Інструкційна картка

до проведення практичного заняття № 3

з дисципліни «ОСНОВИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»

Тема заняття: «Зовнішньоекономічні операції підприємств»

2. Мета проведення заняття: ознайомитись з сутністю та особливостями здійснення зовнішньоекономічних операцій підприємств, вміти розраховувати величину оптимального розміру виконання замовлення фірмою.

2.1. Після виконаної роботи студент повинен

знати:

• суть та особливості здійснення зовнішньоекономічних операцій підприємств

• види зовнішньоекономічних операцій

вміти

- розраховувати величину оптимального розміру виконання замовлення фірмою.

3. Матеріально-технічне оснащення робочого місця: комп’ютери, інструкційна карта до проведення практичного заняття, лекційний матеріал, Презентації у форматі Microsoft Office PowerPoint.

4. Інструктаж з техніки безпеки: безпечні роботи з використанням комп’ютерної техніки, дотримання техніки безпеки при роботі з ними

5. Короткі відомості з теоретичної частини роботи

Зовнішньоторговельні операції характеризуються обміном (торгівлею) продукцією в матеріально-речовій формі. До них належать: експортно-імпортні операції, реекспортні та реімпортні операції, операції зустрічної торгівлі та ін..

Експортні операції передбачають продаж і вивезення товарів за кордон для передачі їх у власність іноземному контрагентові. Головними критеріями експорту товарів є перетин митного кордону країни, або у випадку здійснення експортної операції без вивезення через митний кордон, здійснення продажу товару підприємству з іноземним капіталос за іноземну (конвертовану) валюту.

Особливості здійснення експортних операцій. Якщо обсяг зовнішньоторгових операцій підприємства незначний і основна частина продукції реалізується на зовнішньому ринку, то для здійснення зовнішньоторгових операцій воно використовує торговий апарат, який розрахований для роботи на внутрішньому ринку. У разі збільшення зовнішньоторгових операцій створюється спеціальний експортний відділ, який не входить до складу внутрішнього збутового апарату. Такий відділ може складатися з низки секторів, зокрема, функціонального, територіального та галузевого. Іноді замість експортних відділів великі фірми мають підрозділи по закордонних відділеннях, побудовані за регіональним принципом .

Для реалізації продукції всіх своїх підрозділів великі підприємства нерідко створюють центральну контору у вигляді юридично самостійного акціонерного товариства чи дочірньої експортної фірми, при цьому комерційна фірма управління закордонною діяльністю. їх функціями є: визначення стратегії реалізації товару на зовнішніх ринках; планування витрат, прибутку та ін. показників; рекламна діяльність; маркетингові дослідження; встановлення обсягів інвестування та заходи залучення інвестицій. Створення таких контор зі збуту продукції вигідне великим підприємствам. Формально материнська компанія не відповідає за діяльність цих контор, що дозволяє проводити будь-які операції.

Дрібні та середні підприємства іноді організовують спільні збутові компанії у формі експортних асоціацій. Поширеною формою експортних операцій є збиральні заводи. їх перевагами є: скорочення транспортних витрат, бо збут готової продукції наближається до споживача, вартість перевезень зменшується на 20-60%; скорочення витрат на оплату мита (з напівфабрикатів воно стягується у менших розмірах); зниження витрат на тару й упаковку; зменшення витрат на заробітну плату.

Великі підприємства створюють власний зовнішньоторговий апарат за кордоном. До його завдань належить вивчення ринку, умов угод, смаків споживачів тощо. За кордоном експортер може організувати оптові фірми зі збуту продукції. Вони приймають від імпортерів замовлення, скеровують їх своїм фірмам, слідкують за ходом виконання замовлень, беруть участь у здаванні продукції замовникам, ведуть з ними фінансові розрахунки, організовують рекламу. Деякі фірми мають склади готової продукції. Тоді їх функції розширюються, вони демонструють товари і реалізують їх за кордоном.

За кордоном можуть створюються і фірми, які займаються не тільки оптовою, але й роздрібною торгівлею. Оптові фірми виконують свої функції через комівояжерів, які виступають безпосередніми представниками промислових фірм. Вони приймають замовлення, ознайомлюють покупця з товаром, інформують фірму про смаки покупців.

Імпортні операції являють собою закупівлю і ввезення іноземних товарів для реалізації їх на внутрішньому ринку країни-імпортера або виробничого споживання підприємства-імпортера.

Імпорт товару в оптимальних обсяг сприяє економії робочого часу та зростанню продуктивності праці, зниженню виробничих витрат, більш повному задоволенню потреб населення. В основі любого імпорту лежить міжнародний поділ праці, рівень розвитку продуктивних сил, наявність та використання трудових, матеріальних, природних ресурсів.

Експортно-імпортні операції можуть здійснюватися безпосередньо між контрагентами (прямий експорт чи імпорт) або через посередників (непрямий експорт чи імпорт). Прямий експорт та імпорт передбачає відповідно поставку товарів промисловими підприємствами безпосередньо іноземному споживачу або закупівлю у нього відповідних товарів. Непрямий експорт та імпорт полягає у продажу та купівлі товарів через торгових посередників. Посередниками можуть бути брокери, дилери, комісіонери, оптові покупці, промислові або торговельні агенти. У їхні функції входять: пошук іноземних партнерів, підготовку документації й оформлення угод, кредитно-фінансове обслуговування і страхування товарів, післяпродажне обслуговування, реалізації.

Особливості здійснення імпортних операцій. Для проведення імпортних операцій підприємства створюють імпортні відділи, що складаються, переважно, з двох секторів закупівельного і адміністративного. Інколи підприємства звертаються до послуг вояжерів із закупівлі. Вони, як і комівояжери, є роз'їзними агентами фірми .

У великих центрах, де переважно закуповується товар, засновуються постійні представництва. У промислових центрах розташовуються також закупівельні контори, які безпосередньо скуповують товари. Перш ніж надіслати товар, вони надсилають оферти та зразки своїм фірмам. Іноді самостійно вирішують питання про купівлю. Можуть створюватися і урядові організації. Промислові підприємства користуються послугами цих організацій. Значну допомогу надають також імпортні асоціації.

Реекспортні операції являють собою продаж і вивезення за кордон раніше завезеного товару, який не піддався в країні-реекспортеру обробленню. Митна статистика також вважає реекспортними операції, при яких попереднє завезення товарів на митну територію країни не обов'язкове, коли товари відправляються новому покупцеві без завезення в експортуючу країну Реекспортні товари, як правило, призначені ля торгівлі на міжнародних аукціонах і товарних біржах. Здійснюються еекспортні операції для одержання прибутку за рахунок різниці цін на той самий товар на різних ринках. Країна, яка здійснює реекспорт, отримує вигоди від надання транспортних послуг, проведення страхових, кредитних та інших допоміжних посередницьких операцій. Реекспорти! операції передбачають укладання двох зовнішньоторговельних угод, за однією реекспортер купує товар, за іншою - продає поставка товару

Рис. 1. Схема здійснення реекспортної операції з попереднім завезенням товару в країну-реекслортер

Рис. 2. Схема здійснення ре експортної операції без завезення товару в країну-рееекспортер

Умовою для проведення реекспортних операцій є наявність території, на якій товари не обкладаються податком, наприклад, вільних економічних зон. Товари, що ввозять у такий спосіб, не обкладаються митом і звільняються від податків протягом всього часу перебування на митній території країни. У випадках продажу товарів при переміщенні їх через митний кордон оплачується мито, а у випадку реекспорту - товари вивозяться без будь-яких митних формальностей. Переміщення товарів через країну транзитом не - оглядається як реекспорт.

Реімпортні операції передбачають придбання і ввезення з-за кордону раніше вивезеного товару, який не зазнав перероблення чи дороблення. До таких операцій належать: повернення забракованих покупцем товарів; повернення товарів, не реалізованих на аукціонах і через консигнаційні склади.

Основною рисою реімпортних операцій є дворазове перетинання товарами кордонів своєї країни (під час вивезення та ввезення). Повернення із-за кордону вітчизняних товарів з виставок і ярмарок до реімпорту не належить.

Прямий метод здійснення експорту або імпорту використо­вується у разі: -продажу та закупівлі промислової сировини на основі довгострокових контрактів; -експорту дорогого та габаритного обладнання; -експорту стандартного обладнання через закордонні філії; -закупівлі сільськогосподарських товарів у фермерів; -державного продажу та закупівлі тощо.

Перевагами цього методу є: тісні зв'язки з контрагентом, краще знання кон’юнктури ринку, швидше пристосування своїх виробничих потужностей потреб споживача тощо.

Непрямий метод здійснення експорту або імпорту використовується у разі: -збуту стандартного промислового обладнання; -збуту споживчих товарів; -реалізації другорядної продукції; -реалізації продукції на окремих важкодоступних і маловідомих товарах; -просування нових товарів; -відсутності власної збутової мережі; -якщо торгівля монополізована великими торгово-посередницькими компаніями.

Перевагами у цьому випадку є: великий досвід, власна мережа просування, хороші зв'язки, знання ринку та кон'юнктури тощо.

Беручи до уваги існування різних способів виходу суб'єктів ЗЕД на зовнішній ринок, різновидом експортно-імпортних операцій можна вважати: торгово-посередницькі операції, під якими розуміють операції на предмет купівлі-продажу товарів, які виконує за дорученням виробника-експортера залежний від нього торговий посередник на основі угоди або доручення, торгове посередництво передбачає широке коло послуг: -перепродаж товару; -закордонного контрагента; -підготовка та завершення угоди; -кредитування; -здійснення транспортно-експедиторських операцій; -страхові операції; -рекламні заходи; -технічне обслуговування тощо.

Торгово -посередницькі операції поділяються на: -операції з перепродажу; -комісійні операції; -агентські операції; -брокерські операції.

Операції з перепродажу здійснює торговий посередник від свого імені і за свій рахунок. Торговий посередник виступає стороною договору як з експортером, так і з покупцем. Розрізняють два види операцій з перепродажу. До першого виду належать операції, коли торговий посередник виступає стосовно експортера як покупець. Він стає власником товару і може реалізувати його будь-кому і за будь-якою ціною. Другий вид операцій – коли експортер і торговий посередник підписали договір про продаж товарів на епевній території у конкретний термін.

Комісійні операції – це здійснення однією стороною, що іменується комісіонером, за дорученням іншої сторони, що іменується комітентом, угод від свого імені, але за рухунок комітента. Комітент залишається до кінця власником товару, комісіонер не купує товар. Але для третьої сторони стороною договору купівлі – продажу виступає комісіонер, а комітента він може навіть не знати.

Агентські операції - це доручення однієї сторони, яка | іменується принципалом, іншій стороні, яку називають агентом, щодо операції здійснення юридичних угод за рахунок і від імені принципала на визначеній території в обумовлений період. Незалежність агента проявляється у тому, що він не перебуває у трудових відносинах із принципалом і діє самостійно на основі агентської угоди, яка, за своєю суттю, є договором доручення.

Відмінність агентської угоди від договору комісії полягає у такому: -агент діє від імені принципала, на відміну від комісіонера, який діє від свого імені; -агентська угода тимчасова, обмежена певним терміном дій, розрахована, у разі отримання хороших результатів, на триваліше співробітництво між принципалом і агентом; -агентська угода має територіальний характер, обмежена певною територією, на якій агент діє за дорученням принципала.

Агентська угода визначає такі зобов'язання агента: -вивчити кон'юнктуру ринку та інформувати про умови торгівлі і вимоги, яким повинен відповідати товар, щоб бути конкурентоспроможним на даному ринку; -створити на ринку сприятливу думку про товар принципала і про самого принципала як про надійного постачальника, здійснювати рекламу товару; -допомагати принципалу при збуті товару чи його придбанні, чи реалізовувати товари від імені принципала.; -утримувати чи орендувати склади для скорочення термінів поставки товарів споживачам, організовувати чи використовувати власну збутову мережу, і, якщо це передбачено агентською угодою, здійснювати передпродажний сервіс і технічне обслуговування. Винагорода агента фіксується в агентській угоді у вигляді процента від вартості проданого за укладеною ним угодою товару.

Брокерські операції - це встановлення через посередника-брокера контактів між продавцем і покупцем (а також між страхувальником і страховиком). Брокер не є стороною у договорі, він виступає лише для інформування обох сторін, які беруть на себе зобов'язання за угодою. На відміну від агента, він не перебуває у договірних відносинах зі сторонами, а діє на основі окремих доручень. Додатковими функціями брокера є: -контроль за виконанням контракту та пред'явлення рекламацій; -обов'язки делькредере (іноді); -підбір партії товару певного асортименту; -дослідження кон'юнктури ринку тощо. За своє посередництво брокер отримує невелику винагороду.

Операції з зустрічної торгівлі широко використовуються країнами, що розвиваються, та країнами перехідного періоду, до яких належить і Україна. Фактори, що зумовлюють здійснення операцій зустрічної торгівлі: неконвертованість внутрішніх валют; нестача іноземної валюти; штучне завищення курсу національної валюти; високий рівень інфляції; приховування реальних експортних цін тощо. Існує декілька видів зустрічної торгівлі: -товарообмінні (бартерні) операції; -операції, які передбачають участь продавця в реалізації товарів, запропонованих покупцем.

Товарообмінна (бартерна) операція у галузі зовнішньоекономічної діяльності - один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором із змішаною формою оплати, яким оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі, між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами у будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі. Еквівалентність обміну досягається за рахунок рівності вартості товарів, що обмінюються, за світовими цінами. Оцінювання товарів необхідне для здійснення еквівалентного обміну, нарахування мита, податків і зборів; здійснення митного обліку, визначення стра­хових сум, нарахування штрафів, оцінювання обсягу претензій, нарахування та виплати штрафних санкцій; забезпечення кредитних зобов'язань на випадок застави товарів та ін. В разі заниження ціни товарів митні служби мають право коригувати ціну на основі аналізу цін товарів-аналогів на світовому та національному рівнях.

В Україні всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право на проведення товарообмінних (бартерних) операцій. Але з метою збільшення надходжень валютних коштів до бюджету, стабілізації грошової національної одиниці та оздоровлення фінансово-банківської системи держави може бути заборонено проведення товарообмінних (бартерних) операцій деякими товарами (роботами, послугами).

Товарообмінна (бартерна) операція передбачає дві стадії обміну: експортна операція - зустрічна імпортна. Необхідною умовою при цьому є відкриття попереднього імпортного депозиту, що знижує ефективність експорту, оскільки потреба в додатковому фінансуванні процесу обігу уповільнює грошовий обіг.

Проведення товарообмінних (бартерних) операцій мають свої переваги і недоліки. До переваг відносяться: розширення можливостей просування товарів на зовнішній ринок; пом'якшення проблеми валютного фінансування імпорту; спрощення розрахунків. До недоліків відносяться: односторонність вигоди в бартерній угоді; обов'язковість збігу потреб партнерів; складність переговорів щодо узгодження ціни і кі­лькості зустрічних товарних показників; ускладнений конт­роль якості товарів; значні витрати часу, пов'язані з підготовкою і виконанням зовнішньоекономічного договору (контракту). При здійснення товарообмінної (бартерної) операції слід також враховувати її характерні особливості: разовий характер; участь двох сторін; оформлення угоди єдиним контрак­том; визначення кінцевої специфікації і обсягу угоди до підписання контракту; термін розрахунків (не повинен перевищувати 90 днів, 60 днів - для високоліквідних товарів; 180 днів - з Австралією, США і т.д.); на кількість товарів, що об­мінюються, не впливає зміна ціни на світовому ринку тощо.

Товарообмінні (бартерні) операції оформляються зовніш­ньоекономічним договором (контрактом) міни (бартеру). За зовнішньоекономічним договором (контрактом) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управ­ління певний товар в обмін на інший товар (послуги). При цьому визначається точне найменування, кількість, вартість, умови поставки за Інкотермс тощо зустрічних поставок. Всі ці дані зазначаються у додатку (специфікації), який має бути не­від'ємною частиною договору (контракту), про що робиться відповідна відмітка в тексті договору (контракту). Згаданий додаток (специфікація) балансується за загальною вартістю експорту та імпорту товарів (робіт, послуг). При цьому може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмі­нюється на товар меншої вартості.

Операції, які передбачають участь продавця в реалізації товарів, запропонованих покупцем. До таких операцій відносять: -компенсаційні операції; -зустрічні закупівлі; -викуп застарілої продукції; -авансові закупівлі; -операції типу «свіч», «офсет»; -рамочні операції; -позитивна зустрічна торгівля; -операції поєднання експорту та імпорту; -участь інвестора в експорті товарів країни імпортера тощо.

Компенсаційні операції - форма довготермінової зустрічної торгівлі, відповідно до якої зарубіжний партнер поставляє машини, обладнання та технології, комплектні заводи в обмін на зустрічні поставки сировини та напівфабрикатів, що виго­товлені на поставленому обладнанні. Компенсаційні операції переважно взаємовигідні: для іноземних суб'єктів зовнішньо­економічної діяльності економічна вигода полягає в наявності ринків збуту і джерел сировини, для другої сторони - у можливості отримання довготермінових кредитів, освоєння при­родних ресурсів. На практиці використовують два типи компенсаційних угод: -угода, що передбачає здійснення розрахунку за поставлене обладнання поставками узгоджених фізичних обсягів сировини і напівфабрикатів; -угода, що передбачає здійснення валютно-фінансових розрахунків окремо за обладнання та за зустрічні поставки сировини.

Ефективність здійснення компенсаційних операцій може бути досягнута лише за певними ознаками: наявності великих обсягів компенсаційних операцій; довгострокових термінів їх виконання (5-10 років); значного часового лагу між поставка­ми продукції; суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності краї­ни, що розвивається, має можливість за рахунок іноземних позикових коштів відшкодувати частину одночасних капіта­льних вкладень.

Зустрічні закупівлі - торговельні операції, згідно з якими експортер в обмін на продаж його товару зобов'язується заку­пити сам (або через посередника в країні імпортера) певні то­вари або послуги за визначений відсоток від суми основного експортного контракту. Оскільки експортеру це не завжди ви­гідно, він прагне завищити ціну на основний експортний то­вар. Залежно від масштабів прийнятих експортером зо­бов'язань таке завищення на практиці коливається від 3% до 20%. Надзвичайно вигідними такі угоди можуть бути для зу­стрічного експортера, оскільки він може не витрачати коштів на пошук ринку збуту товару. Основний імпортер (якщо це не той самий суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, що й зустрічний експортер) може зіткнутися з проблемою завищення цін на отримувану продукцію.

Викуп застарілої продукції, як операцію, використовують при продажу нових товарів, особливо при реалізації автомобілів, сільськогосподарської техніки, комп'ютерів. Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності викуповує заста­рілі моделі у споживачів, оновлює їх і відтак продає на цьо­му самому ринку або в іншій країні відповідним категоріям споживачів.

Авансові закупівлі є формою кредитування експортерів ім­портерами і одним із видів фірмового кредиту. Великі західні фірми використовують аванс для імпорту сільськогосподарсь­кої продукції, сировини з країн, що розвиваються. Сума аван­су, як правило, становить 10-15% від суми контракту. Аванс зараховується повністю при остаточному розрахунку за това­ри, роботи, надані послуги або частинами при оплаті окремих партій товару, етапів виконаної роботи. У разі розірвання угоди, або невиконання одержувачем авансу своїх зобов'язань, аванс підлягає поверненню.

Операції типу «свіч» (англ. swich - перехід) - операції, дії, спрямовані на використання блокованого, замороженого рахунка через перевідступлення третій країні залишків боргу за двостороннього розрахунку між двома країнами із знижкою щодо офіційного курсу або скасування раніше прийнятих зобов'язань та завершення операцій, угод з одним видом цінних паперів, валют і перехід до угод з іншими їх видами.

Угоди типу "офсет" застосовуються переважно у сфері міждержавних поставок, зокрема військової техніки і спеціального майна. В таких угодах країна, яка закуповує майно за кордоном, виставляє зустрічні вимоги компенсаційного характеру до експортера, включаючи вимоги налагодити спільне виробництво закупівельної техніки в країні-імпортері, здійснити зустрічні закупівлі товарів, передати технологію виробництва виробів, вимоги про обов'язкове залучення фірм країни-імпортер а як субпідрядників у будівництві об'єктів, вимоги про залучення іноземних інвестицій, пов'язаних з передачею технологічного і управлінського "ноу-хау".

Операції в межах промислового співробітництва. До операцій в межах промислового співробітництва належать: співробітництво на компенсаційній основі, виробниче кооперування та операції з давальницькою сировиною.

Співробітництво на компенсаційній основі передбачає постачання іноземним партнерам на умовах кредиту комплектного устаткування й Інжинірингових послуг з подальшим його погашенням за рахунок виторгу від зустрічного постачання виробленої на цьому устаткуванні продукції. Від звичайних компенсаційних угод операції такого типу відрізняються великими обсягами. їм передує, переважно, підписання міждержавних угод про співробітництво, що є початком довгострокового співробітництва між країнами в таких галузях, як видобуток і переробка корисних копалин. Недоліком такої угоди для експортера є довгостроковий період часу вилучення з обороту коштів, що обумовлено великим часом здійснення проекту.

Виробниче кооперування відрізняється стійкістю зв'язків між торговельними партнерами. Поширеними його видами є: підрядне кооперування, договірна спеціалізація, спільне виробництво.

При підрядному кооперуванні одна зі сторін (замовник) доручає іншій (виконавцю) виконання певної роботи відповідно до обумовлених вимог (обсяг, термін, ціна тощо). За необхідності замовник може технологію, креслення і специфікації, обладнання і матеріали.

Договірна спеціалізація передбачає розмежування виконання окремих частин і етапів виробничих програм, якщо необхідно, перерозподіл капітальних вкладень.

Спільне виробництво організовують для здійснення конкретного економічного проекту при створенні складних видів продукції. Партнери тісно взаємодіють на всіх етапах, починаючи з науково-дослідної та дослідно-конструкторської роботи і закінчуючи збутом та сервісним обслуговуванням. Таке співробітництво оформляється як тимчасове договірне об'єднання юридично самостійних фірм. Коопераційні зв'язки оформляються контрактом або протоколом про здійснення спільного виробництва .

Операції з давальницькою сировиною характеризуються підписанням контракту між контрагентами з переробки сировини з оплатою за переробку частиною виробленої продукції. Така ситуація виникає, коли будь-яка країна має сировину, але не має переробних заводів. Тоді одна сторона переробляє на своїх заводах продукцію, частину залишає як плату, а частину забирає постачальник або продає третій стороні.

Орендні операції - операції, за якими одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Характерною рисою орендної операції в зовнішньоекономічній сфері є участь у ній іноземних контрагентів (орендодавця чи орендатора), які знаходяться в різних країнах. Об'єктами орендної операції в зовнішньоекономічній сфері можуть бути: -стандартне та унікальне обладнання загального промислового призначення; -транспортні засоби (вантажні автомобілі, літаки, гелікоптери, судна, контейнери, спеціальні вагони тощо); -підйомно-транспортне та будівельне обладнання (навантажувачі, будівельні машини, підйомні крани тощо); -засоби обчислювальної техніки й обробки інформації; -офісне й поліграфічне обладнання; -товари споживчого призначення (автомобілі, холодильники, телевізори, відеотехніка тощо).

Сутність орендних операцій полягає в тому, що вони дозволяють одержати додаткові об'єми збуту продукції в умовах жорстокої конкурентної боротьби на світових ринках; дають можливість орендатору застерегти себе від швидкого мораль­ного старіння обладнання (це особливо важливо для малих і середніх підприємств); дозволяють орендаторам одержати сучасне обладнання, не роблячи попередніх великих затрат. Різновидом орендних операцій є лізингові операції. Розрізняють три види оренди: лізинг, хайринг, рейтинг.

Лізинг (довгострокова оренда) - це договір на право користування обладнанням та майном на основі орендних відносин. Термін його дії - 3-5 років і більше. Лізинг - це специфічна форма фінансування капітальних вкладень, при якій лізингова компанія (банк) купує для свого клієнта право власності на майно і передає йому в оренду на певний строк.

Розрізняють фінансовий та виробничий лізинг. Фінансовий лізинг передбачає укладання угоди на амортизаційний період майна і виплату в період дії угоди повної суми амортизації обладнання та прибутку орендодавача. Після закінчення строку дії договору орендатор може повернути об'єкт оренди, укласти новий договір оренди, викупити об'єкт за залишковою вартістю. Виробничий (оперативний) лізинг - це угода на строк, менший за амортизаційний період обладнання. Після закінчення строку оренди орендар повертає майно власнику або укладає нову угоду, або викуповує це майно за погодженою вартістю.

Найпоширенішими об'єктами лізингу є: обладнання і технології, судна, автомобілі тощо. Орендодавачами можуть виступати виробники техніки, універсальні або спеціалізовані лізингові компанії, банки.

Хайринг - це середньострокова оренда машин і обладнання без передачі права власності на товар орендатору (від одного до 2-3 років).

Рентинг - короткострокова (від декількох годин до одного року) оренда машин і обладнання без права їх наступного придбання орендатором.

Консалтинг - консультування виробників, продавців та покупців з економічної діяльності підприємства, фірм та організацій, яке здійснюється консалтинговими фірмами, що надають послуги в дослідженні ринку, оцінюванні експортно-імпортних операцій, розробленні економічних обгрунтувань на об'єкти міжнародного співробітництва створення СП, проведенні комплексу маркетингових досліджень та маркетингових програм, розробленні експортних стратегій на конкретних тощо.

Під давальницькою сировиною розуміють сировину, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, ввезені на митну територію України іноземним замовником (чи закуплені іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) або вивезені за її межі українським замовником для використання у виробленні готової продукції. Давальницька сировина не може бути придбана іноземним замовником на митній території України за національну валюту України або отримана ним в результаті проведення різних, у тому числі товарообмінних операцій.

В практиці міжнародної зовнішньоекономічної діяльності широко здійснюють операції із давальницькою сировиною. Операція з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах - операція з перероблення (оброблення, збагачення чи використання) давальницької сировини в результаті технологічного процесу (незалежно від кількості виконавців), а також етапів (операцій з перероблення цієї сировини) з метою отримання готової продукції за відповідну плату. До операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі переробки, а також на заключному, є основним матеріалом, її вартість становить не менш як 20 % загальної вартості готової продукції, при цьому обов'язковим є попереднє здійснення поставки виконавцю давальницької сировини відносно повернення виготовленої з неї готової проду­кції замовнику. При розрахунку вартості давальницької сировини у вартості готової продукції враховуються вартість всієї вивезеної (ввезеної) давальницької сировини та витрати по доставці цієї сировини до виконавця. Право власності на давальницьку сировину і виготовлену з неї готову продукцію на­лежить замовнику. Операції з давальницькою сировиною здійснюють тоді, коли в одній країні є потужності для добування та виробництва сировини, а в іншій - потужності для її переробки. Переробне підприємство однієї країни зобов'язується переробити давальницьку сировину своїми засо­бами і поставити її постачальнику готову продукцію. В Україні операції з давальницькою сировиною регламентуються Законом України „Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" (2001 р.). Операції із давальницькою сировиною розглядають як один із видів виходу суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на зовнішній ринок.

Операції з давальницькою сировиною здійснюються на підставі договору (контракту) про операції з давальницькою сировиною. Сторонами такого договору (контракту ) є замовник - суб'єкт господарської діяльності, який надає давальницьку сировину для вироблення готової продукції, та виконавець - суб'єкт господарської діяльності, який здійснює переробку давальницької сировини.

6. Зміст і послідовність виконання завдань:

6.1.Вирішення тестових завдань,

6.2.Вказати на поставлені запитання стосовно даної теми (Правильно / Неправильно, Так/Ні)

6.3.Вирішити сутиаційні задачі,

6.4. Розроблення Power Poin презентацій для закріплення теми !!!!