1. Поняття та сутність іннваційного інвестування

1. 1 Сутнісна характеристика інвестування

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за належної взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продукує суспільно корисну продукцію або надає виробничі й побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце затрати живої та уречевленої праці, а з іншого – певні результати виробництва (діяльності). Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня його використання. Відтворення витрачених засобів виробництва, здійснюється через поповнення виробничих запасів і оновлення зношених засобів праці. Останнє відбувається через інвестиційну діяльність. Тому однією з найважливіших сфер діяльності будь-якого підприємства є інвестиційна діяльність, що протікає в рамках організаційно-правових форм і ринкових механізмів, що склалися в країні.

З недавніх пір термін «інвестиція» став відігравати особливу роль у житті будь-якого підприємства пострадянського періоду. Він походить від латинського “investio – одягаю” й означає довгострокове вкладання капіталу як усередині країни, так і за кордоном з метою його подальшого збільшення. Джерелом приросту капіталу, основним мотивом інвестування є бажання одержати прибуток.

Любий економічний процес являє собою перетворення ресурсів в економічний продукт і протікає по схемі “ресурси – фактори виробництва – продукт економічної діяльності”. Капітальні, трудові, інформаційні, природні ресурси, об’єднані підприємницькою ініціативою, під впливом управління утягуються у виробництво і поступово стають його факторами. Перетворення економічних ресурсів в діючі фактори виробництва відбувається з певною тривалістю у часі. Виробники, підприємці вимушені спочатку придбати необхідні ресурси, здійснити витрати, відволікти на це кошти, щоб створити фактори виробництва і лише потім вони відшкодовують, компенсують ці витрати шляхом продажу товарів, вироблених з використанням вказаних факторів.

Таким чином, в економіці неминуче необхідно спочатку вкладати в діло кошти, створювати умови протікання виробничих процесів і тільки потім отримувати бажаний результат, віддачу вкладених коштів. Проміжок часу між вкладенням коштів, утягненням ресурсів і їх перетворенням в діючі фактори виробництва може суттєво розрізнятися. Найбільш вагомі за вартістю і тривалістю вкладення здійснюються в основні засоби виробництва: будинки, споруди, машини, обладнання. Якщо ресурси тривалий час знаходяться у вигляді сировини, матеріалів, інших виробничих запасів, то їх вважають вкладеннями в виробництво, в економіку, вони не можуть бути використані в інших цілях. Найважливіший напрямок інвестиційної політики – вкладення засобів у господарський і соціальний розвиток суспільства на основі застосування високопродуктивних машин і устаткування, прогресивних технологій, що дають підвищення соціально-економічної ефективності і норми прибутку на капітал. Результативність капіталовкладень обумовлена надійністю економічного і законодавчо-правового механізмів, а також підвищенням якості управління.

Інвестиція – це довготермінова господарська операція, що передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав і цінних паперів в обмін на засоби чи майно. Інноваційна форма інвестицій – вкладення капіталу в активи, які забезпечують втілення в виробництво досягнень науково-технічного прогресу і успішну протидію конкурентам як на внутрішньому так і на світовому ринках.

Світовий досвід свідчить, що країни з перехідною економікою не в змозі розвивати господарство без залучення й ефективного використання інвестицій. Акумулюючи підприємницький, державний, змішаний капітал, забезпечуючи доступ до сучасних технологій та менеджменту, інвестиції сприяють формуванню національних інвестиційних ринків і пожвавлюють ринки товарів та послуг. Крім того, інвестиції, як правило, сприяють заходам макроекономічної стабілізації та дозволяють вирішувати соціальні проблеми трансформаційного періоду.

Поступово, із формуванням і поглибленням в Україні основ ринкових відносин починають змінюватися наукові світогляди сутності інвестицій, виникають та розвиваються чисто ринкові підходи до їх оцінки та визначення умов ефективності і доцільності впровадження різних форм і методів здійснення інвестиційної діяльності, розвиваються науково-методичні засади інвестування.

Інвестування як наука сформувалась відносно недавно. Формування західної наукової думки щодо інвестування здійснювалось на основі вчення про фінанси. Вважається, що початком цього процесу була перша половина 50-х років ХХ століття, коли М. Марковіц заклав основи сучасної теорії інвестиційного портфеля. Таким чином, по суті, була викладена методологія прийняття рішень в області інвестування і запропонований відповідний науковий інструментарій.

Саме в рамках теорії фінансів сформувалась прикладна дисципліна інвестиційний менеджмент як наука, яка присвячена методології і техніці управління інвестиціями компанії і включає три взаємопов’язаних напрямки, що складають серцевину процесу управління інвестиціями компаній.:

- інвестиційна політика (дії, пов’язані з розміщенням інвестиційних ресурсів);

- управління джерелами коштів (тобто звідки брати кошти і якою повинна бути оптимальна структура джерел фінансування),

- дивідендна політика (у яких обсягах і в якому вигляді виплачувати дивіденди).

В Україні значний імпульс для розвитку теорії інвестицій був даний становленням системи приватного підприємництва та конкуренції у 90-ті роки ХХ ст., коли проблемам теоретичного осмислення категорії “інвестиції” та пов’язаних з ним понять приділялося багато уваги. Існує чимало модифікацій поняття “інвестиція”, появлення яких обумовлене специфікою та традиціями різних економічних шкіл та течій. Найбільш поширеним і виваженим з них, на наш погляд, є визначення інвестиції як вкладення в основний капітал (основні засоби виробництва), в запаси, в резерви, а також в інші економічні об’єкти і процеси, які вимагають відволікання матеріальних і грошових засобів на тривалий час.

Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Інвестиції мають розгалужену структуру і можуть бути класифіковані за різними ознаками. Одним з важливіших класифікаційних ознак є об’єкт інвестування.