2.3. Цілі підприємства

Цілі як необхідна передумова успіху підприємства. Класифікація цілей. Сфери, в яких підприємства встановлюють власні цілі. Фази та способи встановлення цілей. Ієрархія цілей, її графічне відображення у вигляді „дерева цілей”. Способи побудови „дерева цілей”. Класифікація цілей підприємства. Чинники, що враховуються при формуванні цілей. Формування двох груп цілей (фінансових і стратегічних). Вимоги до цілей.

Одним з важливих завдань для підприємства є обґрунтування цілей.

Множина цілей потребує їх класифікації. Існує значна кількість комунікаційних систем, які містять наступні ознаки:

1. За спрямованістю мети – зовнішні та внутрішні.

2. За напрямками діяльності – економічні, техніко-технологічні, соціальні, екологічні.

3. За спрямованістю на перспективу – стратегічні, тактичні, оперативні.

4. За впливом на структурні елементи підприємства – виробничі, технологічні, інформаційні, інноваційні, просторові, управлінські, соціальні, екологічні.

5. За характером вимірювання – кількісні та якісні.

6. За можливістю втілення у господарський обіг – створення, розвитку, стабільного функціонування.

7. За рівнем управління – цілі всього підприємства, окремих підрозділів, груп та окремих індивідів.

8. За співвідношенням між темпами зміни обсягу продаж і прибутку – швидкі, стабільні або такі, що скорочуються.

9. За часовими характеристиками – коротко-, середньо- та довгострокові.

10. За пріоритетами здійснення – головні, вторинні та підтримуючі.

Основні сфери, в яких підприємства встановлюють власні цілі:

1. Формування ефективної системи менеджменту.

2. Рівень дохідності.

3. Позиція на ринку.

4. Сервісне обслуговування.

5. Впровадження інновацій.

6. Юридичний супровід.

7. Реалізація соціальних програм для персоналу.

8. Екологічна відповідальність.

У світовій практиці встановлення цілей передбачає чотири фази:

1. Виявлення і аналіз тенденцій розвитку середовища.

2. Встановлення цілей для підприємства в цілому.

3. Побудова ієрархії цілей.

4. Встановлення індивідуальних цілей.

Поширені два основні способи встановлення цілей,а саме:

1. Цілі корегуються кожного разу за умови змін середовища підприємства, тобто мають ситуаційний характер.

2. Цілі систематично змінюються.

На підприємстві, що має кілька структурних підрозділів і рівнів управління, складається ієрархія цілей, у якій відбувається підпорядкування цілей нижчого рівня цілям більш високого рівня.

Варто звернути увагу на специфіку ієрархічної побудови цілей:

1. Цілі вищого рівня мають більш широкий діапазон і триваліший часовий інтервал для їх досягнення.

2. Цілі нижчого рівня є підґрунтям для досягнення цілей вищого рівня.

Ієрархічна побудова цілей графічно відображається у вигляді «дерева цілей», тобто певної підпорядкованості та взаємозв’язку цілей, що демонструє розподіл мети та завдання на окремі дії. Якщо ієрархія цілей побудована відповідно до мети, то кожний підрозділ, досягаючи власних цілей, здійснює внесок у реалізацію цілей підприємства у цілому.

Побудова «дерева цілей», з урахуванням особливостей підприємства, може здійснюватися одним з наступних шляхів:

1. Загальна мета досягається за умови виконання підпорядкованих їй завдань.

2. Для реалізації кожного завдання визначаються конкретні заходи.

3. Загальна мета розкладається на окремі складові.

Важливими є ознаки класифікації цілей підприємства:

1. За періодом установлення – стратегічні, тактичні,оперативні (поточні).

2. За змістом – економічні, організаційні, наукові, технічні, соціальні.

3. За функціональною структурою – маркетингові, інноваційні, кадрові, виробничі, адміністративні.

4. За середовищем здійснення – внутрішні, зовнішні.

5. За пріоритетністю реалізації – першочергові, чергові, другорядні.

6. За характером вимірювання – кількісні, якісні.

7. За періодичністю – разові, повторювані.

8. За ієрархією – загальні цілі підприємства, цілі підрозділів, індивідуальні цілі членів трудового колективу.

9. За стадіями життєвого циклу – проектування і створення об’єкта, зростання об’єкта, зрілості об’єкта, завершення життєвого циклу.

Чинники, що враховуються при формуванні цілей:

1. Ставлення до ризику.

2. Етичні погляди власників (менеджерів).

3. Так звана «бізнес-філософія».

4. Амбіції.

5. Ціннісні настанови членів трудового колективу.

Характерні риси цілей підприємства:

1. Є вихідним положенням (базою) планування діяльності підприємства.

2. Є базою опрацювання мотиваційної системи.

3. Є початком будь-якого управлінського впливу.

4. Визначають структуру відносин всередині підприємства.

5. Мають вплив на систему контролю на підприємстві.

6. Є базою для оцінки результатів діяльності окремих працівників, підрозділів, підприємства у цілому.

Місія, як кінцевий результат діяльності економічної системи, передбачає формування двох груп цілей:

1. Фінансові (оперативні) цілі – зміцнення фінансового стану, прискорення зростання грошових надходжень, прискорення зростання доходів, більш високі дивіденди,підвищення ціни акцій, підвищення надійності цінних паперів.

2. Стратегічні цілі – підвищення конкурентоспроможності на міжнародних ринках, підвищення репутації підприємства на ринку, зростання частки на ринку, підвищення якості продукції (робіт, послуг), розширення номенклатури і асортименту продукції, лідерство в інноваційних процесах, посилення власних позицій у галузі, зменшення витрат у порівнянні з конкурентами, підвищення якості обслуговування споживачів.

Вимоги до цілей:

1. Конкретність – мета має давати чітке уявлення про напрям руху суб’єкта господарювання на ринку.

2. Вимірність – цілі варто формувати так, щоб їх можна було кількісно виміряти чи будь-яким іншим способом об’єктивно визначити.

3. Досяжність – нереальна мета призводить до демотивації працівників і втрати ними орієнтирів, що негативно позначається на діяльності підприємства.

4. Сумісність – передбачає, що довготермінові цілі відповідають місії, а короткотермінові з нею узгоджуються.

5. Гнучкість – цілі доцільно встановлювати так, щоб залишалася можливість для їх коригування відповідно до змін як зовнішнього, так і внутрішнього середовища підприємства.

6. Орієнтованість у часі – досягнення кожної цілі передбачає її певну тривалість [6].