Тема 9. Оцінка вартості прав на об’єкти права інтелектуальної власності

1. Інтелектуальна власність як об’єкт оцінки

2. Цілі оцінки

3. Підходи до оцінки

4. Методи оцінки

5. Послідовність оцінки

1. Інтелектуальна власність як об’єкт оцінки

Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” нематеріальні активи, у тому числі ОПІВ, прирівняні до майна, що оцінюється. Тобто, оцінці підлягають не самі об’єкти права інтелектуальної власності, а права на них. Звідси витікають важливі наслідки: предмет оцінки (майнове право) є нематеріальним активом; якщо спливає юридичний термін дії цього права, то зникає і предмет оцінки; майнове право на ОПІВ діє тільки на території країни, в якій набуте це право; необхідною умовою для оцінки вартості майнового права на ОПІВ є відокремлюваність його від суб’єкта цього права (обігоздатність).

Більшість ОПІВ, такі як об’єкти авторського права та суміжних прав, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки тощо, можуть бути відділені від правовласника – фізичної чи юридичної особи, і права на них можуть бути передані (продані) іншим особам. Інші об’єкти – фірмові найменування, гудвіл, професійні якості персоналу – не можуть бути відділені від своїх носіїв і тому не можуть виступати в якості товару у звичайному розумінні.

2. Цілі оцінки

Зазвичай оцінка вартості майнових прав на ОПІВ здійснюється з метою визначення:

– бази оподаткування підприємства;

– вартості прав на ОПІВ, що вноситься до статутного капіталу підприємства;

– вартості виключних прав, що передаються на основі договору уступки прав чи ліцензійного договору;

– розміру компенсації, яку необхідно виплатити згідно діючому законодавству правовласнику за порушення його виключних прав.

Цей перелік не є вичерпним. Так, важливою є оцінка прав на ОПІВ з метою постановки їх на бухгалтерський облік, оцінка у випадку приватизації підприємства, для застави, злиття, розділення, зміни форми власності підприємств тощо.

3. Підходи до оцінки

Національним стандартом України №1 “Основні положення оцінки майна і майнових прав” визначені три підходи до оцінки: витратний, порівняльний і дохідний.

Затратний підхід ґрунтується на врахуванні принципів корисності і заміщення. Він передбачає визначення поточної вартості витрат на відновлення або заміщення ОПІВ у поточних цінах з подальшим коригуванням (зменшенням) на суму зносу (амортизації), тобто за витратами. Витратний підхід є єдино придатним, коли ОПІВ не призначені для отримання доходу, або якщо з тих чи інших причин ринкову вартість важко визначити двома іншими підходами.

Порівняльний підхід полягає в тому, що вартість прав на ОПІВ визначається шляхом співставлення цін недавніх продажів подібних об’єктів. Хоча подібний підхід до оцінки, на перший погляд, виглядає досить просто, його застосування на практиці пов’язане з багатьма труднощами і умовностями. Так, в принципі, не існує ідентичних ОПІВ. Також буває важко знайти відомості про продаж подібних ОПІВ, оскільки ні продавці, ні покупці не зацікавлені в розповсюдженні таких відомостей. З цих та інших причин цей підхід в Україні є малопридатним.

Дохідний підхід виходить з принципу очікування, який свідчить про те, що вартість прав ОПІВ визначається величиною майбутніх вигод для їх власника. Формалізується даний підхід шляхом перерахунку майбутніх грошових потоків (доходу, прибутку), що генеруються ОПІВ, у дійсну (теперішню) вартість. Для цього найчастіше використовують прийом дисконтування (зменшення) майбутніх грошових потоків, маючи на увазі, що сьогодні гроші коштують дорожче, ніж завтра.