82. Нормативи ліквідності

Ліквідність банку - це його здатність забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань. Визначається збалансованістю між строками і сумами погашення активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку.

5. Норматив миттєвої ліквідності (Н5).

Розраховується як співвідношення суми коштів на кореспондентському рахунку та в касі банку до поточних зобов'язань (суми на рахунках), помножених на 100%: Н5=(Ккр + Ка) / Пр*100%

де Ккр - кошти на коррахунку; Ка - кошти в касі; Пр - поточні рахунки.

Нормативне значення показника Н5має бути з 01.11.98 не менше 20%.

6. Норматив загальної ліквідності (Н6). Розраховується як співвідношення загальних активів до загальних зобов'язань банку, помножене на 100%: Н6=А/З*100%

де А - активи банку, 3 - зобов'язання банку, Нормативне значення показника Н6 має бути не менше 100%.

7. Норматив співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку (Н7): Н7=Ва / Ра*100%

де Ва - високоліквідні активи, Ра - робочі активи.

Нормативне значення показника Н7 має бути з 01.01.99 не менше 20%.

85. Різновиди банківських кредитів

Банківські кредити класифікують за такими ознаками:

• за строком погашення — онкольні, короткострокові, середньострокові і довгострокові;

• за способом погашення — ті, які погашають одним внеском і ті, які погашають декількома внесками протягом терміну дії кредитної угоди;

• за способом одержання позикового відсотка — оплата в момент погашення позики, оплата рівномірними внесками протягом терміну дії кредитної угоди, оплата в момент видачі кредиту;

• за наявністю забезпечення — довірчі позики, забезпечені позики, позики під фінансові гарантії третіх осіб;

• за цільовим призначенням — позики загального призначення, цільові позики;

• за категоріями потенційних позико-отримувачів — аграрні позики, комерційні позики, позики посередникам на фондовій біржі, іпотечні позики власникам нерухомості, міжбанківські позики.

Банківські кредити розрізняють за видами об'єкта куди кредит вкладається:

• під товари і товарні документи, наприклад, залізничні (одержувач позики надає право банку у випадку неповернення позики продати товар);

• під цінні папери;

• під заставу рухомого і нерухомого майна;

• для інвестицій тощо.

Крім того, банківські кредити поділяють на активні і пасивні. В першому випадку банк дає кредит, тобто є кредитором, у другому бере кредит, тобто є позикоотримувачем. Банк може входити у кредитні відносини (брати чи надавати кредити) з іншими банками та кредитними організаціями. Що стосується підприємств, організацій, фізичних осіб, то банк щодо цього нефінансового сектора завжди виступає стороною, яка надає кредит.

Банківський кредит — необхідний інструмент стимулювання господарства, без якого не можуть успішно працювати товаровиробники.

84. Економічна сутність та форми кредиту. Банківський кредит.

Розрізняють такі основні форми сучасного кредиту, а отже і кредитних відносин: комерційний, банківський, споживчий, державний, іпотечний, міжнародний. Комерційний кредит — кредит, який надається одними підприємствами (фірмами, компаніями) іншим у формі продажу товару з відстрочкою платежу і оформляється векселем. Надається з метою прискорення реалізації товарів, ціна яких зростає на суму відсотка. Банківський кредит — кредит, який надається кредитно-фінансовими установами (насамперед банками) будь-яким господарюючим суб'єктам (підприємствам, державі, підприємцям, власникам домашніх господарств тощо) у формі грошових позик. При цьому він може збільшувати як обсяг платіжних засобів, так і розміри капіталу. Крім того, завдяки своїй масовості, регулярності, значним масштабам банківський кредит може надаватися за нижчу ціну (відсоток). Споживчий кредит — кредит, який надається банками, спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами та торговими компаніями приватним особам для придбання товарів тривалого користування. Виступає у формі комерційного кредиту (у разі продажу товарів через роздрібні магазини) і банківського кредиту (у разі надання позик на придбання споживчих товарів) і надається, як правило, до трьох років. Ціна за користування споживчим кредитом досягає 30%, внаслідок чого населення витрачає на оплату цього кредиту до 20% своїх доходів (про що йшлося при розгляді реальної заробітної плати). Іпотечний кредит — кредит, який надається банками та спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами у формі довготермінових позик під заставу нерухомості. Державний кредит — кредит, який надається державі (в тому числі місцевим органам влади) фізичними та юридичними особами. Існує у формі державних позик, про що йшлося у попередній темі. Міжнародний кредит — кредит, який надається у формі валютних та товарних цінностей підприємствами (в тому числі банками та державою) однієї країни підприємствам та урядам інших країн. Міжнародний кредит надають також міжнародні та регіональні фінансово-кредитні установи. Щоб з'ясувати, за допомогою яких інститутів здійснюється акумулювання вільних грошових коштів та їх перетворення на позичковий капітал, необхідно визначити сутність банківської системи, зокрема банків.