29

Тема 9. Фінансова діяльність підприємств у сфері зовнішньоекономічних відносин План

9.1. Сутність та основні види зовнішньоекономічної діяльності

9.2. Державне регулювання ЗЕД

9.3. Зовнішньоторговельне посередництво: брокери, комісіонери, консигнатори, дистриб'ютори

9.4. Особливості фінансового управління ЗЕД

9.5. Інструментарій стратегічного управління ЗЕД

9.6. Основні фінансові умови зовнішньоекономічних договорів

9.7. Митне регулювання при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності

9.1. Сутність та основні види зовнішньоекономічної діяльності

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) – діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними як на території України, так і за її межами;

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств включає три основних компоненти:

а) експорт товарів і послуг;

б) імпорт товарів і послуг;

в) рух фінансового капіталу.

Зовнішньоекономічна діяльність є складовою частиною господарської діяльності підприємства, а тому при розгляді суті фінансового механізму зовнішньоекономічної діяльності варто виділити ті особливості, які відрізняють її від інших видів господарської діяльності:

1) зовнішньоекономічна діяльність підприємств спрямована на здійснення або експортно-імпортних операцій, або руху фінансового капіталу;

2) зовнішньоекономічна діяльність підприємств базується не тільки на вітчизняному, але також і на закордонному законодавстві, що припускає створення відповідних господарсько-юридичних відділів (груп) з метою ефективного управління цим процесом;

3) зовнішньоекономічна діяльність підприємств має особливу нормативну базу, що включає як єдині норми й нормативи, прийняті в цілому для всіх господарюючих суб'єктів країни, індивідуальні норми й нормативи, прийняті на кожному окремому підприємстві, так норми й стандарти, затверджені міжнародними організаціями, окремими закордонними країнами або іноземними партнерами по бізнесу;

4) зовнішньоекономічна діяльність підприємств породжує специфічні ризики, які необхідно враховувати при формуванні лімітів, резервів і стимулів господарської діяльності, а також здійснювати страхування цих ризиків не тільки вітчизняними, але й закордонними страховими компаніями;

5) зовнішньоекономічна діяльність підприємств припускає, що на провідне місце повинні висуватися такі фінансові методи, прийоми й важелі, які базуються, насамперед, на діючій системі оподатковування, системі митного контролю експортно-імпортних операцій, фінансового моніторингу за переміщенням фінансового капіталу. При цьому враховуються не тільки особливості й правила вітчизняної фінансово-кредитної системи, але й систем закордонних країн;

6) зовнішньоекономічна діяльність підприємств обумовлює специфічну систему фінансових санкцій, що не застосовується на вітчизняному ринку товарів, ресурсів і послуг, а може використовуватися тільки при фінансово-кредитних розрахунках з іноземними партнерами;

7) зовнішньоекономічна діяльність підприємств породжує специфічні форми й види тіньової діяльності, які часто пов'язані з міжнародними нелегальними або кримінальними структурами, що викликає підвищений інтерес із боку національних і наднаціональних правоохоронних систем;

8) експортно-імпортні операції й рух фінансового капіталу ( у т.ч. і валютних цінностей) припускає специфічну діяльність банківських інститутів, проведення системи міжнародних фінансово-кредитних розрахунків;

9) зовнішньоекономічна діяльність підприємств базується на відповідній інформаційній базі, використовує міжнародні підходи до висновку договорів (контрактів), організації руху товарних і розрахункових документів, у тому числі в електронній формі, застосування всіляких інформаційних комп'ютерних систем, що обслуговують експортно-імпортні операції й рух фінансового капіталу.

Основні напрямки здійснення зовнішньоекономічних операцій представлено на рис. 1.

Рис. 1. Основні напрямки здійснення зовнішньоекономічних операцій

Фактори, що впливають на організацію та розвиток ЗЕД, поділяються на внутрішні і зовнішні (рис. 2). До внутрішніх факторів відносяться: 1) масштаби ЗЕД; 2) витрати; 3) складність продукції; 4) досвід; 5) контроль.

Рис. 2. Види факторів, що впливають на організацію зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Принципи зовнішньоекономічної діяльності. Виділяють три рівня принципів ЗЕД: загальні, специфічні і національні (рис. 3).

Загальні принципи ЗЕД являють собою невелику кількість загальновизнаних у всьому світі правил, які стали своєрідними загальновідомими істинами (аксіомами), яких дотримуються всі учасники міжнародних ділових операцій. Провідними загальними принципами є науковість, системність, взаємовигода.

С пецифічні принципи ЗЕД закріплені у відповідних міжнародних правових актах і є обов'язковими для виконання усіма державами, які підписали той чи інший акт.

Рис. 3. Класифікація принципів організації ЗЕД

Національні принципи ЗЕД закріплено у законодавчих актах відповідних країн. Оскільки всі країни використовують у тій чи іншій мірі механізми державного регулювання ЗЕД, то існує й відповідна правова основа таких дій. Принципи зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств закріплено у ст. 2 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність».