Томас Эдисон вступ

Центром економічної діяльності в умовах ринкових економічних відносин є основна ланка економіки – підприємства - незалежно від їх підпорядкування і форм власності, оскільки на цьому рівні створюється необхідна для суспільства продукція, виконуються необхідні послуги.

Будучи основною ланкою народногосподарського комплексу, підприємство концентрує в собі всі ресурси виробництва. Тут розгортаються головні економічні процеси, створюється і примножується багатство суспільства, формується національний дохід, забезпечується рішення економічних і соціальних задач, складаються виробничі і соціальні відносини. У зв'язку з цим об'єктивна оцінка виробничих можливостей підприємств, а також їх параметрів і характеристик мають не приходяще значення для ухвалення рішень по подальшому розвитку.

На підприємствах зосереджені висококваліфіковані кадри, вирішуються питання економного витрачання матеріально-сировинних ресурсів, використання високопродуктивної техніки та технології, застосовується маркетинг, здійснюється ефективне управління для забезпечення випуску конкурентоздатної продукції. Від діяльності підприємств залежать екологічний стан довкілля і регіональний соціально-економічний розвиток. Все це вимагає глибоких економічних знань і ефективної організації інноваційної діяльності в умовах підприємства, достатнього інвестування об’єктів інновацій.

Розвиток ринкових відносин, розширення конкуренції, економічна самостійність підприємств визначають нові економічні вимоги і умови господарської діяльності в Україні. Її подальший розвиток, підвищення економічної ефективності зумовлюють необхідність активізації інвестиційної діяльності, яка повинна забезпечити оновлення й інноваційний розвиток всіх галузей економіки. Організаційно-правові відносини між підприємствами й іншими суб’єктами інвестиційної діяльності вимагають від фахівців глибоких теоретичних знань і практичних навичок для ефективного здійснення інвестицій у всім різноманітті форм інновацій: реальних, інтелектуальних, фінансових.

Діяльність по інноваційному інвестуванню як держави, так і окремих підприємств здійснюється в рамках уже сформованих організаційно-правових форм і економічних механізмів ринкової економіки. Правове регулювання у сфері інноваційної діяльності базується на Конституції України і складається із законів України [1] та інших законодавчих і урядових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері. Воно має забезпечити проведення ефективної структурно-інвестиційної політики перетворення економіки з метою створення сприятливого інвестиційного клімату, спроможного сприяти пожвавленню економіки та інвестицій .

Інноваційне інвестування – це процес, за допомогою здійснення якого фінансові ресурси трансформуються в інноваційні об’єкти виробничої і невиробничої сфер підприємств. Інвестиційна діяльність в такому напрямку являє собою сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави по реалізації інноваційних проектів, які призводять до посилення конкурентних позицій вітчизняних підприємств і зміцнення їх економіки. Інноваційні проекти є ризикованими, тому інвестори погоджуються на їх фінансуванні, якщо буде показана їх перспективність в плані повернення інвестованого капіталу з прибутком, який інвестор вважає для себе достатньою винагородою за такий ризик.

Сучасний розвиток виробничого потенціалу України в умовах формування ринкових відносин обумовлює необхідність подальшого удосконалення організаційних форм і методів управління інвестиційною діяльністю. Інвестування є засобом запровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу, оновлення основних фондів, зростання капіталу.

Зростання реального накопичення капіталу є значним фактором швидкого підвищення рівня життя в індустріально розвинутих країнах. Сьогоднішній добробут значною мірою обумовлений минулими інвестиціями, а сьогоднішні інвестиції, перш за все, в інновації, в свою чергу закладають підвалини завтрашнього зростання продуктивності праці і підвищення добробуту населення країни.

Впровадження і засвоєння інновацій і зростання продуктивності праці необхідні також для того, щоб українські підприємства могли витримувати конкуренцію і на світовому ринку.. Щоб відстоювати свої позиції українські підприємства - експортери повинні постійно лідирувати в технічному розвитку. Для цього необхідно спрямовувати інвестиції в основний капітал, щоб технічна база наших виробників була розвинута, як мінімум, на тому ж рівні, що й у наших конкурентів.

Окрім того, що інновації впливають на загальну ефективність господарювання і на можливість зростання економіки у довгостроковій перспективі, вони також справляють прямий і швидкий вплив на зайнятість, доходи населення. Таким чином, управління інноваційним процесом, інвестування в інновації є обов’язковою складовою частиною економічної діяльності підприємства і фахівці, які беруть участь в проведенні економічного аналізу діяльності підприємств, у розробці їх економічної стратегії повинні володіти сучасними знаннями в галузі інвестиційної і інноваційної діяльності. Ця діяльність підприємств окремих галузей виробництва може мати суттєву специфіку, яка обумовлена особливостями виробничого процесу на цих підприємствах, особливостями механізмів відтворення і інноваційного оновлення виробничих потужностей.

Мета дисципліни: надання майбутнім фахівцям з економіки теоретичних знань і практичних умінь щодо сутності функціонування механізму інноваційних інвестицій та використання його основних інструментів.

Предмет дисципліни: економічні відносини, що виникають у різних учасників інвестиційної діяльності у сфері інноваційного інвестування на різних рівнях господарювання.

Завдання дисципліни:

• розкриття сутності, значення, видів інноваційної діяльності і механізмів її державного регулювання;

• розгляд закономірностей і механізму інвестиційних відносин держави, підприємств і фізичних осіб в інноваційному процесі;

• вивчення основних напрямків інноваційної діяльності підприємств, специфічні методи та інструменти інноваційного менеджменту;

- визначення основних концепцій понять, методів і підходів, що використовуються у вітчизняній і світовій практиці з організації інвестування інноваційної діяльності;

• набуття вмінь використовувати ці закономірності в практиці інноваційного інвестування, визначати заходи з використання інноваційних інвестицій як одного з важливих важелів економічного розвитку;

• оволодіння методикою фінансово-економічної оцінки інноваційних проектів.

Вивчення дисципліни “Інноваційне інвестування” базується на раніше отриманих знаннях з дисциплін "Макроекономіка", "Мікроекономіка", "Економіка підприємства", "Математика для економістів". Вивчення цієї дисципліни тісно пов'язане з вивченням дисципліни “Управління проектами ”, що викладається за програмою підготовки магістрів.