Кровоносні судини

Первинні

УЗД

ДоплероІ рафія Додаткові

За спеціальними показами: А. Неінвазивні та малоінвазивні

УЗД з контрастуванням

КТА

МРТ

МІ'А (безконтрастна та з внутрішньовенним контрастуванням) Б. Інвазивні

Інтраваскулярне УЗД

Артеріографія

Флебографія

Як первинний метод найбільш часто використовують рентгенологічне дослідження, що дозволяє отримати повну інформацію про положення, величину, форму серця, а також про функції діафрагми, зміни в легенях, дає можливість дослідити ці органи в різних проекціях, вивчити їх морфологію та функцію.

Щоб отримати правильне уявлення про форму і величину серця - вивчення серцево-судинної тіні проводять при багатоосьовому рентгенологічному дослідженні. Використовують наступні положення:

1. переднє пряме;

2. перше або праве косе - хворий повернутий до екрана правим плечем на 45°;

3. друге або ліве косе - хворий повернутий до екрана лівим плечем на 45°;

4. бічне праве або ліве (тінь грудини спереду є краєутворюючою).

В косих положеннях (при розташуванні хворого за екраном) грудинно-ключичне зчленування належної сторони повинно проектуватися на 3 см наперед від передньої поверхні хребта.

У 1905 році Келер, щоб отримати справжні розміри серця, запропонував метод телерентгенографії -використовується пучок проміння на відстані 1,5 - 2,5 м. При цьому розміри серця трохи більші ніж справжні, тому використовують коефіцієнт поправки (при відстані 2м він дорівнює 0,96).

Можливості рентгенографічного дослідження:

1) оцінка легеневої гемодинаміки -- аналіз легеневого малюнка та коренів легень дозволяє віддиференціювати венозний застій в малому колі кровообігу від артеріальної гіпертензії;

2) оцінка розмірів та конфігурації серця;

3) виявлення звапнень клапанів серця, перикарду, коронарних артерій та інше.

Рентгенокардіометрія (виміри на рентгенограмах) дозволяють провести розрахунки об'єму серця. Застосовується при відсутності можливості проведення УЗД серця. За допомогою його визначаються:

1. правий і лівий розміри серця - відстань від найвіддаленішої точки відповідного контуру до серединної лінії (в передній прямій проекції") — сума цих двох розмірів і визначає поперечний розмір серцевої тіні;

2. поздовжню довжину серця - розмір відстані від лівого серцевосудинного кута до правого кардіодіафрагмального кута;

3. базальни розмір серцевої тіні - дорівнює сумі двох перпендикулярів до подовжньої довжини серця: перший опускається від лівого кардіодіафрагмального кута, другий від впадини між третьою (ліве передсердя) та четвертою (лівий шлуночок) дуга ми лівого контуру.

1. За спеціальними формулами проводиться розрахунок об'єму серця.

Обєктивним методом вивчення фінкціональної діяльності серця і судин є рентгенокімографія. Цей метод дозволяє вивчити порушення фунціональної діяльності серця, бо дозволяє визначити причини зміни частоти, сили і ритму скорочень серця і великих судин.

Рентгенокімографію роблять у прямій і в косих проекціях. Швидкість руху решітки кімографа становить 3 сек. - за цей час вона пересувається на ширину однієї свинцевої пластинки решітки і дозволяє графічно записати 3-4 цикли серцевої діяльності у вигляді зубців. Форма і величина цих зубців специфічна для кожного відділу серця (існує три типи зубців),! за допомогою них можна робити висновок щодо систоли і діастоли, про співвідношення між ними, а також наближено визначити ударний об'єм крові. Систолічне скорочення характеризує коротке коліно зубця (характеризує амплітуду), а довге коліно - діастолу. У прямій передній проекції амплітуда зубців лівого шлуночка досягає 6-8 лш, зубців правого шлуночка - 3-4 лш, передсердні зубці мають малу амплітуду - 1 -2 лш; а амплітуда судинних зубців становить 1,5-2,5 лш.

Електрорентгенокімографія -- метод, що полягає в реєстрації на кіноплівці або на папері пульсаційної діяльності серця у вигляді кривої. Метод дає можливість зробити запис рухів будь якого відділу серця і великих судин (навіть тих, що спрямовані перпендикулярно до його контуру). Наприклад -нормальна електрокімографічна крива лівого шлуночка має наступний вигляд: вона складається з висхідного діастолічного коліна і низхідного систолічного. До складу висхідного діастолічного коліна входять: а) підйом - протодіастолічне розширення лівого шлуночка; б) спуск - відкриття передсердно-шлункового отвору; в) підйом - наповнення шлуночкової камери; г) плато - систола передсердь.

До сучасних первинних методик обстеження відноситься ехокардіорграфія (ЕХО-КГ) - УЗД серця. Це високоінформативний та радіаційне безпечний метод. Використовуються різні режими:

1. Двухмірне зображення анатомічних структур серця - В режим реального часу. Дозволяє окремо візуалізувати камери серця, диференціювати їх порожнини та стінки, вимірювати їх розміои та товщину, оцінити стан клапаного апарата, розпізнати тромби, що знаходяться в порожнинах серця та виявити пухлини.

2. М-режим - це розгорнуті у часі ехосигнали, які відображені структурами серця під час їх переміщення. На отриманому графіку відображається відстань від структури (за вертикальною вісью) та час (за горизонтальною). За допомогою цього дослідження отримають зображення розмірів порожнин серця, товщу їх стінок, реєструють швидкі рухи клапанів, змикання та розмикання стулок, відібражається морфологія серця у динаміці (на протязі серцевого цикла).

3. Доплерехокардіографія дозволяє оцінити внутрішньосерцевий кровообіг (виміряти швидкість та напрямок кровотоку в судинах та в серці), прямо візуалізувати його, наочно фіксувати регургітацію, сброс крові та інші порушення.

4. Черезстравохідна ехо-КГ забезпечує найбільш точніші розрахунки об'ємів лівого шлунка та фракцій вибросу, використовується для розпізнання тромбів лівого передсердя або вегетацій на клапанах прибактеріальному ендокардиті.

Радіонуклідне дослідження: радіовентрикулографія використовується для вивчення скоротливої функції лівого шлуночка. Найбільш доступним методом щодо оцінки перфузії міокарда при ІХС є сцинтіграфія.

Ангіокардіографія контрастне дослідження порожнин серця та магістральних сосудів (використовують йодовані контрастні речовини - 70-50-35% розчин кардіотрасту, трийодтрасту, діодону та інші з розрахунку Імл на І кг ваги обстежуваного).

При лівій вентрикулографії рентгеноконтрастні речовини (РКР) ввводять в порожнину лівого шлуночка шляхом його пункції або ретроградне шляхом катетерізації його через периферичну артерію. При правій вентрикулографії РКС вводять у правий шлуночок шляхом його катетерізації через трикуспідальний клапан або безпосередньою пункцієюдля оцінки клапанів правого серця та вимірювання легеневого артеріального тиску. При артеріографії РКС вводять у ліве передсердя шляхом транссептальної пункції, при аортографіїи в аорту з метою діагностики аортальної недостатності та візуалізації аортального клапана.

Реєстрація руху контрастної речовини по магістральним судинам і порожнинам серця проводиться за допомогою серії рентгенограм. Знімки слід робити з короткими інтервалами, тому що камери серця і великих судин заповнюються у такі строки: на 1 - 2-й секунді - верхня порожниста вена, на 2 - 3-й – праве передсердя, на 3 - 4-й - контрактується правий шлуночок і розгалуження легеневої артерії, на 5 - 8-й -заповнюється ліве передсердя, на 9 - 11-й -лівий шлуночок і аорта. Можливості ангіокардіографії:

1. детальне відображення морфології порожнин серця, клапанів та рух останніх;

2. виміррювання функціональних параметрів серцевої діяльності;

3. візуалізація функціональних порушень (внутріщньосерцевий сброс, регургітація);

4. детальна оцінка коронарного кровообігу при коронарографії.