Торгівля як галузь народного господарства, її роль, значення, мета, функції та особливості розвитку в умовах ринкових відносин.

Ефективність економіки прямо залежить від досконалості механізму взаємодії виробництва й споживання (пропозиції і попиту). Формою реалізації такої взаємодії на даному етапі розвитку економіки є торгівля.

Торгівля — це діяльність, в якій дохід і прибуток створюються в результаті не виробничої, а посередницької діяльності, тобто в результаті різниці в цінах: між ціною, яку отримує виробник, та ціною, яку платить споживач.

Відокремлення торгівлі в самостійну галузь сталося стихійно в інтересах як виробників, так і споживачів. Щоб детальніше розібратися в цьому, уявімо собі примітивну економічну співдружність з 4 осіб: рибака, мисливця, гончара і фермера. Кожний з них повинен задовольнити свої потреби як у своїх товарах, так і в товарах сусідів.

Задоволення потреб кожного з них може здійснюватися трьома різними способами: самозабезпеченням, децентралізовано і централізовано.

Перший спосіб — самозабезпечення, коли більша частина часу кожного з них іде на виконання своєї роботи, а решту часу він займається іншими видами робіт. При цьому ефективність виконання ним інших робіт дуже низька.

З метою підвищення ефективності діяльності кожен виробник вступає у відносини з потенційними «покупцями своєї продукції». Але й децентралізований обмін продуктами діяльності здійснюється з великими затратами часу через потребу в установленні значної кількості зв'язків, тобто неефективно.

При централізованому обміні на сцені між ними з'являється нова дійова особа — купець. Кожен виробник везе свої товари до купця й обмінює їх на все, що йому потрібно.

Поява купця знижує загальну кількість угод, необхідних для здійснення обміну в заданих обсягах. При цьому ускладнюються й економічні відносини з обміну товарами.

Споживачеві торгівля теж надає ряд переваг. Вона позбавляє споживача необ­хідності самому розшукувати необхідний йому товар.

Тобто як галузь діяльності торгівля виникає тільки тоді, коли натуральне госпо­дарство втрачає свою замкненість і зароджуються ринкові відносини з ін­шими господарствами. При цьому завданням торгівлі є часове і просторове збли­ження попиту і пропозиції шляхом посередництва між виробником і споживачем. Тому своїм призначенням торгівля має забезпечити:

• виробникові — гарантований збут його продукції;

-— споживачеві — найякісніше задоволення його потреб;

-— розвиток як виробництва і пропозиції, з одного боку, так і потреб і спожи­вання — з другого.

Для торгівлі як соціально-економічної системи характерна низка функцій.

Провідною функцією торгівлі є обмін результатів праці (продукції, послуг) на гроші, тобто реалізація виробленої споживчої вартості.

Як відомо, обмін пов'язує виробництво та споживання тому важливо, щоб товарно-грошовий обмін, тобто період процесу обміну, був мінімальним. А це залежить від умов реалізації іншої функції торгівлі — товаропросування.

Друга важлива функція торгівлі — доведення товарів зі сфери виробництва у сферу споживання. Сутність цієї функції полягає в прискоренні доведення товарів до сфери споживання з максимальним збережен­ням їх споживних властивостей. У нових умовах у міру інтеграції торгівлі України в міжнародні зв'язки тривалість товаропросування зростатиме, причому суттєво. Відповідно, підвищиться рі­вень витрат обігу, сповільниться оборотність.

Надзвичайно важливою в нових умовах функцією торгівлі є функція активного впливу на виробництво і споживання. Ідеться про підпорядкування виробничих програм підприємств потребам і вимогам ринку, реалізації маркетингових стратегій товаровиробників, а також про активний вплив торгівлі на структуру споживання, організацію післяпродажного обслуговування.