Державне агентство лісових ресурсів України

Український центр підготовки, перепідготовки та підвищення

кваліфікації кадрів лісового господарства

В.В. Данилов

Основні принципи розташування працівників

та засобів виробництва на безпечних відстанях під час ведення лісосічних робіт

Довідник

Боярка, 2011

УДК 631:331.4; 63:658:34;63:331.4

Данилов В.В. Основні принципи розташування працівників та засобів виробництва на безпечних відстанях під час ведення лісосічних робіт [Довідник] / Данилов В.В. – Боярка, Укрцентркадриліс, 2011. – 68 с.

У Довіднику розглянуті основні принципи розташування працівників поза небезпечними зонами, що створюються під час ведення лісосічних робіт у середньовікових, пристигаючих, стиглих та перестиглих деревостанах.

Подані рекомендації щодо особливостей застосування принципів під час розроблення лісосік з різною характеристикою та технологією виконання робіт.

Для слухачів Укрцентркадриліс, що у виробничих умовах займаються проектуванням лісосічних робіт, перевіркою та затвердженням карт технологічного процесу, керівників розроблення лісосік.

Рекомендовано до видання науково – методичною радою Українського центру підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів лісового господарства (протокол № від _______)

Рецензенти:

Войналович Олександр Володимирович, кандидат технічних наук, доцент, в.о. завідувача кафедри охорони праці та інженерії середовища Національного університету біоресурсів і природокористування (НУБіП) України

Бондар Ігор Петрович, кандидат біологічних наук, ст.. науковий співробітник Відокремленого підрозділу НУБіП України "Боярська лісо дослідна станція"

Науково-методичне видання

Основні принципи розташування працівників та засобів виробництва на безпечних відстанях під час ведення лісосічних робіт

[Довідник]

В С Т У П

За даними Міжнародної організації праці [12, с.1] за останні роки в Україні на виробництві щорічно травмується понад 21 тис. працівників, у тому числі близько 1 тис. – із смертельними наслідками. Рівень ризику загибелі та несмертельного травмування працівників у розрахунку на 100 тис. працюючих в Україні порівняно з Японією вищий утричі, з Німеччиною – вдвічі.

Однак, наведені цифри є явно заниженими. Так, за даними Голови Державного Комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду Хохотви О.І., значна кількість випадків травмування працівників на виробництві з легким та середнім ступенем тяжкості приховується роботодавцем від розслідування, а відповідно і не обліковується. Сотні тисяч травмованих і понад тисячу сімей загиблих на виробництві щорічно залишаються незахищеними від наслідків нещасних випадків, що призводить до зростання соціальної напруженості в суспільстві. Кількість виявлених вперше захворювань становить близько 7 тисяч на рік. Майже 17 тисяч громадян щорічно стають інвалідами внаслідок трудового каліцтва [15, с. 4].

Тому закономірно, що Законом України "Про охорону праці" [1, стаття 4] серед основних принципів державної політики в галузі охорони праці, на першому місці визначений пріоритет життя і здоров’я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.

Статею 6 Закону України "Про охорону праці" (далі – Закон) поставлені вимоги, щоб умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно – побутові умови відповідали вимогам законодавства. Згідно зі статею 13 Закону саме роботодавець зобов’язаний створити на кожному робочому місці, в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до вимог нормативно-правових актів. З цією метою він повинен впроваджувати прогресивні технології, досягнення науки, засоби механізації виробництва.

Для реалізації вимог Закону на лісових підприємствах Держкомлісгоспу України впроваджувалися численні заходи з охорони праці, однак відвернути виробничий травматизм у повному обсязі не вдалося. Разом з цим, як свідчать аналізи, далеко не всі резерви зменшення числа нещасних випадків, у тому числі й технологічні та організаційні, у галузі задіяні. Розгляду деяких із цих резервів і присвячений цей Довідник.

Найвищий рівень виробничого травматизму на підприємствах колишнього Держкомлісгоспу України (тепер - Держлісагентство) спостерігається на лісосічних роботах. Нещасні випадки тут виникали як у результаті порушення працівниками відомих їм вимог безпеки праці, так і в результаті недоопрацювань посадовими особами та спеціалістами, що несумлінно виконували вимоги з безпеки праці, не вживали заходів щодо побудови безпечних технологічних процесів, навчання працівників, та розпоряджень Держкомлісгоспу України з питань охорони праці.

Близько третини смертельних нещасних випадків на лісосіках виникло тому, що працівники заходли у небезпечні зони, які створюються у місцях виконання суміжних операцій і, передусім, - звалювання дерев.

Про те, як уникнути перебування працівників, що не входять у ланку вальника лісу, у небезпечних зонах звалювання дерев, і буде переважно йти мова у цьому Довіднику. У Довіднику наведено 12 рисунків з основними виробничими елементами лісосік та таблицями до рисунків, що відображають розташування під час роботи ланок працівників на безпечних відстанях від місць звалювання дерев, проаналізовані переваги та недоліки різних черговостей виконання робіт, названі умови найбільш ефективного застосування кожної з черговостей.

Розглянуті та проаналізовані також способи безсекційного (безпасічного) розташування ланок працівників на малих за розмірами лісосіках, там де, за допомогою таблиць показати перебування працівників, що не входять у ланку вальника лісу, на безпечних відстанях від місць звалювання дерев неможливо або дуже складно.

Наведені у Довіднику коментарі різних принципів щодо розташування ланок працівників дають можливість посадовим особам і спеціалістам лісогосподарських підприємств та їх підрядникам підбирати для кожної конкретної лісосіки найбільш оптимальні рішення з цих питань як у виробничих умовах, так під час виконання ними навчальних завдань в Укрцентркадриліс.

Названі також небезпечні зони, що створюються на територіях, де під час проведення допоміжних лісосічних робіт звалювання дерев та наземне спускання деревної сировини не ведуться. Дані поради щодо запобігання перебуванню працівників у цих зонах під час роботи.

1. Уточнені терміни та визначення

Бар’єр безпеки – територія, ширина якої у найвужчому місці перевершує радіус небезпечної зони звалювання дерев. Може бути представлений однією повною або декількома неповними центральними пасіками, зоною безпеки навкруги верхнього лісоскладу, або землями, розташованими між лісосікою та верхнім лісоскладом чи двома лісосіками.

Варіант розташування – тимчасове розташування ланок лісозаготівельної бригади, або окремих працівників, під час роботи з дотриманням необхідних бар’єрів (зон) безпеки між місцями звалювання дерев та веденням інших робіт, що не виконуються ланкою вальника лісу.

Варіантний цикл – інтервал часу, протягом якого бригада виконує звалювальні роботи, підготовку деревної сировини до трелювання та її витрелювання, а частково – й інші роботи, одночасно за двома варіантами розташування ланок працівників. Може містити незначні перехідні з попереднього циклу роботи за винятком звалювання дерев.

Вертикаль схилу – напрямок уздовж схилу, перпендикулярний до його горизонталі.

Верхній лісосклад – лісопромисловий склад, розташований біля лісовозної дороги (автомобільної, залізничної вузької колії) чи водного об’єкта і призначений для тимчасового зберігання деревної сировини, її навантажування на транспортні засоби для подальшого вивезення на нижні лісопромислові склади або пункти споживання, проміжні лісосклади, а за необхідності – і її первинного оброблення (очищення дерев від гілок і сучків, повного чи часткового розкряжування, корування тощо).

Відносно безпечні погодні умови – погодні умови, за яких на деревах немає снігу та/або ожеледі (лід), ожеледиці на замерзлому ґрунті, а швидкість вітру не перевершує 5,2 м/с., та висота снігу на землі в гірських умовах не перевищує 30 см.

Візир – смуга шириною до 0,5 м, яку прорубують у лісі, у місцях наміченого будівництва трелювальних волоків, порожнякових тракторних та під’їзних шляхів, автомобільних доріг, границь пасік та верхніх лісоскладів, зон безпеки, в місцях переходу працівників з пасіки в пасіку тощо.

Внутрішні зони безпеки – смуги лісу на лісосіці, що виділяються вздовж границь намічених до першочергового використання верхніх лісоскладів, проміжних лісовантажних пунктів, а також діючих шляхів транспорту. Їх ширина повинна переважати подвійну висоту найвищих дерев,але мати в рівнинних умовах понад 50 м, на схилах крутістю більше 15 град. перевищувати 60 м.

Гірські умови – території з наявністю схилів крутістю понад 15 град.

Глибина лісосіки – довжина лісосіки, перпендикулярна до її ширини.

Деревна сировина – повалені дерева, деревні хлисти, довгоття, круглі і колоті лісоматеріали, пнева і подрібнена деревина, а також відходи лісозаготівель, призначені для перероблення, використання в круглому вигляді чи як паливо.

Деревний хлист (хлист) – стовбур поваленого дерева, очищений від гілок, верхівки і пневої частини.

Довгоття – відрізок хлиста, який має довжину кратну довжині потрібних сортиментів з припуском на оброблення і потребує додаткового розкряжування (поділу).

Додаткова робоча територія лісозаготівельної бригади (додаткова робоча територія) – територія, що інколи виділяється за межами лісосіки, на якій лісозаготівельна бригада в додаток до робіт на лісосіці виконує лісосічні та інші роботи. Додаткова робоча територія може включати:

верхні лісосклади та проміжні лісовантажні пункти;

елементи технологічного облаштування бригади (місця встановлення пожежного щита, стоянки технічних засобів виробництва, зберігання паливно-мастильних матеріалів, заправлення ними технічних засобів, , відпочинку коней, пожежний щит тощо);

трелювальні шляхи (трелювальні волоки, траси канатних установок, наземні лісоспуски, озера, притоки річок та інші водні об’єкти), які з’єднують верхні лісосклади, а іноді й проміжні лісовантажні пункти з основною територією лісосік або ті, що окремими відрізками розташовуються за межами лісосік і використовуються для первинного переміщення деревної сировини;

задіяні в технологічному процесі стежки;

відрізки транспортних шляхів (тракторних, включаючи порожнякові, автомобільних, під’їзних та залізничних вузької колії, водних об’єктів) та діючих стежок, які з’єднують верхні лісосклади з проміжними, нижніми або пунктами споживання деревної сировини, базування працівників, техніки та гужового транспорту, що виділяються для лісосічних робіт, вивезення деревини та обслуговування бригади, якщо до їх побудови, реконструкції, ремонту чи утримання залучається лісозаготівельна бригада під час проведення лісосічних робіт.

Допоміжні лісосічні працівники – працівники, які не входять до складу ланки вальника лісу.

Злам – частина відламаного стовбура дерева або відчахненої товстої гілки, яка повністю не відділилась від дерева-носія (пенька-"зламанця"), висить на ньому, чи ще й на іншому (підтримувальному) дереві або спирається на землю верхівкою. Злам може бути й відділеним від пенька-"зламанця", але висіти на підтримувальних деревах, або триматися в положенні, близькому до вертикального за рахунок вгрузання верхівки в землю.

Зовнішні зони безпеки – території, на яких мають приземлятися небезпечні дерева (за їх наявності). Ці зони виділяються вздовж елементів додаткової робочої території лісозаготівельної бригади та побутового приміщення, резервних майданчиків для тимчасового базування трелювальних засобів та працівників, а також навкруги границь лісосіки. В них під час лісосічних робіт заборонене перебування сторонніх осіб.

Круглий лісоматеріал – деревні хлисти, довгоття та круглі сортименти.

Ланка вальника лісу – лісоруб VІ розряду, що займається звалюванням дерев та його помічник, що має І V, V або VІ розряд.

Лісосічні роботи – роботи з заготівлі, трелювання та первинного оброблення деревної сировини на лісосіці, додатковій робочій території лісозаготівельних бригад та в зовнішніх зонах безпеки.

Лісосіка закрита – лісосіка, з якої трелювання або інше первинне переміщення деревної сировини відбувається на верхні чи проміжні лісосклади, розташовані за межами лісосіки на відстанях, що перевершують радіус небезпечної зони звалювання дерев і одночасно 50 м на рівнині та 60 м на схилах крутістю понад 15 град.

Лісосіка прилегла – лісосіка, верхній лісосклад якої розташовується на ній або на позалісосічній території на відстанях від лісосіки в межах радіуса небезпечної зони звалювання дерев.

Національні правила охорони праці (Національні правила) – Правила охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості [2].

Небезпечна зона звалювання дерев – територія навкруги дерева під час його приземлення. Її радіус має перевершувати подвійну висоту найбільш високих з них, але повинен бути при проріджуваннях, прохідних, санітарних, лісовідновних та рубках головного користування не меншим за 50 м на рівнині і 60 м на схилах. Якщо крутість схилу перевищує 15 град., небезпечна зона звалювання дерев поширюється до підніжжя схилу з відстанню 60 м в обидва боки від вертикалі, на якій приземляється дерево.

Небезпечні дерева – дерева з гнилизною, вигорілою чи механічно ушкодженою більше як на 0,4 діаметра частиною стовбура; сухостійні (поступово відмерлі); завислі, навіть якщо вони відділилися від пенька "зламанця"; з видимими давніми тріщинами в стовбурі; переламані та розчахнені, злами та відчахнуті стовбури - конкуренти від яких не відокремлені від дерева-носія (пенька "зламанця"); вивернені з корінням, що не лежать стійко на землі; нахилені під кутом понад 30 град. у результаті ушкодження кореневої системи, повного чи часткового відриву її від ґрунту або перенасичення ґрунту вологою; дерева, підтримуючі злами (відчахнення) сусідніх дерев; злами, що відокремились від дерева–носія (пенька – "зламанця"), але верхівкою чи стовбуровою частиною вгрузли в землю в положенні, близькому до вертикального, іноді спираючись на підтримуючі дерева. Небезпечні дерева або їх частини частіше, ніж інші, падають на землю від притиснення, поштовху, удару, розгойдування, потрясіння повітря чи ґрунту під час руху технічних засобів та звалюванні інших дерев, а також від дії вітру, смерчу, граду, навантаження крони снігом чи ожеледдю, а тому мають приземлюватись за відносно безпечних погодних умов.

Небезпечні території (території з наявністю небезпечних дерев) – території, які створюються у місцях можливого самопадіння небезпечних дерев та звалених ними при падінні інших, а також збитих під час падіння цих дерев, завислих на деревах верховіть та гілок, інших небезпечних предметів. Границі небезпечних територій встановлюються на відстані від неприземлених небезпечних дерев, рівній їх подвійній висоті, але не меншій за 50 м у пристигаючих, стиглих та перестиглих деревостанах, 40 м – у середньовікових, 30 м – у молодняках та на не вкритих лісом землях. На схилах крутістю понад 15 град. границі небезпечних територій поперек схилу та в бік його підніжжя встановлюються на 10 м далі.

Основна територія лісосіки (основна територія) – частина лісосіки, за винятком зайнятої виділеними для першочергового використання верхніми лісоскладами та проміжними лісовантажними пунктами, діючими шляхами транспорту та внутрішніми зонами безпеки вздовж границь перелічених виробничих елементів.

Пасіка – частина лісосіки, з якої повалені дерева, деревні хлисти або сортименти на рівнині трелюють по одному пасічному трелювальному волоку тракторами в чокерному варіанті або яка виділяється, як зона безпеки між місцями звалювання дерев (спускання-підіймання деревини) та веденням інших робіт при безчокерному або кінному трелюванні.

Пасіка бар’єрна - центральна пасіка, що використовується як бар’єр безпеки між місцями звалювання дерев та веденням інших робіт працівниками, які не входять у ланку вальника лісу.

Пасіка відокремлена – пасіка, яка лісосіку повністю не перетинає, а прилягає до іншої відокремленої пасіки, чи внутрішньої зони безпеки, або якщо з границями лісосіки взагалі не межує.

Пасіка неповна (вузька) – пасіка, ширина якої у найвужчому місці дорівнює радіусу небезпечної зони звалювання дерев або коротша від нього.

Пасіка периферійна – пасіка, яка однією з довгих границь межує з позалісосічною територією.

Пасіка повна (широка) – пасіка, ширина якої у найвужчому місці перевершує значення радіуса небезпечної зони звалювання дерев.

Пасіка центральна – пасіка, між якою та позалісосічною територією є ще принаймні одна пасіка або зона безпеки, яка виділяється на лісосіці вздовж границь верхнього лісоскладу чи проміжного лісовантажного пункту .

ПВО – послідовність виконання операцій (друга графа у таблицях до рисунків, наведених у цьому Довіднику).

Пеньок „зламанець”- дерево, у якого принаймні 25 відсотків стовбура з боку верхівки відламалось та відділилось під час падіння на нього небезпечних чи інших дерев або безпосередньої дії стихійних явищ природи чи в результаті лісосічних робіт.

Підгірна небезпечна зона – територія, що розташована між лісосікою та підніжжям схилу крутістю понад 15 град. Її межі поперек схилу збігаються з вертикалями, що пролягають на 60 м від границь лісосіки і є продовженням границь зовнішніх зон безпеки, які виділяються на одних горизонталях з лісосікою.

Під’їзні шляхи – порожнякові тракторні шляхи та тракторні дороги або трелювальні волоки з шириною проїзної частини, її поперечним та поздовжнім ухилами, а також радіусами кривих у плані, допустимими за сприятливих погодних умов для переїздів на них автомобілів з вантажем.

Позалісоскладська територія лісосіки – територія лісосіки, що включає в себе основну територію лісосіки та внутрішні зони безпеки.

Проміжний лісовантажний пункт – майданчик, на якому закінчується трелювання деревини з використанням одних засобів виробництва і продовжується з застосуванням інших (тракторів, канатних установок тощо). Проміжний лісовантажний пункт може використовуватись і для часткового первинного оброблення деревної сировини, короткотермінового її зберігання.

Проміжний лісосклад – лісопромисловий склад, на якому закінчується підвезення деревної сировини одними транспортними засобами і починається вивезення іншими (на нижні лісосклади або пункти перероблення чи споживання). Виділяється для тимчасового зберігання деревної сировини.

Резервний майданчик для тимчасового базування трелювальних засобів та працівників (РМТБ) – територія поза межами небезпечних зон звалювання дерев, що використовується для тимчасового розташування на ній трелювальних засобів та допоміжних лісосічних працівників під час звалювання дерев на лісосіках, не значних за розмірами. В рівнинних умовах РМТБ частіш є складовою території з елементами облаштування бригади.

Рівнинні умови – умови, що створюються на лісосіках серед рівнини та схилів крутістю, яка не перевищує 15 град.

Робочий об’єкт - лісосіка з додатковою робочою територією лісозаготівельної бригади (ДРТБ) та зовнішніми зонами безпеки, як навколо лісосіки, так і вздовж границь ДРТБ.

Секція – відокремлена візирами частина території лісосіки, яка використовується у якості бар'єра безпеки між місцями звалювання дерев та веденням інших робіт (пасіка, зона безпеки верхнього лісоскладу, неексплуатаційна ділянка тощо).

Території помірного ризику – території, на яких, а також у зонах безпеки вздовж них, небезпечні дерева відсутні або приземлені.

Ширина лісосіки – сторона лісосіки, що тяжіє до верхніх лісоскладів, за відсутності останніх, - до проміжних лісовантажних пунктів.