9.4. Особливості фінансового управління зед
У здійсненні зовнішньоекономічної діяльності важливе значення має діючий фінансовий механізм, що впливає на можливість і ефективність експортно-імпортних операцій і рух фінансового капіталу.
Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності - сукупність специфічних фінансових методів і важелів, а також нормативно-правового й інформаційного забезпечення, за допомогою яких ефективно реалізуються експортно-імпортні контракти й договори, здійснюються відповідні міжнародні банківські розрахунки, рух фінансового капіталу (рис. 9).
Рис. 9. Зміст фінансового механізму ЗЕД
Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності підприємств має певні відмінності по окремих компонентах - експортних і імпортних операцій, руху фінансового капіталу. Це накладає певний відбиток на внутрішній зміст фінансового механізму кожного з окремих компонентів зовнішньоекономічної діяльності.
Фінансовий механізм експортних операцій орієнтований на формування сприятливих умов для реалізації товарів, послуг, розміщення грошового капіталу або цінних паперів за межами України. У результаті дії цього механізму повинні формуватися фінансові кошти підприємств в іноземній валюті, здійснюватися оподатковування експортної діяльності, страхуватися ризики, пов'язані з вивозом товарів, послуг і капіталів за межі митного кордону України. Зміст цього механізму істотно залежить від загальної економічної політики держави, що може бути орієнтована або на експортну, або на імпортну діяльність, або бути нейтральною стосовно цих видів діяльності.
В умовах ринкової економіки фінансовий механізм експортних операцій базується на раціональному співвідношенні курсу національної й іноземної валют, а також пільгового оподатковування й митного оформлення експорту по відношенню до імпорту.
Фінансовий механізм імпортних операцій орієнтований на помітну присутність іноземного капіталу в національній економіці, домінування іноземних товарів і послуг на національному товарному ринку. Такий фінансовий механізм може використовуватися тільки короткочасно й з метою підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників.
Фінансовий механізм руху фінансового капіталу орієнтований на його приплив або відтік залежно від стратегічних цілей основних власників даного підприємства. Якщо підприємство орієнтується на експортну діяльність, то його фінансовий механізм повинен бути орієнтований на приплив грошового капіталу, цінних паперів і т.п. У цьому випадку домінуючими у фінансовому механізмі повинні бути методи й важелі, які стимулюють іноземні інвестиції в акції або облігації підприємств. У випадку пріоритету імпортних операцій над експортними операціями підприємство зацікавлене у відтоку коштів, які направляються на сплату імпортних поставок.
Завдання фінансової служби в процесі здійснення підприємством зовнішньоекономічної діяльності представлено на рис. 10.
Рис. 10. Основні завдання фінансової служби при здійсненні ЗЕД
Основними видами зовнішньоекономічних операцій є експорт та імпорт.
Експорт - продаж продукції (робіт, послуг) іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення продукції за межі митних кордонів держави з метою отримання доходів від виробничої або інших форм господарської діяльності.
Експорт обумовлений декількома важливими причинами (рис. 11).
Рис. 11. Причини поширення експорту
До початку експортної діяльності підприємству слід розробити стратегію експорту і проаналізувати основні проблеми, пов'язані з експортом. Означені проблеми найчастіше зводяться до таких моментів:
нездатність залучити кваліфікованих експертів з експорту і розробити основний план міжнародного маркетингу;
недостатня готовність вищої ланки керівництва до подолання початкових труднощів і невірна оцінка потреби у фінансових коштах для експортної діяльності;
недостатня старанність у виборі закордонних агентів та гуртовиків;
гонитва за замовленнями з будь-якої країни світу, а не створення бази для розгортання прибуткових операцій та впорядкованого зростання;
нехтування експортною діяльністю в періоди "ринкових бумів";
неспроможність вести справи з іноземними гуртовиками на тих самих засадах, що і з їхніми конкурентами на внутрішньому ринку;
небажання модифікувати продукцію відповідно до державного регулювання чи інших вимог у зарубіжних країнах;
нездатність видавати службову, комерційну і гарантійну документацію мовами, зрозумілими торговим партнерам фірми за кордоном;
нездатність залучити компанію, що спеціалізується на управлінні експортною діяльністю, чи іншого посередника у сфері маркетингу, коли фірма не має у своєму розпорядженні людей, які вміють виконувати спеціалізовані експортні функції;
нездатність активно використовувати ліцензійні угоди або угоди про створення спільних підприємств.
Імпорт - купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами. При цьому підприємство може використовувати різні способи придбання імпортних товарів (рис. 12):
1. Придбання товарів у вітчизняних гуртових продавців. Цей спосіб є найшвидшим і найпростішим, оскільки товар вже розмитнений і знаходиться на території країни покупця. Недоліком роботи гуртових продавців є відносно висока вартість товарів порівняно з їх вартістю при самостійному ввезенні, а також обмеженість і непостійність асортименту продукції на складах гуртових продавців.
Рис. 12. Способи придбання імпортних товарів
2. Самостійний імпорт товарів. Щоб самостійно ввезти товар на територію країни, підприємство попередньо має зареєструватися в митних органах і відкрити в банку валютний рахунок. Для декларування товарів, що ввозяться, підприємство може прийняти до штату кваліфікованого декларанта або звернутися до послуг митного брокера.
3. Імпорт через посередників. Якщо підприємство планує здійснити разову закупівлю специфічних товарів або тільки починає свою зовнішньоекономічну діяльність, то на початковому етапі йому не обійтися без послуг посередників. Цей шлях дозволить швидко ввезти необхідні товари, а також дасть підприємству час, щоб зареєструватися і митниці, відкрити валютний рахунок і підготувати персонал до ведення
Окремими випадками експорту та імпорту є реекспорт та реімпорт.
Реекспорт - це продаж з вивезенням за кордон раніше імпортованого товару, який не піддавався переробці.
Реімпорт - це придбання із ввезенням з-за кордону раніше експортованого товару, який не піддавався там переробці.
Реімпорт- це завершення операцій експорту, які не відбулися як такі. Як правило, сюди входить повернення бракованої продукції; повернення товарів, не реалізованих посередником на ринку збуту; повернення товарів, раніше поставлених за кордон на консигнацію. Основною ознакою реімпортних операцій є дворазовий перетин товарами кордонів своєї країни - при вивезенні і при ввезенні.
Здійснення зовнішньоекономічної діяльності пов'язане із необхідністю укладання та залучення контракту.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) — матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Суб'єкти підприємницької діяльності при складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та іншими законами.
При укладанні зовнішньоторгового контракту сторони повинні чітко розподілити між собою обов'язки, пов'язані з доставкою товару від продавця до покупця. Базисні умови поставки, як правило, визначають такі обов'язки і встановлюють момент переходу ризику випадкової втрати або псування товару з продавця на покупця. Базисними ці умови називаються тому, що вони встановлюють основу (базис) ціни залежно від того, включаються витрати з доставки у ціну товару чи ні.
Базисні умови поставок являють собою сукупність основних обов'язків контрагентів щодо транспортування і страхування товарів на шляху їх руху від експортера до імпортера.
Особливості базисних умов регламентовані міжнародною практикою. Міжнародна торгова палата розробила і періодично коригувала (остання редакція - 2000 р.) збірники «Міжнародні правила тлумачення торгових термінів «ІНКОТЕРМС».
Метою «ІНКОТЕРМС» є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торгових термінів у зовнішній торгівлі. Використання «ІНКОТЕРМС» полегшує здійснення торгових операцій за рахунок уникнення невизначеностей, пов'язаних з неоднаковою інтерпретацією таких термінів у різних країнах.
Використання правил «ІНКОТЕРМС» має низку особливостей:
1) «ІНКОТЕРМС» не регулює наслідки, які може мати контракт щодо права власності на товар, і не містить засобів правового захисту у разі порушення контракту однією із сторін;
2) тільки пряме посилання на застосування умов «ІНКОТЕРМС» у тексті контракту є підставою для тлумачення цього контракту відповідно до «ІНКОТЕРМС»;
3) за наявності у контракті посилання на умови «ІНКОТЕРМС» і водночас статей, які суперечать їм або обмежують їх, такі статті є превалюючими.
Сфера дії «ІНКОТЕРМС» обмежується питаннями, пов'язаними з правами та обов'язками сторін договору купівлі-продажу відносно поставки товарів (під словом "товари" тут розуміються "матеріальні речі", а "нематеріальні товари", такі як комп'ютерне програмне забезпечення, виключаються).
Діючим українським законодавством встановлено, що при укладанні суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності зовнішньоекономічних контрактів, предметом яких є товар (роботи, послуги), застосовуються міжнародні правила «Інкотермс — 2000».