Вибір масштабу аерофотознімання і фокусної відстані афа для планів масштабу 1:5000

Таблиця 1.1

Характеристика ділянки знімань	Переріз рельєфу	Масштаб АФЗ	Фокусна відстань	Знімання рельєфу
Населені пункти, Промислові майданчики	1,0	1:10000 -1:12000 1:6000 – 1:10000	350, 200, 100, 70	Стерескопічне

Для планових розпізнавальних знаків вибирають контурні точки, які розміщуються на аерознімку і місцевості з точністю не менше 0,1 мм у масштабі створюваного плану.

Забороняється використовувати для планових розпізнавальних знаків контури з нечіткими краями, а також контури, які знаходяться на крутих схилах, та дні ярів, балок.

По площі розпізнавальні знаки розміщують у напрямку аерофотознімальних маршрутів через 6-8 базисів у масштабі аерофотознімання і в будь-якому місці стереопари, а поперек маршрутів – через 1-2 маршрути.

Отже, для створення топографічних карт планові опознаки проектуємо в середині поперечногоперекриття так, щоб він був розташований на найбільшому числі аерознімків і в зоні потрійного перекриття.

Точність планової привязки аерознімків має забезпечувати 0,2 мм в масштабі карти, що створюємо. В масштабі 1:5000 це складає 1 м на місцевості. Виходячи із цього вибираємо допустиму довжину планового ходу.

При топографічній зйомці повинно бути дотримано ряд вимог, дотримання яких забезпечує наступну фотограмметричну обробку аерофотознімків.

Відхилення висоти польоту над середньою площиною зйомки від обчисленого значення не повинно перевищувати 3% при зйомці рівнинного району чи 5% гірського.

Рисунок 1.1

Контроль якості аерофотознімання а) поздовжнє перекриття; б) поперечне перекриття; в) ялинка

Схеми повздовжнього (a) і поперечного перекриття (б) аерознімків і непаралельності базису фотографування сторони аерознімка (в) .

Непрямолінійність маршрутів, яка характеризуєте відношення стрілки прогину до довжини маршрутів, не повинна перевищувати 2% при в масштабах мілче 1:5000 і з висотою 750 м і вище, а також 3% при зйомці в масштабі 1:5000 і крупніше, із висотою нижче ніж 750 м.

Повздовжнє перекриття Рх аерознімків повинно бути в середньому 60% (мінімальне перекриття 50%), що забезпечує потрійне повздовжнє перекриття не менше 2% (рис.1.2.а). Перекриття трьох послідовних аерознімків є обов’язковим, так як воно визначає перекриття між сусідніми стереопарами. В межах цього набираються зв’язуючі точки, які забезпечують передачу координат з однієї стереопари на іншу.

Залежно від цілей аерозйомки і використовуваних технічних засобів повздовжнє перекриття може бути в межах 80%-90% із коливанням. В цих випадках, якщо взяти аерознімки через (Рх=80%) чи три (Рх=90%), то одержимо відповідно два чи чотири маршрути із Рх=60%, що дозволяє провести незалежні вимірювання по кожному з маршрутів.

Поперечне перекриття Ру аерознімків (рис.1.1.б) з складних маршрутів повинно бути приблизно 30%-40% при мінімальному значенні 20% і максимальному, не перевищуючи середнього на 10-20%.

В поперечному перекритті намічають точки нульової прив’язки аерознімків, зв’язуючі точки для передачі координат з одного маршрута на другий, точки фотограмметричного згущення. Для підвищення точності побудови сітки блочної фототріангуляції виконують аерофотозйомку з Ру=60%.

Непаралельність базису фотографування сторони аерофотознімка (рис 1.1.в), так звана ялинка не повинна перевищувати 3° для фокусних віддалей 100мм і менше, 10-12° для f = 200-350мм і , 14° для f = 500мм.

Кути нахилу аерознімків при зйомці без стабілізації не повинно перевищувати 3° , а із стабілізацією 1°. Число аерознімків із максимальним кутом нахилу не повинно перевищувати 10% від загальної кількості знімків.

Аерофотозйомка повинна виконуватись при відсутності хмарності. Висота Сонця над горизонтом повинна бути не менша 20° при фотографуванні на чорно-білу фотоплівку і 25 ° -на кольорову й спектрозональну. У передполюсних областях, покритих снігом, аерозйомку ліпше провадити при низькому розміщенні Сонця, що створює велику кількість тіней і тим самим поліпшує умови для фотограмметричних вимірів.