
- •Заняття 5-6
- •Образотворче мистецтво
- •Класицизм
- •Дерев’яна архітектура
- •Палацо-паркові ансамблі
- •Міська забудова
- •Гартман Вітвер
- •Леонід Позен (1849-1921)
- •Федір Балавенський (1865-1943)
- •Живопис
- •Василь Тропінін (1776-1857)
- •Микола Пимоненко (1862-1912)
- •Микола Кузнецов (1850-1929)
- •Олександр Мурашко (1875-1919)
- •Пейзажний живопис
- •Іван Труш (1869-1941)
- •Музична культура
- •Семен Гулак-Артемовський
- •Михайло Колачевський (1851 – 1911/12)
- •Михайло Лисенко (1842– 1912)
- •Творчість західноукраїнських композиторів
- •Михайло Вербицький (1815– 1870)
- •Творчість діяльність послідовників м. Лисенка Кирило Стеценко (1882– 1922)
- •Яків Степовий (1883– 1921)
- •Микола Леонтович (1877– 1921)
- •Театральна культура
- •Галичина, 1864
- •Репертуар театру
- •1919 Театр м. Садовського припинив свою діяльність.
- •Перевірте себе!
Микола Леонтович (1877– 1921)
Видатний майстер хорової мініатюри, автор численних хорових обробок українських народних пісень, що увійшли до золотого фонду української культури: «Щедрик», «Дударик», «Пряля», «Мала мати одну дочку», «Ой з-за гори кам'яної», «За городом качки пливуть» та ін.
У доробку композитора чотири високохудожні акапельні хорові поеми: «Льодолом», «Літні тони», «Легенда» і «Моя пісня», опера «Русалчин Великдень».
Обробки народних пісень, оригінальні вокально-хорові твори та духовна музика М. Леонтовича (літургія, серія «Херувимських», «Світе тихий», релігійні колядки тощо) належать до кращих зразків української хорової класики.
Театральна культура
Корифеї1 – фундатори українського професійного театру
Марко Кропивницький (1840-1910), Михайло Старицький (1840-1904), брати Тобілевичі – Іван Карпенко-Карий (1845-1907), Микола Садовський (1856-1933), Панас Саксаганський (1859-1940), Марія Заньковецька (1854-1934).
1 Корифей (від грец. вождь, ватажок) – у давньогрецькій трагедії керівник хору або заспівувач, у сучасному розумінні – найвизначніший діяч у певній галузі науки, літератури й мистецтва.
при товаристві «Руська бесіда» створено перший в Україні професійний театр – «Руський народний театр».
Галичина, 1864
Основою театральної трупи, що увійшла в історію вітчизняного театру як перша об'єднана трупа українських корифеїв, стала антреприза2 видатного українського драматурга, режисера, актора і музиканта М. Кропивницького, створена 1882 р.
Перший сезон об'єднана трупа корифеїв під орудою М. Старицького розпочала восени 1883 р. в Одесі. Її режисером став М. Кропивницький.
Репертуар – твори української класики (І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Т. Шевченка), а також нові п'єси М. Кропивницького й М. Старицького («Дай серцю волю, заведе в неволю», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж павук», «Ой не ходи, Грицю...», «За двома зайцями»). Крім драматичних вистав трупа представляла також музичні спектаклі-оперети на музику М. Лисенка («Різдвяна ніч», «Сорочинський ярмарок», «Утоплена» та ін.)
2 Антреприза (від франц. брати підряд) – приватний видовищний заклад (театр, цирк та ін.)
М. Садовський створив перший стаціонарний український театр.
Київ, 1907

Репертуар театру
Західноєвропейська драматургія: поставлено кілька творів польських авторів - Б. Горчинського, Ю. Словацького, Л. Риделя, Г. Запольської, голландця Г. Гейєр-Манса і австрійця А. Шніцлера.
Широко була репрезентована російська драматургія (твори М. Гоголя, О. Островського, А. Чехова, Л. Андреєва).
Нова українська п’єса модерністичного спрямування: «Брехня», «Молода кров», «Натусь» В. Винниченка, драматичні етюди О. Олеся, «Камінний господар» Лесі Українки і кілька творів С. Черкасенка.
Найвищі мистецькі досягнення театру М. Садовського пов'язані саме з музичними постановками («Різдвяна ніч», «Наталка Полтавка», «Енеїда» М. Лисенка, «Катерина» М. Аркаса,
«Сільська честь» П. Масканьї, «Продана наречена» Б. Сметани та ін.)