Микола Леонтович (1877– 1921)

Видатний майстер хорової мініатюри, автор численних хорових обробок українських народних пісень, що увійшли до золотого фонду української культури: «Щедрик», «Дударик», «Пряля», «Мала мати одну дочку», «Ой з-за гори кам'яної», «За городом качки пливуть» та ін.

У доробку композитора чотири високохудожні акапельні хорові поеми: «Льодолом», «Літні тони», «Легенда» і «Моя пісня», опера «Русалчин Великдень».

Обробки народних пісень, оригінальні вокально-хорові твори та духовна музика М. Леонтовича (літургія, серія «Херувимських», «Світе тихий», релігійні колядки тощо) належать до кращих зразків української хорової класики.

Театральна культура

Корифеї¹ – фундатори українського професійного театру

Марко Кропивницький (1840-1910), Михайло Старицький (1840-1904), брати Тобілевичі – Іван Карпенко-Карий (1845-1907), Микола Садовський (1856-1933), Панас Саксаганський (1859-1940), Марія Заньковецька (1854-1934).

¹ Корифей (від грец. вождь, ватажок) – у давньогрецькій трагедії керівник хору або заспівувач, у сучасному розумінні – найвизначніший діяч у певній галузі науки, літератури й мистецтва.

при товаристві «Руська бесіда» створено перший в Україні професійний театр – «Руський народний театр».

Галичина, 1864

Основою театральної трупи, що увійшла в історію вітчизняного театру як перша об'єднана трупа українських корифеїв, стала антреприза² видатного українського драматурга, режисера, актора і музиканта М. Кропивницького, створена 1882 р.

Перший сезон об'єднана трупа корифеїв під орудою М. Старицького розпочала восени 1883 р. в Одесі. Її режисером став М. Кропивницький.

Репертуар – твори української класики (І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Т. Шевченка), а також нові п'єси М. Кропивницького й М. Старицького («Дай серцю волю, заведе в неволю», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж павук», «Ой не ходи, Грицю...», «За двома зайцями»). Крім драматичних вистав трупа представляла також музичні спектаклі-оперети на музику М. Лисенка («Різдвяна ніч», «Сорочинський ярмарок», «Утоплена» та ін.)

² Антреприза (від франц. брати підряд) – приватний видовищний заклад (театр, цирк та ін.)

М. Садовський створив перший стаціонарний український театр.

Київ, 1907

Репертуар театру

Західноєвропейська драматургія: поставлено кілька творів польських авторів - Б. Горчинського, Ю. Словацького, Л. Риделя, Г. Запольської, голландця Г. Гейєр-Манса і австрійця А. Шніцлера.

Широко була репрезентована російська драматургія (твори М. Гоголя, О. Островського, А. Чехова, Л. Андреєва).

Нова українська п’єса модерністичного спрямування: «Брехня», «Молода кров», «Натусь» В. Винниченка, драматичні етюди О. Олеся, «Камінний господар» Лесі Українки і кілька творів С. Черкасенка.

Найвищі мистецькі досягнення театру М. Садовського пов'язані саме з музичними постановками («Різдвяна ніч», «Наталка Полтавка», «Енеїда» М. Лисенка, «Катерина» М. Аркаса,

«Сільська честь» П. Масканьї, «Продана наречена» Б. Сметани та ін.)