Рентабельність продукції (робіт, послуг) за галузями хімічного комплексу,%

Найменування галузей промисловості	2005 г.	2006 г.	2007 г.	20008 г.	2009 г.
Хімічний комплекс	11.08	11.10	10.31	8.22	6.11
Хімічна	11.22	11.40	9.49	7.51.	6.41
Нафтохімічна	13.83	13.43	12.76	10.44	8.54

З кожним роком зростає число збиткових підприємств. Одним з механізмів раціоналізації власного капіталу є його реструктуризація. Під реструктуризацією слід розуміти проведення комплексу заходів організаційного, технічного, фінансового характеру, що дозволяють підприємству відновити свою конкурентоспроможність. Природно, підходи до реструктуризації, до її повноті, напрямками залежать від стану, в якому знаходиться підприємство. У випадках, коли є певні труднощі в здійсненні своєї діяльності, необхідна розробка стратегії реструктуризації, яка передбачає збереження корпоративної власності і навіть збільшення її за рахунок можливих злиттів з іншими товариствами, організаціями, фондами, а також отримання кредитів, дотацій на інвестування високоефективних проектів з малим строком окупності вкладень.

У випадках глибоко кризового стану підприємств можуть мати місце рішення про оголошення їх банкрутами. Тут реструктуризація має на меті повернення дієздатності підприємству, перетворення їх в діючі. З цих позицій представляють інтерес положення західних економістів про кризову ситуацію, згідно з якими виділяються три стадії (Рис. 3)

Рис. 3 «Розвиток кризової ситуації»

Згідно з цими характеристиками, більшість підприємств хімічної промисловості знаходиться на пізній стадії кризи і за її межами. Оскільки державою були допущені серйозні прорахунки в процесі їх акціонування і в механізмі їх функціонування, успішна і якісна реструктуризація може бути здійснена лише за активної його участі та управлінні цим процесом. Основні питання державного регулювання в цій галузі включають наступні:

1) підтримка у залученні інвестицій - забезпечення можливості залучати кредити банків, створення механізму зацікавленості банків у кредитуванні АТ, проведення державної політики залучення іноземних інвестицій;

2) державний контроль за узгодженням аспектів реструктуризації між різними суб'єктами. Сюди відноситься правове обгрунтування найбільш ефективних ланцюжків переробки сировинних ресурсів, контроль за міжрегіональними зв'язками, забезпечення взаємозв'язку реструктуризації приватного бізнесу, корпорацій, природних монополій, суб'єктів федерації;

3) розробка процедур банкрутства з використанням строго індивідуальних підходів до кожного підприємства;

4) регулювання цін природних монополій, включаючи пряме державне встановлення цін, перегляд принципів ціноутворення на деякі види продукції та ув'язку рівнів цін на продукцію з можливою реструктуризацією боргів підприємств;

5) вплив на підприємство і середовище її функціонування шляхом взаємного і цілеспрямованого використання державних заходів впливу: адміністративних, податкових, бюджетних, митних, зовнішньополітичних та інших.

4.3 1) Багатогалузевий хімічний комплекс України складається з хімічної, нафтохімічної та хіміко-фармацевтичної галузей промисловості. Продукція хімічного комплексу різноманітна і налічує тисячі найменувань. Комплексу притаманне: розвинені внутрішньогалузеві і міжгалузеві зв'язки, широко розвинені процеси комбінування і кооперування, специфічні умови праці.

Роль хімічного комплексу в економіці країни зумовлена ​​дією таких факторів: висока ефективність хімічних процесів і технологій; зростаюча потреба в нових матеріалах і речовинах, які не зустрічаються в природі або за властивостями перевищують природні аналоги; розширення сировинної бази.

Україна має потужну сировинну базу для хімічної промисловості, тобто запаси приблизно всіх видів мінеральної хімічної сировини: вугілля, природного газу, нафти, сірки, карбонатної сировини, кухонної і калійної солей, титанових руд тощо. З основних видів мінеральної сировини в країні тимчасово не виявлені родовища фосфорної сировини (відомі лише незначні родовища фосфоритів і апатиту).

Хімічна промисловість є присутнім у всіх економічних районах:

• Східний - фосфорні мінеральні добрива, хімічні речовини, гумотехнічні вироби, лінолеум, хімічні-фотографічна продукція, побутова хімія.

• Подільський - виробництво мінеральних добрив (Вінниця), побутова хімія (Могилів-Подільський, Хмельницький, Скалат), лакофарбова (Вінниця), хіміко-фармацевтична (Тернопіль).

• Причорноморський - добрива, лаки, фарби, пластмаси - Одеса, Херсон, Сімферополь.

• Донецький - Донецьк, Макіївка, Горлівка, Костянтинівка, Алчевськ.

• Поліський - Луцьк, Рівне, Коростишів.

• Центральний - ВАТ «Київгума», ВАТ «Київський завод реактивів, індикаторів та аналітичних препаратів», ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів», ЗАТ «Київський експериментальний завод побутової хімії», концерн «УКРТАРА», ВАТ «Укрпластик», ВАТ « Росава »,« Валса », завод гумово-технічних виробів, завод азбестотехнічних виробів ВАТ« Трібо », об'єднання« Азот »,« Аврора »і« Хімволокно ».

• Карпатський - парфумерні та косметичні вироби, фармацевтичні препарати (Львів, Чернівці, Мукачево, Івано-Франківськ).

• Придніпровський - коксохімічні заводи, азотні мінеральні добрива (Дніпродзержинськ).

У територіальній організації виробництва хімічного комплексу широкий розвиток набули промислові вузли: Лисичансько-Рубіжанський, Дніпропетровсько-Дніпродзержинський, Калузький, Горлівка-Донецький, Красноперекопський, а так само великі хімічні центри: Київ, Біла Церква, Черкаси, Суми, Одеса, Харків І.Т . д.

2) Серед факторів, що впливають на досягнення необхідного рівня конкурентоспроможності, можна виділити обов'язкові для хімічних підприємств та їхньої продукції. Для оцінки рівня конкурентоспроможності хімічних підприємств важливе встановлення конкретного складу факторів, їх кількісна та якісна оцінка. Економічна ефективність функціонування хімічного підприємства в умовах зміни виробничих відносин залежить від груп факторів, що відбивають:

- Ступінь якості та екологічність продукції, що випускається підприємством (I група);

-Ступінь задоволення запитів споживачів (II група);

- Ефективність виробничої діяльності підприємства (III група);

- Ступінь переваги (конкурентоспроможність) оціночних показників підприємства за групами факторів I ... III над аналогічними показниками інших підприємств (IV група).

Сучасні пропорції, що склалися у промисловому виробництві України суперечать світовим тенденціям та досвіду розвинених країн, за якою структуру виробництва складає продукція з високим ступенем обробки; значна частка високотехнологічних наукомістких виробництв та таких, що мають завершені технічні цикли виготовлення продукції кінцевого споживання. Отже, структурні зрушення в економіці України, поки що, не мають стійкого характеру та вцілому були неефективними.

Всі виявлені фактори щодо деформації галузевої структури промислового виробництва властиві хімічному комплексу України. На підприємствах хімічної та нафтохімічної промисловості зосереджено біля 7% основних виробничих фондів, що забезпечують більше 9% вартості промислового експорту та 8% податкових надходжень до бюджету.

3) Україна займає 82-е місце в рейтингу конкурентоспроможності, розробленому Всесвітнім економічним форумом. Україна стоїть в оточенні таких країн як Ботсвана (80), Тринідад і Тобаго (81) і Намібія (83). В 2010 році Україна посідала 89 сходинку цього рейтингу, а в 2009 - теж 82. Відповідно до думки експертів ВЕФ, найбільшими проблемами на Україну залишаються корупція (16,0), податкове регулювання (14,4), доступ до фінансування (13,6), неефективна державна бюрократія (10,3). За окремими показниками Україна посідає такі місця в світі: інфраструктура - 71 місце, макроекономічна середу - 112, за рівнем охорони здоров'я і початкової освіти - 74, вищої освіти та професійної підготовки - 51, за ефективністю ринку товарів - 129, ефективності ринку праці - 61, розвитку фінансового ринку - 116, складності ведення бізнесу - 103, рівню інновацій - 93. Для підвищення ефективності ринку хімічної продукції необхідні реформи, спрямовані на посилення конкуренції, в т.ч. спрощення процедур податкового регулювання, реєстрації бізнесу, більш ефективне застосування антимонопольного законодавства, удосконалення процедури банкрутства і т.д. Важливо також знизити податковий тиск на бізнес, забезпечити подальше зниження бар'єрів у зовнішньої торгівлі та на шляху руху прямих іноземних інвестицій.

4) На підприємствах хімічної та нафтохімічної промисловості зосереджено біля 7% основних виробничих фондів, що забезпечують більше 9% вартості промислового експорту та 8% податкових надходжень до бюджету.

Протягом 2007р. у хімічній та нафтохімічній промисловості на 6,2% перевищено рівень виробництва 2006р.,що на 3% більше від рівня 2006р. та на10,6% менш – 2003р. У 2006р. Зафіксовано зростання обсягів продукції у фармацевтичному виробництві (на 7,5%), виробництві мила та миючих засобів, засобів для чищення та полірування, парфумерних та косметичних засобів (на 0,4%), лаків і фарб (на 6,5%). Водночас на підприємствах з виробництва основної хімічної продукції обсяги зменшились на 0,6%, штучних і синтетичних волокон – на 0,5%. Одержано приріст продукції у виробництві пластмасових виробів (на 21,1%) при скороченні випуску у виробництві гумових виробів (на 6,9%). У хімічному комплексі України працює 3804 підприємства (у 2005р.– 3672; 2004р. – 3419; 2001р. – 2802), більше 85% яких змінили державну форму власності на колективну, а біля 67% із них акціонувалися. В хімічному виробництві зайнято біля 5,4% промислово-виробничого персоналу країни.

Відмінною властивістю, яка характеризує теперішній стан хімічної промисловості України – невідповідність галузевої структури виробництва та її неадекватність потребам галузей вітчизняного матеріального виробництва: загальна частка хімічних продуктів низького та середнього ступеню переробки зросла до 75%, а міжгалузеве споживання хімічної продукції знизилось майже до 40%. Також вітчизняну промисловість характеризує низький рівень хімічної частки матеріальних витрат у потенційно хімікомістких галузях: легкої промисловості – 3,4%; машинобудівної – 2,85%; у будівництві – 3,2%; що не відповідає міжгалузевій структурі більшості країн світу, які мають а налогічні пропорції промислового виробництва. Зниження купівельної спроможності населення посилює цю тенденцію і це є першою проблемою конкурентоспроможності хімічної продукції.