Контрольні питання по темі

1. Поясніть сутність терміну «інвестиція».

2. Як поділяються інвестиції за об’єктами вкладання коштів

3. Які типи реальних інвестицій здійснюють підприємства?

3. Дайте визначення поняття “інновація”.

4. Дайте визначення поняття “інноваційний процес”.

5. Як класифікують інновації за змістом та сферою застосування?

6. Які виділяють стадії в проведенні інноваційного процесу?

7. Якими основними рисами характеризується інноваційна діяльність у розвинутих країнах?

8. Чим характерні високі технології?

9. Що є мотивом інноваційного оновлення виробництва?

10. Охарактеризуйте об’єкти інноваційного інвестування.

11. Охарактеризуйте суб’єкти інноваційного інвестування.

12. Назвіть складові частини ринку об’єктів інноваційних інвестицій.

2. Інноваційні процеси

2.1 Поняття інноваційних процесів

Інноваційний процес – це послідовний ланцюг подій, в ході яких інновація визріває від ідеї до конкретного продукту, технології, структури або послуги й поширюється в господарській практиці й суспільній діяльності. Він повинен протікати таким чином, щоб максимально врахувати особливості конкретної інновації, для цього слід її класифікувати.

Усю сукупність процесів і явищ, що відбуваються на підприємствах різних галузей економіки, можна умовно поділити на групи: традиційні та інноваційні. Традиційні процеси характеризують звичайне функціонування економіки, її галузей і підприємств, а інноваційні — розвиток останніх на якісно новому рівні. Упродовж цілого періоду, коли економіка функціонувала і розвивалась переважно за рахунок екстенсивних факторів розвитку та постійно зростаючого обсягу суспільних ресурсів (персоналу, виробничих фондів), у виробництві домінували традиційні процеси та явища. Оскільки екстенсивні фактори практично себе вичерпали або їх дія стала економічно невигідною, розвиток та інтенсифікація сучасного виробництва мають базуватися переважно на нових рішеннях у галузі технології, техніки, організаційних форм і економічних методів господарювання. Опрацювання, прийняття і реалізація таких рішень складають зміст так званих інноваційних процесів.

У звичайному розумінні інноваційні процеси, що мають місце у будь-якій складній виробничо-господарській системі, характеризуються сукупністю безперервно виникаючих у часі і просторі прогресивних, якісно нових змін. Результатом інноваційних процесів є новини, а їх впровадження у бізнес-практику визнається нововведенням. Інноваційні процеси започатковуються певними галузями науки, а завершуються у сфері виробництва, спричиняючи у ній прогресивні зміни. Первісними імпульсами новин і нововведень на підприємствах слугують не лише суспільні потреби і результати власних фундаментальних наукових досліджень, але й використання зарубіжного прогресивного досвіду в галузі технології та організації виробництва, сучасних форм управління. За своїм характером інноваційні процеси, новини і нововведення поділяються на певні види.

Технічні новини і нововведення проявляються у формі нових продуктів (виробів), технологій їх виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування енергії, конструкційних матеріалів).

Організаційні нововведення охоплюють нові методи і форми організації всіх видів діяльності підприємств та інших ланок суспільного виробництва (організаційні структури управління сферами науки і виробництва, форми організації різних типів виробництва і колективної праці тощо): економічні – методи господарського управління наукою і виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і планування, фінансування, ціноутворення, мотивації та оплати праці, оцінки результатів діяльності; соціальні — різні форми активізації людського чинника (професійна підготовка і підвищення кваліфікації персоналу, в першу чергу — складу керівників усіх рівнів; стимулювання його (їх) творчої діяльності; поліпшення умов і постійного підтримання високого рівня безпеки праці; охорона здоров'я людини і навколишнього природного середовища; створення комфортних умов життя тощо); юридичні — нові і змінені закони та різноманітні нормативно-правові документи, що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств і організацій.

За масштабністю і ступенем впливу на ефективність діяльності певних ланок суспільного виробництва всі новини та нововведення можна об'єднати у дві групи — локальні (поодинокі, окремі) та глобальні (великомасштабні).

Якщо локальні новини (нововведення) призводять переважно до еволюційних перетворень у сфері діяльності підприємств і через це не справляють особливо істотний вплив на ефективність їх функціонування і розвитку, то глобальні, що у своїй більшості є революційними (принципово новими), мають кардинально підвищувати організаційно-технічний рівень виробництва і завдяки цьому забезпечувати суттєві позитивні зрушення в економічних і соціальних процесах.

Між окремими видами інноваційних процесів (новин, нововведень) існує порівняно тісний взаємозв'язок. Технічні новини обумовлюють, перш за все, відповідні організаційні нововведення, а останні вимагають, як правило, певних змін у економічному механізмі діяльності підприємств. Зокрема, створення і розвиток гнучких автоматизованих виробництв на підприємствах різних галузей спричиняють докорінні зміни в організації технічної підготовки виробництва, методах його поточного планування та оперативного регулювання, а також перехід до безперервного (тризмінного) режиму роботи цехів з гнучкими виробничими системами. Широкомасштабна комп'ютеризація виробництва та інших сфер діяльності людини зумовлює появу нового виду господарювання — промислового сервісу і відповідних організаційно-економічних форм його здійснення.

Ефективні технічні, організаційні та економічні нововведення неодмінно призводять до помітних позитивних змін у соціальних процесах на підприємствах, а зростаюча актуалізація нагальних завдань соціального характеру ініціює їх розв'язання за допомогою нових організаційно-технічних і економічних рішень. Зрештою, всі нововведення на підприємствах, які зорієнтовані на динамічний розвиток і невпинне підвищення ефективності виробництва, мають спиратися на власні юридичні підвалини, відповідні нормативно-законодавчі акти. Інакше вони не зможуть справляти належний вплив на масштаби і терміни досягнення соціально-економічних цілей діяльності підприємств і організацій. Тому треба позитивно оцінювати: активізацію законотворчих процесів в Україні, які сприяють швидшому переходу до соціально орієнтованих ринкових відносин між суб'єктами господарювання; розробку і прийняття пакета законів і державних механізмів їх практичної реалізації, що визначають і регулюють діяльність підприємств та організацій усіх галузей народного господарства.

Товарне виробництво в умовах ринкової економіки – це конкурентна боротьба за ринки збуту.

Виграти в боротьбі за споживача можна тільки двома способами: зниженням ціни на товар або досягненням високого рівня якості. Перший спосіб малоефективний в умовах насиченого ринку і високого життєвого рівня населення. Споживач готовий платити більше товару вищої якості. Як правило, виробництво якіснішого продукту вимагає великих витрат, хоча в окремих випадках застосування нової технології, особливо при масовому виробництві, може привести до подвійного ефекту: зниженню собівартості продукції при одночасному новому, вищому рівні якості. Найефективнішим засобом для досягнення цієї двох мети є розвиток науки і застосування результатів НТП на практиці.

Результатом науково - технічної творчості є нововведення, яке народжується за допомогою інтелектуальних інвестицій, що освоюються в інноваційному процесі.

Інноваційний процес складається з декількох послідовних стадій:

• народження ідеї;

• технічно-економічне обґрунтування;

• отримання дослідних зразків;

• маркетинг продукту;

• здійснення проекту, створення підприємства;

• реалізація товару.