Стратегічне управління фінансовими ризиками
Хеджування
Самострахування
Розподіл ризику
Диверсифікація
Рис. 10. 4 Стратегії управління фінансовими ризиками
Стратегія лімітування фінансовими ризиками – її застосовують до фінансових операцій, що виходять за межі допустимого рівня ризику, і реалізують запровадженням відповідних фінансових нормативів.
Стратегія хеджування – використання будь-яких механізмів зменшення ризику фінансових втрат.
Стратегія фінансової диверсифікації – застосовують для нейтралізації негативних наслідків фінансових ризиків (насамперед портфельних) за допомогою їх розподілу та мінімізації.
Стратегія розподілу ризиків між партнерами по фінансових операціях – партнерам по бізнесу згідно з умовами відповідних контрактів передають частину фінансових ризиків підприємства, де вони мають кращі можливості внутрішнього страхового захисту [37].
10. 5. Розробка стратегії фінансового інвестування
Етапність розробки стратегії. Аналіз стану фінансового інвестування в попередньому періоді. Визначення обсягів інвестування в запланованому періоді. Вибір стратегії фінансового інвестування. Оцінювання інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів. Формування портфеля фінансових інвестицій. Оперативне управління портфелем фінансових інвестицій.
Стратегію фінансового інвестування підприємства формують у кілька наступних етапів:
Аналіз стану фінансового інвестування в попередньому періоді:
1.1. визначають загальні обсяги інвестування капіталу у фінансові потоки;
1.2. досліджують динаміку обсягів і визначають частку фінансового інвестування в загальному обсязі інвестицій;
1.3. вивчають структуру, динаміку та частку конкретних фінансових інструментів у загальному обсязі фінансового інвестування;
1.4...оцінюють прибутковість окремих фінансових інструментів і фінансових інвестицій загалом (як відношення обсягів прибутків від окремих фінансових інструментів до обсягів інвестованих у них коштів), яку порівнюють із середньою прибутковістю на фінансовому ринку та з рентабельністю власного капіталу.
Визначення обсягів фінансового інвестування в запланованому періоді, які залежать від обсягу вільних коштів, нагромаджених раніше для реального інвестування, чи інших витрат. Для фінансового інвестування не залучають позичкові кошти підприємств (крім періодів, коли прибутковість цінних паперів значно більша, ніж відсоткова ставка за кредит).
Вибір стратегії фінансового інвестування. У межах запланованого обсягу фінансових ресурсів можна вибрати наступні варіанти інвестування:
3.1. розміщення капіталу у статутні фонди спільних підприємств;
3.2. розміщення капіталу на депозитні рахунки комерційних банків;
3.3. вкладання капіталу у додаткові види фондових інструментів (акції, облігації, казначейські зобов’язання тощо).
Оцінювання інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів. Потрібно оцінити їх реальну вартість, яка дає змогу одержувати за ними запланований прибуток.
Особливості оцінювання основних видів фінансових інструментів наступні:
4.1. Акція – це цінний папір без певного строку обігу, який засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в ньому та гарантує участь в управлінні ним , надає його власнику право на отримання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь в розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства. Акції бувають іменні та на пред’явника, привілейовані та прості.
Оцінюючи ефективність акцій як фінансових інструментів інвестування, беруть до уваги такі показники:
розмір дивідендів, який передбачено отримати в конкретному періоді;
очікувану курсову вартість акцій в кінці періоду їх реалізації (у разі використання акцій упродовж певного періоду);
очікувану норму валового інвестиційного прибутку (норму прибутковості) за акціями;
кількість періодів використання акцій.
4.2. Облігація ― цінний папір, що засвідчує внесення його власником коштів і підтверджує зобов’язання емітента повернути власникові облігації в обумовлений строк її номінальну вартість із виплатою фіксованого відсотка. Облігації бувають іменні та на пред’явника, відсоткові та безвідсоткові (цільові), такі, що вільно обертаються, і з обмеженим обігом.
4.3. Облігації корпорації – це боргові зобов’язання, випущені під заставу майна чи активів для залучення позичкового капіталу. Їх випускають під фіксований відсоток на певний строк (10 – 30 років), після закінчення якого вони можуть бути погашені. Використовують також облігації з відкликанням, що дає корпорації право погасити їх раніше за обумовлений термін.
4.4. Муніципальні облігації – їх випускає місцева влада для мобілізації коштів, потрібних для фінансування суспільних потреб: реконструкції споруд, будівництва доріг, мостів, аеропортів тощо. У деяких країнах (наприклад, у США) відсотки за муніципальними облігаціями не оподатковують. Тому інвестори охоче купують такі облігації, а муніципальна влада сплачує відсоток, що вигідно для обох сторін.
4.5. Казначейські зобов’язання та казначейські облігації уряду ― надійні та високоліквідні фінансові інструменти. Казначейські зобов’язання випускають на строк від одного до 10 років, а казначейські облігації уряду ― на 10 – 30 років. Ставки оподаткування за казначейськими цінними паперами невисокі порівняно з іншими зобов’язаннями.
Оцінюючи ефективність облігацій як фінансових інструментів інвестування, зважають на такі показники:
номінал облігації;
відсоток, сплачуваний за облігацією;
очікувану норму валового інвестиційного прибутку;
кількість виплат до строку погашення облігації.
Формування портфеля фінансових інвестицій (фондового портфеля, портфеля цінних паперів) ― сукупність фінансових інструментів підприємства, призначених для реалізації стратегії фінансового інвестування.
Головна мета формування інвестиційного портфеля ― забезпечити реалізацію обраного варіанту стратегії фінансового інвестування з допомогою найбільш привабливих і безпечних фінансових інструментів.
Обраний тип інвестиційного портфеля формуюють, включаючи до нього відповідні фінансові інструменти. Цей процес проходить у такій послідовності:
5.1...Оцінювання інвестиційних якостей окремих видів фінансових інструментів, за результатами якого визначають співвідношення в інвестиційному портфелі.
5.2. Прийняття рішення про включення до портфеля індивідуальних фінансових інструментів інвестування на основі вивчення їх пропозицій на фондовому ринку, оцінки вартості, прибутковості та ризику.
5.3. Оптимізація портфеля, спрямована на зменшення його ризикованості за заданої прибутковості, здебільшого за допомогою диверсифікації фондових інструментів інвестування (чим більше фінансових інструментів у портфелі, тим менший портфельний ризик за постійного рівня інвестиційного прибутку). На розвиненому фондовому ринку для достатньої диверсифікації інвестиційного портфеля до нього потрібно включити не менше 10 – 12 фінансових інструментів, а на нерозвиненому достатньо 5 – 6.
Основні критерії ефективності портфеля фінансових інвестицій:
високий інвестиційний прибуток у поточному періоді;
значні темпи приросту інвестованого капіталу в довгостроковій перспективі;
мінімізація інвестиційних ризиків;
ліквідність інвестиційного портфеля;
мінімізація податків у процесі фінансового інвестування.
Названі критерії значною мірою альтернативні. Виходячи з них, підприємство може сформувати наступні типи портфелів фінансових інвестицій:
портфель прибутку чи зростання;
агресивний (спекулятивний), помірний (компромісний) або консервативний.
Існують проміжні варіанти інвестиційних портфелів:
агресивний портфель прибутку;
помірний портфель зростання;
консервативний портфель прибутку та інші.
6. Оперативне управління портфелем фінансових інвестицій. При цьому проводять його реструктуризацію, щоб дотримуватись заданих параметрів формування [37].