Тема 2. Патентне право

1. Поняття, предмет та принципи права промислової власності.

2. Правова охорона винаходів, корисних моделей, промислових зразків, товарних знаків, знаків обслуговування, найменувань місць походження товарів, фірмового найменування, комерційної таємниці.

3. Право та порядок одержання патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок.

1. Поняття, предмет та принципи права промислової власності

Будь-яка власність потребує охорони. Інтелектуальна власність не є винятком. Однак способи правової охорони інтелектуальної власності значно відрізняються від таких для матеріальних об’єктів власності. Навіть якщо до інтелектуальної власності приставити озброєного охоронця, то це не допоможе, тому що працівник підприємства може за його межами, наприклад, розповісти конкуренту про винаходи або про технологічні секрети (ноу-хау). Він може, навіть не виходячи за межі підприємства, передати ці або інші відомості про ОПІВ через мережу Інтернет. Тому основним способом охорони прав є видача заявнику (наприклад, автору або роботодавцю) охоронного документа – патенту чи свідоцтва на об'єкт права інтелектуальної власності.

Суть правової охорони ОПІВ полягає у тому, що автор (розробник) ОПІВ отримує від держави виключні права на ОПІВ, як правило, на визначений термін. Обсяг цих прав регламентується охоронним документом, що видається власнику прав на ОПІВ. Власник, отримавши охоронний документ, відчуває себе впевнено, тому що його права охороняються законом, тобто державою. Тепер він може розкрити зміст свого ОПІВ для всіх, щоб вони мали змогу використовувати його на законних умовах, тобто виключно за дозволом власника прав з обов’язковим відрахуванням йому винагороди за такий дозвіл.

Якби не було правової охорони, то власник замість додаткового прибутку від використання ОПІВ мав би тільки збитки. Справа в тому, що на розроблення ОПІВ, супровід набуття прав на ОПІВ і підтримання їх у силі необхідні витрати. Ще більші витрати необхідні для постановки продукції, в якій використовується ОПІВ, наприклад, винахід, на виробництво. І тільки після того як ця продукція буде вироблена і продана, повернуться кошти, що були витрачені на попередніх етапах. Тепер уявімо собі таку картину. Недобросовісний конкурент “перехопив” ідею на стадії, коли вона вже готова до промислового використання. Він не витрачав коштів на етапах створення, набуття прав на ОПІВ та постановки на виробництво. Тому його продукція буде дешевшою і, як наслідок, більш конкурентоспроможною.

Мета правової охорони – створити правовий механізм законного запобігання можливості актів “паразитування”, тобто безоплатного використання прав на ОПІВ третіми особами з комерційною метою.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України. У Книзі IV “Право інтелектуальної власності” цього Кодексу визначені об’єкти права інтелектуальної власності, які залежно від сфери застосування умовно можна розділити на три групи. Відповідно до першої групи відносяться об’єкти промислової власності. Вони мають таку назву тому, що застосовуються, головним чином, у промисловості. До другої групи відносяться штучно виділені, так звані нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності, що використовуються не тільки у промисловості. Нарешті третю групу складають об’єкти авторського права і суміжних прав. Ця група має значні відмінності від об’єктів промислової власності як у процесі набуття прав, так і за строком їхньої дії. На відміну від об’єктів авторського права, права виконавців творів, виробників фонограм і аудіограм, а також організацій мовлення – відносяться до суміжних прав, тобто прав, суміжних з авторськими правами.

У широкому розумінні до них можна віднести й інші результати творчої діяльності, такі як: технічна документація, технологічні регламенти, результати наукових досліджень тощо.

У силу різних адміністративних і історичних причин до інтелектуальної власності звичайно відносять об’єкти наступних основних категорій:

1. Літературні, художні і наукові твори, наприклад, книги. Охорона цього виду власності регулюється законами, що відносяться до авторського права.

2. Виконання, програми ефірного мовлення, наприклад, концерти. Охорона такого виду власності регулюється законами, що відносяться до суміжних прав. Суміжне право пов'язане з авторським правом.

3. Винаходи, наприклад, новий вид реактивного двигуна. Охорона винаходів підпорядковується законам, що відносяться до патентів.

4. Промислові зразки, наприклад, форма пляшки для безалкогольних напоїв. Промислові зразки можуть охоронятися своїми спеціальними законами чи законами, що відносяться до промислової власності чи до авторського права.

5. Товарні знаки, знаки обслуговування і фірмові найменування і позначення, наприклад, логотипи чи назви продуктів з унікальним географічним походженням, таких, як шампанське. Охорона звичайно надається відповідно до різних законів.

6. Припинення недобросовісної конкуренції, наприклад, помилкових заяв проти конкурента чи імітації конкурента з метою обману покупця.

Винахідник, роботодавець або правонаступник винахідника чи роботодавця за власним вибором можуть прийняти різні варіанти рішень, що стосуються правової охорони винаходу (корисної моделі):

1. Зберегти конфіденційність відомостей щодо винаходу відповідно до норм законодавства про комерційну таємницю, коли патентування винаходу недоцільно із огляду на неможливість або складність доведення факту порушення прав на нього;

2. Зробити винахід загальновідомим без одержання патенту, наприклад демонструючи винахід на виставці або опублікувавши відомості щодо незапатентованого винаходу у статтях, монографіях тощо.

3. Одержати патент на винахід чи корисну модель.

До 01.01.2004 року в Україні була передбачена можливість отримання чотирьох видів охоронних документів на винахід (патенту на винахід, патенту на секретний винахід, деклараційного патенту на винахід і деклараційного патенту на секретини винахід) і двох видів охоронних документів на корисну модель (деклараційного патенту на корисну модель і деклараційного патенту на секретну корисну модель), що засвідчували пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель). З першого січня 2004 року відповідно до Цивільного кодексу України заявки на деклараційні патенти не приймаються, що призвело до зростання ролі .корисної моделі як результату інтелектуальної діяльності.

Об’єктом винаходу (корисної моделі)може бути:

• продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо);

• процес (спосіб);

• нове застосування відомого продукту чи процесу.

Відповідно до міжнародної угоди, патентна охорона надається винаходам в усіх галузях техніки. Це означає, що майже усе, що ви розробляєте, може патентуватися, якщо розробка є промислово придатною. Хімічна сполука може патентуватися. Машина, звичайно, може патентуватися. Можуть патентуватися способи розробки або виготовлення матеріалів або речовин. Насправді існує лише кілька об’єктів, що не можуть патентуватися, і вони звичайно складають винятки. Не можуть патентуватися, наприклад, людські гени. Не можуть патентуватися матеріали або речовини, що вже існують у природі, за деякими винятками. Вічний двигун, що діє всупереч законам природи, не може бути запатентований, якщо хтось не зможе показати його працюючим. Тоді, звичайно, старі правила перестають діяти, і створюється щось нове.

Патенти призначені для епохальних досягнень у техніці, однак вони також призначені для технічно незначних досягнень. Тому досягнення в даній галузі техніки, що є патентоздатними, можуть бути і великими досягненнями, подібно відкриттю пеніциліну, і дуже незначними досягненнями, подібно новому важелеві на машині, що дає їй можливість рухатися ледве швидше. Ці об'єкти можуть патентуватися.

Промисловий зразок – це результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Об’єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Промисловий зразок являє собою декоративний або естетичний аспект корисного виробу. Він може складатися з тримірних елементів, таких як форма або поверхня виробу, або двомірних елементів, таких як обрис, малюнок або поєднання кольорів.

Промислові зразки застосовуються у великій розмаїтості виробів промисловості або ремесла: від годинників, коштовностей, модних виробів і інших предметів розкоші до промислових і медичних речей; від посуду, меблів і електричних приладів до транспортних засобів і сільськогосподарських конструкцій; від товарів практичного застосування і текстильних виробів до предметів дозвілля, таких як іграшки і речі для домашніх тварин.

Вдалий промисловий зразок, наприклад, садовий оприскувач чи упаковка для кефіру, збільшують привабливість товару, приносять додатковий прибуток, тобто підвищують його конкурентоспроможність.

Умовами патентоспроможності промислового зразка є:

• новизна;

• промислова придатність.

Промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки або якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.

Промисловий зразок визнається промислово придатним, якщо його може бути використано в промисловості або в іншій сфері діяльності. Право власності на промисловий зразок засвідчується патентом.

Охорона промислового зразка дає власникові промислового зразка право забороняти третім сторонам несанкціоноване виготовлення або імітацію копій. Оскільки промислові зразки являють собою той аспект виробу, що робить його естетично привабливим, вони сприяють підвищенню комерційної цінності продукту і полегшують його просування на ринку і сприяють продажу. Власник промислового зразка одержує вигоду за рахунок його промислового використання, а охорона допомагає гарантувати одержання справедливого прибутку на інвестований капітал. Однак покупець і широка публіка також одержують вигоду – охорона промислових зразків сприяє добросовісній конкуренції і чесній торговельній практиці, сприяє творчості і тим самим приводить до створення більш естетично привабливих і різноманітних виробів. Крім того, охорона промислових зразків сприяє проникненню художньої творчості в промисловий і виробничий сектори, сприяє розширенню комерційної діяльності і підвищує експортний потенціал національної продукції.

Отже, охорона промислових зразків вигідна власнику, споживачу і економіці в цілому. Іншою цікавою ознакою промислових зразків є те, що вони можуть бути відносно простими і недорогими в розробці і наданні охорони. Тому вони доступні для малих і середніх підприємств, навіть для індивідуальних художників і ремісників як у країнах з розвиненою економікою, так і в країнах, що розвиваються.

У більшості країн промисловий зразок повинен бути зареєстрований для того, щоб підлягати охороні відповідно до законодавства про промислові зразки. Для того, щоб бути зареєстрованим, зразок повинен бути “новим” або “оригінальним”. В даний час питання про те, що складає новизну або оригінальність, може відрізнятися в різних країнах, і в дійсності сама процедура реєстрації змінюється від країни до країни. Зокрема, вона може включати або не включати формальну експертизу та експертизу заявки на реєстрацію зразка, особливо з метою визначення новизни або оригінальності. Крім того, повинна бути надана можливість застосувати промисловий зразок до виробу, що може бути або двомірним, або тримірним.

У принципі промисловий зразок повинен бути опублікований перед реєстрацією, або під час реєстрації, або у визначений термін після реєстрації. Це залежить від національного законодавства, а іноді від рішення заявника. Більш того, варто мати на увазі, що реєстрація промислового зразка не обов'язково є єдиним способом охорони. При дотриманні певних умов можна надати охорону промисловому зразку відповідно до законодавства про авторське право або законодавство про припинення недобросовісної конкуренції.

Під кваліфікованим зазначенням походження товару розуміють назву місця походження товару або географічне зазначення походження товару.

Назва місця походження товару – це назва географічного місця, яка вживається як позначення в назві товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даного географічного місця людським фактором.

По суті, географічне зазначення – це повідомлення, що вказує на те, що даний продукт походить з даного географічного району. Найбільш відомі приклади географічних зазначень – це ті, які використовуються у відношенні вин і міцних спиртних напоїв. Наприклад, географічне зазначення “шампанське” використовується для вказівки, що особливий вид ігристого вина походить з району Шампань у Франції. Аналогічним образом "коньяк" використовується у відношенні бренді з французького району, розташованого навколо міста Коньяк. Однак географічні зазначення також використовуються у відношенні продуктів інших, ніж вина і міцні спиртні напої, наприклад, кубинський тютюн або сир, такий як рокфор. Вони можуть використовуватися і для промислових товарів (так, наприклад, “Шеффілд” використовується у відношенні стали).

Тобто незалежно від людини, природні умови даного географічного місця, його рельєф, специфіка надр, кількість сонячних днів або опадів в році, створили продукт з унікальними властивостями і якістю або сировину для виробництва унікального продукту, використовуючи традиції, досвід, майстерність, професійні навики виробників такого продукту.

Географічне зазначення походження товару – це назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора.

Тобто людина, використовуючи природні умови географічного місця (наприклад сировину), створила продукт певної високої якості, з особливими характеристиками, завдяки яким він завоював певну репутацію і став відомий як продукт, що походить з даного географічного місця.

Використання назви походження товару або географічного зазначення походження товару у назві товару підвищує його конкурентоспроможність.

На відміну від товарних знаків і патентів, існує велика кількість видів охорони, доступних для географічних зазначень. Вони можуть охоронятися за допомогою або законодавства “suі generіs” (спеціального законодавства), або постанов (системи, яка використовується, наприклад, Францією і Португалією). Інша можливість полягає у веденні реєстру географічних зазначень. Ще одна можливість полягає в тому, щоб покластися на закон про захист від недобросовісної конкуренції або на законодавство про цивільне правопорушення “passіng off” (комерція під чужим ім’ям), що говорить про неприпустимість застосування недобросовісної торговельної практики.

Використання географічного зазначення у відношенні продукту, що не походить із зазначеного регіону, було б дуже корисним прикладом недобросовісної торговельної практики. Якщо необхідна охорона відповідно до цивільного правопорушення, то немає необхідності дотримувати будь-якої формальності, такої як реєстрація або постанова. Постраждала сторона йде до суду і пред’являє позов.

Географічні зазначення також можна захистити шляхом реєстрації колективних знаків або сертифікаційних знаків. На відміну від індивідуальних товарних знаків, колективні знаки належать групі підприємців або виробників. Сертифікаційний знак, з іншого боку, не належить нікому; він реєструється, виходячи з розуміння того, що будь-якій особі, яка відповідає встановленим вимогам, дозволяється використовувати цей знак. Наприклад, використання сертифікаційного знака для сиру Стілтон надається тільки певним фермерам, які дотримуються правил, для одержання дозволу на використання.

Отже, існує цілий ряд різних способів, за допомогою яких можна одержати охорону для географічних зазначень у залежності від національного законодавства, і існують різні способи, за допомогою яких охорона може бути поширена в міжнародному масштабі.

Товаргівельні марки існували в стародавньому світі. Ще 3000 років тому індійські ремісники мали звичай залишати свої підписи на художніх творах перед їх відправленням в Іран. Пізніше використовували близько тисячі різних римських гончарних клейм, включаючи фабричне клеймо FORTІS, що стало настільки знаменитим, що його копіювали і підробляли. Сфера використання торгівельних марок зросла в умовах процвітаючої торгівлі середніх віків.

Сьогодні торгівельні марки (які часто позначаються скорочено TM англійською мовою) використовуються повсюди, і більшість людей на планеті можуть відрізнити торгівельні марки, які використовуються для двох видів безалкогольних напоїв Пепсі-кола ® і Кока-кола ®

Торгівельна марка – це, як правило, позначення, що використовується для того, щоб відрізняти товари або послуги одного підприємства від товарів або послуг іншого підприємства. Це дуже спрощене визначення, однак, воно в основному пояснює, що таке торгівельна марка.

В основному існують дві відмінні властивості торгівельної марки: вона повинна мати розпізнавальну здатність і не повинна вводити в оману.

Торгівельна марка являє собою будь-яке позначення, яке індивідуалізує товари даного підприємства і відрізняє їх від товарів його конкурентів."

Торгівельна марка, якою маркуються товари (або під якою надаються послуги), допомагає виділити товари конкретного виробника (або послуги, що надає певна особа) від інших, тобто інформаційне та розрізняльне навантаження торговельної марки визначає її основну функцію. Торговельна марка має також рекламну функцію, тобто здатна привертати увагу споживачів до товарів або послуг. Ця властивість торговельної марки дозволяє їй відігравати головну роль у рекламній стратегії фірми й ефективно виконувати економічну функцію. Відображаючи інформацію про якість товару (послуги) і його виробника, торговельна марка може розміщуватись на товарі, на упаковці, у рекламі і дозволяє споживачу одразу відрізняти його від однорідних товарів інших виробників.

За допомогою торгівельної марки передаються певні відомості щодо якості або властивостей товару чи послуги, створюється образ фірми. Позитивні емоції, що викликає вдала покупка, тісно пов'язуються у свідомості споживача з певною торговельною маркою, якою були марковані ці товари або послуги, з підприємством – власником торгівельної марки та стимулюють подальшу споживчу активність.

Торгівельна марка може виступати також як самостійний товар, тому що її власник може продати торговельну марку, надати іншій особі на вигідних для себе умовах ліцензію на и використання. Торговельна марка, оцінена як нематеріальний актив, дозволяє перетворити активи підприємства у реальні гроші, здатні забезпечити необхідну модернізацію виробництва, підвищити якість продукції, що виробляється, і провести належну рекламну компанію марки. У результаті суттєво зростає ринкова вартість підприємства і зацікавленість з боку потенційних інвесторів.

Існують словесні знаки, що складаються зі слів, літер, чисел, скорочень або імен, наприклад, прізвищ. Нам варто лише згадати про знаменитого виробника автомобілів, компанії Форд, названої, звичайно ж, на честь Генрі Форда, що побудував перший її автомобіль; потім є компанія WH Сміт – книговидавці, тощо. Ми стикаємося з багатьма іменами, що використовуються як торгівельні марки. Ми також зустрічаємося зі скороченнями, такими як ІBM, однак товарні знаки можуть бути також виконані у вигляді емблем або образотворчих елементів, як у випадку нафтової компанії Шелл ойл. Отже, коли ви говорите про емблему, ви маєте на увазі такі речі, як логотип Шелл? Так, але це тільки двомірна емблема, тоді як товарні знаки також можуть бути тривимірними - що включають упаковку товарів або самі товари. Крім того, можуть бути, звичайно, захищені і кольорові рішення товарних знаків. Ми також зустрічаємося, особливо останнім часом , з новим видом торгівельної марки, що фігурує на ринку. Це торгівельна марка у вигляді голограми. Якщо ви подивитеся, наприклад, на кредитну картку, ви побачите маленьке зображення, що змінюється в залежності від кута, під яким ви на нього дивитеся. Існують і такі речі, як звукові знаки: рекламний передзвін може служити торгівельною маркою. У деяких країнах існують навіть знаки, які мають запах, якщо визначений певний запах може бути захищений як торгівельна марка. Отже, існує цілий ряд різноманітних позначень, використовуваних як торгівельні марки, однак завжди діють дві однакових умови: марка повинна мати розпізнавальну здатність і не повинен вводити в оману.