Перестраховик

Рис. 2.1. Схема передачі страхового ризику.

Основною функцією перестрахування є вторинний розподіл ризику, завдяки якому проходить кількісне та якісне вирівнювання страхового портфеля. За формою взаємно взятих зобов'язань цедента і перестраховика договори перестрахування поділяють на договори:

— факультативного перестрахування;

— облігаторного перестрахування;

— факультативно-облігаторного перестрахування.

Процес перестрахування за цими договорами називається факультативним, облігаторним і факультативно-облігаторним, відповідно.

При факультативному перестрахуванні перестрахувальник пропонує перестраховику кожний конкретний ризик окремо. Цю пропозицію оформлюють у вигляді перестрахувального сліпа.

Перестраху вальний сліп — це додаток до основного договору прозагальні умови факультативного перестрахування, який містить найважливішу інформацію про ризик:

— страхувальника;

— об'єкт страхування;

— строк дії договору;

— страхові ризики;

— страхову суму та премію;

— власне утримання перестрахувальника;

— частку ризику, запропоновану для перестрахування.

Перестраховик може або відмовитися, або акцептувати ризик повністю чи частково. Ризик, переданий у факультативне перестрахування, вважають перестрахованим тільки з моменту

акцепта перестраховиком. Цей вид перестрахування для страховика трудомісткий, тому

що вимагає великих часових затрат. Для перестраховика він вигідний, оскільки дозволяє проаналізувати кожний прийнятий для перестрахування ризик.

При облігатпорному перестрахуванні перестрахувальник зобов'язаний передати, а перестраховик зобов'язаний прийняти всі ризики перестрахованого портфеля. Для страховика цей вид перестрахування найвигідніший, оскільки дозволяє йому отримати автоматично перестрахувальний захист за певним видом страхування або по всьому страховому портфелю. Перестраховик, навпаки, не може відбирати ризики. Цедент сам приймає рішення стосовно вибору ризиків та визначення страхової премії.

Факультативно-облігаторне страхування — це змішана форма перестрахування, так званий «відкритий ковер». За цією формою страховик має право передавати не всі, а тільки певні види ризиків, а перестраховик зобов'язаний їх прийняти, права відмовитися від ризику в нього немає.

Форми перестрахуванн

1. Пропорційна 2. Непропорційна

-Квотний договір -Договір ексцедента збитку

-Договір ексцедента суми *Ризиковий ексцедент збитку

-Квотно-ексцедентний договір *Катастрофічний ексцедент збитку

-Договір ексцедента збитковості (stop loss)

Рис. 2.2. Форми перестрахувального захисту

Залежно від ролі, яку відіграють цедент і перестраховик в укладеному між ними договорі, перестрахування поділяється на активне та пасивне. Активне перестрахування полягає у передачі ризику, пасивне — у прийнятті ризику. Наступна передача ризику від перестраховика третій стороні називається ретроцесією. У практиці страхової справи прийнято позначати страхове товариство, яке передає ризик у перестрахування, як таке, що веде активне перестрахування, а яке приймає ризик — як страхове товариство, яке веде пасивне перестрахування. Передача ризику є передачею відповідальності, прийняття ризику є прийняттям від-

повідальності.

Об'єкт страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками (співстрахування). У договорі повинні міститись умови, що визначають права і обов'язки кожного страховика.