
- •Тема 1. Стратегія підприємства: поняття, сутність, концепції
- •1.1. Стратегія підприємства як відкритої системи
- •1.2. Сутність стратегії управління
- •1.3. Концепції управління підприємствами
- •1.4. Переваги стратегічного підходу до управління
- •Тема 2. Місія та цілі підприємства
- •2.1. Місія – мета існування підприємства
- •2.2. Формування стратегічної місії
- •2.3. Цілі підприємства
- •2.4. Процес визначення цілей
- •Тема 3. Стратегічний аналіз зовнішнього середовища підприємства
- •3.1. Чинники зовнішнього середовища
- •Методи оцінки і прогнозування зовнішнього середовища
- •3.3. Стратегія зовнішнього розвитку підприємства
- •3.4. Стратегії вибору форм здійснення закордонних операцій
- •Тема 4. Стратегічний аналіз внутрішнього середовища та потенціалу підприємства, формування його конкурентних переваг
- •4.1. Аналіз внутрішнього середовища підприємства
- •4.2. Стратегічний потенціал підприємства
- •4.3. Конкурентоспроможність підприємства
- •4.4.Конкурентоспроможність товару
- •4.5. Оцінка конкурентних переваг в галузі (за м. Портером)
- •Тема 5. Стратегія бізнесу, особливості вибору стратегії підприємства
- •5.1. Створення стратегічної бази підприємства
- •5.2. Найбільш розповсюджені стратегії бізнесу
- •5.3. Правила вибору стратегії (за і. Ансоффом)
- •5.4. Стратегії підприємств великого, середнього і малого бізнесу
- •Тема 6. Реалізація стратегії підприємства
- •6.1. Послідовність реалізації стратегії
- •6.2. Подолання опору стратегічним змінам
- •6.3. Альтернативність у реалізації стратегії розвитку підприємства
- •6.4. Стратегічний контроль
- •Стандарти виконання конкурентної боротьби
- •Тема 7. Корпоративна стратегія підприємства
- •7.1. Корпоративна стратегія – концептуальна основа розвитку підприємства
- •7.2. Формування корпоративної стратегії
- •7.3. Зміст та характеристика «портфельного набору» корпоративної стратегії
- •7.4. Інформаційно-аналітичне забезпечення процесу опрацювання корпоративної стратегії
- •Тема 8. Функціональні стратегії підприємства
- •8.1. Загальна характеристика функціональної стратегії
- •8.2. Стратегічні аспекти у функціональних сферах діяльності підприємства
- •Виробнича стратегія
- •Інноваційна стратегія
- •Стратегії науково-технічної діяльності
- •Тема 9. Стратегічне планування та прогнозування
- •9.1. Мета та принципи стратегічного планування
- •9.2. Бар’єри стратегічного планування та заходи щодо їх подолання
- •9.3. Моделі стратегічного планування діяльності підприємства
- •9.4. Зміст і структура стратегічного плану
- •9.5. Прогнозування майбутнього розвитку підприємства
- •Тема 10. Фінансово-економічні аспекти стратегії управління
- •10.1. Сутність і роль фінансової стратегії
- •10.2. Процес розробки фінансової стратегії
- •6. Розробка системи організаційно-економічних заходів із забезпечення реалізації фінансової стратегії:
- •7. Оцінювання ефективності розробленої фінансової стратегії:
- •10.3. Фінансово-економічні складові реалізації стратегічних планів і програм
- •На їх здійснення (Зф)
- •Форма оперативного бюджету
- •10. 4. Операційні фінансові стратегії
- •Стратегічне управління фінансовими ризиками
- •10. 5. Розробка стратегії фінансового інвестування
- •Тема 11. Організаційне забезпечення стратегічного управління
- •11.1. Стратегічні переваги та недоліки різних типів організаційних структур управління.
- •11.2. Приведення організаційної структури у відповідність до стратегії.
- •11.3. Організаційна культура підприємства як об’єкт стратегічних змін
- •11.4. Організаційні механізми та форми реалізації інноваційних стратегій
- •Найбільш відомі технопарки провідних країн світу
- •Тема 12. Соціально-психологічне забезпечення стратегічного управління
- •12.1. Характеристика системи соціально-психологічного супроводження стратегічних змін
- •12.2. Типи кадрових стратегій
- •12.3. Ефективність кадрової стратегії
- •12.4. Мотивація і формування стратегічної поведінки персоналу
- •Тема 13. Сучасний стан і перспективи розвитку стратегічного управління підприємствами в україні
- •13.1. Умови функціонування підприємств у зв'язку з переходом до ринкових методів господарювання
- •13.2. Середовище, в якому опинилися підприємства України на сучасному етапі
- •4. Несприятливий інвестиційний клімат, тривале зниження інвестиційної активності в економіці та промисловості зокрема.
- •13.3. Етапи стратегічного управління
- •13.4. Перспективи стратегічного управління в державі
- •Список рекомендованої літератури Основна
- •Додаткова
Найбільш відомі технопарки провідних країн світу
Країна |
Стисла характеристика технопарків |
США (300 технопарків і технополісів) |
Стенфордський технопарк: виник на базі Стенфордського університету у 1946р. На його базі в 70-80-х роках ХХ ст. було сформовано технополіс «Силіконова долина», у якому зосереджено 20% світового виробництва обчислюваної техніки |
«Рісер Траенгл Парк Норт Кароліна» — відрізняється диверсифікацією напрямів наукових досліджень (від фармацевтичної галузі до космічних польотів) |
|
Велика Британія |
Кембриджський технопарк — засновано в 1973 р. на базі університету. До його складу входять 350 фірм, які діють у високотехнологічних галузях |
Японія |
Технопарк «Цукуба» — розміщено біля Токіо. У ньому об’єднано 47 науково-дослідних організацій, у яких працює 40 % усіх учених, зосереджених у державному секторі Японії |
Китай |
«Женьшень» — дослідний центр поруч з Гонконгом |
Технопарки, як організаційна форма інноваційного бізнесу, мають наступні переваги:
Можливість поєднання різних стадій інноваційного процесу.
Швидкий доступ промислових підприємств до нових розробок.
Скорочення термінів впровадження та поширення нововведень.
Умови та можливості для створення нових видів бізнесу, виробництва, відкриттів.
Зосередження висококваліфікованих кадрів усіх спеціальностей: учених, дослідників, розробників, аналітиків, інженерів, спеціалістів різного профілю, що сприяє міжгалузевим дослідженням.
Концентрація унікального устаткування, обчислювальної техніки, лабораторій, що дає змогу проводити дослідження.
Технополіс (від гр. «техно» – майстерність, уміння; «поліс» – місто, держава) – це:
Місто передових (високих) технологій, наукових досліджень і проектно-конструкторських розробок.
Регіональний науковий центр, який виконує завдання упровадження нових технологій.
Науково-промислове місто, де розробляють інноваційні технології та розвивають наукомісткі галузі виробництва.
Цілісний науково-виробничий комплекс, створений на базі окремого міста.
Спеціально створений біля центру наукових ідей (у невеликому місті з розвинутою інфраструктурою) комплекс, до складу якого входять фірми та заклади, що охоплюють повний інноваційний цикл.
Комплекс експериментальних і прикладних наукових закладів, вищих навчальних закладів, конструкторських і випробувальних організацій, а також промислових підприємств, орієнтованих на освоєння інновацій.
Технополіси, як центри зосередження інноваційного бізнесу, сприяють підвищенню інноваційної активності, формуванню інноваційної інфраструктури у регіоні, прискоренню комерціалізації новацій, створенню нових робочих місць.
Перший технополіс було створено в 70-80-х роках ХХ ст. у США на базі Стенфордського університету. Навколо університету було зосереджено дослідницькі, консультативні, упроваджувальні та промислові фірми, здебільшого пов’язані з електронною промисловістю. Технополіс було названо «Силіконовою долиною». Тепер це потужний центр науково-технічного розвитку, у якому зосереджено кілька тисяч інноваційних фірм. У ньому працюють понад 200 тис. осіб, серед яких багато вчених і добре підготовлених фахівців.
Технологічні, наукові, дослідницькі, помислові парки, парки-клуби, бізнес-парки створено у Великій Британії, Данії, Німеччині, США, Франції, Швеції, Японії та інших провідних країнах світу.
На відміну від технопарку, технополіс створюють (будують) спеціально, біля «родинних міст» у регіонах, придатних для розвитку наукомістких виробництв. У ньому має бути збалансований набір науково-дослідних інститутів у зручних для життя районах із культурними та рекреаційними можливостями.
У провідних країнах світу, де масово впроваджують наукомісткі технології, держава серйозно підтримує організацію та розвиток технополісів. Урядові програми створення мережі технополісів розроблені у Бельгії, Великій Британії, Голландії, Німеччині, Сінгапурі, США, Тайвані, Таїланді, Франції, Японії [37].