1 тема  Система вищої освіти в країнах Європи та Азії, Америки, та адаптація вищої освіти України відповідно вимог Болонського процесу

1.1.   Концептуальні напрями розвитку вищої освіти в Україні.

1.2.    Особливості систем вищої освіти у країнах Євро­пи, Азії та Америки.

1.3.    Болонський процес як засіб інтеграції і демократи­зації вищої освіти.

1.4.   Адаптація вищої освіти України до вимог Болонсь­кого процесу.

Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Системи вищої освіти в країнах Європи і Америки. Болонський процес як засіб інтеграції і демокра­тизації вищої освіти країн Європи. Цілі, принципи та етапи формування Європейської системи вищої освіти в Україні. Європейська кредитно-трансферна система (ECTS). Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської кредитно- трансферної системи (ECTS) у вищу освіту України.

1.1. Концептуальні напрями розвитку вищої освіти в Україні

У сучасному світі, який увійшов у трете тисячоліття,

розвиток України визначається в загальному контексті Європей­ської інтеграції з орієнтацією на фундаментальні цінності захід­ної культури: парламентаризм, права людини, права національ­них меншин, лібералізацію, свободу пересування, свободу отри­мання освіти будь-якого рівня та інше, що с невід’ємним атрибу­том громадянського демократичного суспільства.

Для України в культурно-цивілізаційному аспекті, європейсь­ка інтеграція — це входження до єдиної сім’ї європейських наро­дів, повернення до європейських політичних і культурних тради­цій. Як свідомий суспільний вибір перспектива європейської інте­грації — це вагомий стимул для успіху економічної і політичної трансформації, що може стати основою національної консолідації.

З метою реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу Указами Президента України затвер­джено Стратегію інтеграції України до Європейського Союзу. Основними напрямами культурно-освітньої і науково-технічної інтеграції визначено впровадження європейських норм і стандар­тів в освіті, науці й техніці, поширення власних культурних і на­уково-технічних здобутків у ЄС.

Здійснення цього завдання передбачає взаємне зняття будь- яких принципових, на відміну від технічних, обмежень на кон­такт і обміни, на поширення інформації. Особливо важливим є здійснення спільних наукових, культурних, освітніх та інших проектів, залучення українських вчених та фахівців до загально­європейських програм наукових досліджень.

Протягом 1992—2005 рр. Міністерство освіти і науки України на підставі міжнародних документів з питань демократії, гуманізації в галузі освіти і прав людини здійснило ряд масштабних заходів щодо створення нової нормативно-правової бази національної вищої осві­ти України. Прийнятий в Україні комплекс нормативно-правових документів пройшов апробацію на міжнародному рівні і визначає ідеологію реформування всієї освітньої галузі [1—5].

Незважаючи па досягнення освіти, які забезпечує нова соціо- політична система України, вона ще не забезпечує потрібної яко­сті. Чимало випускників вищих навчальних закладів не досягли належного рівня конкурентоспроможні на європейському ринку праці. Це зобов’язує глибше аналізувати тенденції в європейській та світовій освіті.

Необхідність реформування системи освіти України, її удо­сконалення і підвищення рівня якості є найважливішою соціоку- льтурною проблемою, яка значною мірою обумовлюється проце­сами глобалізації та потребами формування позитивних умов дляіндивідуального розвитку людини, її соціалізації та самореалізації у цьому світі. Зазначені процеси диктують необхідність визна­чення, гармонізації та затвердження нормативно-правового за­безпечення в галузі освіти з урахуванням вимог міжнародної та європейської систем стандартів та сертифікації.

Історична довідка

Зараз в Україні 347 ВНЗIII—IVрівнів акредитації, з них 233 (67 %) — державні (з них 82 — національні). В Україні навчаються: 2,05 млн студентів (з них 33 % —на економічних спеціальностях). На 10 тис. населення припадає 550 студентів [28].

В Україні, як і в інших розвинутих країнах світу, вища освіта визнана однією з провідних галузей розпитку суспільства. Стра­тегічні напрями розвитку вищої освіти визначені Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про вищу освіту», Національною доктриною розвитку освіти, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України.

Основною метою державної політики в галузі освіти є ство­рення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації ко­жного громадянина України, оновлення змісту освіти та органі­зації навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково- технічних досягнень.

У відповідності до сучасних соціальних замовлень підготовка фахівців вищої освіти повинна ґрунтуватися на методологічній основі. Магістри економічних спеціальностей, особливо спеціа­льності «Менеджмент організацій», повинні володіти не тільки знаннями, вміннями і навичками творчої діяльності у відповідній галузі, а й уміти навчати інших, розробляти методологічні основи управління навчально-освітнім процесом у системі підготовки і перепідготовки управлінських кадрів усіх сфер народного госпо­дарства країни.

Останнє положення є найбільш актуальною проблемою розви­тку вищої національної освіти. Для неї настав період активних пошуків таких дидактичних підходів і засобів, які могли б надати гарантоване досягнення цілей навчання [29, с. 3].

На черговій конференції міністрів країн Європи, відповіда­льних за сферу вищої освіти (19 травня 2005 р., м. Берген, Нор­вегія), було схвалено приєднання України до Болонського про­цесу. У Комюніке було зазначено, що основним принципом розвитку освіти у країнах—учасниках Болонської співдружності повинно стати партнерство між навчальними закладами по всій Європі. При цьому особливо важливими умовами Євроосвітньої інтеграції є:

1)  забезпечення якості навчання;

2)  реалізація інтенсивної дослідницької діяльності;

3)  визначення соціальної складової доступності вищої освіти;

4)  забезпечення мобільності студентів і працівників ВНЗ.

Визначальними тенденціями розвитку світової освітньої сис­теми стають поглиблення її фундаменталізації, посилення гума­ністичної спрямованості, духовної та загальнокультурної складо­вої освіти, формування у студентів системного підходу до аналізу складних технічних і соціальних ситуацій, стратегічного мислен­ня, виховання соціальної та професійної мобільності. Необхід­ність підтримання високої конкурентоспроможності на динаміч­ному ринку праці потребує також прищеплення прагнення і на­вичок до самонавчання, самовиховання і самовдосконалення протягом усього активного трудового життя.

В Україні розглянуті тенденції і особливості розвитку істот­но ускладнюються ще й тим, що вони відбуваються на тлі про­цесів глибокої трансформації не тільки суспільно-політичного устрою та соціально-економічного укладу, а й суспільної пси­хології, системи життєвих цінностей і орієнтирів, морально- етичної парадигми.

Освіта визнана однією з найголовніших складових загально­людських цінностей. Вектор сучасної політики і стратегії держа­ви спрямований на подальший розвиток національної системи освіти, адаптацію її до умов соціально-орієнтованої економіки, трансформацію та інтеграцію в європейське і світове співтовари­ства.

Останнім часом суспільство почало усвідомлювати принципо­во нову роль освіти у сучасному інформаційному світі, тому вона вже стала одним з найважливіших чинників політики.

Основою якісних змін у вищій освіті України є п’ять пріори­тетних напрямів [28, с. 5]:

1)  європейський рівень якості і доступності освіти;

2)  духовна зорієнтованість освіти;

3)  демократизація освіти;

4)  соціальне благополуччя науковців і педагогів, реалізація формули: «Щасливий учень— щасливий учитель — щаслива держава»;

5)  розвиток суспільства на основі нових знань.

В України реалізується програма навчання протягом усього життя людини. Країни—учасниці Болонського процесу підкрес­люють важливий внесок вищої освіти у впровадження довічного навчання в реальність. Вони вживають заходів, щоб спрямувати національну політику своїх країн до цієї мети і спонукати вищі навчальні заклади збільшити можливості щодо громадян навча­тися незалежно від віку, включаючи визнання попередньої осві­ти. Вони підкреслюють, що такі дії повинні бути невід’ємною складовою діяльності вищої освіти.

Структура освіти України за своєю ідеологією та цілями узго­джена зі структурами освіти більшості розвинутих країн світу. Україна досягла високого рівня реалізації двох стратегічних за­вдань: розширення доступу до отримання вищої освіти і досяг­нення рівня, відповідного світовим стандартам, що сприятиме найповнішому задоволенню освітніх потреб громадян.

Мета навчального посібника — надати слухачам магістратури цілісну і логічно-послідовну систему знань про дидактику підго­товки кадрів вищої кваліфікації, розкрити концепцію, основи те­орії, методики і методології викладання навчальних дисциплін у системі вищої економічної освіти.

Предмет дисципліни: системно організований навчальний процес підготовки кадрів вищої освіти за сучасними дидактич­ними принципами.

Завдання вивчення дисципліни:

•   ознайомитись із законодавчими актами України про вищу освіту і концепцією її розвитку за Болонським процесом;

•    ознайомитися зі структурою і змістом навчального процесу у вищому навчальному закладі, з особливостями роботи виклада­чів, завідувача кафедри, деканату, адміністрації;

•    оволодіти педагогічними формами освітньої взаємодії зі студентами, навчитися творчо застосовувати знання і способи ді­яльності, засвоєні під час вивчення дисциплін управлінського циклу;

•   навчитися планувати, організовувати і аналізувати різнома­нітні види навчальних і позааудиторних занять, використовувати найбільш ефективні методи навчання, виховання і розвитку сту­дентів;

•    набути початкового досвіду ведення науково-методичної роботи, дослідно-експериментальних форм педагогічної діяль­ності;

•    ознайомитися з кращим педагогічним досвідом викладачів ВНЗ України, апробувати найбільш ефективні прийоми і методи навчання, що застосовуються в системі викладання навчальних дисциплін.

Основні форми вивчення дисципліни: лекції, семінарські і прак­тичні заняття, ділові і дидактичні ігри, тренінги, дискусійні фор­ми розгляду виробничих ситуацій, складання і рішення тематич­них кросвордів, наукові семінари, дебатні турніри, реферативні читання, навчальні конкурси, тестування. Заключний контроль — залік. Система дидактичного забезпечення — модульно- рейтингова технологія навчання.

Зміст навчального посібника апробовано автором у Харківсь­кому НАУ ім. В. В. Докучаєва у 2002—2006 рр. за модульно­рейтинговою та кредитно-модульною технологіями навчання в системі адаптації навчального процесу до вимог Болонського процесу.

1.1.   Концептуальні напрями розвитку вищої освіти в Україні.

1.2.    Особливості систем вищої освіти у країнах Євро­пи, Азії та Америки.

1.3.    Болонський процес як засіб інтеграції і демократи­зації вищої освіти.

1.4.   Адаптація вищої освіти України до вимог Болонсь­кого процесу.

Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Системи вищої освіти в країнах Європи і Америки. Болонський процес як засіб інтеграції і демокра­тизації вищої освіти країн Європи. Цілі, принципи та етапи формування Європейської системи вищої освіти в Україні. Європейська кредитно-трансферна система (ECTS). Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської кредитно- трансферної системи (ECTS) у вищу освіту України.

2 тема Основні положення ЄКТС.

ОCОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЇ

СИСТЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ТА

РЕЙТИНГОВОГО ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

Швець Є.Я., Турба М.М., Швець Д.Є. (м. Запоріжжя)

Анотації

В статті розглянуті питання ефективності кредитно-

модульної системи організації навчального процесу за стандартами

ECTS, розкриті основні положення системи модульно-рейтингового

оцінювання студентів Запорізької державної інженерної академії.

In the article the considered questions of efficiency of the creditmodule system of organization of educational process on the standards of

ECTS, exposed substantive provisions of the system of module-rating

evaluation of students of the Zaporozhia state engineering academy.

Ключові слова

ЯКІСТЬ ВИЩОЇ ОСВІТИ, КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ, БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС,

НАВЧАЛЬНИЙ КРЕДИТ, КРЕДИТНО-МОДУЛЬНА СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ

НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ, СТАНДАРТИ ECTS, СТУДЕНТ, СПЕЦІАЛІСТ,

ВИПУСКНИК, ФАХІВЕЦЬ, МОНІТОРИНГ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Вступ

Внаслідок зростання ролі знань і освіти як для кожної

особистості, так і для усього суспільства, особливе завдання

покладається на вищу освіту, яка є важливим елементом розвитку

людських ресурсів. Дослідження Всесвітнього банку показали, що

вища освіта забезпечує формування потенціалу особистості та

розвиток аналітичних навичок і сприяє розвитку національних

економік, тобто, в майбутньому для держави і особистості все більшу

роль буде відігравати рівень освіти, обсяг і ступінь використання

знань. Це зумовлено суттєвим збільшенням виробництв, зростанням

обсягів науково-технічної інформації, швидкою зміною технологій

тощо.

Виходячи з того, що в сфері вищої освіти відбувається

завершення освітнього циклу і формування спеціаліста, можна

виділити такі основні вимоги до підготовки сучасного фахівця: широкі

фундаментальні знання, вміння працювати в колективі, швидко

оволодівати новими технологіями, мати навички самоосвіти та

здібності до творчої і дослідницької роботи. Ці якості спеціаліста

стають головними цілями та орієнтирами для побудови сучасної

системи вищої освіти, яка б сприяла створенню знань, доступ до них,

управління ними, їх розповсюдження і контроль їх засвоєння [1,2].

Наявна система навчання і контролю знань студентів не повною

мірою відповідає цим вимогам і не дає змоги організувати навчальний 2

процес так, щоб студент намагався працювати самостійно і

систематично. Ця система підготовки фахівців спрямована на

масовість і передбачає вивчення за короткий термін значної кількості

предметів і оволодіння великим обсягом інформації, що пов’язане зі

значним психологічним навантаженням та суб’єктивністю в оцінюванні

знань. Враховуючи це, впровадження кредитно-модульної системи

організації навчального процесу за стандартами ECTS є дуже

важливою в умовах конкуренції на світовому ринку праці та

інноваційного розвитку суспільства. Останні роки підтвердили, що

заходи із вдосконалення вищої освіти України, оприлюднені у рішенні

Колегії МОН України від 24.03.2005 р. та у Наказі МОН України від

29.07.2005 р. № 454 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення

функціонування та розвитку освіти в Україні» [3], були своєчасним і

невідкладним званням.

Мета статті:

- проаналізувати на досвіді використання кредитно-модульної

системи організації навчального процесу у Запорізькій державній

інженерній академії ефективність її впровадження.

Обговорення проблеми

Суттєві положення КМС-організації навчального процесу

полягають, по-перше, у розділенні навчального матеріалу кожної

дисципліни на блоки – залікові модулі, які розглядаються як завершені

і відповідним чином задокументовані частини навчальної дисципліни

[4]. Кожний заліковий модуль передбачає виконання студентом

певного обсягу навчальної роботи: аудиторної (лекції, практичні та

лабораторні заняття, складання контрольних заходів), практичної

(ознайомча, виробнича, технологічна та переддипломна практика) та

самостійної (розробка лекційного матеріалу, підготовка до практичних

та лабораторних занять, виконання індивідуальних завдань,

розрахунково-графічних, контрольних та курсових робіт, підготовка до

контрольних заходів). Одиницею виміру навчальної роботи студента

при КМС-організації навчального процесу є кредит ECTS. Наказом

МОН України від 30.12.2005 р. № 774 [5] встановлено, що обсяг одного

кредиту ECTS становить 36 академічних годин, а визначення

оптимального співвідношення між заліковими модулями і заліковими

кредитами залишено за ВНЗ; в академії встановлено відповідність

одного залікового модуля одному заліковому кредиту ECTS.

Зміст навчального матеріалу при цьому структурується з метою

підвищення ефективності його повного засвоєння, супроводжується

обов’язковими блоками, контролем засвоєння кожного фрагменту.

Головним при організації навчального процесу з конкретної дисципліни

є подання матеріалу у найбільш стислому і зрозумілому для студента

вигляді. Таким чином, модулі – це автономні організаційно-методичні

блоки з кожного фрагменту структурованого навчального матеріалу

дисципліни. Модульна структура дозволяє змінювати їх зміст і обсяг в 3

залежності від профілю та рівня підготовки студентів, тобто,

реалізується принцип адаптації навчального процесу до

індивідуальних можливостей студента. Незмінним залишається

обов’язкове вивчення кожного компоненту дидактичної системи, чітка

послідовність викладання навчального матеріалу, регулярний

поточний контроль засвоєних знань згідно з гласними критеріями

оцінювання.

З метою забезпечення можливості навчання за індивідуальною

варіативною частиною освітньо-професійної програми, що

сформована за вимогами замовників та побажаннями студента,

здійснюється формування індивідуального навчального плану

студента. При кредитно-модульній системі організації навчального

процесу індивідуальний навчальний план студента формується

особисто студентом під керівництвом куратора системи.

Індивідуальним навчальним планом студента передбачається (для

певного напряму підготовки та відповідного освітньо-кваліфікаційного

рівня) можливість вибору дисциплін з дотриманням послідовності їх

вивчення згідно до структурно-логічної схеми підготовки фахівців.

Наразі студенти не можуть реалізувати це положення ще у повному

обсязі, лише при виборі певної спеціалізації вони фактично отримують

і набір навчальних дисциплін.

В системі рейтингового оцінювання знань контрольні заходи з

дисциплін плануються таким чином, щоб забезпечити оцінювання

кожного залікового модуля. Таким чином, реалізується одна із суттєвих

переваг КМС-технології: „середньому” пересічному студенту набагато

легше засвоїти (і здати) навчальну дисципліну за чітко окресленими

частинами – модулями.

Однією з передумов організації навчального процесу є

розміщення навчальних дисциплін cеместру в межах першого або

другого модуля, завдяки чому суттєво зменшується кількість

дисциплін, які вивчаються студентами одночасно. Навчальне

аудиторне навантаження у кожному семестрі планується на 8 тижнів,

на 9-му тижні проводяться підсумкові контрольні заходи, а останній,

10-ий тиждень призначається для складання боргів з окремих

залікових модулів. На 10 тижні передбачено також складання іспитів з

навчальних курсів дисциплін студентами, які не отримали за сумарним

рейтингом позитивної оцінки з підсумкового контролю чи побажали

скласти іспит для підвищення оцінки, яку було виставлено

(автоматично) за сумарним рейтингом з відповідної дисципліни.

Студенти, які своєчасно склали модульні контролі і яким була

виставлена (автоматично) остаточна оцінка з підсумкового контролю,

мають змогу використати 10-ий тиждень на свій розсуд (як додаткові

канікули тощо).

Таким чином реалізується друга перевага модульно-рейтингової

технології: тому ж пересічному студенту легше засвоїти (і здати) 4-5 4

навчальних дисциплін упродовж двох модулів, ніж одночасно (за

традиційною методикою) 11-12 дисциплін за семестр.

Модульно-рейтингова система оцінювання знань студентів

передбачає кількісне оцінювання у рейтингових балах навчальних

досягнень студента з кожного залікового модуля навчальної

дисципліни. Рейтинговий бал є інтегральною оцінкою результатів усіх

видів навчальної діяльності студента, яка включає оволодіння

дисциплінами навчального плану, підготовку та захист курсових

проектів (робіт), проходження навчальних та виробничих практик,

виконання і захист випускної кваліфікаційної (дипломної) роботи.

Максимальним рейтинговим балом з кожної дисципліни є 100 балів, а

оцінка (максимальна) одного залікового модуля формується в

залежності від загальної кількості модулів, на які розділена

дисципліна. Заліковий модуль оцінюється (за умови складання

запланованих лабораторних робіт) у рейтингових балах за

результатами виконання передбачених навчальним планом

аудиторних контрольних робіт або домашніх завдань (РГР,

індивідуальних завдань) або складання запланованого контролю у

формі тестування. Важливо, що черговий заліковий модуль з

дисципліни студент має право здавати незалежно від результатів

складання попереднього модуля.

Окремо слід сказати про тестування як відносно нову форму

поточного контролю. Незважаючи на високу трудомісткість розробки

відповідних матеріалів, тестування, особливо у комп’ютерному

варіанті, помітно скорочує час на перевірку, суттєво підвищує

об’єктивність оцінювання знань та сприяє установленню атмосфери

співробітництва між викладачем і студентами.

Підсумковий контроль з даної дисципліни виставляється за

рейтинговим балом студента з дисципліни (за сумою фактично

набраних рейтингових балів за усіма передбаченими заліковими

модулями семестру) і не передбачає проведення додаткових

контрольних заходів та присутності студента. До підсумкового

контролю з даної дисципліни студент не допускається лише за умови:

-якщо він не склав передбачених завдань чи тестового контролю

з одного чи більше залікових модулів дисципліни;

- наявності академічної заборгованості за попередній семестр

навчання;

-порушення умов контракту (для студентів, які навчаються за

контрактом), зокрема, у пункті своєчасності сплати за навчання.

Оцінки підсумкового контролю виставляються відповідно до

єдиного для всіх дисциплін (затвердженого ректоратом академії)

співвідношення рейтингових балів і оцінок за національною шкалою та

шкалою ECTS. Така технологія – автоматичного виставлення

підсумкової оцінки за результатами навчальної роботи у семестрі – це

вже третя, психологічна, перевага для студента; він заздалегідь може 5

оцінювати свої навчальні успіхи і прогнозувати підсумкову оцінку,

позбавившись стресової ситуації напередодні класичної

екзаменаційної сесії. Тим не менше, коли студент відчуває, що його

навчальний потенціал з певної дисципліни зріс, йому, за бажанням,

одноразово надається змога підвищити оцінку, яку було виставлено за

сумарним рейтингом з відповідної дисципліни; для цього студент має

скласти іспит з усього курсу. Отримана оцінка вважається остаточною

(навіть у разі, коли вона менше ніж оцінка, виставлена за рейтингом

семестру); до відомості підсумкового контролю при цьому вноситься і

підсумковий рейтинговий бал студента з дисципліни відповідно до

діапазону його значень для отриманої оцінки.

Важливо, що Болонська система оцінювання навчальних успіхів

студентів не передбачає призначення додаткових рейтингових балів

за інші, крім навчальних, досягнення та види робіт. Мається на увазі,

що заохочення студентів до зазначених дій повинно реалізуватися

другими засобами та заходами.

Сумарну характеристику навчальної роботи студента в межах

академічної групи (спеціальності) дає семестровий абсолютний

рейтинговий бал, який визначається сумою підсумкових рейтингових

балів студента з усіх дисциплін семестру; семестровий абсолютний

рейтинговий бал є основним показником при переведенні на навчання

за держзамовленням (при наявності вакантних місць), при

рекомендації для проходження практики, стажування, дипломування в

іноземних установах. Випусковий абсолютний рейтинговий бал, який

визначається як сума (накопичувального) рейтингового балу та балів

державної атестації, є основним показником при: комплектуванні

контингенту студентів для навчання при наявності конкурсної ситуації;

наборі студентів на другий етап навчання за програмами підготовки

спеціалістів і магістрів; рекомендації до аспірантури;

працевлаштуванні випускників.

Для співставлення навчальних досягнень студентів різних груп,

курсів, спеціальностей, факультетів визначається відносний

рейтинговий бал (відносний рейтинг) студента як відношення

абсолютного поточного рейтингового балу до його максимально

можливого, на момент визначення, значення. Відносний рейтинг

навчальної роботи студента є основним показником при рекомендації

щодо призначення стипендій Президента України, Верховної Ради

України, Кабінету Міністрів України;

призначенні іменних або персональних стипендій академії;

призначенні стипендій або інших заохочувань, які встановлюються

органами влади, фондами, підприємствами, організаціями,

спонсорами тощо. Таким чином реалізується четверта перевага

модульно-рейтингової технології: посилення мотивації у навчанні за

рахунок стимулювання систематичної активної навчальної (і особливо

самостійної) роботи упродовж усього періоду навчання; підвищення 6

об‘єктивності оцінювання усіх видів навчальної роботи; створення

умов для здорової конкуренції в навчанні, утвердження педагогіки

співробітництва викладачів і студентів.

Реалізація кредитно-модульної технології організації

навчального процесу в Запорізькій державній інженерній академії

упродовж останніх двох років довела свою життєздатність, на її основі

були досягнуті високі показники поточної роботи студентів, і як

результат – підсумкової абсолютної успішності та якості навчання.

Останнє було підтверджено в ході проведення восени 2008 р.

комплексних контрольних робіт із контролю залишкових знань з

дисциплін фундаментального, соціально-гуманітарного та фахового

блоків.

І наприкінці: упровадження кредитно-модульної системи

організації навчального процесу в академії передбачає більш

напружену працю професорсько-викладацького складу, але тільки така

система дозволить нам готувати із абітурієнтів, які мають не найвищий

середній бал атестата чи набрали середні бали на незалежному

тестуванні, фахівців на прийнятному рівні і залишитись

конкурентоспроможним навчальним закладом на фоні нерайдужної

демографічної перспективи.

Висновки

На сучасному етапі розвитку вищої школи з масово-

індустріальною підготовкою фахівців, в умовах послаблення позицій

масової середньої школи та поглиблення демографічної кризи,

кредитно-модульна система організації навчального процесу у

сукупності з модульно-рейтинговим оцінюванням навчальних

досягнень студентів залишається оптимальною педагогічною

технологією у вищих навчальних закладах. Кожен навчальний заклад

повинен впроваджувати і розвивати її з урахуванням наукового і

педагогічного потенціалу професорсько-викладацького складу та

особливостей контингенту.

Перспективи подальшого наукового розвитку:

Сучасний вищий навчальний заклад паралельно з проведенням

на високому рівні навчальної і науково-методичної роботи з дисциплін

навчального плану підготовки майбутніх випускників повинен

спиратися на передові педагогічні технології, приділяючи значну увагу

їх вивченню та упровадженню.

Залишається проблемним ряд питань стосовно повного

приєднання України до Болонського процесу, наприклад, дворівнева

система підготовки фахівців. Це питання потребує вирішення на

державному рівні, але вищі навчальні заклади вже зараз повинні

провести ґрунтовну підготовку до кардинальних змін у навчальних

планах підготовки, до суттєвих змін у контингенті студентів тощо.

Джерела7

1..Програма дій щодо реалізації положень Болонської декларації

в системі вищої освіти і науки України на 2004-2005 роки // Додаток до

Наказу МОНУ від 23.01.2004 р. № 49.

2. Величко О.Г. Болонський процес – це конкретні рішення і дії //

еорія и практика металлургии – 2004. - № 1. – С. 3-13.

3..Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та

.розвитку освіти в Україні // Наказ МОН України від 29.07. 2005 р. №

454.

4. «Вища освіта України і Болонський процес». / під редакцією В.

Кременя. – Київ-Тернопіль, 2004, - 286 с.

5. Про впровадження кредитно-модульної системи організації

навчального процесу // Наказ МОНУ № 774 від 30.12.2005 р.

Стаття надійшла 11.09.2008 р.

3 тема Сутність ЄКТС, та шляхи реалізації.

2. Запровадження кредитної системи як системи визначення та обліку трудомісткості (обсягу) навчального навантаження студента впродовж семестру, навчального року чи всього терміну навчання у кредитах. Для цієї мети запропоновано використовувати Європейську систему перезарахування кредитів (Європейську кредитно-трансферну систему–ECTS), зробивши її нагромаджувальною, здатною працювати в рамках концепції навчання «впродовж усього життя». 3. Контроль якості освіти, оцінка якого повинна ґрунтуватись не на тривалості або змісті навчання, а на володінні випускниками тими знаннями, уміннями і навичками, які вони отримали в процесі усього періоду навчання. Передбачається встановлення стандартів високої якості транснаціональної освіти, що полегшить порівнюваність кваліфікацій у всій Європі. 4. Розширення мобільності студентів, завдяки якій вони за умови навчання в системі двоступеневої освіти, кредитування обсягу навчального навантаження та оцінювання якості навчання, мають можливість здобувати чи завершувати освіту у вищих навчальних закладах інших країн Європи. Розширення мобільності передбачається також для викладачів, науковців, апарату управління з метою взаємного збагачення європейським досвідом. 5. Забезпечення працевлаштування випускників з метою застосування і практичного використання їх знань та умінь на користь усіх країн Європи. 6. Забезпечення привабливості і конкурентноздатності європейської системи освіти у світі. Це досягається завдяки загальноєвропейській системі гарантії якості освіти, кредитної системи накопичення, легкодоступних кваліфікацій тощо.

1.1.2. Що таке Болонський процес? Болонський процес – це подальший розвиток основних положень Болонської декларації з метою створення і функціонування за-гальноєвропейського простору вищої освіти і загальноєвропейського простору досліджень, як двох основних принципів суспільства, заснованих на знаннях. Україна приєдналася до Болонського процесу на самміті міністрів освіти країн, що відбувся в м. Бергені (Норвегія) 19-20 травня 2005 року і стала повноправним учасником формування загальноєв-ропейського простору вищої освіти.

1.1.3. У чому сутність кредитно-модульної системи? Кредитно-модульна система (КМС) – це модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні двох складових: кредитів (залікових освітніх одиниць) та модульної технології навчання і охоплює зміст, форми та засоби навчального процесу, форми контролю навчальної діяльності студента в процесі аудиторної і самостійної роботи та якості його знань і умінь.

1.1.4. Якою є мета впровадження кредитно-модульної системи в університеті? Метою впровадження кредитно-модульної системи в університеті є підвищення якості вищої освіти фахівців і забезпечення на цій основі конкурентоспроможності випускників та престижу української вищої освіти у європейському і світовому освітньому просторі. Проте, кредитно-модульна система передбачає не стільки розпо-діл змісту навчання відповідних освітньо-професійних програм на модулі, як впровадження модульних технологій навчання, що передбачає обов’язковий розподіл кожного змістового модуля на навчальні елементи. А з кожного навчального елементу – розроблення викладачем навчально-методичного забезпечення самостійної підготовки для кож-ного студента (індивідуальні завдання, пояснення, поради, літературні джерела інформації, алгоритми розв’язання задач, тести для самоконтролю тощо). Таке забезпечення навчального процесу не менш, якщо не більш, важливе, ніж розподіл змісту навчання на модулі, що гарантує якість вищої освіти, мобільність усіх суб’єктів навчання, їх конкурентоспроможність, що є основними принципами Болонського процесу. Кредитно-модульна система є і своєрідним засобом переходу вищих навчальних закладів від інформаційно-повідомного, проблем-но-технологічного чи лекційно-репродуктивного до інноваційно-дослідницького навчання (набуття наперед заданих знань), організації самостійного навчання студентів і отримання потрібних їм знань. Тобто, акцент підготовки фахівців переноситься з навчальних занять на самостійну роботу студента, що потребує допоміжного матеріально-технічного та навчально-методичного забезпечення.

1.1.5. Якими є завдання кредитно-модульної системи? Основними завданнями є: • адаптація ідей Європейської кредитно-трансферної системи до системи вищої освіти України для забезпечення нобільності студентів у процесі навчання та гнучкості підготовки фахівців, враховуючи швидкозмінні вимоги національного та міжнародного ринків праці; • забезпечення можливості навчання студентів за індивідуальною варіативною частиною освітньо-професійної програми, що сформована за вимогами замовників та побажаннями студента і сприяє його саморозвитку та підготовці до життя у вільному демократичному суспільстві; • підвищення мотивації студентів до набуття знань та умінь, а також відповідальності за результати власної навчальної діяльності; • стимулювання систематичної та якісної аудиторної і самостійної роботи студентів, ефективної практичної підготовки з метою досягнення високої якості вищої освіти; • прищеплення студентам почуття навчальної дисциплінованості; • усунення безплідних за своєю кінцевою суттю «штурмів» під час екзаменаційних сесій, зниження при цьому пікових психологічних та емоційних перевантажень студентів і викладачів; • забезпечення мобільного зворотного зв’язку у системі «викладач-студент»; • підвищення об’єктивності оцінювання рівня набутих студен-тами знань та умінь;

1.1.6. Що таке Європейська кредитно-трансферна система (European Credit Transfer System – ECTS)? Відомо, що із створенням загальноєвропейського простору ви-щої освіти перед студентами розкриваються можливості вільного пересування в межах усього простору, тобто навчатися або завершувати освіту за межами своєї країни у будь-якому закордонному вищому навчальному закладі, з яким його рідний заклад має партнерські стосунки (угоду про співпрацю). Для гарантування прозорості і полегшення визнання за кордоном навчальних досягнень студента, здобутих у навчальному закладі рідної країни, з метою продовження його навчання чи визнання диплому як підстави для працевлаштування, розроблено загальнозрозумілу систему оцінювання, що базується на обліку кредитів та оцінок. Названо цю систему Європейською системою перезарахування кредитів або Європейською кредитно-трансферною системою.

1.1.7. Що таке кредити ECTS? Кредити ECTS – це числовий еквівалент навантаження (від 1 до 60), призначеного для навчальних дисциплін відповідного курсу (ро-ку навчання), щоб охарактеризувати навчальне навантаження студента яке вимагається для їх завершення. Кредити ECTS відображають кількість роботи, якої вимагає кожна навчальна дисципліна і всі дис-ципліни відносно загальної кількості роботи, необхідної для завершення повного року академічного навчання в університеті, включаючи лекції, лабораторні, практичні, семінарські заняття, консультації, навчальну та виробничу практики, самостійну роботу, екзамени чи інші види діяльності, пов’язані з оцінюванням. ECTS базується, таким чином, на повному навантаженні студента, необхідному для виконання усіх видів і форм занять впродовж року, а не обмежується тільки аудиторними годинами. Навчальне навантаження студента на один навчальний рік становить 60 кредитів, відповідно на семестр – 30, на тетраместр – 15. Наказом МОН України (від 20.10.2004 р. № 812) встановлено, що один кредит ECTS становить 36 академічних годин. МОН України рекомендує, як уже було зазначено, прийняти однозначну величину кредиту ECTS – 36 академічних годин, куди входять всі види навчального навантаження, при цьому не обумовлено, яка частка кредиту припадає на окремі види діяльності студента. Основна вимога ECTS–самостійна робота студента повинна становити не менше половини кредиту ECTS, тобто 18 академічних годин (для умов нашої країни).

1.1.8. Якою є структура навчальної дисципліни? Навчальна дисципліна складається з кількох залікових кредитів, кількість яких визначається змістом та формами організації навчального процесу. У свою чергу заліковий кредит складається з одного чи кількох модулів, а модулі – із змістових модулів, які можуть поділятись на окремі навчальні елементи.

1.1.9. Що таке заліковий кредит? Заліковий кредит відповідно до наказу МОН України (від 23.01.2004 р. № 48) – це одиниця виміру навчального навантаження для засвоєння змістових модулів навчальної дисципліни. Тобто, залі-ковий кредит складається з окремих модулів, які в свою чергу – із змістових модулів, кількість яких може бути різною залежно від тематичного «насичення». Залежно від тривалості вивчення дисципліни та форми підсумкового контролю до залікового кредиту можуть входити один або декілька модулів. Заліковий кредит – це завершена частина навчальної дисципліни (залік, перехідний залік, екзамен, курсова робота, навчальна практи-ка, виробнича практика), що оцінюється в 100 балів. Окремими заліковими кредитами є дипломна робота (проект) та державна атестація. Приклад 1. Навчальна дисципліна викладається один тетра-местр, форма підсумкового контролю – залік, кількість модулів – 1. У такому випадку кількість залікових кредитів = 1. Приклад 2. Навчальна дисципліна викладається один семестр, форма підсумкового контролю – залік, кількість модулів – 1. У тако-му випадку кількість залікових кредитів = 1. Приклад 3. Навчальна дисципліна викладається один семестр, форма підсумкового контролю – екзамен, кількість модулів – 2. У такому випадку кількість залікових кредитів = 1. Приклад 4. Навчальна дисципліна викладається два семестри, форма підсумкового контролю – залік, залік, кількість модулів – 2. У такому випадку кількість залікових кредитів = 2. Приклад 5. Навчальна дисципліна викладається два семестри, форма підсумкового контролю – перехідний залік, екзамен, кількість модулів – 4. У такому випадку кількість залікових кредитів = 2. Приклад 6. Навчальна дисципліна викладається два семестри, форма підсумкового контролю – екзамен, екзамен, кількість модулів – 4. У такому випадку кількість залікових кредитів = 2. Приклад 7. Навчальна дисципліна викладається 2 семестри, фор-ма підсумкового контролю – перехідний залік, екзамен. Передбачено навчальним планом виконання курсової роботи та проходження на-вчальної практики. Кількість модулів – 6. У такому випадку кількість залікових кредитів = 4. 1.1.10. Що таке модульна технологія навчання? Модульна технологія навчання – це одна із сучасних педагогічних технологій, що передбачає модульну (блокову) побудову навчального матеріалу та його засвоєння шляхом послідовного та ґрунтовного опрацювання навчальних модулів, мотивацію навчання на осно-ві визначення цілей, значну самостійну навчально-пізнавальну діяль-ність студента та різноманітні форми діагностики рівня його знань та умінь.

1.1.11. Що таке модуль? Згідно з нормативними документами МОН України – модуль – це задокументована, завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними видами навчальної діяльності студента (лек-ції, практичні, лабораторні, семінарські та індивідуальні заняття, самостійна робота, практики, контрольні заходи). Модуль є частиною загального обсягу навчальної інформації, спорідненої за формами і видами навчальної та науководослідної діяльності студента. Модуль включає один або декілька змістових модулів і повинен бути кратним половині кредиту (18 годинам).

1.1.12. Що таке змістовий модуль? Змістовий модуль – це система навчальних елементів, логічно завершена частина теоретичного та практичного навчального матеріалу, яка відповідає певному об’єкту вивчення; змістові модулі фор-мують розділи навчальної дисципліни; навчальна дисципліна формується як сукупність тісно пов’язаних між собою змістових модулів, передбачених для засвоєння протягом відведеного періоду навчання. 1.2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЇ СИСТЕМИ

1.2.1. Якими нормативно-правовими документами здійснюється організаційно-методичне забезпечення кредитно-модульної системи? Основними нормативно-правовими документами, які регулюють організаційно-методичне забезпечення КМС є: накази Міністерства освіти і науки України від 23.01.2004 року № 48 «Про проведення пе-дагогічного експерименту з кредитно-модульної системи організації навчального процесу»; від 23.01.2004 року № 49 «Про затвердження програми дій щодо реалізації положень Болонської конвенції в сис-темі вищої освіти і науки України на 2004-2005 роки»; від 20.10.2004 року № 812 «Про особливості впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу»; від 29.07.2005 року № 454 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні»; від 30.12.2005 року № 774 «Про впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу», а також наказ ректора Львівської національної академії ветери-нарної медицини імені С.З. Ґжицького (тепер Львівський національ-ний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького) від 20 червня 2007 року за № 42 «Про введення в дію «Тимчасового положення про кредитно-модульну систему організації навчального процесу».

1.2.2. Ким здійснюється інформування студентів про правила організації навчання за кредитно-модульною системою? Інформування студентів щодо правил організації навчального процесу за кредитно-модульною системою здійснюється заступником декана відповідного факультету та перед початком кожного навчаль-ного року куратором академічної групи при складанні індивідуально-го навчального плану студента. 1.2.3. Якою є роль куратора академгрупи у навчанні студентів? Куратор (лат. curator, від curo – піклуюсь) – це викладач, який за поданням декана факультету призначається наказом ректора за відпо-відною академічною групою студентів на весь період їхнього навчання в університеті. Призначається куратор з метою надання студентам допомоги та консультацій з різних питань, що стосуються підвищення ефективності організації та успішності їхнього навчання в університеті, створення і підтримання в групі здорової і творчої атмосфери, чуйного реагування на звертання студентів щодо отримання порад з проблем їх особистого життя, періодичне інформування батьків студентів про стан навчання та поведінки їхніх дітей тощо. Однак функції куратора не обмежуються лише піклуванням про навчання студентів. Куратор в університеті – це ще й виховник студентської молоді, бо навчання і виховання, як два крила у птаха, невіддільні одне від другого і є двома взаємопов’язаними  і взаємодоповнюючими складовими єдиного навчально-виховного процесу. Звідси випливає ще одна мета роботи куратора – втілення у навчальний і позанавчальний процес концепції університету з національного виховання і духовного відродження, формування національної свідомості, висококультурної, духовно багатої, фізично і морально здорової особистості, здатної примножувати могутність і славу Української держави.

1.2.4. Якими є обов’язки та права куратора? На куратора покладаються такі обов’язки: • ознайомлення студентів із нормативно-методичними матеріалами, які регламентують організацію навчального процесу за кредитно-модульною системою; • надання рекомендацій студентам щодо формування їх індиві-дуальних навчальних планів; • контроль за реалізацією індивідуального навчального плану студента на підставі відомостей про зараховані студенту залікові кредити з подальшим поданням пропозицій щодо продовження навчання студента або його відрахування; • представлення інтересів студента на відповідних адміністративних рівнях (деканат, навчальна частина, ректорат); • курування навчальною діяльністю студентів від першого до випускного курсу; • проводити виховні години, забезпечувати виконання програ-ми курсу «Основи української державності, культури та духовності»; • організовувати і забезпечувати участь студентів у виховних заходах факультету, університету, міста; • відвідувати студентів за місцем проживання з метою поліп-шення їх побутових умов; • розвивати ініціативу студентів, заохочувати їх вступ у моло-діжні організації та органи студентського самоврядування; • реагувати на випадки безвідповідального ставлення до навчання чи скоєння правопорушень; • допомагати випускникам у працевлаштуванні. Куратор має право: • відвідувати всі види занять студента згідно з його індивідуальним навчальним планом; • подавати пропозиції деканові факультету щодо заохочення студента, переведення його на інший курс або відрахування; • брати участь у засіданнях кафедр та вчених рад факультетів; • вносити пропозиції щодо покращення навчального процесу та діяльності кураторів.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ЗАОЧНОГО ТА

ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ

МАТЕРІАЛИ

для студентів КМ-1 курсу з підготовки фахівців

освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр»

(термін навчання – 2 роки,

за рахунок коштів фізичних, юридичних осіб)

Київ - 20122

ББКХ

Н156

Матеріали підготували:

Вища освіта і Болонський процес - cт. викладач Лукашенко А.А.,

к. психолог.н. Остафійчук Т.В.

Педагогіка вищої школи - ст. викладач Лукашенко А.А.

Державне управління - к.ю.н. Пастух І.Д.

Актуальні проблеми

адміністративного права

- к.ю.н. Пастух І.Д.

Актуальні проблеми кримінального

права

- к.ю.н. Кісілюк Е.М.

Судова влада в Україні - д.ю.н. Яновська О.Г.

Прокурорський нагляд - д.ю.н. Яновська О.Г.

Юстиція в Україні - к.ю.н. доцент Азаров Ю.І.

Інформаційне право - д.ю.н. Хахановський В.Г.

Методологія та методика наукових

досліджень

- к.психолог.н. Полудьонна Н.С.

Психологія вищої школи - к. психолог.н., доцент Ірхін Ю.Б.

Іноземна мова за професійним

спрямуванням

- ст. викладач Марченко І.В.

Конституційна реформа в Україні - к.ю.н. Демиденко В.О.

Актуальні проблеми цивільного

права

- к.ю.н. Бурлака О.С.

Право Європейського Союзу - к.ю.н. Калиновський Б.В.

Правове регулювання вищої освіти

в Україні

- ст. викладач Лукашенко А.А.

Правнича лінгвістика - к.ю.н. Красницька А.В.

Інформаційні технології у

правозастосовчій практиці

- к.фіз.-мат.н. Кудінов В.А.

Правове регулювання

адміністративних послуг

- к.ю.н. Голісніченко Д.І.

Актуальні проблеми податкового

права

- к.ю.н.Тихонова О.В.

Адвокатська діяльність у

правозастосовчій практиці

- к.ю.н. Конюшенко Я.Ю.,

к.ю.н. Чурікова І.В., д.ю.н. Яновська О.Г.

За редакцією доктора юридичних наук, професора Федоренка В.Л.

Н156 Навчально-методичні матеріали для студентів КМ-1 курсу / [уклад.:

Кісілюк Е.М., Пастух І.Д., Яновська О.Г.та ін.]; за редакцією доктора

юридичних наук, професора Федоренка В.Л. – К. : Національна академія

внутрішніх справ, 2012. – 238 с.

ББКХ

 Національна академія

внутрішніх справ, 20123

ВИТЯГ

з навчального плану для студентів

КМ - 1 курсу з підготовки фахавціф освітньо – кваліфікаційного рівня

«магістр» (термін навчання – 2 роки)

№

з/п

Назва дисципліни

Передбачено годин

Форма

контро-

лю

Лекції

Семі-

нари

Прак-

тичні

заняття

1. Вища освіта і Болонський процес 4 6 2 залік

2. Педагогіка вищої школи 6 8 4 екзамен

3. Державне управління 8 12 2 екзамен

4.

Актуальні проблеми

адміністративного права

8 6 2 екзамен

5.

Актуальні проблеми

кримінального права

8 6 2 екзамен

6. Судова влада в Україні 6 6 - залік

7. Прокурорський нагляд 6 6 - залік

8. Юстиція в Україні 6 6 - залік

9. Інформаційне право 6 6 - залік

10.

Методологія та методика наукових

досліджень

4 4 2 залік

11. Психологія вищої школи 6 4 2 залік

12. Конституційна реформа в Україні 8 8 - екзамен

13.

Актуальні проблеми цивільного

права

8 12 2 екзамен

14. Право Європейського Союзу 6 6 - залік

15.

Правове регулювання вищої

освіти в Україні

6 6 - залік

16. Правнича лінгвістика 6 6 - залік

17.

Інформаційні технології у

правозастосовчій практиці

4 - 6 залік

18.

Правове регулювання

адміністративних послуг

6 4 2 залік

19.

Актуальні проблеми податкового

права

6 6 - залік

20.

Адвокатська діяльність у

правозастосовчій практиці

6 6 - залік

21.

Іноземна мова (за професійним

спрямуванням)

- - 16 екзамен4

ВИЩА ОСВІТА І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС

Навчальна дисципліна «Вища освіта і Болонський процес» була

запроваджена в якості нормативної для студентів магістратури, аспірантів

(ад’юнктів) наказом Міністерства освіти і науки України від 21.05.2004 № 414.

Це пов’язано з комплексом заходів, спрямованих на євроінтеграцію України,

зокрема у сфері вищої освіти.

Базовими знаннями в процесі вивчення навчальної дисципліни є курс

«Педагогіка вищої школи», а також існують міждисциплінарні зв’язки з

навчальними дисциплінами «Методика викладання та педагогічна

майстерність» та «Правове регулювання вищої освіти в Україні».

Навчально-методичне і науково-методичне забезпечення: опорні конспекти

лекцій, рекомендовані нормативно-правові документи, навчальні посібники,

наукові статті.

Мета навчальної дисципліни: інформування про основні нормативно-

правові акти, документи, принципи Болонського процесу, особливості їх

впровадження в Україні, новітні технології навчання в умовах кредитно-

модульної системи організації навчального процесу.

У результаті вивчення цієї навчальної дисципліни студенти повинні:

знати:

 сучасні євроінтеграційні процеси;

 основні етапи формування європейського освітнього простору, цілі,

принципи та положення Болонського процесу як засобу інтеграції і

демократизації вищої освіти країн Європи та їхній вплив на розвиток

вищої освіти України;

 основні завдання Болонського процесу;

 основні структурні елементи та функції Європейської кредитно-

трансферної системи (ECTS - ЄКТС);

 основні положення Національної рамки кваліфікацій України;

 основні нормативно – правові акти Міністерства освіти і науки України.

вміти:

 аналізувати основні тенденції формування національної системи,

структуру кваліфікацій та їх адаптацію до європейського простору вищої

освіти;

 застосовувати підходи, методи оцінки якості вищої освіти, діагностику

рівня професійної компетентності фахівців;

 володіти здатністю мати незалежне судження про пов’язані між собою

проблеми запровадження в Україні елементів Болонського процесу.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Академічна мобільність – система заходів, що забезпечують право

учасників навчально-виховного процесу на викладання, навчання чи 5

стажування в іншому вищому навчальному закладі (науковій установі) на

території України чи поза її межами для опанування освітньої програми або її

частини та/або здійснення наукової діяльності тощо.

Кредит - відповідно до додатку 1 Конвенції Ради Європи та ЮНЕСКО про

визнання кваліфікації з вищою освітою - точно документована мінімальна

умовна одиниця вимірювання «вартості» будь-якої із складових навчальної

програми (навчального навантаження), виконаної студентом.

Заліковий кредит - одиниця виміру навчального навантаження,

необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів.

Модуль - це задокументована завершена частина освітньо-професійної

програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що

реалізується відповідними формами навчального процесу.

Змістовий модуль - це система навчальних елементів, що поєднані за

ознакою відповідності певному навчальному об’єктові.

Нормативні змістові модулі – обов’язкові для вивчення елементи,

необхідні для виконання вимог нормативної частини освітньо-кваліфікаційної

характеристики. Сукупність нормативних змістових модулів визначає

нормативну складову індивідуального навчального плану студента.

Вибіркові змістові модулі - змістові модулі варіативної частини освітньо-

кваліфікаційної характеристики, які надають можливість здійснювати

підготовку за спеціалізацією певної спеціальності, сприяють академічній

мобільності і поглибленій підготовці за напрямами, визначеними характером

майбутньої професійної діяльності.

Кредитно-модульна система організації навчального процесу

(КМСОНП) - це модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на

поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць

(залікових кредитів).

Трансфер кредитів - «перенесення кредитів», тобто їх визнання за період

навчання в інших ВНЗ, де було задокументовано ці кредити.

Інформаційний пакет - загальна інформація про університет, назва

напрямів, спеціальностей, спеціалізацій, анотації (змістові модулі) із

зазначенням обов’язкових і вибіркових курсів, методики і технологій

викладання, залікові кредити, форми та умови проведення контрольних

заходів, система оцінювання якості освіти тощо.

Індивідуальний навчальний план студента - обліковий документ, що

формується студентом з переліку нормативних та вибіркових змістових

модулів, визначених освітньо-професійною програмою підготовки фахівців.

Distance learning - програми заочного (дистанційного навчання);

Doctor (Phd) - найвищий освітній рівень і науковий ступінь доктора

філософії.6

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№

з/п

Назви тем

Кількість годин

Лекції

Семі-

нари

Прак-

тичні

заняття

1.

Євроінтеграція України як чинник

соціально-економічного розвитку

держави

– – –

2.

Болонський процес як засіб

інтеграції і демократизації вищої

освіти країн Європи. Основні

документи Болонського процесу

– 2 –

3.

Система вищої освіти у країнах

Європи і Америки

– – –

4.

Основні завдання, принципи та

етапи формування європейського

простору вищої освіти. Система та

структура кваліфікацій ЄПВО

2 – –

5.

Європейська кредитно-трансферна

система (ECTS - ЄКТС): сутність,

функції, шляхи запровадження у

ВНЗ України

2 2 –

6.

Адаптація вищої освіти України до

вимог Болонського процесу

– – 2

7.

Забезпечення якості вищої освіти.

Шкали оцінювання

– – –

Всього 4 4 2

Форма підсумкового контролю – залік.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

Нормативно-правові акти

1. Закон України «Про вищу освіту» : Наук.-практ. комент. / [Гончаренко

В.Г., Левківський К.М., Лисенков С.Л. та ін.]; За заг. ред. Кременя В.Г. –

К.: [СДМ-Студіо], 2002. – 323 с.

2. Тимчасове положення про організацію навчального процесу в кредитно-

модульній системі підготовки фахівців / Додаток до Наказу МОН

України № 48 від 23 січня 2004 р.

3. Про запровадження у вищих навчальних закладах навчальної дисципліни

«Вища освіта і Болонський процес» / Наказ МОН № 414 від 21 травня

2004 р.

4. Про особливості впровадження кредитно модульної системи організації

навчального процесу/ Наказ МОН України №812 від 20.10.2004 р.7

5. Про впровадження кредитно-модульної системи організації навчального

процесу / Наказ МОН України № 774 від 30 грудня 2005 р.

6. Про запровадження у вищих навчальних закладах Європейської

кредитно-трансферної системи / Наказ МОН України № 943 від 16

вересня 2009 р.

7. Лист МОН України від 26 лютого 2010 року №1/9-119 «Про методичні

рекомендації щодо запровадження Європейської кредитно-трансферної

системи та її ключових документів у ВНЗ».

8. Про затвердження Національної рамки кваліфікацій України: Постанова

Кабінету Міністрів України N 1341 від 23 листопада 2011 р.

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/1326289476970265/page5

9. Наказ Міністерства освіти і науки України від 20. 12. 2010 р. № 1258

«Щодо Плану реалізації завдань, визначених розпорядженням Кабінету

Міністрів України від 27 серпня 2010 р. № 1728 «Про затвердження

плану заходів щодо розвитку вищої освіти на період до 2015 року».

10. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від

11.05.2012 № 566 «Про впровадження новітніх стандартів вищої і

професійно-технічної освіти».

11. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 28.05.2012

№ 632 «Деякі питання визнання і встановлення еквівалентності в Україні

документів про освіту, виданих навчальними закладами інших держав».

12. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від

27.06.2012 р. № 755 «Щодо направлення на навчання та стажування у

провідні закордонні вищі навчальні заклади».

13. Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від

01.06.2012 № 1/9-427 «Щодо видачі Додатка до диплома про вищу освіту

європейського зразка (DIPLOMA SUPPLEMENT».

Навчальні посібники

14. Безносюк О. О. Педагогічні умови запровадження кредитно-модульної

системи організації навчального процесу. – К., 2008. – 227 с.з

15. Болонський процес у фактах і документах (Сорбонна- Болонья-

Саламанка-Прага-Берлін) - Степко М.Ф., Болюбаш Я. Я., Шинкарук В. Д.,

Грубінко В. В., Бабин І. І. - Київ-Тернопіль, 2003. – 55 с.

16. Вища освіта України і Болонський процес // Навчальна програма. – Київ –

Тернопіль , 2007. – 18 с.

17. Вища освіта України і Болонський процес / За загальною редакцією

В.Г.Кременя. Авторський колектив: М.Ф.Степко, Я.Я. Болюбаш,

В.Д.Шинкарук, В.В. Грубінко, І.І. Бабин. – Київ-Тернопіль: «Богдан»,

2004. – 368 с.

18. Вища освіта України: реалії сучасного розвитку. / С. Сисоєва, Н.Батечко;

М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Київ. ун-т

ім. Б. Грінченка, Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України. –

К.: ВД ЕКМО, 2011. – 341 с.8

19. Згуровський М. З. Болонський процес: головні принципи та шляхи

структурного реформування вищої освіти України. – К., 2006. – 543 с.

20. Національний освітній глосарій: вища освіта. / М-во освіти і науки,

молоді та спорту України, Нац. АПН України; [авт-уклад.: І. І. Бабин та

ін.; за ред. Д.В. Табачника, В. Г. Кременя] – К.: Плеяда, 2011. – 99 с.

21. Основні засади розвитку вищої освіти України / М-во освіти і науки

України. – К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, .... – Ч. 4: / [упоряд.

В.Д. Шинкарук, Я.Я. Болюбаш Я.Я., І.І. Бабин; за ред. І.О.Вакарчука] –

2008. – 172 с.

22. Університетська освіта в Україні та Болонський процес / А.Ф. Головчук

та ін. – К., 2007. – 83 с.

Наукові статті, матеріали наукових конференцій

23. Андрущенко, В. Навчання не повинно перетворитися на «легку

прогулянку бульваром» [Текст] : [про нові державні стандарти і

доопрацювання проекту Закону «Про вищу освіту» розповів ректор Нац.

педагог. ун-ту ім. М. Драгоманова ] / В. Андрущенко ; [спілкувався

Максим Короденко] // Освіта України. – 2012. – 5 берез. – №10-11. – С. 7.

24. Жебровський, Б. Образование – надежда каждой страны [Текст] :

[інтерв'ю заступника міністра МОНмолодьспорту України щокварт.

міжнар. культурно-інтелектуальному журналу «Платформи Діалог

Євразія «Да» / Б. Жебровський ; бесіду вів Гекхан Демір // Управління

освітою. – 2012.- Березень. – №6. – С. 4-5.

25. IX Всеукраїнська науково-методична конференція «Болонський процес:

стан та перспективи розвитку вищої освіти в Україні» : 18-19 листоп.

2010 р.: зб. тез доп. – К.: НТУУ «КПІ», 2010 – У надзаг.: М-во освіти і

науки України, Нац. техн. ун-т України «Київ. політехн. ін-т», Київ. нац.

ун-т ім. Т. Шевченка. Ч. 1 / [уклад. Головенкін В.П.] – 2010. – 289 с.

26. Лукашенко А. А. Основні тенденції реалізації Болонського процесу у

вищій школі України / А. А. Лукашенко // Вища освіта України – Додаток

4, том 1 (19), – 2010 р. – Тематичний випуск «Вища освіта України у

контексті інтеграції до європейського освітнього простору» – С. 266-271.

27. Остафійчук Т.В. Вища освіта України у контексті Болонського процесу //

Матеріали ІІ Всеукраїнських морозівських педагогічних читань

«Інтернаціоналізація системи вищої освіти України» 30-31 березня

2012 р. – Зб. наукових праць. — К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2012.

— С.125-131.

28. Оськіна Н.О. Формування індивідуального навчального плану

магістранта в умовах ECTS // Наука і освіта. – 2008. – № 1-2. – С. 77-80.

29. Степко М.Ф. Проблеми вищої освіти в контексті Болонського процесу //

Педагогіка і психологія. – 2008. – № 1. – С. 75-81.

30. Таланова Ж. Проблема ідентифікації найвищого освітнього рівня за

Міжнародною стандартною класифікацією освіти в Україні // Вища

освіта України. – 2008. – № 1. – С. 18-23.9

31. Іванчук М. Г. Вища освіта і Болонський процес: навч.-метод. посіб. /

М.Г. Іванчук, І. С. Руснак; Чернів. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича. –

Чернівці : Букрек, 2010. – 172 с.

32. Полудьонна Н.С. Концепція реалізації ідей Болонського процесу у ВНЗ

України: теорія і практика // Проблеми гуманізації навчання у вищому

закладі освіти: Матеріали Четвертих ірпінських міжнародних науково-

педагогічних читань. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2006.

– С. 202.

33. Полудьонна Н.С. Розробка алгоритму рейтинг-моделі слухача ВНЗ МВС

України: досвід роботи // Вища освіта України – Додаток 4, том ІІ (20) /

Тематичний випуск «Вища освіта України у контексті інтеграції до

європейського освітнього простору»: Матеріали міжнародної науково-

практичної конференції, Київ, 25-27 листопада 2010 р. – К.: Вид-во

Київського національного університету ім. Т.Шевченка, 2010. – С. 246-

250.

Сайти мережі Інтернет

34. Офіційний сайт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

[Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.mon.gov.ua.

35. Международный электронный журнал «Высшее образование в Европе»

[Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту :

www.aha.ru/moscow64/educational_book

36. Національний Темпус-офіс в Україні. – Режим доступу до сайту:

http://tempus.org.ua/uk/vyshha-osvita-ta-bolonskyj-proces.html

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ