Гартман Вітвер

Австрієць за походженням, приїхав до Львова 1794 р. де був зустрінутий як славетний скульптор. До кращих творів з доробку Г. Вітвера належать чотири фонтани на площі Ринок у Львові з постатями Нептуна, Діани, Амфітрити й Адоніса. У своїх меморіальних скульптурах втілював образ зажуреної жінки в античному хітоні (алегорія скорботи).

Яскравий приклад класицизму в скульптурі - пам'ятник князю Володимиру в Києві, встановлений у 1850-1853 рр. на ознаменування хрещення Русі. Його автори - скульптори Василь Демут-Малиновський, Петро Клодт і архітектор Костянтин Тон.

У скульптурі другої половини XIX ст. розвивалися реалістичні тенденції. Монументальна скульптура набувала дедалі більшого громадського звучання. Кінний пам'ятник гетьману Б. Хмельницькому на Софійському майдані в Києві (1888, скульптор М. Микешин) став одним із символів міста.

 

Леонід Позен (1849-1921)

Основоположник української жанрової скульптури. Його персонажі – лірник, жебрак, шинкар, прості трудівники.

Історична тематика: Скульптурний портрет:

«Скіф»	пам'ятник І. Котляревському (Полтава)
«Запорожжець у розвідці»	пам'ятник М. Гоголю (Полтава).

Федір Балавенський (1865-1943)

Автор погрудних портретів Т. Шевченка, М. Кропивницького, І. Котляревського, М. Лисенка та інших діячів культури. Займався також монументально-декоративною скульптурою: створив низку статуй і рельєфів для будівель Києва.

Одним із кращих монументальних творів Львова є пам'ятник Адаму Міцкевичу (автори А. Попель і М. Паращук), встановлений 1905 р. Він має вигляд високої гранітної колони з «вічним вогнем» на вершині (відлитим у бронзі у вигляді жертовника) – своєрідним символом творчого натхнення, й динамічними постатями ангела та поета.

Живопис

Василь Тропінін (1776-1857)

Російський художник. Був кріпаком. Майже 20 років прожив на Поділлі. Першим із художників звернувся до образів українських селян.

• “Дівчина з поділля;

• ”Праля”;

• “Портрет подільського селянина”;

• портрет Устима Кармалюка;

• “Похилий українець-селянин”;

• “Хлопчик із сокирою”;

• “Українець”.

Капітон Павлов (1792-1852)

У повісті «Портрет» М. Гоголь згадує картину К.Павлова «Розтирач фарб», доля якої невідома.

“Бондар”; “Діти читають абетку”; “Діти, які граються”; “Хлопчик з голубком”.

Аполлон Мокрицький (1810-1870)

автопортрет; портрет Є. Гребінки; “Дівчина на карнавалі”.

портрет М. Гоголя; портрет М. Кукольника; жіночі портрети;

Василь Штернберг (1818-1845)

• “Пастушок”;

• “Малоросійський шинок”;

• “Глінка в Качанівці”;

• “Аскольдова могила”;

• “Садиба Г.С. Тарновського”;

• “Ярмарок у містечку Ічні”;

• автопортрет.

Тарас Шевченко (1814-1861)

Живописець і графік. Працював у різних жанрах: пейзажному, історичному, побутовому.

Особливе місце в мистецькій спадщині посідає портретний жанр: жіночі портрети (Г.Закревської, Є.Кейкуатової та ін.), портрети М. Щепкіна, А. Олджріджа, автопортрети. Віртуозно володів технікою акварелі.

Картини побутової тематики Офорти «Живописна Україна»

“Катерина”; “Селянська родина”; “На пасіці”; “Циганка-ворожка”.	“Дари в Чигирині 1649 року”; “Судня рада”; “Казка”; “Старости”; “У Києві”; “Видубицький монастир у Києві”.

Малюнки «Притча про блудного сина» (1856-1857)

“У шинку”; “Програвся в карти”; “У хліві”; “На кладовищі”;

“У в'язниці; “Серед розбійників”; “Кара колодкою”; “Кара шпіцрутенами”.

Офорт (від франц. азотна кислота) – вид гравіювання, при якому лінії малюнка роблять на смоляному покритті металевої граверної дошки, та з дошки, гравійованої таким способом.

1860 р. рішенням Ради Академії мистецтв за великі досягнення в розвитку графіки

Т. Шевченко був удостоєний почесного звання академіка гравюри.