Творчість західноукраїнських композиторів

Михайло Вербицький (1815– 1870)

Фундатор Перемишльської композиторської школи, один із перших українських професійних композиторів Галичини. Автор музично-сценічних композицій, що дістали назву співо-ігри: «Верховинці», «Школяр на мандрівці», «Підгоряни», до яких написав увертюри, що стали першими зразками української симфонічної музики в Галичині.

З-поміж духовних творів М. Вербицького виокремлюються такі хори: урочистий «Іже Херувими», ліричний «Єдин свят», величальний «Ангел вопіяше» та ін.

Автор музики до вірша «Ще не вмерла України...». На вірш поета і фольклориста П. Чубинського М. Вербицький написав спочатку солоспів із супроводом гітари. Вперше нотний варіант цього твору побачив світ у збірці «Кобзар» (1885), після чого став поширюватися в численних копіях. 1939 р. його було затверджено як офіційний гімн Карпатської України, проте згодом упродовж тривалого часу він заборонявся радянським й угорським урядами. Зі здобуттям Україною незалежності ця урочиста героїко-патріотична пісня стає державним гімном, символом відродження й єдності українського народу.

Творчість діяльність послідовників м. Лисенка Кирило Стеценко (1882– 1922)

Музично-громадський діяч, композитор і диригент, священик, педагог, учень і духовний спадкоємець М. Лисенка.

До самобутніх зразків української хорової класики належать хори «Сон» і «Прометей», кантати «Шевченкові», «Єднаймося», «У неділеньку святую», церковна музика (літургії, «Панахида», «Всеношна»), обробки українських народних пісень, зокрема для дитячих хорів (збірки «Луна», «Шкільні співаники»).

У витончених і майстерних солоспівах К. Стеценка домінують пейзажні та світлі ліричні образи, як, наприклад, у «Вечірній пісні» на слова В. Самійленка, що стала народною, «Плавай, плавай, лебедонько» на вірші Т. Шевченка, «Стояла я і слухала весну» на слова Лесі Українки.

Яків Степовий (1883– 1921)

Митець ліричного спрямування, самобутнього композиторського стилю. Писав камерну музику – вокальну та інструментальну. Популярними є збірки його пісень для дітей («Проліски», «Кобзар» та ін.), вокальні мініатюри («Пісні настрою»).

Фортепіанна спадщина охоплює твори великої форми (соната, фантазія) і п'єси-мініатюри: ніжна лірика («Елегія», «Прелюди») і сповнена радісного відчуття танцювальність («Мазурка», «Танець»).

Серед драматичних творів митця – відомий «Етюд пам'яті Шевченка», в якому домінує героїко-трагедійна образна тема. Вершинний твір Я. Степового – відомий епіко-драматичний солоспів «Степ». Цей твір увійшов до циклу «Барвінки», до якого також слід віднести баладу «Три шляхи» на вірші Т. Шевченка.