Перспективні типи і формати роздрібних торговців

Склад і структура типів вітчизняних роздрібних торговців поступово розвива­ється аналогічно до структури типів торговельних суб'єктів інших країн. Загалом у розвинених країнах розрізняють продовольчі магазини і магазини загального профілю (непродовольчі і змішані).

Серед продовольчих виокремлюють: супермаркети, гіпермаркети, гіпер- центри, гуртові супермаркети, дрібні незалежні магазини і міні-магазини.

Супермаркетом або звичайним супермаркетом вважається магазин самооб­слуговування загальною площею близько 2200 м , до того ж у ньому реалізація непродовольчих товарів є обмеженою. При цьому супермаркети в Європі мають значно меншу площу (400—2500 м2), тоді як американські — 500—4000 м2.

До гінермаркетів відносять великі супермаркети з торговельною площею від 2200 до 5500 м, а схожі з ними гіперцентри — це поєднання в одному майновому комплексі гіпермаркету і непродовольчого магазину знижених цін. Гіпермаркети досягають за розмірами сукупної торговельної площі 16 тис. м2 і розташовуються зазвичай на околиці міста.

Гуртові супермаркети — це умовні магазини, які торгують продовольчими то­варами і продуктами харчування за зниженими (гуртовими) цінами. Вони особливо широко розповсюджені в США, де подібні магазини поділяються на гуртові супе­рмаркети з обмеженим набором продуктів і гуртові магазини-склади з повним набором продуктів.

Гуртові супермаркети з обмеженим асортиментом продуктів мають в одно­часній реалізації близько 1500 товарних найменувань у стандартних упаковках і за­звичай однієї торговельної марки. Вони працюють за методом магазину-складу з самообслуговуванням і не пропонують жодних додаткових послуг покупцям, які самостійно вибирають продукти в транспортних упаковках, пакетованих на транс­портних піддонах.

Гуртові супермаркети з повним набором продовольчих товарів за своєю суттю є великими продовольчими складами із загальною площею понад 5500 м2 і річним обсягом товарообігу до $ 50 млн, вони практикують торгівлю значно ширшим асортиментом продовольства загальнонаціональних торговельних марок, а також продуктами, що швидко псу­ються і потребують спеціальних температурних режимів при зберіганні. Для обох типів гуртових супермаркетів притаманна стратегія, орієнтована на отримання не­високої норми прибутку при значних обсягах продажу.

Міні-магазини продовольчої спеціалізації за кордоном характеризуються від­носно обмеженим асортиментом товарів, що компенсується зручним розташуван­ням для широких контингентів покупців. Площа магазинів 300—1000 м2, асортимент орієнтований на штучні товари масового попиту (сигарети, вино, пиво, напої) і го­тові продукти харчування за відносно вищими від рівня супермаркетів цінами. У цих магазинах практикується застосування методу самооб­слуговування з прискореним проведенням розрахунків. це дозволяє уникнути черг при значних постійних напливах покупців, зацікавлених порівняно швидше, аніж у супермаркетах, придбати продукти і зекономити час, який був би витраченим на чергу до каси, навіть за вищою ціною.

Непродовольчі магазини, або магазини загального профілю, представлені традиційними (універмаги, магазини, що торгують зі знижками; спеціалізовані магазини) і відносно новими («спеціалісти в категорії», центри господарських товарів, магазини знижених цін на товари, демонстраційні зали, «оптові клу­би») типами роздрібних торговців.

Непродовольчими універмагами вважаються торговельні підприємства, що пропонують для реалізації широкий і глибокий асортимент товарів і забезпечують високий рівень обслуговування. Універмаги належать до власності од­нієї торговельної мережі — торговельної корпорації, яка володіє більше від десяти однотипними обслуговуючими підприємствами. Особли­вістю універмагів є створення їх працівниками надзвичайно широкого кола основ­них і додаткових послуг покупцям, що не тільки підвищує загальний рівень сервісу, але й впливає на підвищення рівня цін на товари в цьому типі торговельних підпри­ємств.

Гіпермаркети різняться від універмагів більшою загальною площею, вужчим асортиментом, нижчим рівнем сервісу і цін.

Магазини низьких цін — це непродовольчі магазини, які торгують зі скидками і пропонують відносно широкий, але неглибокий асортимент товарів за невисокого рівня обслуговування і порівняно низьких цін. Відносно нижчі ціни пояснюються: орієнтацією таких магазинів на покупців зі середніми і низькими доходами; мен­шими видатками такого магазину на зарплатню працівників, що надають послуги, адже їх значно менше, ніж в універмазі; нижчими витратами на оренду земельних ділянок за межами престижних центральних районів, на яких розташовуються ма­газини такого типу.

Традиційні спеціалізовані магазини орієнтують свою збутову концепцію на концентрацію вузького і глибокого асортименту при високих рівнях обслуговуван­ня і, відповідно, цін.

«Спеціалістами в категорії» називають магазини надвузького, проте надглибо­кого асортименту товарів. Ці магазини сконцентрували в своїх мережах торгівлю товарами окремих товарних груп, практично виключивши ці групи з асортименту універмагів і традиційних непродовольчих магазинів. «Спеціалісти в категорії» отримали назву «вбивць категорій», а саме таких товарних груп, як іграшки, побутова електроніка, товари для спорту, товари для офісів, комп'ютери, автомобільне приладдя тощо.

Центри господарських товарів — це магазин що об'єднує в собі магазин товарів для ведення домашнього господарства і магазин будівельних матеріалів. Цей магазин практично не різниться від складу, однак його продавці є висококваліфікованими спеціалістами- консультантами в частині застосування окремих господарських товарів і матеріалів.

Гуртовий клуб — це специфічне торговельне підприємство, яке обслуговує жи­телів і інші торговельні підприємства вузьким асортиментом товарів з низьким рів­нем сервісу.Це великі за розмірами (до 11 000 м2) приміщення складського типу з примітивними інтер'єрами і широкими проходами для пересування підйомно-транспортного обладнання. Асортимент такого магазину непостійний, адже більшість товарів закуповується гуртом під час розпро­дажу, а співвідношення продовольчих і непродовольчих товарів становить 50/50 відсотків.

Магазини знижених цін проводять закупівлі товарів під час сезонного розпро­дажу, викуповують надлишки товарів, непарні вироби, непопулярні мо­делі і фасони або товари з незначними вадами зі скидкою в 50—75 відсотків. Зрозуміло, що при цьому асортимент таких магазинів є надзвичайно нестабільним, і для його відносної ста­білізації магазин докуповує частину товарів за звичайними цінами. Магазини зни­жених цін мають три різнотипи: фірмові магазини, магазини розпродажу і «.мага­зини однієї ціни».

Демонстраційні зали — це роздрібні магазини, улаштовані безпосередньо при гуртових складах. Вони нагадують магазини-салони, коли товари відбираються покупцями за демонстраційними зразками в залі або в каталозі, після чого працівниками магазину доставляються зі складу.

За ознакою товарної спеціалізації розрізняють вузькоспеціалізовані, спеціалі­зовані, комбіновані, універсальні та змішані підприємства й одиниці.

Вузькоспеціалізовані роздрібні торговці обмежують товарний асортимент кі­лькома найменуваннями товарів, найчастіше — товарною підгрупою (ґудзики, хліб, молоко, дитяче взуття).

Спеціалізовані торговельні підприємства й одиниці проводять реалізацію това­рів тільки однієї товарної групи (взуття, одяг, хліб і хлібобулочні вироби).

Роздрібні торговці комбінованої спеціалізації займаються реалізацією товарів кіль­кох споріднених за характером попиту груп (овочі-фрукти, галантерея-парфуми).

Універсальні магазини, до яких належать універмаги, універсами, гіпермарке- ти, супермаркети, реалізують товари надзвичайно широкої номенклатури через спеціалізовані секції або торгові місця.