Контрольні питання по темі

1. Охарактеризуйте сутність науково-технічного прогрессу.

2. Які вимоги ставляться до сучасних виробничих процесів?

3. Охарактеризуйте сучасний напрямок автоматизації виробництва.

4. Хто може бути суб'єктом фінансування інноваційних про­цесів?

5. У чому полягають завдання системи фінансування інновацій­ної діяльності на рівні держави? На рівні окремих суб'єктів підприєм­ницької діяльності?

6. Яким вимогам повинна відповідати фінансова політика під­приємства?

7. З урахуванням яких вихідних принципів слід будувати систему фінансування інноваційної діяльності?

8. У чому сутність інноваційної програми та яких вимог слід дот­римуватися при її фінансуванні?

9. Охарактеризуйте стадії фінансування та елементи інновацій­ної програми.

10. Опишіть групи інвестицій для фінансування інноваційних програм.

11. Охарактеризуйте джерела фінансових ресурсів підприємства для фінансування інноваційних проектів.

12. У чому сутність мобілізації внутрішніх активів підприємства для фінансування інноваційного проекту?

13. Яким чином здійснюють обґрунтування джерел фінансування та вибір інвестора?

14. Хто такий стратегічний інвестор і чому в ньому зацікавлені віт­чизняні підприємства?

15. Якими особливостями характеризується діяльність венчурних фондів?

16. У чому полягають сутність і переваги лізингу як форми фінан­сування інновацій? Хто є об'єктами та суб'єктами лізингу?

17. Охарактеризуйте сутність і призначення бізнес-плану.

18. Охарактеризуйте основні розділи бізнес-плану.

19. Охарактеризуйте види інноваційних проектів.

20. Опишіть загальну схему процедури обґрунтування і оцінюван­ня здійснимості інноваційного проекту.

21. Які основні джерела інвестицій для фінансування інновацій­ного проекту?

22. Яку роль відіграє ціна різних джерел капіталу для прийняття рішення про фінансування інноваційного проекту?

23. Яку підтримку для фінансування інновації можна отримати від Міжнародних програм підтримки наукових досліджень і технологій?

6. Фінансово-економічна оцінка інноваційних проектів

6.1 Основні положення методики прийняття проектних рішень

Визначення цінності інноваційного проекту порівняно з іншими проектами, а також аналіз фінансової привабливості проекту за умов обмеженості ресурсів вимагає додержання загальних правил їх оцінки та порівняння. У проектному аналізі ці правила називаються критеріями рішень, використання яких дозволяє аналітику прийняти єдине вірне рішення: ухвалити, відхилити чи переорієнтувати проект. Вибір конкретного критерію для прийняття рішення про фінансову чи економічну доцільність проекту залежить ви різних факторів: ринкова перспектива, існування обмежень на ресурси для фінансування проекту, коливання чистих потоків фінансових коштів, можливість одержання пільг при придбанні певних ресурсів. Незважаючи на поширеність i популярність деяких критеріїв для аналітика надзвичайно важливо бути обізнаним з yciєю багатогранністю правил, щоб обрати таку комбінацію критеріїв, яка є найбільш прийнятною для певного проекту.

При розгляді конкретних критеріїв необхідно обов’язково брати до уваги узгодженість розрахунків у часі, оскільки потоки грошових коштів у piзнi часові періоди мають різну цінність. Тому для подальшого узгодження оцінки грошових потоків слід чітко обумовити початковий рік здійснення проекту як нульовий або пер­ший. Наприклад, у проектах, пов’язаних зі значними капітальними витратами, в початковому poцi часто користуються системою з нульовим роком, щоб підкреслити високі пepвiснi витрати.

Вибір моменту часу для дисконтування потоків грошових коштів (вигод чи витрат) повинен бути погоджений відносно почат­ку чи кінця року для вcix річних платежів i надходжень. Якщо в аналізі передбачається, що щорічні потоки грошових коштів розраховуються на кінець року, то це припущення означає, що темпи інфляції включаються в потоки грошових коштів (виробничі чи експлуатаційні) на кінець першого року, a вci капітальні чи виробничо-експлуатаційні витрати першого року дисконтуються.

Теорія аналізу проектних рішень передбачає використання системи аналітичних показників, які дозволяють визначити прийнятність капітальних вкладень.

Практика оцінки ефективності проектних рішень має в своїй основі такі принципи:

• оцінка можливості інвестування базується на зіставленні грошового потоку, що формується в результаті реалізації проек­ту, i вкладень, необхідних для його здійснення;

• приведення інвестиційного капіталу i грошового потоку до єдиного розрахункового року (що, як правило, передує початку проекту);

• дисконтування грошових потоків здійснюється за ставками дисконту, що відображають альтернативну вартість капіталу.

Зміст оцінки будь-якого інвестиційного проекту полягає в з’ясуванні відповіді на питання: чи виправдають майбутні вигоди сьогоднішні витрати? При всій удаваній простоті це питання при його розгляді виявляє стільки граней, що знайти на нього однозначну відповідь виявляється вкрай складно. Саме тому теорія інвестиційного аналізу передбачає використання певної системи аналітичних методів і показників, що у сукупності дозволяють прийти до досить надійного й об’єктивного висновку.

При аналізі ефективності проекту використовують такі показники:

1. Сума інвестицій — це вартість початкових грошових вкладень у проект, без яких він не може здійснюватись. Ці витрати мають довго­строковий характер. За період функціонування проекту протягом його життєвого циклу капітал, вкладений у такі активи, повертається у ви­гляді амортизаційних відрахувань як частина грошового потоку, а капі­тал, вкладений в оборотні активи, в тому числі в грошові активи, по за­кінченню життєвого циклу проекту має залишатися у інвестора у незмінному вигляді й розмірі. Сума інвестицій у фінансові активи являє собою номінальну суму витрат на створення цих активів.

2. Грошовий потік – дохід (дисконтований або недисконтований) від здійснення проекту, який включає амортизаційні відрахування та чистий прибуток (після сплати податків), які надходять на підприємство у складі виручки від реалізації продукції чи послуг.