Тема 6. Фінансування підприємств за рахунок позичкового капіталу План
6.1. Основні характеристики та склад позичкового капіталу суб’єктів підприємництва
6.2. Банківське кредитування суб’єктів підприємництва.
6.3. Облігаційні позики як джерело покриття потреби у капіталі підприємства.
6.4. Інші форми кредитних відносин
6.1. Основні характеристики та склад позичкового капіталу суб’єктів підприємництва
Позиковий капітал — залучені для фінансування розвитку підприємства на поворотній основі грошові кошти та інше майно. Позиковий капітал, використовуваний підприємством, характеризує в сукупності обсяг його фінансових зобов'язань (загальну суму боргу). Відповідно до П(С)БО 11 “Зобов’язання” зобов’язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.
Причини виникнення та функціонування кредитних відносин можна розділити на два види: загальноекономічні та специфічні (рис. 6.1)
Основні характеристики позичкового капіталу наведені на рис. 6.2.
Позичковий капітал, який підприємство залучило до господарського обороту на певний момент часу, відображається у пасивній частини балансу такого підприємства, як зобов’язання перед третіми особами. Склад зобов’язань в бухгалтерському обліку наведено на рис. 6.3.
З урахуванням складу та основних характеристик позикового капіталу організується управління залученням позикових засобів. У процесі цього управління розв’язується багато завдань, що визначає необхідність розробки спеціальної фінансової політики на підприємствах, які використовують значний обсяг позикового капіталу.
Головною перевагою позикового капіталу є його більш низька вартість порівняно з вартістю акціонерного капіталу.
Переваги позикового фінансування:
1. Зростання доходності власного капіталу (якщо доходність активів перевищує плату за позиковий капітал).
2. Можливість диверсифікації власного капіталу.
3. Податковий щит.
4. Можливість збереження контролю.
Недоліки позикового фінансування:
1. Наявність ризику у власника капіталу підприємства, який пов’язаний з тим, що крім комерційного ризику у акціонерів виникає ще й фінансовий ризик.
2. Необхідність концентрації грошових коштів до моменту погашення позики.
3. Суттєва частка позикового капіталу дає можливість кредиторам контролювати певні рішення компанії, що приймаються.
Основні джерела позикового капіталу, що використовуються суб’єктами господарювання для фінансування потреби підприємства у капіталі, можна представити таким чином (рис. 6.4).
Рис. 6.4. Джерела позикового капіталу
6.2. Банківське кредитування суб’єктів підприємництва.
Банківський кредит – грошові кошти, надавані банком у борг клієнтові для цільового використання на встановлений строк під певний відсоток.
Кредити, які надаються банками, за строками користування поділяються здебільшого на:
а) короткострокові — до 1 року;
б) довгострокові — понад 1 року.
Під довгостроковими кредитами банків розуміються зобов’язання підприємства перед кредитною установою (банком), які повинні погашатися протягом терміну, що перевищує один рік з дати складання балансу, а також пролонговані короткострокові кредити (позички), які перейшли до складу довгострокових.
Довгострокові кредити залучаються підприємствами для фінансування довгострокових активів, зокрема основних засобів (їх придбання, реконструкція, модернізація), нового будівництва, інших видів необоротних активів, а також окремих видів оборотних активів, в яких кошти заморожуються на тривалий період.
Короткостроковими кредитами банків є зобов’язання підприємства перед кредитною установою (банком), які повинні бути виконані протягом терміну, що не перевищує одного року з дати складання балансу, а також зобов’язання за кредитами (позичками), як довгостроковими, так i короткостроковими, термін погашення яких минув на дату складання балансу.
Короткострокові банківські кредити залучаються здебільшого для фінансування оборотних активів підприємства, зокрема на покриття тимчасового дефіциту платіжних засобів, придбання товарів, виробничих запасів тощо.
Використання довгострокових кредитів на підприємстві має такі переваги перед емісією корпоративних облігацій:
відпадає потреба у витратах на виготовлення документарних емісійних паперів, їх розміщення, оплату послуг фінансових посередників;
фінансові та правові відносини між позичальником і кредитором відомі невеликому колу зацікавлених осіб;
умови надання кредиту мають разовий характер і можуть змінюватися з укладенням нової кредитної угоди;
кошти за кредитною угодою надходять на підприємство набагато швидше, ніж кошти з фондового ринку.
Процес визначення потреби в банківському кредиті проходить ряд етапів (рис. 6.5)
Потреба підприємства в кредитах для формування оборотних коштів визначається з урахуванням потреби оборотних коштів у цілому й за окремими напрямками, наявності власних оборотних коштів на початок періоду, можливості поповнення оборотних коштів за рахунок прибутку підприємства та зменшення кредиторської заборгованості.
Потреба підприємства в кредитах під інвестиційні проекти визначається на основі інвестиційної програми за окремими етапами її реалізації та з урахуванням власних джерел фінансування (амортизаційні відрахування, частина прибутку, яка спрямовується на реконструкцію, технічне переоснащення, нове будівництво).
Рис. 6.5. Процес визначення потреби в банківському кредиті для формування активів та забезпечення інших потреб підприємства
Банківський кредит надається підприємствам на сучасному етапі в наступних основних формах (рис. 6.6).
Вартість банківського кредиту, незважаючи на різні його види, форми і умови, визначається на основі ставки відсотка за кредит, що формує основні витрати щодо його обслуговування, за формулою:
де ВБК – вартість банківського кредиту;
ПС — процентна ставка за банківський кредит, %;
СПП - ставка податку на прибуток, у частках від одиниці;
Рк — рівень витрат позичальника на залучення кредиту в його сумі, у частках від одиниці.
Управління вартістю банківського кредиту зводиться до мінімізації ставки відсотка за кредит, при незмінності суми кредиту, що залучається, і терміну його використання.
Приклад
Підприємство планує залучити капітал за допомогою банківського кредиту. Процентна ставка за банківський кредит — 28% Ставка податку на прибуток — 25%. Витрати на залучення кредиту — 2% від загальної суми.
Визначити вартість капіталу, що залучається з допомогою банківського кредиту.
Розв'язок:
Вартість позиченого капіталу з допомогою банківського кредиту буде дорівнювати:
ВБК = 28 × (1-0,25) / (1 - 0,02) = 21 %.
Отримання кредитів в банку можливе за наявності кредитного забезпечення. Під кредитним забезпеченням слід розуміти фінансово-правові механізми забезпечення виконання підприємством зобов’язань, передбачених умовами залучення позичкового капіталу. Відповідно до законодавства України підприємства можуть використовувати такі форми кредитного забезпечення:
застава - може набувати форми: застави рухомого та нерухомого майна або майнових прав, відчуження яких не заборонено законодавством;
іпотека - передбачає використання об’єктом застави одного з таких активів: (1) нерухомість — нерухоме майно; (2) земельні ділянки або права на їх використання; (3) цілісні майнові комплекси;
перевідступлення права вимоги (цесія) - права вимоги позичальника до третіх осіб;
гарантія - зобов’язання третьої сторони задовольнити вимоги кредитора на визначених у гарантії умовах;
поручительство (порука) — додаткова до основного договору господарська угода, що визначає порядок забезпечення виконання основного зобов’язання. Відповідно до договору поручительства суб’єкт господарювання, що виступає в ролі поручителя, бере на себе солідарну з основним боржником відповідальність щодо виконання всього основного зобов’язання, яке визначене в основному договорі, або його частини. При цьому за умови виконання поручителем усього зобов’язання боржника або його частини поручитель отримує право регресу до такого боржника в частині фактично виконаного зобов’язання;
страхування відповідальності позичальника щодо неповернення кредиту - реалізується перекладенням ризику неповернення кредиту на страхову компанію зі сплатою останній відповідної винагороди.