1 Питання: Суть грошової системи та її призначення

Грошова система — це запроваджена державою форма організації грошового обігу в країні. Основними елементами грошової системи є:

— грошова одиниця (встановлений у законодавчому порядку грошовий знак; призначений для вимірювання цін товарів і послуг);

— масштаб цін (законодавча фіксація вагової кількості монетарного металу (золота чи срібла), що закріплюється державою за певною грошовою одиницею);

— емісійна система (установи, які здійснюють випуск грошей і цінних паперів та визначають порядок емісії);

— форми грошей (матеріалізована в певному типі загального еквівалента вартість, яка забезпечує стабільність обігу товарів і є стабільним платіжним засобом у готівковому обігу. До основних форм грошей належать банківські білети, казначейські білети та розмінні монети. Суттєвою відмінністю видів грошових знаків є механізм їх емісії);

— валютний курс (співвідношення між грошовими одиницями різних країн, що використовується для обміну валют під час здійснення валютних та інших економічних операцій. Виступає як ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни);

— регламентація готівкового та безготівкового обігу (охоплює визначення сфер готівкових та безготівкових розрахунків і режиму використання грошей на рахунках, форми розрахунків, порядок платежів тощо).

Тип грошової системи визначається змістом її елементів та їх взаємодією, які обумовлюють тенденції розвитку та закономірності функціонування грошової системи.

Типи грошових систем класифікуються:

1. Як елемент господарського механізму:

— грошова система ринкового зразка (при цьому регулювання грошового обігу відбувається через використання економічних методів впливу на обсяг, динаміку і структуру грошової маси);

— грошова система неринкового зразка (характерна наявністю обмежень функціонування грошей; талони, картки). Регулювання грошового обігу здійснюється адміністративними методами (розмежування сфер готівкового та безготівкового грошового обігу, заборона певних грошових операцій, проведення контролю за грошовими операціями суб'єктами економічних відносин, лімітування кредитів та ін.).

2. Відповідно до механізму регулювання валютних відносин:

— грошова система відкритого типу (відсутні обмеження на проведення валютних операцій юридичними та фізичними особами. Національна економіка органічно введена у світову);

— грошова система закритого типу (передбачає використання валютних обмежень. Національна грошова система ізольована від світової).

3. Відповідно до загальних законів функціонування грошей:

— саморегулююча грошова система (характерна дія механізму стихійного регулювання грошового обігу. Саморегульованими були системи металевого обігу);

— регульована грошова система (порядок регулювання грошового обігу є окремим елементом грошової системи).

Еволюція грошових систем характерна виникненням і розвитком таких систем, як: металевого, паперово-грошового та кредитного обігу.

Історично система металевого обігу реалізувалась у формі біметалізму та монометалізму. При біметалізмі роль загального еквівалента законодавчо закріплялася за двома металами — золотом і сріблом. Відповідно до принципів регулювання співвідношення між золотими і срібними монетами виділяють три різновиди біметалізму:

— система паралельної валюти, за якої співвідношення між золотими і срібними монетами встановлюється стихійно на ринковій основі;

— система подвійної валюти, коли таке співвідношення визначається державою;

— система "кульгаючої" валюти, коли один із видів монет карбується в закритому порядку.

Монометалізм — це грошова система, за якої лише один вид металу виконує роль грошей. Різновидами монометалізму є:

— золотомонетний стандарт (передбачав безпосередній обіг золотих монет, а також вільний обмін грошових знаків (банкнот) на золото);

— золотозлитковий стандарт (згідно з яким монети в обіг не випускались, але забезпечувався обмін банкнот на стандартні золоті злитки);

— золотодевізний стандарт (національні грошові одиниці обмінювалися на іноземну валюту (девізи), розмінну на золото).

Отже, система металевого обігу — це обіг металевих грошових знаків (монет).

Для системи паперово-грошового обігу характерна бюджетна емісія, яка може бути у двох формах: випуск казначейських білетів; покриття бюджетного дефіциту за рахунок кредитної емісії. Регулювання грошового обігу здійснюється заходами, спрямованими на оздоровлення фінансів і збалансування бюджету.

Система кредитного обігу — це випуск і рух грошових знаків, що виникають на основі кредиту. Органом регулювання грошового обігу є банківська система.

2 питання: Головні елементи грошової системи:

1. Масштаб   цін   національної  валюти   (для  металевих   систем)  чи встановлення основної грошової одиниці («долар», «карбованець», «франк», «гривня» і т.п.).

2. Затверджені державою види грошей як законні платіжні кошти (банкноти і монети різного достоїнства), що у силу їхньої законності обов'язкові для прийому як кошти на території даної держави.

3. Емісійна система, тобто законодавчо затверджений випуск грошових знаків.

4. Організація і регламентація безготівкового обороту.

5. Організаційні   центри   грошового   обігу   (Міністерство   фінансів, Центральний банк, податкова інспекція, Держзнак, Монетний двір).

Монети

Історично першою знаковою формою грошей були монети. Розрізняють наступні види монет:

повноцінні золоті і срібні монети, купівельна сила яких відповідає вартості металу, що міститься в них, (щоб додати твердість монеті, до неї домішували неблагородні метали. Вміст золота в сплаві називається пробій);

білонні чи неповноцінні, купівельна спроможність яких більше вартості металу, що міститься в них.

Повноцінні монети чеканяться двома способами:

Вільне (відкрите) карбування, під час якого будь-яка людина могла прийти на монетний двір держави і накарбувати зі свого металу будь-яку кількість монет (безкоштовно чи за символічну плату). Перевага вільного карбування полягає в тому, що валютний метал вільно перетворюється зі скарбу в засіб обертання і платежу.

Закрите (невільне) карбування - карбування монет з металу державної скарбниці в кількості, обумовленій урядом.

Переваги закритого карбування полягає в тому, що запобігається можливість переповнення каналів обертання неповноцінними монетами і витиснення ними повноцінних монет, забезпечується одержання монетного доходу винятково державою.

У процесі карбування монет і в ході їх обертання повинно дотримуватися встановленого державою ремедіуму - це максимально припустиме відхилення фактичної ваги і проби металу в монеті від законної норми. При стиранні, що перевищує ремедіум, монети необов'язкові до прийому.

Паперові гроші

Вперше паперові гроші з'явилися в Китаї (як затверджують китайські джерела, у VII столітті нашої ери; хоча європейці знайшли їх наприкінці XIII століття).У Росії паперові гроші були випущені в 1769 році при Катерині II. Це були асигнації, вільно обмінювані на срібну монету.

Паперові гроші прийшли до нас двома шляхами. Перший шлях — це псування монет, другий проходив через комерційний кредит. Підприємці продавали товар у кредит, одержуючи в оплату комерційний вексель, що потім стали купувати банки, видаючи замість нього банкноту.

Види паперових грошей:

1. Казначейські  квитки  -  випускалися казначейством,  золотом не забезпечувалися, а забезпечувалися всім надбанням держави.

2. Банкноти   -   випускалися   спеціальними   емісійними   банками, забезпечувалися золотом за нормами; законом визначався порядок їхнього випуску, забезпечення і розміну на метал.

Спочатку банкноти відрізнялися від казначейських квитків за походженням (перші зв'язані з функцією грошей як засобом платежу, другі — з функцією грошей як засобом обертання), за характером емісії і обертання (банкнота регулярно поверталася в емісійний банк), стосовно золота (казначейські квитки не можна розміняти на золото), за забезпеченням, за своєю стійкістю (банкноти -більш стійкі, тому що казначейські квитки використовуються для покриття фінансових нестатків держави). В даний час розходження між банкнотами і казначейськими квитками цілком зникло, тому що право емісії є прерогативою держави.