Хімічне дослідження

I. 100г вмісту банки, позначеної нами під №1, змішували з водою дистильованою, до кашкоподібного стану, підкисляючи щавлевою кислотою до слабкокислої реакції на лакмус і піддавали перегонці з водяною парою. Першу порцію дистиляту в кількості 3 мл збирали в 5 мл 1% розчину гідроксиду натрію, подальші порції дистиляту по 25 мл - в два приймачі без гідроксиду натрію.

Дослідження дистилятів: 1) до всього першого дистиляту додавали декілька крапель сульфату закисного феруму і 1-2 краплі розчину хлориду окисного феруму, потім рідину підкисляють хлороводневою кислотою до слабкокислої реакції. Жодного разу, ні після 48 годин не спостерігали ні синього осаду, ні блакитного забарвлення; 2) до частини другого дистиляту додавали розчин резорцину в гідроксиді натрію. При нагріванні на водяній бані жодного забарвлення не спостерігали; 3) до частини другого дистиляту додавали розчин йоду в гідроксиді натрію. При нагріванні на водяній бані випав жовтий осад із запахом йодоформу; 4) до частини другого дистиляту додавали рівний об'єм 20% розчину сульфатної кислоти і невелику кількість перманганату калію (сухого). При стоянні відчувався приємний запах, що нагадує запах фруктів. Через 20 хвилин рідину фільтрували і з безбарвним фільтратом проробляли наступні реакції: а) до половини фільтрату додавали п'ятикратний об'єм концентрованої сульфатної кислоти, в якій було розчинено декілька крупинок кодеїну. Синьо-фіолетового фарбування не спостерігалося; б) до другої половини фільтрату додавали рівний об'єм фуксинсірчистої кислоти і 1 мл концентрованої сульфатної кислоти. Забарвлення при цьому не спостерігалося; 5) декілька крупинок ацетату натрію розчиняли в 1 мл другого дистиляту, останній змішували з подвійним об'ємом концентрованої сульфатної кислоти. При слабкому нагріванні відчувався запах оцтовоетилового ефіру; 6) частину другого дистиляту змішували з рівним об'ємом 5% спиртового розчину гідроксиду натрію і обережно нагрівали протягом тривалого часу, після охолоджування рідину підкисляли нітратною кислотою і до неї додавали 5% розчин нітрату аргентуму. Утворення муті або осаду не спостерігалося. Залишки другого дистиляту змішували з третім і піддавали дослідженню; 7) до частини дистилятів додавали декілька крапель бромної води, негайно утворювалася муть білувато-жовтого кольору; половину суміші дистилятів піддавали двократній дефлегмації. Після другої дефлегмації було зібрано в перший дистилят 5 мл рідини, в другій - 10 мл рідини. З першим дистилятом були виконані реакції, описані в цьому ж розділі під пп. 3, 4, 5, з тими ж результатами, при проведенні реакції, описаної в п. 5, запах оцтовоетилового ефіру був виразнішим. При проведенні реакції з бромною водою муті не спостерігалося; 8) другу частину суміші дистилятів сполучали разом, підлужували розчином карбонату натрію і повторно витягували ефіром. Ефірні витяжки сполучали разом, фільтрували, і ефір видаляли при кімнатній температурі. Залишок був незначний. Після розчинення його в 2-3 краплях дистильованої води до отриманого розчину додавали 2 краплі 5% свіжоприготованого розчину хлориду окисного феруму. Фіолетового забарвлення не спостерігалося.

II. 100г вмісту банки, позначеної нами під №1, подрібнювали, сполучали разом, заливали етиловим спиртом підкисляли спиртовим розчином щавлевої кислоти до слабкокислої реакції за лакмусом. Наступного дня спирт зливали, а об'єкт, що залишився, знову заливали етиловим спиртом, слабо підкисляли спиртовим розчином щавлевої кислоти і залишали на добу при кімнатній температурі. Така операція повторювалася ще раз. Потім всі спиртові витяжки сполучали разом, упарювали при температурі 40°С до сиропоподібної рідини, яку обробляли невеликою кількістю спирту. Білки, що згорнулися, фільтрували, а рідину знову упарювали при температурі 40°С. Таку операцію проробляли до тих пір, поки при додаванні спирту не спостерігалося утворення пластівців. Після цього сиропоподібний залишок обробляли 25 мл дистильованої води і водний розчин повторно витягували хлороформом. Хлороформні витяжки сполучали разом, фільтрували і хлороформ видаляли при кімнатній температурі. Залишок після видалення хлороформу з кислого хлороформного витягу був бурого кольору, маслянистий. Після обробки цього залишку 20 мл гарячої дистильованої води, підлуженої гідроксидом натрію, проводили повторне витягання хлороформом. Лужні хлороформні витяги сполучали разом, хлороформ видаляли при кімнатній температурі. До залишку додавали бромну воду; рідину упарювали насухо на водяній бані. Після упарювання сухий залишок змочували краплею концентрованого розчину аміаку, по краях спостерігали пурпурно-червоне забарвлення. Водну рідину лужної реакції підкисляли сульфатною кислотою і повторно витягували ефіром. Ефірні витяги з’єднували разом, фільтрували і ефір видаляли при кімнатній температурі. Залишок злегка бурого кольору, маслянистий, розчиняли в невеликій кількості ефіру і розподіляли на декількох предметних скельцях. Ефір видаляли при кімнатній температурі. Із залишками були виконані наступні реакції: 1) на залишок наносили краплю концентрованої сульфатної кислоти, а потім краплю води дистильованої. З'являвся білий аморфний осад, який за годину перейшов в кристалічний, по краях краплі утворилися сферичні зростки з голчаних кристалів; 2) на залишок наносили краплю аміаку, потім краплю 10% розчину хлороводневої кислоти. З'являвся білий аморфний осад, що кристалізується через 30 хвилин з утворенням аналогічних зростків по краю краплі; 3) на залишок наносили краплю залізойодидного реактиву, через 20 хвилин по краях краплі утворилися зростки з голчастих кристалів темно-коричневого кольору; 4) на залишок наносили одну краплю концентрованої сульфатної кислоти і невеликий кристал біхромату калію. При русі кристалу спостерігали жовто-зелене забарвлення; 5) на залишок наносили краплю концентрованої нітратної кислоти - забарвлення не спостерігалось; 6) на залишок наносили краплю концентрованої сульфатної кислоти, що містить формалін, - жодного разу, ні при стоянні забарвлення не з'являлося.

Кислий водний розчин після витягання хлороформом підлужнювали аміаком і повторно витягували хлороформом. Лужні хлороформні витяги сполучали разом, фільтрували і хлороформ видаляли при кімнатній температурі. Залишок після видалення хлороформу був безбарвний і незначний. Після розчинення в невеликому об'ємі хлороформу він розподіляється на 3 годинникових скла. Після видалення розчинника залишки розчиняли в 0,1 н хлороводневій кислоті. З розчинами проробляли наступні реакції: 1) при додаванні краплі розчину йодиду вісмуту в йодиді калію з'явився незначний осад; 2) при додаванні краплі розчину йоду в йодид калію - незначний осад; 3) при додаванні краплі розчину йодиду меркурію в йодиді калію з'являлася незначна біла каламуть. Частину хлороформного витягу розподіляли на декілька фарфорових чашок і після видалення хлороформу із залишками були виконані наступні реакції: 4) на залишок наносили краплю концентрованої сульфатної кислоти, що містить формалін. Жодного разу, ні при стоянні синьо-фіолетового забарвлення не з'являлося; 5) на залишок наносили краплю концентрованої сульфатної кислоти, що містить нітратну. Жодного забарвлення не спостерігалося ні відразу, ні при стоянні; 6) на залишок наносили краплю концентрованої сульфатної кислоти, що містить молібденову кислоту. Забарвлення не спостерігалося; 7) на залишок наносили краплю сульфатної кислоти, що містить ванадієву кислоту. Забарвлення також не з'являлося; 8) на залишок наносили краплю концентрованої сульфатної кислоти. При русі кристалу біхромату калію струменів фіолетового кольору не спостерігалося; 9) на сухий залишок на предметному склі наносили краплю 10% розчину хлороводневої кислоти, краплю висушували при кімнатній температурі, а потім на залишок наносили каплю 1% розчину перманганату калію; квадратних пластинок рожевого кольору не спостерігалося; 10) у чашку із залишком поміщали 5 мл концентрованої нітратної кислоти, після упарювання на водяній бані на сухий залишок наносили декілька крапель спиртового розчину гідроксиду калію і 1 мл ацетону. Фіолетового забарвлення не спостерігалося.

III. 100 г вмісту банки, позначеної нами під №1, подрібнювали, заливали 50 мл нітратної кислоти, розбавленої удвічі і 25 мл концентрованої сульфатної кислоти. Після закінчення бурхливої реакції суміш нагрівали при постійному додаванні по краплях нітратної кислоти до одержання безбарвної рідини, що не темніє при нагріванні протягом 30 хвилин без додавання нітратної кислоти при виділенні оксидів сірки. До охолодженої рідини додавали рівний об'єм дистильованої води і при нагріванні - краплями формалін доти, поки крапля досліджуваної рідини вже не давала синього забарвлення з розчином дифеніламіну в концентрованій сульфатній кислоті. Мінералізат розбавляли водою до 200 мл і досліджували наступними реакціями: 1) до 1 мл мінералізату додавали 4 мл води, 1 мл насиченого розчину однозаміщеного фосфату натрію 0,2 г перйодату калію і рідину нагрівали протягом 20 хвилин. Рожеве забарвлення не з'являлася; 2) до 1 мл мінералізату додавали 4 мл води, 1 краплю 10% розчину нітрату аргентуму, 0,5 г персульфату амонію і реакційну суміш нагрівали протягом 20 хвилин на водяній бані, потім до безбарвної рідини додавали 1 мл насиченого розчину однозаміщеного фосфату натрію шляхом додавання 10% розчину гідроксиду калію встановлювали рН 1,7 і додавали 1 мл розчину дифенілкарбазиду. Забарвлення не з'являлося; 3) до 5 мл мінералізату підливали 5 мл хлороформу, декілька крапель 0,01% розчину дитизону та хлороформу і рідина енергійно збовтували. Золотисто-жовтого забарвлення не з'являлося ні відразу, ні після промивання хлороформного шару 0,1% розчином гідроксиду амонію; 4) 10 мл мінералізату нейтралізували аміаком до рН 3 (за універсальним індикатором) і струшували з 5 мл хлороформного розчину діетилдитіокарбамінату плюмбуму. Хлороформний шар не забарвлювався ні в жовтий, ні в коричневий колір; б) 1 мл мінералізату поміщали в ділильну воронку, до нього додавали 4 мл 40% розчину сульфатної кислоти, 3 мл 5 н хлороводневої кислоти, 2 краплі 5% розчину нітрату натрію, 7 крапель 0,5% спиртового розчину малахітового зеленого 1-2 г безводного сульфату натрію, 5 мл толуолу і рідину енергійно збовтували - ні водний шар, ні шар толуолу не забарвилися; 7) 2 мл мінералізату поміщали в колбу приладу Зангер-Блека, туди ж додавали 10 мл 4 н розчину сульфатної кислоти, 5 мл води, 1 мл 10% розчина хлориду олова (II) у концентрованій сульфатній кислоті і 2,0 г купрованого цинку. Колбу закривали пробкою з вмонтованою в неї насадкою, між планками якої знаходився реактивний папірець, оброблений бромідом меркурію і висушений. Нижче за реактивний папірець в шийці насадки знаходився тампон з вати, оброблений розчином ацетату плюмбуму і висушений. По проходженню години реактивний папірець не змінювався в кольорі; 8) до 10 мл мінералізату додавали 20 крапель 20% розчину тіосульфату натрію до утворення і зникнення фіолетового забарвлення, 10 крапель калію-натрію тартрату і надлишок кристалічного йодиду калію до утворення оранжевого забарвлення. Потім додавали декілька крапель 2% розчину оксихіноліну в 5% розчині хлороводневої кислоти. Ні оранжево-червоного осаду, ні забарвлення не спостерігалося. При додаванні до реакційної рідини 1 мл суміші ацетону і амілацетату (1:1) і енергійному збовтуванні шар органічного розчинника не забарвлювався; 9) 10 мл мінералізату поміщали в ділильну воронку і до нього додавали 2 мл розчину гліцерину (1:10), 4 мл 10% розчину тартрату калію-натрію, 2 краплі розчину нільського блакитного і краплями 10% розчин гідроксиду калію до появи рожевого забарвлення. До забарвленої рідини додавали 2 мл 1% розчину діетилдитіокарбамінату натрію і 10 мл хлороформу, після чого вміст ділильної воронки енергійно перемішували протягом 30 секунд. Хлороформний шар відокремлювали, промивали водою і енергійно збовтували з 3 мл 1 н хлороводневої кислоти протягом 30 секунд.

Солянокислий розчин відокремлювали і випробовували наступними реакціями: а) до 1 мл розчину додавали краплями 10% розчин гідроксиду натрію до рН 5 і 3 краплі свіжоприготованого розчину сульфіду натрію. Ні муті, ні осаду жовтого кольору не утворювалося; б) до 1 мл досліджуваного розчину, доведеного до рН 5, як вказано в п а), додавали 3 краплі фероціаніду калію. Ні осаду, ні муті білого кольору не з'являлося; 10) до 0,5 мл мінералізату додавали 2 краплі насиченого розчину тіосульфату натрію. Додаючи краплями 10% розчин гідроксиду натрію, встановлювали рН 5,0 і до реакційної суміші додавали 1 мл ацетатного буферу (рН 5), 2 краплі 0,01% розчину дитизону в хлороформі, 1 мл хлороформу. Рідину енергійно збовтували. Хлороформний шар не набув ні рожевого, ні червоно-фіолетового забарвлення.

IV. По 100 г печінки і нирок, що знаходяться в банці, позначеній нами під №2, піддавали дослідженню, описаному в пп. I, II, III з тими ж результатами.

V. По 20 г подрібнених органів (печінка і нирки окремо), що знаходилися в банці, позначеній нами під №2, поміщали в конічні колби і кожен об'єкт заливали 10 мл води, 1 мл етанолу, 10 мл концентрованої нітратної кислоти і 10 мл концентрованої сульфатної кислоти. Після припинення виділення оксидів азоту колби нагрівали на киплячій водяній бані протягом 20 хвилин. Гарячі деструктати змішували з подвійними об'ємами води і рідину відокремлювали фільтруванням. Залишки на фільтрі промивали 3 рази гарячою водою і промивні рідини приєднували до основного витягу. Охолоджені деструктати розбавляли дистильованою водою в мірних колбах до об'єму 200 мл До половини кожного деструктату додавали 5 мл 2,5 н розчину сульфіту натрію, до 250 мл суспензії йодиду закисного купруму. Рідини перемішували. При цьому суспензія як в одній, так і в іншій колбі залишилася білого кольору. Після додавання до досліджуваних розчинів других половин деструктатів колір суспензії не змінився.

VI.У флакон з-під пеніциліну поміщали 0,5 мл розчину трихлороцтової кислоти, краплю розчину метилового спирту і 0,5 мл крові, що знаходилася в пробірці. Після закриття флакону пробкою вміст його ретельно збовтували, у флакон шприцом вводили 0,25 мл розчину нітриту натрію і суміш знову енергійно збовтували.

Потім через 1 хвилину з флакона шприцом відбирали 3 мл пароподібної фази, яку вводили в газовий хроматограф. На хроматограмі фіксували пік етилнітриту.

2 мл розчину ізопропілового спирту (внутрішній стандарт) змішували з 2 мл тієї ж крові, 1 мл суміші вводили у флакон з-під пеніциліну, що містить 0,5 мл розчину трихлороцтової кислоти. Після закриття флакону пробкою з вмістом його діяли, як описано вище.

Після введення в хроматограф 3 мл пароподібної фази на хроматограмі відзначали висоту піку етилнітриту, рівну 72 мм, і висоту піка ізопропілнітриту - 69мм, при повторному визначенні - 83 і 78 мм відповідно.

Умови хроматографування: хроматограф ХЛ4, колонка 200x0,6 см. Насадка - інзенська цеглина (0,2 - 0,3 мм ) +0,3% гідроксиду натрію +25% триетиленгліколю (від ваги цеглини). Температура 70°С. Витрата газу-носію азоту 2 л/год.

ВИСНОВОК

На підставі викладеного вище слідує, що при хіміко-токсикологічному дослідженні внутрішніх органів трупа гр. X., направлених на дослідження, з постановою від « ____ » ____________________ 200____ р. знайдені: етиловий спирт в кількості 2,00%, кофеїн і фенобарбітал. Не знайдений: метиловий спирт, леткі органічні галогенпохідні, феноли, формальдегід і синильна кислота, морфін, кодеїн, атропін, стрихнін, бруцин, кокаїн, промедол, сполуки барію, плюмбуму, марганцю, хрому, аргентуму, купруму, стибію, арсену, вісмуту, кадмію, цинку і меркурію.

Додаток: 1) 2 хроматограми на 2 аркуші;

2) калібрувальний графік на 1 аркуші;

3) 2 фотографії мікрокристалів.

« ____ » ____________________ 200____ р.

Аналіз проводив ____________________________________________________