української мови. Нормативність

української літературної мови.

Нелітературні прошарки лексики

2 – –

2.

Мова і право як найвизначніші

цінності культури. Природна мова як

форма існування мови права та

основа юридичної мови. Символічна

форма права

– 1 –

3.

Правове регулювання мовної

політики в Україні. Державна мова як

вища форма юридизації природної

мови. Мова судочинства, її правовий

статус та особливості

– 1 –

4.

Лінгвістичні аспекти юридичної

техніки. Правотворчі та

правозастосовні помилки як

порушення вимог юридичної техніки

2 1 –181

1 2 3 4 5

5.

Юридична термінологія: походження,

закономірності розвитку, джерела

поповнення, функціонування в праві

України

2 1 –

6.

Юридична текстологія та юридична

герменевтика. Юридико-лінгвістичне

тлумачення нормативно-правових

текстів

– 1 –

7.

Словесна майстерність в

юриспруденції. Експертний

лінгвістичний аналіз як елемент

нормотворчості. Лінгвістична

експертиза законопроектів. Словесні

технології у правосудді. Судові

експертизи, що ґрунтуються на

спеціальних лінгвістичних знаннях

– 1 –

Всього 6 6 –

Форма підсумкового контролю – залік.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

Нормативно-правові акти

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України

28 червня 1996 року № 254к/96-ВР / Відомості Верховної Ради України. –

1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в

Україні» від 16 листопада 1992 року № 2782-ХІІ / Основні чинні кодекси

і закони України. – К.: «Махаон», 2003.

3. Закон України «Про засади державної мовної політики» № 5029-VI

(чинний з 10 серпня 2012 року) / http://zakon2.rada.gov.ua.

4. Закон України «Про Конституційний Суд України» / Основні чинні

кодекси і закони України. – К.: «Махаон», 2003.

5. 5.Закон України «Про національні меншини в Україні» від 25 червня

1992 року № 2494-XII / Основні чинні кодекси і закони України. – К.:

«Махаон», 2003.

6. 6.Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня

1993 року № 3759-ХІІ / Основні чинні кодекси і закони України. – К.:

«Махаон», 2003.

7. Закон України «Про судоустрій» від 7 лютого 2002 року № 3018-ІІІ /

Основні чинні кодекси і закони України. – К.: «Махаон», 2003.182

8. 8.Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини»

від 23 грудня 1997 року № 776/97-ВР / Основні чинні кодекси і закони

України. – К.: «Махаон», 2003.

9. Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року (про

мову судочинства) / Офіційний вісник України. –2008. –№ 33. – Ст. 1102.

10. Господарськийпроцесуальний кодекс Українивід 6 листопада 1991 року

№ 1798-ХІІ.– К.: Парламентське видавництво, 2012.

11. Кодекс адміністративногосудочинстваУкраїнивід 6 липня 2005 року №

2747-ІV. – К.: Парламентське видавництво, 2012.

12. Кримінальнийкодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341-III. – К.:

Парламентське видавництво, 2012.

13. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 року №

1001-05. – К.: Парламентське видавництво, 2011.

14. Кримінальний процесуальний кодекс України від 5 липня 2012 року №

5076-YІ /http://zakon2.rada.gov.ua.

15. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV. – К.:

Парламентське видавництво, 2012.

16. Цивільнийпроцесуальний кодекс Українивід 18 березня 2004 року

№ 1618-ІV. – К.: Парламентське видавництво, 2012.

17. Основна література

18. Артикуца Н.В. Мова права та юридична термінологія. – К., 2012. – 200 с.

19. Великий енциклопедичнийюридичний словник / за ред. акад. НАН

України Ю.С. Шемшученка. – К. : ТОВ Видавництво «Юридична

думка», 2007.– 1052 с.

20. Зарицький М.С. Актуальні проблеми українського термінознавства:

Підручник. – К.: ІВЦ «Видавництво «Політехніка»; ТОВ «Фірма

«Періодика», 2010. – 322 с.

21. Ковальський В. С., Кузінцев І. П. Правотворчість: теоретичні та логічні

засади / В. С. Ковальський, І. П. Кузінцев. – К. : Юрінком Інтер, 2012. –

228 с.

22. Красницька А.В. Юридичні документи: техніка складання, оформлення

та редагування. – К.: Парламентське видавництво, 2006 (розділи 3, 4, 5, 9,

11). – 538 с.

23. Прадід Ю.Ф. Вступ до юридичної лінгвістики: Навч. посібник / За ред.

чл.-кор. АПрН України Ярмиша О.Н. – Сімферополь: Доля, 2002. – 274 с.

24. Проценко Г. П. Правнича лінгвістика : навч. посіб. / Г. П. Проценко та

ін. ; за заг. ред. С.М. Гусарова. – К. : А.В.Паливода, 2010. – 312 с.

25. Чулінда Л.І. Українська правнича термінологія: Навч. посібник. – К.:

магістр-ХХІ сторіччя, 2010. – 158 с.

26. Додаткова література

27. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. – Київ:

Видавничий центр «Академія». – 2012.– 207 с.183

28. Законотворча діяльність: Словник термінів і понять / За ред. акад. НАН

України В.М.Литвина. – К.:Парламентське видавництво, 2012.– 304 с.

29. Каткова Т.В., Каткова А.Г. Мовні проблеми у кримінальному

судочинстві // Формування культури професійної мови фахівця: теорія і

практика. – Донецьк, 2010.– С. 42-45.

30. Копиленко О.Л., Мурашин Г.О.Лінгвістичні проблеми у законотворчому

процесі // Право і лінгвістика. Матеріали міжнародної науково-

практичної конференції. – Ч. 2. – Сімферополь-Ялта, 2003. – С. 79-82.

31. Корж А.В. Державна мова та її правові проблеми// Право і лінгвістика.

Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Ч. 1. –

Сімферополь-Ялта, 2004. – С.

32. Копиленко О.Л., Мурашин Г.О.Лінгвістичні проблеми у законотворчому

процесі // Право і лінгвістика. Матеріали міжнародної науково-

практичної конференції. – Ч. 2. – Сімферополь-Ялта, 2003.

33. Кость С.П. Герменевтико-лінгвістичний та юридико-лінгвістичний

підходи до правових текстів // Українська мова в юриспруденції: стан,

проблеми, перспективи: Тези доп. ІІ Міжвузівської наук.-практ. конф. –

Київ, КНУВС, 2007.

34. Кравченко С.П. Мова як фактор правоутворення та законотворення //

Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. – Одеса,

2000 р.

35. КрасницькаА.В.Правила-вимоги юридичної техніки стосовно

процесуальних актів кримінального судочинства / Держава і право.

Юридичні науки. – 2009. – № 2.

36. Красницька А.В. Правозастосовні помилки у текстах процесуальних

актів кримінального судочинства / Юриспруденція: теорія і практика. –

2009. – № 1.

37. Красницька А.В. Типові помилки процесуального характеру, яких

припускаються у протоколахслідчихдій / Юриспруденція: теорія і

практика. – 2009. – № 3.

38. Красницька А.В. Типові помилки процесуального характеру, яких

припускаються у процесуальних актах судового провадження / Судова

апеляція. – 2009. – № 2.

39. Красницька А.В Удосконалення термінології кримінально-

процесуального права / Українська мова в юриспруденції: стан,

проблеми, перспективи. Тези доповідей IV Міжвузівської науково-

практичної конференції з проблем розвитку та функціонування

державної мови, присвяченої Дню української писемності та мови (м.

Київ, 7 листопада 2008 року). – К., 2008.

40. Литвин Т. Судово-лінгвістична експертиза усних повідомлень // Вісник

Львівського інституту внутрішніх справ. – 2009. – № 1.

41. Матвеева О.Н. Свобода слова и проблемы лингвистической экспертизы

(к вопросу об аксиологическом аспекте конфликтогенного текста) // 184

Право і лінгвістика. Матеріали міжнародної науково-практичної

конференції. – Ч. 2. – Сімферополь-Ялта, 2003.

42. Никифоренко А.Р., Бастєєва Г.О. Маніпулювання мовними засобами в

практиці державного втручання (на прикладі «молодіжної політики» в

Україні) // Право і лінгвістика. Матеріали міжнародної науково-

практичної конференції. – Ч. 2. - Сімферополь-Ялта, 2003.

43. Онуфрієнко Г.С. Функціональна панорама юридичної термінології //

Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи: Тези

доп. ІІ Міжвузівської наук.-практ. конф. – К.: КНУВС, 2007.

44. Радецька В.Я. Проблемні питання практики складання постанов про

призначення фоноскопічної експертизи // Право і лінгвістика: Матеріали

міжнародної науково-практичної конференції: У 2-х ч. ― Сімферополь:

ДОЛЯ, 2008. ― Ч. 1.

45. Рапацька Л.П. Правове регулювання мовної політики в Україні

наприкінці ХУІІІ – на початку ХХІ ст. (на матеріалах Криму) // Автореф.

дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. – К., 2005.

46. Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи: Тези

доп. Міжвузівської наук.-практ. конф. – К.: КНУВС, 2010.

47. Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи: Тези

доп. Міжвузівської наук.-практ. конф. – К.: КНУВС, 2011.

48. Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи: Тези

доп. Міжвузівської наук.-практ. конф. – К.: КНУВС, 2012.

49. Чулінда Л.І. Науково-теоретичні засади вивчення української правничої

термінології // Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми,

перспективи: Зб. матеріалів наук.-практ. конф. – К.: КНУВС, 2007.

50. Юрчук О.Ф. Експертний лінгвістичний аналіз як елемент нормотворчої

діяльності // Вісник Університету внутрішніх справ.- 1999.-Вип. 7.-Ч. 1.

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ