3. Орієнтаційно-стимулююча функція.
Фінансово-правова норма виступає юридичним критерієм правомірного і неправомірної поведінки у сфері фінансової діяльності. Узгоджуючисвоїфактичнідії з нормативною моделлю, суб'єктифінансово-правовихвідносинотримуютьуявлення про законністьсвоїхдій. Ценайбільшважливо на стадіїприйняттяуправлінськогорішення, коли законність і доцільність (економічнавигода) розглянутого проекту часом не збігаються.
Стимулюючий аспект фінансово-правових норм виявляється в тому, що нормативно передбачені заходи заохочення (пільги, привілеї, винагороди) повинніспонукатисуб'єктів до правомірноюреалізаціїсвоїх прав, обов'язків і заборон, сприяючитим самим досягненнюсуспільнокориснихрезультатів у фінансовійсфері. Регулюючифінансовівідносини, нормифінансового права забезпечуютьнеобхідний баланс публічних і приватнихінтересів. Наприклад, норми, щовстановлюють ставки оподаткування, повинні, з одного боку, забезпечитинаповненнядохідноїчастини бюджету, а з іншого - зберегти для платникаподатківстимули до розвитку і розширеннюкомерційноїдіяльності.
Регулятивнафункціяполягає в тому, щофінансово-правовінормипокликаніорганізувати, упорядкуватисуспільнівідносини в сфері планового освіти, розподілу і використанняцентралізованих та децентралізованихфондівгрошовихкоштів. Нормативно закріплюючитічиіншіелементифінансово-правовихвідносин, вони сприяютьреалізаціїпевноїфінансовоїполітики, яку держава здійснює на даномуісторичномуетапі. При цьомуфінансове право надаєнормативнувизначеність і стійкістьфінансовимвідносинам.
Охоронна (абоконтрольна) функціявиявляєтьсянасамперед у тому, щофінансово-правовінормивстановлюютьправові рамки фінансовоїдіяльності, за межіякихсуб'єктивиходити не повинні. У разіпорушенняфінансовогозаконодавствапередбачаєтьсязастосуваннярізного роду державно-примусовихзаходівпрофілактичного, пресекательний, каральногоабоПравовосстановительную характеру. Наданняучасникамфінансовихвідносинправовихгарантій та можливостей для захистусвоїхсуб'єктивних прав такожсприяєреалізаціїохоронноїфункціїфінансовоправових норм.
4. Структура фынансово-правовоъ норми
Структура фінансово-правових норм, тобто їх внутрішня будова, складові частини (елементи) не відрізняється від структури норм інших галузей права, але в їх складових частинах відбиваються особливості суспільних відносин, які ними регулюються.
Гіпотеза фінансово-правових норм визначає умови, за яких можуть виникати у громадян і організацій передбачені нормою юридичні права і обов’язки у галузі фінансової діяльності. Ці умови завжди виражені конкретно.
Основою норми є диспозиція, яка вказує, якою повинна бути поведінка сторін фінансових відносин при наявності передбачених гіпотезою фактичних обставин. Вона містить вимоги норми, встановлює права і обов’язки суб’єктів фінансових відносин і завжди виражена в безумовно визначеній формі.
Гіпотеза норми, що міститься в статті податкового закону, визначає умови, за яких громадяни сплачують прибутковий податок: наявність самостійного джерела доходів. Диспозиція приписує означеним суб’єктам сплачувати податок.
Санкція фінансово-правової норми містить вказівки на невигідні для її порушника наслідки. За порушення фінансового законодавства застосовуються дисциплінарні, адміністративні і кримінальні заходи. Але до порушників фінансової дисципліни застосовуються і специфічні заходи фінансові. Найпоширенішою санкцією є стягнення пені за порушення строку внесення платежів у бюджет. За недотримання фінансової дисципліни можуть застосовуватися до юридичних, фізичних і посадових осіб санкції у вигляді штрафів, до бюджетних установ повне або часткове закриття бюджетних асигнувань.
Примусове стягнення не внесених у строк платежів застосовується в основному за судовими рішеннями, але може бути і в адміністративному у відповідності до законодавства. До порушників фінансово-кредитної дисципліни широке коло впливу застосовують кредитні установи. Вони можуть збільшувати платню за позички, позбавляти можливості одержання кредиту. У сучасний період, коли господарські органи різних форм власності, як і кредитні установи, будують свої відносини на договірних засадах, банки мають право не тільки підвищувати розмір плати за кредит, але й зменшувати її при виконанні умов, означених під час укладання кредитного договору. Це є свідченням того, що перехід до ринку істотно змінює характер фінансово-правових норм. Уповноважуюча норма дає можливість кредитним установам обирати умови надання позичок, але в певних межах. Заохочення і пільги застосовуються до клієнтів, що добре працюють, своєчасно повертають позички банкам.
Санкція фінансово-правової норми містить вказівки на юридичні наслідки для її порушника. У санкції виражається імперативний характер приписів у сфері фінансової діяльності. За порушення встановлених умов законодавство передбачає можливість застосування фінансових, адміністративних, дисциплінарних та крмінальних заходів.
Санкції фінансово-правових норм мають низку ознак. Зокрема санкції як один із видів державного примусу виражаються у нормах фінансового законодавства та застосовуються спеціально уповноваженими органами, а також їм притаманна імперативність та майновий характер. Метою санкцій є забезпечення суспільних і державних фінансових інтересів, додержання фінансової дисципліни.
Санкції ФПН за своєю природою є майновими, оскільки передбачають утримання майнової сфери правопорушника. їх особливістю є поєднання правовідновлювального і штрафного (компенсаційного) аспектів. Завдяки реалізації санкцій відновлюється порушена фінансова дисципліна.
Таким чином, фінансова санкція — це штрафний засіб державного примусу, виражений у грошовій формі, що застосовується уповноваженим державним органом до платника податків за вчинення податкового правопорушення у порядку, встановленому фінансово-правовими нормами, з метою реалізації суспільних інтересів під час забезпечення грошових надходжень до бюджету.